Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №296/3965/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3965/20 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.

Категорія 3 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Григорусь Н. Й.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/3965/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійни вимог щодо предмета спору: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування нежитлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Він Фінанс», Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання недійсними договорів дарування, іпотеки, скасування записів в державних реєстрах та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Войцешук Вадим Валерійович, та ОСОБА_3 ,

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М. В.,

у с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою, відповідно до змісту якої просила:

- застосувати наслідки нікчемності правочину від 06.03.2020 по переходу права власності від неї, ОСОБА_1 , до ТОВ ФК «Юніон Капітал» шляхом визнання протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 361,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Юніон Капітал», вчинену 06.03.2020 Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою за номером запису про право власності 35836475, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 606436718101;

- витребувати з володіння ОСОБА_2 1/3 частину нежитлового приміщення, і у ОСОБА_3 2/3 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що була власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбала на підставі договору позики, забезпеченого іпотечним зобов`язанням, предметом якого виступало дане приміщення, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2018. Вказане приміщення 27.03.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ «ФК «Юніон Капітал» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , набуто у власність останніми. В п.1.3 цього договору зазначено, що право власності за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» зареєстровано 06.03.2020 Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою за номером запису 35836475, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2020 № 203296394. 12.05.2020 позивачкою отримано відповідь від вказаної нотаріальної контори про те, що державний нотаріус Сімакова О.Г. не вчиняла ніяких дій по переоформленню права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а тому нотаріус звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів.

ОСОБА_1 вважає, що правочин по переходу права власності від неї до ТОВ «ФК «Юніон Капітал» є нікчемним в силу приписів ст.202 ЦК України, оскільки згоди на його укладення не надавала, не було дотримано вимог щодо його письмової форми, нотаріального посвідчення та реєстрації, спірне нерухоме майно вибуло поза її волею. Між нею та ТОВ «ФК «Юніон Капітал» не був укладений нотаріально посвідчений письмовий договір про відчуження спірного нерухомого майна. Отже, оскільки не було дотримано вимог щодо письмової форми, нотаріального посвідчення та реєстрації правочину, такий відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним та слід застосувати наслідки нікчемності правочину від 06.03.2020.

Вказує, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Вважала, що сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Отже, слід витребувати приміщення з володіння відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, у якому просив:

- визнати недійсними договір дарування приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 05 травня 2015 року за реєстром №850, договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 05 травня 2015 року за реєстром №852, договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщуком А.I. 08 вересня 2017 року за реєстром №6852;

- cкасувати записи про право власності №9562687 від 05.05.2015, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №21089976 від 05.05.2015;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №21089976 від 05.05.2015, прийняте приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С;

- скасувати записи про іпотеку №9566032 від 05.05.2015, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №21097284 від 05.05.2015;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №21097284 від 05.05.2015, прийняте приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що 27.03.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «ФК «Юніон Капітал» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до останніх. Право власності за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» зареєстровано 06.03.2020 за заявою товариства на підставі: договору іпотеки № 2665 від 12.02.2008; договору відступлення прав вимоги від 05.07.2019, видавник Всеукраїнський Акціонерний Банк; договору про відступлення прав вимоги від 05.07.2019, видавник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»; ст.37 Закону України «Про іпотеку».

В свою чергу, 12.02.2008 між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк», укладено кредитний договір №357, відповідно до якого позичальником отримано грошові кошти у сумі 250 000 дол. США, та в якості забезпечення виконання зобов`язання укладено іпотечний договір від 12.02.2008, предметом якого є магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

10.02.2015 Корольовським районним судом м. Житомира постановлено заочне рішення та визнано договір іпотеки від 12.02.2008 припиненим. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 рішення від 10.02.2015 залишено без змін. На підставі вказаного рішення вилучено запис про іпотечне обтяження нерухомого майна, знято заборону на його відчуження. 05.05.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування магазину за адресою: АДРЕСА_1 , номер договору в реєстрі 850, який посвідчений приватним нотаріусом Гораєм О.С.

05.05.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики, за яким останньою отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 дол. США, та в якості забезпечення вказаного зобов`язання в цей же день укладено між ними договір іпотеки, предметом якого є магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

04.07.2018 на підставі договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, вимоги та заяви, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на магазин. При цьому, 17.02.2016 касаційним судом скасовано заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015. Отже, іпотека, що виникла 12.02.2008, є чинною як для ОСОБА_4 , так і для ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яким іпотекодержателем згода на відчуження чи укладення договорів іпотеки стосовно предмету іпотеки не надавалася. Таким чином, у відповідності до ст.12 Закону України «Про іпотеку» усі правочини, вчинені без згоди іпотекодержателя, є недійсними.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2021 року, прийнято до розгляду зустрічну заяву ОСОБА_2 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юніон Капітал» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування нежитлового приміщення, задоволено частково.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 (1/3 частка) та ОСОБА_3 (2/3 часток) на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення, загальною площею 361,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У решті позовних вимог первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юніон Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання недійсними договорів дарування, іпотеки, скасування записів в державних реєстрах та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника подали апеляційні скарги, які є тотожними за змістом, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати в частині часткового задоволення вимог позову ОСОБА_1 та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову в цій частині. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2025 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що іпотека, що виникла 12.02.2008 на підставі договору іпотеки між ОСОБА_4 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», окрім самого ОСОБА_4 , є дійсною і для ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яким вони згоди на відчуження чи укладення договорів іпотеки стосовно предмету іпотеки не надавали.

Вказують, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову суд дійшов висновку, що на момент переходу права власності на приміщення магазину до ОСОБА_1 , дане нерухоме майно не було обтяжено іпотекою, оскільки сформований приватним нотаріусом Гораєм О.С., запис про іпотеку, внесений на підставі договору від 12.02.2008, в Державному реєстрі іпотек погашено 30 квітня 2015 року на підставі рішення суду.

Однак вказують, що видалення записів про обтяження та їх подальша відсутність зумовлена набранням законної сили 11.11.2015 заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4352/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», яким: визнано припиненим договір іпотеки б/н від 12.02.2008 р., укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2665; визнано недіючою заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2666/155.

Проте, 17.02.2016 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4352/14-ц від 10.02.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В подальшому, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2021 року провадження у цивільній справі №296/4352/14-ц закрито.

Звертає увагу, що оскільки презумпцію правомірності договору, за яким позивачем за первісним позовом, у зв`язку зі скасуванням судового рішення, спростовано, всі права, набуті сторонами договору іпотеки та особами, що набули предмет іпотеки, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, оскільки Договір іпотеки від 12.02.2008 (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-н).

Зазначають, що також судом в оскаржуваному рішенні вказано, що ОСОБА_1 нібито справедливо та правомірно набула спірне майно у власність, оскільки на момент переходу до ОСОБА_1 права власності на приміщення магазину в реєстрі не було інформації про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяження. Тобто вказане приміщення вибуло у власність ТОВ «ФК «Юніон Капітал» та в подальшому у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 поза волею ОСОБА_1 .

Проте такі висновки суду вважають помилковими, оскільки позивач мала можливість перевірити історію спірного майна та судові спори, які з ним пов`язані, а тому застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого постановою від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) про те, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19), є помилковим.

Також, звертають увагу на неможливості застосування норми про недійсність іпотеки в зв`язку з непоінформованістю набувача про претензії інших осіб, що застосовано судом, і з огляду також і на те, що Договір іпотеки укладено ще 2008 року, а зміни до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», які врегулювали такі правовідносини, внесено лише 15.08.2022. Тож, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», оскільки правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, тому недійсними є усі правочини, вчинені без їх згоди стосовно магазину за адресою: АДРЕСА_1 , площею 361,8 кв. м., в зв`язку з чим вони змушені звернутися до суду з приводу захисту своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказує, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не набували статусу іпотекодержателей спірного майна/ нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , тому ніякої згоди від них на укладення договорів між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 05.05.2015 законом не вимагалось. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 набули право власності в частках на спірне майно тільки 27.03.2020 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «ФК «Юніон Капітал» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а 10.12.2021 ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору дарування цілого приміщення, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 05.05.2015 за 5 років до того, як сам він набув право власності на частину цього приміщення.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом не є стороною оспорюваного договору дарування від 05.05.2015, він позбавлений можливості заявити позовну вимогу про визнання даного правочину недійсним на підставах, передбачених ст. 215 ЦК України і ст. 12 ч.3 ЗУ «Про іпотеку». Крім того, позивач не є і не був іпотекодержателем спірного майна, тому його право не може бути захищено нормами спеціального законодавства, а саме – Законом України «Про іпотеку». Вважає, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту прав по цій справі є неефективними та може призвести по порушення законних прав та інтересів третіх осіб. Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Додає, що у ТОВ «ФК «Юніон Капітал» станом на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку 06.03.2020 на спірне майно, як на предмет іпотеки, було відсутнє зареєстроване право іпотекодержателя, оскільки реєстрація права іпотекодержателя за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» відбулась тільки 13.03.2020 на підставі договору відступлення права вимоги від 15.08.2019, р.№ 1467, посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Шевченком І.Л. Запис про іпотеку №35925218 зроблений державним реєстратором Сімаковою О.Г. (Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора) 13.03.2020.

Зазначає, що було відсутнє і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Юніон Капітал», про що свідчить заява завідуючої Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори від 05.05.2020 № 769-02-14 про не вчинення нотаріусом відповідної дії, а також подана заява до Шевченківського відділу поліції в Харківські області і до Харківської регіональної філії ДП «НАІС» щодо несанкціонованого доступу до роботи з Державними реєстрами.

На її переконання, з урахуванням поданих сторонами під час розгляду справи доказів, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки ТОВ «ФК «Юніон Капітал» на момент укладення договорів купівлі-продажу на 1/3 частину спірного приміщення з ОСОБА_2 та на 2/3 частину з ОСОБА_6 27.03.2020 навіть не набув права іпотекодержателя за іпотечним договором від 12.02.2008, укладеного між ОСОБА_4 і ПАТ «ВіЕйБі Банк», на спірне нерухоме майно. ОСОБА_1 мала зареєстроване в Державному реєстрі іпотек право іпотекодержателя на спірне приміщення магазину, тому вона здійснила звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на даний об`єкт нерухомості, виходячи з правила пріоритетності зареєстрованого в Державному реєстрі права обтяження. ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ТОВ ФК «Довіра та гарантія», і ТОВ ФК «Юніон Капітал» не скористались своїм правом на підставі ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» в судовому порядку оспорити договір дарування спірного приміщення від 05.05.2015, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , тому таке оскарження ніяким чином не може бути передане іншій особі, яка набула право власності на 1/2 частину спірного приміщення на підставі нікчемного правочину.

За таких обставин, вважає, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2025 по справі № 296/3965/20 є законним та обґрунтованим.

У відзиві та відповіді на відзив представник ТОВ «ФК «Юніон Капітал» просив апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Вказує, що звертаючись із віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Проте з огляду на докази, що подані до позовної заяви, вважає, що позивач не довів наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна. До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідачів на час звернення з позовом до суду. На переконання представника, позивач не мав правових підстав для звернення з віндикаційним позовом до суду, оскільки на звернення до суду з віндикаційним позовом має власник майна. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд в свою чергу не може робити висновки щодо належності майна на праві власності у даній справі, оскільки до предмету даного спору не входять вимоги щодо визнання права власності на спірний об`єкт за позивачем.

Позивачка, вважаючи себе власником, не була позбавлена можливості звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спірне майно у поєднанні з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Адже ці способи захисту не є взаємовиключними та можуть застосовуватися у випадках коли майно вибуло із володіння власника та одночасно право власності ставиться під сумнів іншими особами, які теж вважають себе законними власниками такого майна. Отже, встановивши наявність спору про право власності на спірний об`єкт в даному випадку, ТОВ «Юніон Капітал» вважає, що суд не мав права викладати у мотивувальній частині свого рішення висновки про належність спірного майна тій чи іншій особі на праві власності, оскільки такі висновки призведуть до фактичного вирішення спору, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами.

Таким чином, ТОВ «Юніон Капітал» вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення помилково були застосовані положення статей 387- 390 Цивільного кодексу України.

Представник позивачки за первісним позовом у судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 12.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 357, відповідно до умов п.1.1 та п.1.3 яких банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 250 000 доларів США строком до 09.02.2018 (т.1 а.с.86-89).

12.02.2008, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення магазин літ «А», загальною площею 361,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 2665 (т.1 а.с.50-52).

10.02.2015 Корольовським районним судом м.Житомира постановлено заочне рішення у справі № 296/4352/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», яким: визнано припиненим договір іпотеки б/н від 12.02.2008, укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2665; визнано недіючою заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2666/155.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 року залишено без змін.

17.02.2016 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4352/14-ц від 10.02.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.74-76). В подальшому, ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 14 січня 2021 провадження у цивільній справі №296/4352/14-ц закрито.

У відповідності до змісту інформаційної довідки № 37105510 від 05.05.2015, сформованої приватним нотаріусом Гораєм О.С., запис про іпотеку, внесений на підставі договору від 12.02.2008, в Державному реєстрі іпотек погашено 30 квітня 2015 року на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 у справі №296/4352/14-ц та ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 15.04.2015 у справі № 296/2989/15-ц (т.4 а.с.60-63).

05.05.2015 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) укладено договір дарування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 850 (т.4 а.с.52).

Згідно ідентифікатора пошуку 37103759 від 05.05.2015, здійсненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про обтяження приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 606436718101) (т.4 а.с.59).

05.05.2015 за договором іпотеки, зареєстрованим за № 852, ОСОБА_5 (іпотекодавець) передано в іпотеку ОСОБА_1 приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та внесено відповідний запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за № 9566032. Договір іпотеки укладено з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 851, щодо вчасного та в повному обсязі повернення позики в сумі 100 000 дол. США з граничним терміном повернення 05.05.2025 (т.2 а.с.187-193).

Договором про внесення змін до договору іпотеки від 08.09.2017 змінено граничний термін повернення позики на дату 15.09.2017 (т.2 а.с.194-195) .

Згідно із нотаріально посвідченою заявою іпотекодержателя ОСОБА_1 від 30.05.2018, адресованої ОСОБА_5 , позивач запропонувала останній повернути позичені кошти в сумі 100 000 дол. США, строк повернення яких настав 15.09.2017, протягом тридцяти днів з моменту отримання цього повідомлення. Також повідомила, що у разі невиконання вимоги у вказаний строк набуде права на звернення стягнення на заставлене майно, переданого за договором іпотеки № 852 від 05.05.2015 (т.2 а.с.196).

03.07.2018 ОСОБА_5 складено нотаріально посвідчену заяву, в якій остання повідомила ОСОБА_1 про те, що нею отримано 01.06.2018 заяву про усунення порушення в зобов`язанні та у зв`язку із своєю неплатоспроможністю не заперечує щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.197).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №129984765 від 06.07.2018, 04 липня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 26927150, на підставі: заяви серії та номер 1134, виданої 03.07.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.; заяви серії та номер 890, виданої 30.05.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.; договору іпотеки № 852, виданого 05.05.2015 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. (т.1 а.с.4).

05 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги №21844, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №357 від 12.02.2008 (далі-Кредитний договір), укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Крім того, між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 05.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрованим в реєстрі за №1060, відповідно до умов якого іпотекодержателем за Іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрованим в реєстрі за №2665 (далі - Договір іпотеки), стало ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

15.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відступає на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Юніон Капітал» належні первісному кредитору на підставі договору про відступлення прав вимоги № 21844 від 05.07.2019, укладеним між ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», права вимоги за кредитними договорами згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, а новий кредитор сплачує первісному за права вимоги грошові кошти у сумі 2 600 000,00 грн (т.2 а.с.175-177).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення відтисками печаток сторін (п.1.4).

Згідно п.1.2 сторони домовились, що відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржниками за основними договорами та були посвідчені нотаріально відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами протягом семи днів з дати укладання цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 20.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за № 1467, акту прийому-передачі від 20.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (первісний іпотекодержатель) відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал» (новий іпотекодержатель) права, належні, в тому числі, за договором іпотеки, посвідченого 12.02.2008 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за № 2665, первісному іпотекодержателю (т.2 а.с.182-186).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення відтисками печаток сторін, нотаріального посвідчення (п.13 договору № 1467).

27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон Капітал» (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (покупці) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частки, а ОСОБА_3 у розмірі 2/3 частки - набувають у спільну часткову власність нежитлове приміщення, загальною площею 361,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 520 (т.1 а.с.6-7).

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що право власності на нерухоме майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон Капітал» на праві власності та зареєстроване за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.03.2020 Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою Харківського міського нотаріального округу Сімаковою О.Г. за номером запису про право власності 35836475, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2020, індексний номер витягу 203296394, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 606436718101.

З індексного номеру витягу 203296394 від 06.03.2020 вбачається, що право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 606436718101, зареєстровано державним нотаріусом Сімаковою Ольгою Геннадіївною Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Харківського міського нотаріального округу, за № запису 35836475 06.03.2020 за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» за заявою товариства на підставі: договору іпотеки № 2665 від 12.02.2008, видавник приватний нотаріус Сєтак В.Я.; договору про відступлення прав вимоги, серія та номер б/н, виданий 05.07.2019, видавник Всеукраїнський Акціонерний Банк; договору про відступлення прав вимоги, серія та номер б/н, виданий 05.07.2019, видавник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»; ст.37 Закону України «Про іпотеку» (т.1 а.с.49).

За змістом листа завідувачки Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Галини Верещаки № 770/01-01 від 05.05.2020, за результатами перевірки встановлено, що реєстраційна дія № запису 35836475 від 06.03.2020 про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» була проведена, але державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакова О.Г. таку дію не вчиняла. За даним фактом направлено звернення до правоохоронних органів до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківський області.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2020 у справі № 953/10326/20 зобов`язано слідчого СУ ГУНП в Харківській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення (незаконне переоформлення ТОВ «ФК «Юніон Капітал» нерухомого майна).

На підставі протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» від 25.07.2024 та наказу № 55-к від 25.07.2024 назва ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» була змінена на ТОВ «Він Фінанс».

Задовольняючи первісний позов частково суд першої інстанції виходив із того, що спірне приміщення вибуло з володіння ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку набула його у власність за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб та зареєстрованих обтяжень, не з її волі шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» за відсутності будь-яких правових підстав у товариства, яке в подальшому незаконно його відчужило відповідачам. Відтак вимога позивача про витребування з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з безпідставності заявлених вимог, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не набули у встановленому порядку право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 575 Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 9 Закону ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено ЗУ «Про іпотеку»; іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЗУ «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого, зокрема, в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У частині другій статті 328 ЦК України встановлено презумпцію правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено (п.7.22):

«- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить їй на праві власності на підставі договору позики, забезпеченого іпотечним зобов`язанням, і таке приміщення вибуло з її власності поза її волею, оскільки будь-яких договорів з ТОВ «ФК «Юніон Капітал» вона не укладала.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.02.2008 між ОСОБА_4 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено кредитний договір №357, відповідно до якого позичальником отримано грошові кошти у сумі 250 000 дол. США, та в якості забезпечення виконання зобов`язання укладено іпотечний договір від 12.02.2008, предметом якого є магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

10.02.2015 Корольовським районним судом м. Житомира постановлено заочне рішення, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015, та визнано договір іпотеки від 12.02.2008 року припиненим.

На підставі вказаного рішення суду вилучено запис про іпотечне обтяження нерухомого майна, знято заборону на його відчуження.

05.05.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування магазину за адресою: АДРЕСА_1 , номер договору в реєстрі 850, який посвідчений приватним нотаріусом Гораєм О.С.

Цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики, за яким останньою отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 доларів США, та в якості забезпечення вказаного зобов`язання в цей же день між ними укладено договір іпотеки, предметом якого є магазин за адресою: АДРЕСА_1 .

04.07.2018 на підставі договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, за ОСОБА_1 у зв`язку із зверненням стягненням на іпотечне майно, зареєстровано право власності на магазин.

Однак, 17.02.2016 касаційним судом скасовано заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів про погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, який був укладений між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк», на забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки спірного нерухомого майна.

Отже, іпотека, що виникла 12.02.2008, є чинною як для ОСОБА_4 , так і для ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яким потекодержателем згода на відчуження чи укладення договорів іпотеки стосовно предмету іпотеки не надавалася.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для витребування у відповідачів приміщення магазину, яке вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею, оскільки остання набула право власності на спірне приміщення у встановленому законом порядку.

Ухвалюючи рішення суд констатував, що «запис про іпотеку, внесений на підставі договору від 12.02.2008, в Державному реєстрі іпотек погашено 30 квітня 2015 року на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10.02.2015 у справі №296/4352/14-ц та ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 15.04.2015 у справі № 296/2989/15-ц (т.4 а.с.60-63). 05.05.2015 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) укладено договір дарування приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 850 (т.4 а.с.52). Згідно ідентифікатора пошуку 37103759 від 05.05.2015, здійсненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про обтяження приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 606436718101)».

Проте скасування записів про обтяження на іпотечне майно та їх подальша відсутність зумовлена набранням заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4352/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» законної сили 11.11.2015, яким: визнано припиненим договір іпотеки іпотеки б/н від 12.02.2008, укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2665; визнано недіючою заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за №2666/155.

Однак як вже було зазначено, 17.02.2016 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4352/14-ц від 10.02.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.74-76). В подальшому, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2021 провадження у цивільній справі №296/4352/14-ц закрито.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-н вказала: «якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек».

Також колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент переходу до позивача права власності на приміщення магазину в реєстрі не було інформації про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяження.

Так, суд першої інстанції не звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.01.2025 року у справі №760/21831/18, в якій був сформований наступний правовий висновок: «Тому, доводи про те, що відповідач ОСОБА_4 не могла знати про претензії інших осіб на це нерухоме майно або про те, що воно може бути спірним, є необґрунтованими. ОСОБА_4 мала можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням, зокрема, перевірити наявність судових обмежень чи претензій інших осіб. Крім того, обставини, що майно було предметом судових спорів, не могли залишитися непоміченими при належній перевірці документів та юридичної історії майна. Невиконання таких дій з боку ОСОБА_4 не звільняє її від відповідальності за придбання спірного майна, тим більше, коли на майно вже були накладені арешти, а відчуження відбулося на наступний день після укладення договору дарування, що повинно було викликати підозри щодо можливих претензій з боку інших осіб».

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 мала можливість належним чином перевірити правовий статус майна перед його придбанням, претензії інших осіб, у даному випадку іпотекодержателя ПАТ «ВіЕйБі Банк», наявність судових спорів щодо спірного магазину, укладення договору позики та договору іпотеки під час розгляду справи №296/4352/14-ц, тому висновок суду про можливість застосування до спірних правовідносин висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого постановою від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) про те, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19), є помилковим. Оцінку добросовісності набувача майна необхідно здійснювати з урахуванням усіх обставин справи, а не виключно відомостей Державного реєстру.

Посилання ОСОБА_1 , що ТОВ «ФК «Юніон Капітал» у встановленому законом порядку не набуло право власності на спірне іпотечне майно, а тому не мало право його відчужувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить заява завідуючої Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори від 05.05.2020 № 769-02-14, згідно якої державний нотаріус Сімакова О.Г. 06.03.2020 не здійснювала державну реєстрація переходу права власності на нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Юніон Капітал» (номер запису 606436718101, запис про право власності 35836474) та подача завідуючою нотаріальною конторою заява до Шевченківського відділу поліції в Харківські області і до Харківської регіональної філії ДП «НАІС» щодо несанкціонованого доступу до роботи з Державними реєстрами є помилковим. Так дані твердження є лише припущеннями, які не можуть слугувати підставою для задоволення первісного позову, оскільки вказані обставини, могли б бути покладені в основу рішення лише при їх доведенні в рамках кримінальних проваджень, за наслідками яких винесені відповідні судові рішення (ухвали, вироки).

Доводи представника позивача про те, що ТОВ «Він Фінанс» та ТОВ «Юніон Капітал» не набули прав кредитора та іпотекодержателя, через те, що в межах розгляду справи №296/4013/18 за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки (приміщення магазину) судом було відмовлено вказаним товариствам у заміні позивача правонаступником через недоведеність заміни кредитора у зобов`язанні, колегія суддів відхиляє, оскільки договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами не визнані недійсними.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та витребування у відповідачів приміщення магазину є помилковим.

Однак колегія суддів вважає, що і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування, іпотеки, скасування записів в державних реєстрах та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяженьдо задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним.

Фактично оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного повинна бути надана при розгляді відповідного віндикаційного позову, а висновки викладені в мотивувальній частині судового рішення.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14- ц (провадження № 14-256цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) у справі №446/478/19 ( провадження №14-90 цс23].

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 , за яким зареєстровано право власності на 1/3 частину спірного нерухомого майна, про визнання недійсними договорів дарування, іпотеки, скасування записів в державних реєстрах та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволенню не підлягають у зв`язку із обранням неналежного способу захисту.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позову з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_3 сплатив 12 000,00 грн судового збору. Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено частково.

Відтак, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 6 000,00 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Войцешук Вадим Валерійович, та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніон Капітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину та витребування нежитлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування, іпотеки, скасування записів в державних реєстрах та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Головуючий О. С. Коломієць

Судді О. Б. Талько

Н. Й. Григорусь