Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №554/6478/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6478/26 Номер провадження 33/814/723/26Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А. В. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.

при секретарі – Лисенко О.Ю.

за участю:

особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1

захисника-адвоката Халупко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Халупко С.В., подану в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 11 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малі Сорочинці, Полтавської області, громадянина України, офіційно непрацюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн.60 коп.

Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25 квітня 2026 року о 00 годині 55 хвилин керував транспортним засобом ГАЗ 3302-288 ЗНГ, днз НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці, зі згоди водія, за допомогою пристрою Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0457, результат огляду 0,58% проміле. З результатом ОСОБА_1 не погодився, у подальшому погодився пройти огляд на стан сп`яннні в медичному закладі КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР», згідно висновку лікаря-нарколога №132, перебував стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9А ПДР України. Процедура проведення огляду фіксувалась із застосуванням технічних засобів відеозапису, а саме бодікамери 470712, згідно постанови КМУ 1103 від 17.12.2008 та ст. 266 КУпАП без залучення свідків.

Не погодившись з вказаним рішенням судді, адвокат Халупко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на незаконність зупинки транспортного засобу та процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, яка не підтверджена повною й безперервною відеофіксацією у частині ключових дій.

Стверджує, що медичним закладом не було дотримано вимог щодо проведення огляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до таких висновків.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вказані вимоги закону суддею місцевого суду під час розгляду матеріалу щодо ОСОБА_1 були виконані в повному обсязі.

Відповідно до п.2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Працівники патрульної поліції, у разі наявності ознак, проводять огляд водія на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, які дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спільний наказ МОЗ і МВС від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Відповідно до цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:запах алкоголю з порожнини рота;порушення координації рухів;порушення мови;виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто, встановивши вказані ознаки, працівники поліції зобов`язані запропонувати водієві пройти огляд.

На підставі п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на наступні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649390 від 25.04.2026; картку обліку адміністративного правопорушення; роздруківку Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0457, результат огляду 0,58%; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, результат огляду 0,58% проміле, з результатом не згоден; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, складеного на підставі акту огляду №132 від 25.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння; копію постанови серії ЕНА №7083191 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в сумі 1 190 грн.; диск з відеозаписом події.

Разом з цим суддя вказав, що вказані докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення та винуватість в ньому ОСОБА_1 .

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суддя дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2026 року о 00 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Полтава по вул. Колективна, 10, керував транспортним засобом ГАЗ 3302-288 ЗНГ, днз НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції за порушення п. 2.9 в ПДР України. Під час спілкування з працівниками поліції у водія були виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема сильний запах з порожнини рота та запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що вчора вживав алкоголь, а саме випив один літр пива. В подальшому, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, пройшов огляд за допомогою пристрою Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0457, результат огляду 0,58% проміле. На запитання інспектора поліції, чи згоден з результатом огляду, ОСОБА_1 зазначив «не згоден». В подальшому працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР», на що останній погодився. Огляд водія було проведено із застосуванням спеціальних технічних засобів, результат Alcotest Drager 0,46% проміле, про що повідомлено лікарем-наркологом, та за допомогою візуального обстеження водія.

Вказане вище беззаперечно доводить факт керування ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.9 а ПДР України, транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно із положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: порушення водієм Правил дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що в умовах воєнного стану зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законною.

Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки, яка нібито мала місце 25.04.2026 року.

Твердження сторони захисту про невідібрання у водія біологічного зразка, хоча той бажав здати сечу у зв`язку з не погодженням з результатами огляду на стан алкогольного спяніння, проведененого в медичному закладі, не є слушними з наступних підстав.

Так, за змістом п.2 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

При цьому, використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п.9 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103) визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Водночас, наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які можуть бути відібрані, жодним чином не свідчить, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати.

Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ.

Отже, порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, під час огляду ОСОБА_1 не встановлено.

Що стосується недопустимості як доказу наведеного вище відеозапису через його небезперервність, то апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, і той факт, що зафіксовані на них події за участю водія ОСОБА_1 реально мали місце та стосуються саме цієї справи.

Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .

Отже, оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.293,294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Халупко С.В., подану в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 11 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 -без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.І. Захожай