Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №552/1510/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1510/26 Номер провадження 33/814/717/26Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Писаренко К.С., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Ткаченко А.В., представника потерпілого Тимохіної Л.С., законного представника потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Тимохіної Л.С. - представника в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кукобівка, Полтавської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

закрито провадження за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 122221 від 23.02.2026, ОСОБА_1 будучи матір`ю свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 допустила ним вчинення систематичного булінгу фізичного та психологічного характеру. Останній будучи учасником освітнього процесу, а саме учнем 1-А класу ПЗШ №11 ПМР, яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Решетилівська, 64, систематично здійснював булінг відносно малолітнього учня 1-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Було встановлено, що 22.10.2025 близько 08.00 год. учень ОСОБА_4 перед уроком вдарив ногою по ногам свого однокласника ОСОБА_3 , 25.11.2025 близько 10.00 год. учень ОСОБА_1 під час перерви штовхав і ображав словесно учня ОСОБА_3 , 26.11.2025 близько 09.40 год. під час перерви учень ОСОБА_4 вдарив руками та ногами у живіт і пах учня ОСОБА_3 . У результаті даних дій малолітньому учню ОСОБА_3 , могла бути завдано шкоди фізичному і психологічному здоров`ю, чим ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 173-4 ч.3 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулася адвокат Тимохіна Л.С. - представник в інтересах потерпілого ОСОБА_3 , в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винною та притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а місцевий суд не в повній мірі врахував, що наявні в матеріалах справи відомості безумовно свідчать про те, що малолітній ОСОБА_5 , який є учасником освітнього процесу, систематично здійснював булінг (цькування), що полягало у фізичному та психологічному насильстві, а саме приниження честі та гідності малолітнього ОСОБА_6 .

Вказує, що місцевим судом безпідставно не були враховані показання ОСОБА_7 як в судовому засіданні, так і її пояснення надані під час збору адміністративного матеріалу та розташовані на а.с. 20, а.с. 98, де вчитель повідомила також про інші випадки булінгу стосовно ОСОБА_8 вчинені ОСОБА_9 , чим засвідчила систематичність протиправної поведінки учня та його мами ОСОБА_1 .

Зазначає, що доказом систематичного вчинення ОСОБА_10 відносно ОСОБА_6 булінгу є щоденник корекції поведінки, який приєднано до матеріалів справи, де маються запис вчителя ОСОБА_7 : за 22 жовтня 2025 року «Бив однокласника ОСОБА_11 »; за 25 листопада 2025 року - «Обзивав і штовхав ОСОБА_11 »; за 26 листопада 2026 року - «Бив у живіт і нижче хлопчиків! (Славіка і Луку)».

Також вказує, що допитана мати ОСОБА_1 повідомляла, що систематично ознайомлювалася з записами вчителя у щоденнику та власноруч заповняла його у графі «Предмети», тобто останній було відомо зміст записів вчителя, а також про поведінку її сина ОСОБА_12 відносно однокласника ОСОБА_6 , а також загалом щодо однокласників сина та його вчителя, але не вживала жодних заходів з метою недопущення протиправної поведінки свого сина.

Зазначає, що необхідно віднестися критично до показів допитаних в судовому засіданні працівників ПЗШ №11 ПМР ОСОБА_13 (директор навчального закладу, голова комісії з розгляду випадків булінгу), ОСОБА_14 (заступник голови комісії з розгляду випадків боулінгу, завуч), ОСОБА_15 (вихователь групи подовженого дня), практичного психолога ОСОБА_16 , практичного психолога та соціального педагога ПЗШ №11 ОСОБА_17 , які вказали, що ОСОБА_5 , під час навчання в ПЗШ №11 ПМР дійсно мав конфліктні ситуації з іншими учнями та був проблемною дитиною, однак, конфліктні ситуації були наслідком адаптації учнів першого класу та мають характер міжособистістного конфлікту без ознак булінгу, оскільки слід звернутися до визначення поняття «конфлікт» та з`ясувати чи був конфлікт між учнями ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , чого не зробив суд першої інстанції.

Зокрема, в ході розгляду справи не доведено що ОСОБА_19 мав обопільний конфлікт з ОСОБА_10 та саме поведінка ОСОБА_12 носила одноосібний характер, агресивний з позиції неодноразових та безпричинних нападів на ОСОБА_20 , що засвідчено документально.

Крім того вказує, що місцевий суд не в повній мірі врахував показання законного представника потерпілого ОСОБА_6 , батька ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_21 , його мами, які повідомили, що неодноразово їх син скаржився на те, що його б`є однокласник ОСОБА_5 , ображає, штовхає. Дитина після школи перебувала в пригніченому стані, неодноразово одяг сина був забруднений в нижній частині брюк, де малися ознаки завдання ударів по ногах. Син відмовлявся ходити до школи, відмовлявся відповідати на уроках, плакав, успішність сина погіршилася. Він не спав уночі, що суттєво впливало на емоційний стан та здоров`я ОСОБА_22 . Такі дії ОСОБА_4 викликали у батьків ОСОБА_8 обґрунтовані побоювання за безпеку сина, оскільки поведінка ОСОБА_4 спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдавала шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_8 . Розмови з матір`ю кривдника ОСОБА_1 результатів не дали, у зв`язку з чим батьки ОСОБА_8 12 лютого 2026 року звернулись з заявою до адміністрації школи про вчинення булінгу.

Заслухавши виступ адвоката Тимохіної Л.С. - представника в інтересах потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника – ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 та її захисника Ткаченко А.О. проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, місцевим судом вказаних вимог дотримано не в повному обсязі.

Так суд, як на підставу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, послався на те, що хоча під час розгляду справи було встановлено факт дій фізичного та психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_6 з боку малолітнього ОСОБА_4 , дії останнього не підпадають під умисні дії за ознаками булінгу.

Однак з такими висновками апеляційний суд погодитися не може та вважає доведеним, що дії малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підпадають під ознаки вчинення систематичного булінгу фізичного та психологічного характеру на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_4 , будучи учасником освітнього процесу, а саме учнем 1-А класу ПЗШ №11 ПМР, яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Решетилівська, 64, систематично здійснював булінг відносно малолітнього учня 1-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Було встановлено, що 22.10.2025 близько 08.00 год. учень ОСОБА_4 перед уроком вдарив ногою по ногам свого однокласника ОСОБА_3 , 25.11.2025 близько 10.00 год. учень ОСОБА_1 під час перерви штовхав і ображав словесно учня ОСОБА_3 , 26.11.2025 близько 09.40 год. під час перерви учень ОСОБА_4 вдарив руками та ногами у живіт і пах учня ОСОБА_3 , у результаті чого могла бути завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілого.

В той же час, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1 не вжила необхідних заходів виховного характеру з метою недопущення таких дій її сина.

Диспозиція частини 3 статті 173-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно з санкцією ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, стягнення накладається на батьків або осіб, які їх замінюють.

Як вбачається з положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», булінгом (цькуванням) визнано психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У п. 9 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» (зі змінами та доповненнями) – далі «Порядок» вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення насильства особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками колективу закладу освіти, або дитиною стосовно іншого учасника цього колективу.

Насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два і більше разів протягом 12 місяців з дня реєстрації повідомлення про перший випадок насильства або з дня вчинення першого насильства (незалежно від наявності повідомлення та/або реєстрації повідомлення про перший випадок насильства).

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку проявами, які можуть свідчити про випадок насильства, зокрема, є: замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка; неврівноважена поведінка; агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства; різка зміна звичної для дитини поведінки; уповільнене мислення, знижена здатність до навчання; відлюдкуватість, уникнення спілкування; ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися; занижена самооцінка, наявність почуття провини; поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу; схильність до пропуску навчальних занять; відмова відвідувати заклад освіти; депресивні стани; аутоагресія (самоушкодження); суїцидальні прояви; явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо); намагання приховати травми та обставини їх отримання; скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; вимагання особистих речей, їжі, грошей; пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення інформації сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці; фото-, відео- та аудіоматеріали образливого змісту, фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту; поширення інформації з метою заподіяння шкоди.

В той же час, п. 8 роділу І Порядку визначено, що про наявність ознак насильства може свідчити вчинення будь-кого умисного діяння, що вчиняється всупереч волі, бажання, без згоди постраждалої особи та порушує її права, свободи, законні інтереси та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків, зокрема: позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх та інших послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, поширення фото-, відео- та аудіоматеріалів знущань, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка небажана форма вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток, фото-, відео- та аудіоматеріалів сексуального (інтимного) змісту; будь-які небажані фізичні дії, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключаютъ приниження честі та гідності дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Слід звернути увагу, що типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Згідно з об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, що стосується булінгу (цькування) у сфері освіти, до основних складових даного правопорушення належать: умисне вчинення будь-яких діянь психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства, в тому числі із застосуванням електронних комунікацій, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або з боку такої особи стосовно інших учасників освітнього процесу. Згідно з вимогами закону, обов`язковим є також доведення настання або можливості настання наслідків таких дій у вигляді шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого, а також наявність причинного зв`язку між діями правопорушника та наслідками, які виникли.

Систематичність (повторюваність) діяння є однією з ознак булінгу, яка є ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 12.02.2026, адресованої директору КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11» Полтавської міської ради, у ній йшлося про те, що однокласник його сина ( ОСОБА_3 ) - ОСОБА_5 систематично вчиняє булінг та насильство щодо ОСОБА_6 . Майже кожного дня його син скаржиться, що ОСОБА_23 б`є його ногами, штовхає, дражнить та залякує. ОСОБА_23 робить це тоді, коли не бачить ці дії класний керівник ОСОБА_7 .

Крім того, на початку навчання син про насилля повідомляв вчителя, але зараз ОСОБА_23 залякав його до такого стану, що він про це не може говорити вчительці і батьки про це дізнаються із докладанням певних зусіль. Навчання сина стало набагато гіршим, оскільки він заляканий та не може сконцентруватися на уроках.

Також ОСОБА_2 зазначив, що із матір`ю ОСОБА_4 він зустрічався у грудні 2025 року, але це жодного результату не дало.

ОСОБА_2 просив адміністрацію школи прийняти міри та прибрати з оточення його сина ОСОБА_3 однокласника, який здійснює над ним насильство.

Мати ОСОБА_3 – ОСОБА_21 у своїх поясненнях від 17.02.2026 зазначила, що ОСОБА_4 з жовтня 2025 року по лютий 2026 року застосовував фізичне насильство до її сина, чинив психологічний тиск, у зв`язку із чим ОСОБА_3 був у пригніченому стані, приходив додому у брудному одязі, перебував у страху через ОСОБА_4 .

Відповідно до пояснень матері ОСОБА_4 - ОСОБА_1 від 19.02.2026, остання визнала, що існує конфлікт між дітьми, однак факт булінгу категорично заперечила. Вказала, що проводить виховні бесіди із сином, звернулася до фахівців для вирішення проблем адаптації та корегування поведінки в школі.

Як слідує із копії фотографії щоденника спостереження за учнем 1-А класу ОСОБА_5 , у ньому маються зауваження, зокрема що стосуються обставин цієї справи: 22 жовтня – «бив однокласника ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ногами бив шкільні меблі»; 12 листопада - «бив однокласника»; 13 листопада – «на уроках кричав, говорив погані слова»; 17 листопада – «мав незадовільну поведінку, цілий день кричав, заважав працювати на уроках, ображав однокласників»; 18 листопада – «постійно викрикував, плювався, бив ОСОБА_25 , по голові бив Грицика, Славіка»; 19 листопада - «кричить, плюється, б`є однокласників»; 25 листопада – «Обзивав і штовхав ОСОБА_11 , бив по ногах однокласників»; 26 листопада – «Бив у живіт і нижче хлопчиків (Славіка і Луку)»; 28 листопада – «Бив Славіка, Федю, ОСОБА_26 , Артема, Макара, Саму».

Із пояснень класного керівника 1-А класу ОСОБА_7 слідує, що 12.02.2026 їй стало відомо від матері ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 ображав ОСОБА_11 , у зв`язку із чим їхні батьки мали зустріч у грудні місяці. Крім того, у щоденнику спостережень за поведінкою ОСОБА_23 , нею були зроблені записи про те, що 22.10.2025, 25.11.2025 та 26.11.2025 ОСОБА_23 бив, обзивав і штовхав ОСОБА_11 . 12.02.2026 під час уроку математики, ОСОБА_27 не встиг виконати запис у зошиті і розплакався. На перерві ОСОБА_5 назвав ОСОБА_11 рьовою-коровою. Зі слів матері ОСОБА_22 , ОСОБА_23 бив останнього тоді, коли ніхто не бачив, залякував, вимагав мовчати. Тому ОСОБА_19 не розповідав вчителю і вдома про таке ставлення до нього. 12.02.2026 хлопчик не витримав і зізнався мамі.

Також ОСОБА_7 надала пояснення, що під час освітнього процесу нею не було встановлено фактів чи образ з боку ОСОБА_6 відносно ОСОБА_4 . Жодного разу з цього приводу ані ОСОБА_23 , ані його мати до неї не зверталися.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_5 систематично вчиняв дії, які підпадають під ознаки булінгу за їх характером та тривалістю, а саме завдання ударів, висловлювання образ та залякування щодо ОСОБА_3 , а також інших учнів протягом тривалого часу, про що свідчить зокрема задокументований період спостереження з жовтня по листопад 2025 року.

В той же час, апеляційний суд не може погодитися ані з показаннями працівників КЗ ПЗШ № 11 ПМР, наданими в суді першої інстанції, ані з висновком комісії закладу освіти КЗ ПЗШ № 11 ПМР від 24.02.2026, згідно з якими у даній ситуації наявність ознак, обставин булінгу не виявлено, а дана ситуація є наслідком адаптації учнів 1 класу і має характер міжособистісного конфлікту.

За Висновком комісії, ситуація зумовлена поєднанням індивідуально-психологічних особливостей дітей, а з огляду на відсутність умисного переслідування чи нерівності сил, комісія класифікувала наведені випадки як неузгодженість ігрової та комунікативної взаємодії. Було зазначено, що поведінка учнів потребує психолого-педагогічного супроводу для розвитку навичок емоційного інтелекту та конструктивного спілкування.

Проте, надані матеріали не підтверджують існування будь-якого конфлікту у дітей, а свідчить про систематичну необгрунтовану агресію, яка проявляється у словесних образах, завданні ударів. При цьому, ОСОБА_3 фактично є жертвою, оскільки будь-яких активних дій, направлених на участь в конфлікті не вчиняв, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому мати ОСОБА_4 – ОСОБА_1 не заперечує фактів завдання її сином ударів ОСОБА_3 та висловлювання образ на його адресу.

З урахування наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що булінг з боку ОСОБА_4 носив характер систематичного цькування, залякування та приниження ОСОБА_3 . Відносини між ними не мали характеру поодиноких конфліктів, з боку ОСОБА_4 мало місце систематичне цькування, що створювало у малолітнього потерпілого тривалий стрес, страх та відчуття безпорадності.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які є батьками малолітніх, що вчинили відповідне правопорушення відповідає принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами малолітнього потерпілого, який став жертвою булінгу і потребує захисту, та інтересами батьків малолітнього кривдника, оскільки останні повинні відповідати за належну соціальну поведінку своєї малолітньої дитини та зобов`язані вживати заходів для її виховання, навчання, духовного і морального розвитку у дусі поваги до гідності інших людей.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до переконливого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП та що на неї може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, оскільки постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови апеляційним судом та в апеляційному порядку встановлена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, та на момент винесення постанови апеляційним судом закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП, вважаю за необхідне визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тимохіної Л.С. - представника в інтересах потерпілого ОСОБА_3 задовольнити, а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 – скасувати.

Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Н.М. Харлан