Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №930/1693/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1693/26

Провадження № 2/930/1326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Науменка С.М.

за участі секретаря судових засідань – Андрущак Л.П.

учасників справи: відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей, відповідно до якого, просила, стягнути з відповідача на свою користь, додаткові витрати на дітей, а саме на лікування та медичні послуги, понесені щодо: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 41 955 (сорок одна тисяча дев?ятсот п?ятдесят п?ять) гривень 00 копійок, що становить 50 % фактично понесених додаткових витрат.

Обґрунтовуючи позов тим, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2023 року.

Від шлюбу мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із судовим наказом Немирівського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2023 року з ОСОБА_1 на її користь стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Діти проживають разом зі позивачкою та перебувають на її повному утриманні. Відповідач сплачує аліменти нерегулярно та не бере участі у покритті додаткових витрат, пов?язаних із лікуванням дітей.

Донька ОСОБА_3 має проблеми зі здоров?ям, зокрема захворювання органів зору, а також потребує ортодонтичного лікування.

У зв?язку з цим позивачкою були понесені додаткові витрати на медичні обстеження, лікування. консультації лікарів, придбання окулярів, медикаментів та ортодонтичне лікування.

Загальна сума витрат на лікування та придбання окулярів для ОСОБА_3 за період з 21.02.2024 року по день звернення до суду становить 48 710 грн, що підтверджується медичними документами та платіжними документами.

Таким чином частка відповідача у додаткових витратах на лікування дитини становить 24 355 грн.

Крім того, донька ОСОБА_7 проходить ортодонтичне та стоматологічне лікування, що пов?язане зі значними витратами.

Позивачкою були понесені витрати на стоматологічне обстеження, лікування карієсу, пломбування зубів, лікування кореневих каналів, знеболення та інші медичні послуги.

Загальна сума витрат на лікування ОСОБА_4 за період до 11.05.2026 становить 35 200 грн, що підтверджується медичними документами та квитанціями про оплату.

Відповідно частка відповідача у додаткових витратах на лікування дитини становить 17 600 грн. Загальна сума додаткових витрат на лікування дітей, понесених мною, складає 83 910 грн. Враховуючи, що обов`язок щодо утримання та забезпечення належного стану здоров?я дітей покладається на обох батьків.

17.07.2026 до суду надійшов відзив, відзив, відповідно до якого, відповідач просить , відмовити в позові в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив тим, що твердження позивача про те, що діти перебувають виключно на її утриманні та що він нерегулярно сплачує аліменти, є неправдивими пославшись на судовий наказ Немирівського районного суду від 25 серпня 2023 року, відповідно до якого з нього стягуються аліменти на утримання спільних дітей у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), а також на довідку ДВС від 02 квітня 2026 року про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дітей відповідач зазначив, що такі витрати підлягають окремому доказуванню, зокрема щодо їх фактичного понесення, розміру, необхідності та зв`язку з особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.

Відповідач вказав, що надані позивачем документи не підтверджують належним чином понесення нею заявлених витрат на лікування дітей та їх оплату. Зокрема, плани лікування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також роздруківка первинної консультації ОСОБА_6 не містять підтвердження фактичного здійснення відповідних послуг та їх оплати. Оплата замовлення від 21 лютого 2024 року, на думку відповідача, не підтверджує зв`язку витрати з особливими обставинами та стосується ОСОБА_6 , тоді як позовні вимоги заявлено щодо витрат на Верховод Діану та ОСОБА_8 . Товарний чек № 1265 від 01 вересня 2025 року, на думку відповідача, також не підтверджує, що придбаний товар був придбаний на потреби когось із дітей у зв`язку з особливими обставинами.

Крім того, відповідач звернув увагу на невідповідність між заявленими позовними вимогами щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_9 і долученими до позову свідоцтвами про народження ОСОБА_6 та Верховод Діани.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позивачем не доведено факту понесення, розміру, необхідності та обґрунтованості заявлених додаткових витрат на дітей, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, з підстав наведених у відзиві.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу виданого Немирівським районним судом Вінницької області 25.08.2023 з ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2023 року, і до досягнення дітьми повноліття.

Із дослідженого судом бланку-замовлення медичного центру «Альтамедика» від 21 лютого 2024 року, відповідно до якого пацієнтом зазначена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вбачається, що згідно з указаним документом 21 лютого 2024 року для неї замовлено рентгенографію з зображенням вартістю 110 грн та МРТ головного мозку вартістю 2000 грн, загальною вартістю 2110 грн. У документі зазначено суму до сплати 2110 грн та міститься відмітка про сплату зазначеної суми.

Судом також досліджено товарний чек № 1265 від 01.09.2025 року, виданий ФОП ОСОБА_10 , яким підтверджується придбання оправи ALTE та коригувальних лінз для дитини на загальну суму 4100,00 грн, з яких сплачено завдаток у розмірі 2300,00 грн та залишок 1800,00 грн. Зазначений доказ підтверджує факт понесення позивачем додаткових витрат на дитину, пов`язаних з охороною її здоров`я (корекцією зору).

Окрім того, судом дослідженні надані позивачкою плани лікування, видані стоматологічною клінікою «Перлина» на ім`я ОСОБА_4 (від 11.05.2026, на суму 35 200,00 грн) та ОСОБА_3 (від 16.05.2026, на суму 42 500,00 грн), які містять перелік наданих стоматологічних послуг з відміткою «Виконано». Разом з тим, зазначені документи не містять відомостей про фактичну оплату наданих послуг (відсутній розрахунковий документ, касовий чек, квитанція про оплату чи банківська виписка).

Судом, також досліджено висновок первинної консультації дитячого лікаря-отоларинголога медичного центру «Салютем» від 24.12.2025 року, якою підтверджується встановлення дитині діагнозу «передній сухий риніт, рецидивуючі носові кровотечі» та призначення відповідного лікування. Разом з тим, зазначений документ не містить відомостей про вартість наданих послуг.

За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, а також їх окреме від дитини проживання не впливають на обсяг батьківських прав і не звільняють від виконання обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При цьому розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами, зокрема: витрати на спеціальний медичний догляд -довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо. При стягненні коштів на додаткові витрати, які мають бути понесені в майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності таких витрат.

Наявність додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Такі кошти є додатковими на відміну від коштів, що отримуються одним з батьків на утримання дитини (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17).

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у додаткових витратах на дитину зобов`язані обоє з батьків незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого з батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому відповідно до статей 76-80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

Однак із досліджених судом доказів установлено, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесення додаткових витрат на дітей на загальну суму 6210,00 грн, а саме 2110,00 грн витрат на обстеження ОСОБА_3 та 4100,00 грн витрат на придбання для неї оправи та коригувальних лінз. При цьому заперечення відповідача щодо належності бланка-замовлення медичного центру «Альтамедика» суд відхиляє, оскільки зазначені у ньому персональні дані пацієнта відповідають даним ОСОБА_3 .

Щодо решти заявлених витрат, а саме витрат на стоматологічне лікування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підтверджених лише планами лікування стоматологічної клініки «Перлина» на загальну суму 77 700,00 грн, суд зазначає наступне. Із доводів позовної заяви вбачається, що позивачка заявляє зазначену суму саме як витрати, які нею вже фактично понесені, а не як витрати, що будуть понесені у майбутньому. За таких обставин на позивачку покладається обов`язок довести саме факт оплати наданих послуг належними та допустимими доказами (розрахунковими документами, квитанціями, банківськими виписками тощо), а не лише обґрунтувати необхідність таких витрат. Оскільки надані суду плани лікування містять лише перелік послуг з відміткою про їх виконання, проте не містять жодних відомостей про здійснення оплати за них, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту понесення заявлених витрат у сумі 77 700,00 грн.

Зазначені висновки узгоджуються з положеннями пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, при цьому має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат. Оскільки в даному випадку позивачкою не заявлено вимог про стягнення майбутніх витрат, для яких достатньо надати розрахунок або обґрунтування їх необхідності, а заявлено вимогу про відшкодування вже понесених витрат, обов`язковою умовою задоволення позову в цій частині є документальне підтвердження саме факту їх фактичної сплати, чого позивачкою зроблено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що документально підтвердженими є додаткові витрати у розмірі 6 210,00 грн, тоді як у решті заявлених витрат доказів їх фактичного понесення позивачем не надано.

Відповідно до частини третьої статті 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається судом виходячи з обставин, що мають істотне значення. Враховуючи, що обов`язок утримання дитини покладається на обох батьків у рівній мірі, а відповідачем не надано доказів на спростування необхідності понесених витрат, суд вважає за можливе визначити частку участі відповідача у розмірі 50 відсотків від документально підтвердженої суми витрат, що становить 3 105,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину. У зв`язку із цим позивачка ОСОБА_2 при зверненні до суду з цим позовом судового збору не сплачувала.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме в розмірі 3 105,00 грн, що становить 7,4 % від заявленої до стягнення суми 41 955,00 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позову, а саме у сумі – 98,52 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 - 3 105 (три тисячі сто п`ять) грн 00 коп здійснених додаткових витрат на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі – 98,52 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення – 08.09.2026.

Суддя: С.М. Науменко