Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №571/153/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/153/26

Провадження № 22-ц/4815/1120/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Комзюк А.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Рокитнівського районного суду Рівненської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі НОМЕР_2 прикордонний загін, відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 36 114,48 гривень, завданої протиправними діями органу державної влади.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 25 листопада 2025 року, приблизно о 17:07-17:08 год., поблизу населеного пункту Дерть Рокитнівського району Рівненської області військовослужбовцями Державної прикордонної служби України було вчинено фактичні дії щодо нього, як водія автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_3 .

На момент його зупинення подія адміністративного правопорушення не була встановлена, будь-які невідкладні процесуальні дії, передбачені законодавством у разі виявлення правопорушення, протягом приблизно однієї години, не здійснювалися, аж до повернення поліцейського до споруди після прийняття від нього письмового пояснення.

Із відеозапису з бодікамери військовослужбовця ДПСУ, долученого до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що військовослужбовці усвідомлювали можливі наслідки застосування спеціального технічного засобу, про що свідчить їхня фраза: «нехай їде - він далеко не заїде», так і їхніми вигуками «бар`єр, бар`єр» безпосередньо під час розвитку подій.

Зазначена фраза свідчить про те, що військовослужбовці усвідомлювали характер та неминучість наслідків застосування спеціального технічного засобу, а, отже, передбачали можливість завдання шкоди транспортному засобу. За таких обставин заподіяна шкода не може вважатися випадковою, а є прямим та передбачуваним наслідком свідомо вчинених дій.

У проміжок часу 17:07–17:08, без встановлення події правопорушення та без оформлення будь-яких процесуальних документів, щодо його транспортного засобу було застосовано спеціальний технічний засіб примусової зупинки транспортних засобів, наслідком чого стало пошкодження коліс автомобіля та повна неможливість його подальшого руху.

Позивач вказує, що цей позов складено виключно на підставі матеріалів адміністративної справи №571/3436/25, а також постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області, без будь-якого довільного тлумачення обставин події.

Поліцію було викликано позивачем через лінію 102 одразу після його вимушеної зупинки. На місце події прибув поліцейський, який здійснив належні дії з фіксації обставин.

Лише приблизно за годину після події, після прибуття поліцейського та виконання ним належних процесуальних дій, військовослужбовці Державної прикордонної служби України вперше розпочали дії, спрямовані на оформлення адміністративних матеріалів.

При цьому спроби складання протоколу про адміністративне правопорушення були розпочаті вже після застосування спеціального технічного засобу, наслідком якого стало пошкодження коліс і неможливість подальшого руху автомобіля, та тривали до 23:00 того ж дня, тобто протягом шести годин.

Таким чином, оформлення адміністративних матеріалів здійснювалося не як підстава для втручання, а з метою легалізації вже вчинених дій після фактичного завдання шкоди його транспортному засобу.

За своєю правовою природою такі дії свідчать про свідоме перевищення повноважень та спробу прикриття протиправних дій post factum, що не усуває первинної протиправності застосування спеціального технічного засобу.

Тривале (протягом шести годин) та багаторазове складання адміністративних матеріалів після події свідчить не про складність ситуації, а про відсутність у військовослужбовців відповідача первинних правових підстав для втручання та про їхню фактичну розгубленість після настання наслідків власних дій.

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області у справі №571/3436/25 адміністративне провадження щодо нього було закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом встановлено: відсутність будь-яких протиправних дій з боку позивача; відсутність правових підстав для застосування примусових заходів.

Встановлена судом відсутність події та складу адміністративного правопорушення означає, що жодні його дії не могли бути причиною застосування спеціального технічного засобу, а отже виключає можливість покладення на нього будь-якої частки відповідальності за завдану шкоду.

Поведінка військовослужбовців Державної прикордонної служби України після події, зокрема: відсутність негайного процесуального реагування; багатогодинні (протягом 6 годин) спроби оформлення адміністративних матеріалів після фактичного застосування спеціального технічного засобу; складання процесуальних документів post factum, свідчать про перевищення наданих повноважень, відсутність події правопорушення з боку позивача та відсутність правового розуміння меж власних дій.

На відео з бодікамери військовослужбовця ДПСУ чітко зафіксовано повну відсутність дій військовослужбовців ДПСУ, що притаманні при затриманні правопорушника.

Жодна з осіб на відео не рушила в напрямку його пошкодженого та зупиненого автомобіля, що виразно свідчить про повну відсутність правопорушення з його боку, а тим більше злісної непокори.

Сукупність наведених обставин свідчить не про процесуальну помилку, а про свідоме перевищення повноважень, оскільки спеціальний технічний засіб було застосовано до встановлення будь-якої події правопорушення, а подальші дії зі складання протоколу мали на меті створення видимості правомірності вже вчиненого втручання.

Матеріальна шкода була завдана безпосередньо внаслідок застосування спеціального технічного засобу примусової зупинки транспортних засобів.

Характер і локалізація пошкоджень, час їх виникнення та обставини події повністю узгоджуються з матеріалами адміністративної справи, відеозаписами та технічним висновком.

За відсутності події та складу адміністративного правопорушення з боку позивача єдиною причиною завдання матеріальної шкоди є протиправне застосування спеціального технічного засобу військовослужбовцями відповідача.

Унаслідок протиправних дій було пошкоджено чотири автомобільні шини, які втратили експлуатаційні властивості; два легкосплавні колісні диски, що зазнали механічних деформацій.

Заявлені позовні вимоги стосуються сукупної вартості відновлення транспортного засобу до стану безпечної експлуатації, а не окремих ремонтних операцій.

Згідно до розрахунку вартості відновлення, з урахуванням курсу злотого за НБУ на 20 січня 2026 року, сума матеріальної шкоди сягає 35 756,91 гривень.

Згідно до витягу з тарифів обслуговування карток УкрСиббанку комісія банку при безготівковому зарахуванні коштів третьою особою – 1% від суми зарахування, що складає 357,57 гривень.

Разом розмір матеріальної шкоди складає 36 114,48 гривень.

Військовослужбовці перебували у службових правовідносинах із ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є юридичною особою публічного права та несе майнову відповідальність за дії своїх підлеглих.

Просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на його користь матеріальну шкоду у розмірі 36 114,48 гривень та судові витрати у розмірі 1355,16 гривень.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади, відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що вимога прикордонників не стосувалася пред`явлення документів, що посвідчують особу.

Конфлікт виник виключно навколо вимоги щодо доступу до багажного відділення транспортного засобу.

При цьому, він чітко озвучував згоду на проведення огляду транспортного засобу, однак не погоджувався на фактичний обшук багажного відділення без наявності належної правової підстави та відповідного процесуального оформлення.

Саме ця обставина зафіксована у матеріалах адміністративної справи №571/3436/25 та покладена в основу висновку суду про відсутність події та складу правопорушення.

За таких умов, висновок суду про правомірність застосування засобів примусової зупинки суперечить встановленим судом фактам та побудований на припущенні, ніби існувала належно встановлена та доведена вимога, яка давала право на силове втручання.

При цьому, така вимога не може вважатися правомірною поза межами контрольного пропускного пункту, за відсутності доведених територіальних повноважень НОМЕР_2 прикордонного загону діяти в цій точці Рівненської області за відсутності правової основи використання споруди і спеціального засобу примусової зупинки саме у цьому місці.

У матеріалах справи немає доказів балансової належності споруди; балансової належності кустарного засобу примусової зупинки; проектування споруди; погодження її розміщення; правової підстави користування спорудою; сертифікації, обліку випробувань і правомірності використання кустарного засобу примусової зупинки; правових підстав перебування службовців 9 загону ДПСУ при цій споруді на території Рівненської області.

У цій справі суд обмежив право позивача на доказування; не забезпечив процесуальної рівності сторін; не покликався на норму, яка прямо забороняє подання такого клопотання у ході розгляду справи; відмовив у доступі до ключових доказів.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення, то скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції із обов`язковим витребуванням та дослідження документів, перелік яких зазначено у апеляційній скарзі.

17 травня 2026 року ВЧ НОМЕР_5 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що механічне пошкодження автомобіля сталося через необачні дії водія (позивача) та нехтування ним вимогами чинного законодавства з прикордонних питань.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що 25 листопада 2025 року начальником 1 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_6 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_7 прикордонної комендатури (з м.д. н.п. Висоцьк) майстер-сержантом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП №338622 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Згідно протоколу: «О 17 год 00 хв 25.11.2025 р. п/н КрП Варшавка в межах контрольованого прикордонного району (в 70 км від лінії Державного кордону) на пн. зх. ок. н.п. Дерть зупинено т/з «Toyota» р/н НОМЕР_3 , який прямував з м. Київ до м. Ковель, Волинської області, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . На законну вимогу прикордонного наряду водій вищевказаного т/з відмовився ("надати для перевірки документи та" - закреслено та застережено підписом) автомобіль для огляду, після чого намагався здійснити втечу, старшим прикордонного наряду було подано команду «Бар`єр» та застосовано засіб для примусової зупинки транспортного засобу, у наслідок чого на автомобілі було проколено 2 передніх колеса. Своїми діями гр. ОСОБА_1 не виконав вимоги п.10 та п.11 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 р., тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП, не надав багажне відділення автомобіля для огляду.» (а.с.6).

Згідно протоколу про адміністративне затримання, о 17 год. 00 хв. 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 затримано до трьох діб з метою припинення правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, з`ясування обставин правопорушення, у зв`язку з вчиненням правопорушення , передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП (а.с.7).

Рапортом від 26.11.2025 року начальник першого відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_6 прикордонної застави (з м.д.н.п. Кам`яне) НОМЕР_7 прикордонної комендатури (з м.д.н.п. Висоцьк) майстер-сержант ОСОБА_3 про указану подію доповів начальнику 11 прикордонної застави з місцем дислокації АДРЕСА_1 НОМЕР_7 прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Висоцьк) ОСОБА_4 .

Відповідно до рапорту: 17:00 25.11.2025 року, під час несення служби у складі прикордонного наряду «КрП «Варшавка», на 70 км від - державного кордону, на північно-західній околиці н.п. Дерть, було зупинено транспортний засіб Toyota Camry, державний номер НОМЕР_3 , який рухався з м. Київ у напрямку м Ковель, Волинська область.

На законну вимогу прикордонного наряду водій вищевказаного транспортного засобу не надав автомобіль для огляду, чим порушив п. 11 ПКМУ №1147, після чого намагався здійснити втечу з місця зупинки.

У зв`язку з невиконанням водієм законних вимог, відповідно до ст.20 та ст.21-2 п.4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», старшим прикордонного наряду була подана команда « ІНФОРМАЦІЯ_3 » після чого було приведено в дію спеціальний засіб примусової зупинки транспортних засобів.

У результаті застосування засобу «Бар`єр» на транспортному засобі було проколото два передні колеса, що унеможливило подальшу втечу водія.

Особу водія встановлено: громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_8 .

Після зупинки до водія були застосовані передбачені законом заходи реагування. Про подію повідомлено начальника зміни та оперативного чергового (а.с.8).

Переглядом відеозапису, який долучений до позовної заяви через систему «Електронний суд» встановлено, що подія мала місце 25 листопада 2025 року. Відеозапис розпочато о 17:05 та триває 3 хв 23 сек. О 17:06 зафіксовано спілкування військовослужбовця з водієм автомобіля. Військовослужбовець пред`явив посвідчення та повідомляє, що водій відмовляється надати автомобіль для огляду. При цьому водій зазначає, що у нього нічого забороненого немає та чи є у них постанова на обшук. Військовослужбовець повідомляє, що вони здійснюють режимні заходи в прикордонному контрольованому районі. Між військовослужбовцями та водієм виникла словесна суперечка. Військовослужбовець пропонує відкрити багажник для огляду, на що водій вказує "йди дивись". Коли до автомобіля підійшов поліцейський та запитав чи є якісь проблеми, водій відповів що ні, після чого водій рушив, а військовослужбовець вигукнув команду «бар`єр». (а.с.64).

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29.12.2025 року у справі №571/3436/25, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП (а.с.10-11).

Відповідно до технічного висновку/протоколу обстеження транспортного засобу від 20.01.2026 року, сервісним центром MR GARAGE в місті Люблін, Республіка Польща, проведено огляд транспортного засобу марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

А саме: проведено огляд коліс, шин та колісних дисків транспортного засобу, їх технічного стану. Під час огляду встановлено пошкодження двох шин транспортного засобу (шини передньої осі), що унеможливлює їх подальшу безпечну експлуатацію; пошкодження двох легко сплавних дисків, яке полягає у наявності тріщин, деформацій та порушенні робочої поверхні, що виникли внаслідок дії гострих металевих предметів, які перебували у безпосередньому контакті з колесами транспортного засобу.

Рекомендовано заміну всіх чотирьох шин на нові; ремонт або заміну двох пошкоджених легко сплавних дисків до технічної можливості їх безпечного відновлення.

Відповідно до розрахунку вартості відновлення, загальна вартість відновлення транспортного засобу до стану безпечної експлуатації становить 3004PLN/ 35756,91 гривень. Загальна сума в гривнях визначена за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову та становить 11,9031 грн. за 1 злотий (а.с.13-14).

До технічного висновку додано витяг з тарифів обслуговування карток УкрСиббанку від 20.01.2026 року, згідно якого: Поповнення рахунку: Пенсійний картковий рахунок, безготівкове зарахування з іншого рахунку клієнта становить 1% від суми (а.с.15).

На звернення ОСОБА_1 від 18.01.2026 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області листом від 20.01.2026 №8/158 повідомила, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Окрім іншого, у листі зазначено, що у нормативних документах у сфері безпеки дорожнього руху не передбачено влаштування блок-постів підрядними організаціями задіяними до експлуатаційного утримання доріг та зазначене питання не належать до повноважень та компетенції Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області.

Згідно поставлених питань надано відповідь що: Інформація щодо балансоутримувача – відсутня; звернень щодо погоджень не було; Служба відновлення не була залучена; підрядні організації не були залучені. Щодо 13 питань вказано, що інформація невідома (а.с.49).

На звернення ОСОБА_1 від 18.01.2026, ІНФОРМАЦІЯ_5 листом №02.2/2684-26-Вих від 20.02.2026 повідомив, що споруди (конструкції), розміщенні на автомобільній дорозі М-07 (Е373) на ділянці 246 км. +300м. (околиці н.п. Дерть Сарненського району Рівненської області) не є власністю НОМЕР_2 прикордонного загону та не перебувають на балансі прикордонного загону.

Відповідно до Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони», Сарненський район Рівненської області (всю його територію, в тому числі і відтинки автомобільних доріг які розташовані в межах цього району) визначено як: «Контрольований прикордонний район».

НОМЕР_2 прикордонний загін здійснює свою службову діяльність в межах контрольованого прикордонного району на підставі Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (а.с.50).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, проаналізувавши встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В Україні запроваджено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року, згідно з Указом Президента №64/2022 через широкомасштабну російську збройну агресію.

Громадяни України та іноземці зобов`язані виконувати законні вимоги та розпорядження представників Державної прикордонної служби України (ДПСУ), оскільки під час дії воєнного стану повноваження прикордонних органів значно розширено для забезпечення національної безпеки та оборони.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини.

Також, згідно з ч. 1 ст. 21 цього Закону, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання повноважень уповноважені використовувати та застосовувати заходи примусу, зокрема застосовувати спеціальні засоби.

У відповідності до пункту 11 Положення про прикордонний режим з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також: подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія і пасажирів, та реєстраційний документ на транспортний засіб; дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району мають право відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вимагати для перевірки документи, що посвідчують особу водія і пасажирів, та реєстраційний документ на транспортний засіб та оглядати транспортні засоби.

Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року у справі №571/3436/25, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Проте, сам факт закриття провадження у даній справі про адміністративне правопорушення не є доказом того, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України діяли незаконно.

Також варто зазначити, що, згідно п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Апеляційний суд вважає, що позивач мав усвідомлювати, що самовільне залишення блокпоста та наїзд на спеціальний засіб для примусової зупинки транспортного засобу, який був використаний працівниками прикордонної служби, призведе до механічних пошкоджень його транспортного засобу, чим буде завдано йому матеріальних збитків.

Відсутність відомостей про балансоутримувача майна не є самостійною підставою для задоволення позову, оскільки цивільне законодавство вимагає чіткого встановлення вини та правового зв`язку конкретного відповідача із заподіяною шкодою.

Обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.