Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №143/946/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/946/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

Встановив:

21.07.2026 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, згідно з яким ОСОБА_1 оскаржила постанову інспектора ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Дудара Ю. В. серії ЕНА №7534964 від 12.07.2026 про накладення на неї штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Позов мотивований тим, що 12.07.2026 відносно неї працівником поліції було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в постанові 12.07.2026 о 11:07 год. у м. Погребище по вул. Привокзальна водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д. н. з. НОМЕР_1 , та під час зміни напрямку руху не увімкнула світловий покажчик повороту, чим порушила п.9.2.б ПДР України і ч.2 ст.122 КУпАП, та під час руху не користувалася ременем пасивної безпеки, чим порушила п.2.3.в ПДР України, ч.5 ст.121 КУпАП, а також п.9.2.б ПДР – Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Даною постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ч.2 ст.122 КУпАП в розмірі 510,00 грн.

Позивачка вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки жодних правил дорожнього руху вона не порушувала, інспектором поліції не було надано жодних доказів, які б свідчили про відповідне порушення, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.07.2026 від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що 12.07.2026 о 11:07 год. по вул. Привокзальна в м. Погребище водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д. н. з. НОМЕР_1 , та під час зміни напрямку руху не увімкнула світловий покажчик повороту, чим порушила п.9.2.б ПДР України і ч.2 ст.122 КУпАП, та під час руху не користувалася ременем пасивної безпеки, чим порушила п.2.3.в ПДР України, ч.5 ст.121 КУпАП, а також п.9.2.б ПДР – Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Вказане адміністративне правопорушення підтверджується винесеною постановою та наявними матеріалами відеозапису здійсненого на портативну бодікамеру поліцейського під час винесення постанови. Стягнення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП накладено поліцейським в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України. З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також до відзиву було додано відеофайл із портативного відеореєстратора поліцейського.

04.08.2026 від представника позивачки – адвоката Дзби О. О. надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що при перегляді наданого відповідачем відеозапису слідує, що фіксація здійснювалася уже після зупинки транспортного засобу та не містить моменту вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, при перегляді відеозапису з камери відеоспостереження з заправної станції «ОККО», яка розташована неподалік місця зупинки позивача, слідує, що 12.07.2026 об 11:02 год. водій ОСОБА_1 сідає за кермо автомобіля «VOLKSWAGEN», д. н. з. НОМЕР_1 , та пристібає ремінь безпеки, після чого вмикає відповідний покажчик повороту та розпочинає свій рух. Відповідно до постанови, 12.07.2026 об 11:12 год. відносно водія уже було складено постанову. Відеозапис наданий відповідачем розпочинається об 11:04 год. та триває 9 хвилин 19 секунд. Отже, враховуючи запис із камер водій ОСОБА_1 була зупинена інспектором менше як через 2 хвилини після виїзду із заправної станції «ОККО».

На підтвердження зазначених у відповіді на відзив доводів надано файл із відеозаписом з заправної станції «ОККО».

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Дзюба О. О. не з`явилися, однак представник позивачки подав заяву у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглянути у відсутності позивачки та її представника (а. с. 30).

В судове засідання представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає за необхідне позовні вимоги задовольнити з таких міркувань.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 12.07.2026 інспектором ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Дударом Ю. В. було винесено постанову серії ЕНА №7534964, якою притягнено позивачку до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень. Відповідно до постанови, 12.07.2026 о 11:07 год. у м. Погребище по вул. Привокзальна водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д. н. з. НОМЕР_1 , та під час зміни напрямку руху не увімкнула світловий покажчик повороту, чим порушила п.9.2.б ПДР України і ч.2 ст.122 КУпАП, та під час руху не користувалася ременем пасивної безпеки, чим порушила п.2.3.в ПДР України, ч.5 ст.121 КУпАП | чим порушив п.9.2.б ПДР – Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом (а. с. 5-6).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Дударом Ю. В. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Так, відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п.9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.3«в» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. В свою чергу, позивачка категорично заперечує порушення нею правил дорожнього руху, про які зазначав відповідач.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано відеозапис.

Однак на дослідженому в судовому засіданні відеозаписі факту вчинення позивачкою зазначених в постанові адміністративних правопорушень не зафіксовано. Відеозапис містить лише процедуру оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. При цьому на відеозаписі зафіксовано як позивачка категорично стверджує, що була пристебнута ременем пасивної безпеки та завчасно ввімкнула покажчик повороту.

Твердження позивачки також підтверджуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом із камер спостереження з заправної станції «ОККО», на якому зафіксовано як позивачка ОСОБА_1 сідає за кермо автомобіля, пристібається ременем пасивної безпеки, вмикає покажчик повороту та розпочинає рух.

Різниця у часі між зазначеними відеозаписами становить 2 хвилини, що обґрунтовано свідчить про достовірність тверджень позивачки.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність адміністративного правопорушення та вини позивачки у його вчиненні, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7534964 від 12.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. – скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП провадженням закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя