Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №128/1251/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 128/1251/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Гречанівської В.В. розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

До Літинського районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до до ПАТ "Страхова компанія "Уніка", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначає наступне. Так, 19.09.2021 року приблизно о 01 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по 336 кілометру автошляху М-30 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Ізварине», який проходить по вул. Шляховій у с. Дяківці Вінницького району Вінницької області у напрямку м. Вінниці, не врахував безпечної швидкості та дорожню обстановку, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив виїзд автомобіля ВАЗ 21103 на зустрічну смугу руху, де у подальшому відбулось зіткнення із автомобілем Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у напрямку м. Хмельницький. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, він як водій автомобіля Subaru Forester та пасажир, його матір ОСОБА_3 , отримали тілесні ушкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія, була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно з договором добровільного страхування від нещасного випадку на транспорті від 29 грудня 2020 року № 029014/4500/0000587 та полісу № 202358552 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 грудня 2020 року. За цим полісом встановлений ліміт відповідальності страхової компанії за завдану застрахованою особою шкоду майну у розмірі 130 00,000 грн і за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, у розмірі 260 00,000 грн. ОСОБА_4 – частина збитку, що не відшкодовується - 2000 грн. 19.09.2021 року до ЄРДР за № 12021020050000486 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, по якому позивач визнаний потерпілим. 05 грудня 2023 року старшим слідчим СВ ВП № 3 ВРП ГУНП у Вінницькій області Колодніцьким Р.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 19.09.2021 року № 12021020050000486 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України. Крім того, постановлено направити копії матеріалів кримінального провадження для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року у справі № 383/7/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 13 травня 2022 року від ПрАТ «СК «Уніка» на рахунок позивача було перераховано грошові кошти в розмірі 76 200,27 грн. з призначенням «страхове відшкодування зг. дог. №029014/4440/0001845 від 29/12/2020 Без ПДВ. ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 .». Жодних пояснень яким чином було нараховано страхове відшкодування представниками ПрАТ «СК «Уніка» не надано. Не розуміючи чому така незначна сума була оплачена Страховою він звернувся 15.06.2022 року до Вінницького науково-дослідного експертнокриміналістичного центру МВС України щодо визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження. На підставі висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-22/8511-АВ від 23.06.2022 року було встановлено, що станом на 16.06.2022 року ринкова вартість аналогічного технічно-справного автомобіля «Subaru Forester», 2003 року випуску становила 160 170,46 грн. також встановлено вартість відновлювального ремонту на суму 467 034,16 грн. з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини. В листі відповіді від 06.01.2026 на адвокатський запит відповідач зазначив, що згідно звіту №17837 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06.05.2022 року ринкова вартість ТЗ «Subaru Forester», д.р.н. НОМЕР_2 становить 142 326,00 грн. вартість відновлювального ремонту - 423 877,47 грн. Згідно Дослідження вартості придатних залишків № 17928 від 09.05.2022 року вартість «Subaru Forester», д.р.н. НОМЕР_2 у пошкодженому стані складає 67 625,73 грн. Керуючись нормами законодавства, розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено Страховиком за такою схемою: 142 326,00 грн - 67 625,73 грн - 2 000,00 грн + 3500,00 грн = 76 200,27 грн, де вартість ТЗ до ДТП - 142 326,00 грн; вартість ТЗ після ДТП - 67 625,73 грн; франшиза - 2 000,00 грн; витратила евакуацію ТЗ - 3 500,00 грн. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, за Полісом ОСЦПВВНТЗ №202358552 становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн. Тобто, вартість автомобіля позивача на момент дослідження до моменту ДТП була занижена на суму 160 170,46 грн. – 142326,00 = 17744,46 грн. Крім того, вказане ДТП спричинило йому моральну шкоду, що призвело до порушення психоемоційному стану, надмірній тривожності, порушеннях сну, тривожних думках та нав`язливих спогадах тощо. Повністю порушився та змінився спосіб життя, на його піклуванні батьки, які потребують лікування та особливої уваги. Позивач вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 78 999,00 грн. має в повній мірі покрити його моральні страждання, які просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 . Враховуючи зазначене та те, що відповідач ПрАТ «СК Уніка» занизила розмір відшкодування та не виплатила належні кошти в рамках страхової суми передбаченої договором цивільно-правової відповідальності він змушений звернутися до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК Уніка» 17744,46 грн., як різницю між сумою фактичних збитків понесених Позивачем та виплаченою страховою сумою, пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 21855,91 грн., 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 2200,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 10535,49 грн. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 78999,00 грн. 13.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПрАТ «СК Уніка», в якому зазначають, що вважають позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню та заперечує проти позову в повному обсязі з наступних підстав. Так, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21103, д.р.н. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» за полісом ОСЦПВВНТЗ № 202358552 від 29.12.2020. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну — 130 000,00 грн., франшиза — 2000,00 грн. Позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про страхове відшкодування, яка була прийнята 13.01.2022 року. У межах визначених законом строків було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, складено звіт № 17837 від 06.05.2022 та дослідження придатних залишків № 17928 від 09.05.2022, виконані ТОВ «СЗУ Україна». На підставі вищенаведеного, розмір збитку по пошкодженому автомобілю Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_2 було розраховано на підставі Звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №17837 від 06.05.2022, де ринкова вартість Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_2 становить 142 326,00 гривень, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 423 877,47 гривень, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу – 142 326,00 грн. Відповідно до дослідження вартості придатних залишків №17928 від 09.05.2022 р. вартість транспортного засобу у пошкодженому стані, після ДТП складає 67 625,23 грн. Страховиком у встановлені строки було проведено огляд та складено власні оцінювальні документи. Позивач не надав доказів порушення Методики товарознавчої експертизи або неправильності звіту СЗУ. Висновок НДЕКЦ № ЕД-19/102-22/8511-АВ, який надав позивач не є обов`язковим для страховика та не може замінювати оцінку, проведену відповідно до Закону про ОСЦПВ. Усі ці фактори спричинили штучне та необґрунтоване підвищення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, що в свою чергу вплинуло на результати дослідження. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначає, в чому саме полягає неправильність або необ`єктивність Звіту № 17837 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 06.05.2022 року, а також Дослідження вартості придатних залишків № 17928 від 09.05.2022 року, складених ТОВ «СЗУ Україна» на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА». ПрАТ «СК «УНІКА» у встановлений законом строк було організовано огляд пошкодженого транспортного засобу Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_2 , за результатами якого складено відповідні оцінювальні документи. Будь яких зауважень чи заперечень до проведеного огляду з боку позивача заявлено не було. Тому просять повністю відмовити у задоволенні позову, справу розглянути у відсутність предстанвика відповідача, усі витрати покласти на позивача. 24.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ровінської Т.С., в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує повністю з наступних доводів і підстав. Щодо особи відповідача ОСОБА_2 вважає за необхідне вказати, що з лютого 2022 року по даний час ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ. Отримав поранення пов`язані із захистом Батьківщини, та йому встановлено III групу інвалідності. Так дійсно, 19.09.2021 року приблизно о 01 год. 40 хв. водій Фросіняк ГЮ керуючи автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_4 ,порушив правила дорожнього руху і спричини дорожньо-транспортну пригоду. Вина водія ОСОБА_2 у даному ДТП підтверджується постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06.02.2024 року у справі №383/7/24, яка набрала законної сили 17.02.2024 року, де вказано про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП, а саме станом на 19.09.2021 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві страхова компанія «УНІКА» згідно договору добровільного страхування від нещасного випадку на транспорті №029014/4500/0000587 від 29.12.2020 року та полісу №202358552 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.12.2020 року. За цим полісом встановлений ліміт відповідальності страхової компанії за завдану застрахованою особою шкоду майну 130000 грн. і за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260000 грн. Розмір франшизи 2000 грн. Так, страховою компанією «УНІКА» позивачу на підставі страхового акту/наказу № 00459618 від 12.05.2022 року було виплачено страхове відшкодування у розмірі 76 200,27 грн. Вказують, що з матеріалів справи не вбачається, чи при зверненні до страхової компанії позивач визнав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи згодний він був передати страховій компанії залишки транспортного засобу. Наданий ПрАТ «СК «УНІКА» розрахунок розміру страхового відшкодування (з яким позивач погодився), свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії. З виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивач погодився. Таким чином, постраждала сторона має самостійно визначитись щодо своєї згоди про визнання транспортного засобу фізично знищеним та зі способом щодо відшкодування страхової суми в межах ліміту страхового полісу, що і було зроблено позивачем та отримано відшкодування збитків у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи з того, що шкода, на момент виплати визначалася особою, яка перебувала в договірних відносинах зі страховою компанією, ОСОБА_1 погодився з виплатою, не заперечував проти її розміру, а тому вважають, що позов не підлягає задоволенню повністю. Щодо відшкодування моральної шкоди, яка позивачем оцінена у розмірі 78999,00 грн. зазначають, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Однак, на підтвердження завданої моральної шкоди, представником позивача не надано жодного доказу, не доведено душевних страждань, та які саме вимушені зміни відбулися у його житті, які застосовувались додаткові зусилля для організації його життя, а викладені у позовній заяві твердження позивача є загальними твердженнями та не підкріплені жодними письмовими доказами. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та не обгрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та не надано доказів на підтвердження такої шкоди, а подальше лікування його батьків та інші витрати не мають причинно-наслідкового зв`язку з ДТП. Окрім того відповідачем повністю відшкодовано моральну шкоду завдану внаслідок ДТП матері позивача. Також вказує, що позивач просить стягнути моральну шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, яке вчинено відповідачем 19.09.2021 року. 13.01.2022 року позивачем було подано заяву до Страховика про виплату матеріального збитку. 13.05.2022 року позивачем отримано страхові виплати. Позивач звернувся з позовом до суду лише 24.03.2026 року, що підтверджується датою на позовній заяві. Таким чином, перебіг строку позовної давності за заявленими вимогами розпочався 19.09.2021 року та закінчився 19.09.2024 року. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з даними вимогами на кілька років. Тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "СК "Уніка", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Драчук С.В. позовні вимоги зазначені у позовній заяві підтримав повністю. Вважає, що неправомірними діями відповідача, зокрема ПАТ "СК "Уніка" його довірителю спричинена матеріальна шкода в розмірі 17 744,46 грн., яка полягає у недоплаченій різниці між сумою фактичних збитків та виплаченою відповідачем страховою сумою. Крім того зазначив, що через недоплачену суму позивач має право на стягненя відповідно до ст. 625 ЦК України, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки через значний проміжок часу недоплачені грошові кошти зазнали інфляційних втрат. Також підтвердив розмір моральної шкоди, спричиненої його неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , яку просить стягнути в повному розмірі. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Оверченко Л.В. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом. Також вказала, що позивачем не надано доказів на підтвердження її спричинення саме її довірителем. Так, ним було сплачено за рішенням суду Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2025 року по судовій справі № 383/1182/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 206,00 грн. матеріальної шкоди та 48471,03 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Подальше лікування його батьків та інші витрати не мають причинно-наслідкового зв`язку з ДТП. Виходячи з принципу розумності і справедливості не заперечує щодо стягнення з її довірителя моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. Представник відповідача ПАТ "СК "Уніка" в судове засідання не з`явився, у поданому ними відзиві міститься вимога про здійсненя розгляду справи у відсутність представника. В задоволенні позову просять відмовити з підстав зазначених у відзиві. Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд приходить до наступного. Так, на підставі висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-22/8511-АВ від 23.06.2022 року (а.с.18-23), який був виконаний за зверненням, позивача судом встановлено, що станом на 16.06.2022 року ринкова вартість аналогічного технічно-справного автомобіля «Subaru Forester», 2003 року випуску становила 160170,46 грн. також встановлено вартість відновлювального ремонту на суму 467034,16 грн. з урахуванням ПДВ на матеріали та запасні частини. Позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про страхове відшкодування, яка була прийнята 13.01.2022 року (а.с.24 зв., 71-72). Відповідно до Звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №17837 від 06.05.2022 (а.с.27-28) ринкова вартість Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_2 становить 142 326,00 гривень; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 423 877,47 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу становить 142 326,00 грн. (а.с.73-81). Відповідно до дослідження вартості придатних залишків №17928 від 09.05.2022 р. вартість транспортного засобу у пошкодженому стані, після ДТП складає 67 625,23 грн. (а.с.82). Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2024 року у справі № 383/7/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.30-30 зв.). Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2025 року по судовій справі № 383/1182/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_3 1350 грн. матеріальної шкоди та 67 грн 50 коп. моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 206 грн 00 коп. матеріальної шкоди та 48471 грн 03 коп. моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.34-36). Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.06.2025 року по справі № 383/1182/24 провадження № 22-ц/4809/1064/25 розглянули апеляційну скаргу ОСОБА_2 , та змінено рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_2 10000,00 моральної шкоди (а.с.31-32). 05 грудня 2023 року старшим слідчим СВ ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Колодніцьким Р..В. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 19 вересня 2021 року № 12021020050000486 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України (а.с.33). 13.05.2022 року Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 76 200,27 гривень, що підтверджується Страховим актом №00459618 (а.с.83). Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. За ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Крім того, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Ст. 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п.33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до ДТП, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, у разі якщо не з їхньої вини протягом 10 (десяти) робочих днів після одержання страховиком повідомлення про ДТП його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Судом встановлено, що 19.09.2021 року сталася ДТП за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «УНІКА». 13.05.2022 року відповідачем ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 76 200,27 гривень в межах полісу №202358552 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.12.2020 року на підставі Звіту № 17837 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06.05.2022, а також Дослідження вартості придатних залишків № 17928 від 09.05.2022 року, складених ТОВ «СЗУ Україна» на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА». Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення вимог чинного законодавства під час складення зазначених звітів, не зазначено у тому числі не надано доказів проведення їх рецензування чи встановлення істотних методологічних помилок. ПрАТ «СК «УНІКА» у встановлений законом строк було організовано огляд пошкодженого транспортного засобу Subaru Forester, д.р.н. НОМЕР_2 , за результатами якого складено відповідні оцінювальні документи. Будь яких зауважень чи заперечень до проведеного огляду, позивачем заявлено не було. Суд не бере до уваги, наданий до позовної заяви висновок експертного дослідження №ЕД-19/102-22/8511-АВ від 23.06.2022 року з огляду на те, що він виконаний на замовлення позивача, який є зацікавленою особою. Експерт не попереджався про кримінальну відповідальність, також даний висновок не містить даних про вартість залишків автомобіля після ДТП. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА», виконано свої зобов`язання за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі, а тому в задоволенні позову у вказаній частині необхідно відмовити. Враховуючи ту обставину, що в позові відмовляється в частині стягнення різниці між сумою фактичних збитків понесених позивачем та виплаченою страховою сумою зазначених в позовній заяві, тому необхідно відмовити в задоволенні позову щодо стягнення пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі 21855,91 грн., 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 2200,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 10535,49 грн., оскільки вказані вимоги є похідними. Щодо заяви позиції сторони відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності та відмови з цих підстав у задоволенні позову, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові - ч.4 ст.267 ЦК України. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки - ст.257 ЦК України. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що був прийнятий 30.03.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року. Крім того, суд звертає увагу на те, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України). Згідно чинної до цього редакції від 19 березня 2022 року відповідний пункт 19 передбачав продовження строків позовної давності на строк дії воєнного стану в Україні. У даній справі позивач пред`явив позов до суду 25.03.2026 року, на даний час воєнний стан в Україні триває. Таким чином строк позовної давності позивачем не пропущено. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди. Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку відповідача заподіяло позивачу моральні страждання, оскільки він пережив стрес внаслідок пошкодження автомобіля, відсутність транспортного засобу змінився його спосіб життя. Однак, на підтвердження завданої моральної шкоди, представником позивача не надано жодного доказу, не доведено душевних страждань, та які саме вимушені зміни відбулися у його житті, які застосовувались додаткові зусилля для організації його життя, а викладені у позовній заяві твердження позивача є загальними твердженнями та не підкріплені жодними письмовими доказами. Тому, суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., вважає необхідним задовольнити частково та стягнути визнану відповідачем шкоду у визначеному розмірі. Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено частково то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 130,00 грн. (10 000,00 грн. х1331,20 :102 335,97 = 130,00). Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 відшкодування сплаченого судового збору в сумі 130,00 грн. Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.