Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №143/483/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/483/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Левченко М. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, –

встановив:

У квітні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 із вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 186 448 грн 75 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони з 30.06.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду 26.09.2018 було розірвано. Починаючи з 09.10.2018 з відповідача за рішенням суду на користь позивачки стягнено аліменти на утримання спільної дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Вказане судове рішення відповідач виконувати відмовляється, не зважаючи на заходи примусового виконання, вжиті державним виконавцем. Відповідач ухиляється від виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини та належним чином їх не сплачує, що призвело до утворення заборгованості, яка постійно росте. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 31.03.2026 сума заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання дитини становить 186 448 грн 75 коп. За обчисленнями позивачки загальна сума неустойки (пені) в період з 01.10.2020 по 31.03.2026 становить 1 436 007 грн 27 коп.

З огляду на викладене, позивачка просила суд задовольнити позов та стягнути на її користь пеню в розмірі заборгованості по сплаті аліментів у сумі 186 448 грн 75 коп., враховуючи, що сума пені за прострочення сплати аліментів не може перевищувати сукупну суму заборгованості.

Ухвалою судді від 30.04.2026 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, 05.05.2026 через систему «Електронний суд» подала заява, в якій просила розгляд справи провести у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання, призначені на 12.06.2026 та 31.08.2026, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 31.08.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, що мають значення для правильності вирішення спору, визначившись із нормами матеріального права, предметом правового регулювання яких є спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 26.09.2018 у справі № 143/1193/18 шлюб, зареєстрований 30.06.2015 між сторонами, розірвано (а. с. 6).

Сторони є батьками малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.01.2016 (а. с. 9).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 28.11.2018 року (справа № 143/1385/18) стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 7, 8).

Погребищенським районним відділом державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження № 58808308 здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 143/1385/18, виданого 03.12.2018 Погребищенським районним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за зазначеним виконавчим листом зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини станом на 31.03.2026 сукупний розмір заборгованості із моменту відкриття виконавчого провадження складає 180 616 грн 50 коп., сукупний розмір заборгованості становить 186 448 грн 75 коп. (а. с. 11-15).

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Норма статті 196 СК України не встановлює будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання) – до досягнення нею двадцяти трьох років.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21, зроблено висновки, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

Позивачкою проведено розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з жовтня 2020 року по березень 2026 року, загальний розмір якої складає 1 436 007 грн 27 коп. Однак, враховуючи, що сума пені не може перевищувати розміру самої заборгованості, тому зменшується до 186 448 грн 75 коп.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 1 статі 196 СК України.

Під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про судове рішення щодо стягнення аліментів, а тому заборгованість із аліментів виникла з його вини, як особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені).

Відповідач не надав суду жодних доказів стосовно того, що за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем він не міг утримувати свою малолітню дитину, так і не надав будь-яких заперечень щодо заборгованості по аліментах та пені.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність задоволення позову позивачки та стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 186 448 грн 75 коп., а саме сукупного розміру заборгованості, на яку вона нараховується.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В ч. 1 ст.1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 1, 3 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зважаючи на те, що внаслідок розгляду цієї справи державою Україна понесені певні матеріальні витрати, які полягають у неодержаному судовому зборі, який мав би бути спрямований на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, держава Україна є особою, яка понесла судові витрати, в розумінні норми ч. 6 ст.141 ЦПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Отже, позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за своєю правовою процесуальною природою є позовом майнового характеру.

За змістом підпункту 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана до суду фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 186 448 грн 75 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь позивачки 186 448 грн 75 коп., що становить 100 відсотків від ціни позову.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1 865 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-285, 351, 352, 354 ЦПК України суд, –

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 186 448 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн.

Сторони у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Суддя