Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №132/1053/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1053/26

Провадження № 2/132/983/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Карнауха Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Калинівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», поданим в його інтересах представником – адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 28266314.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 28266314 від 23.01.2022 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн.

Разом з тим, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634) укладено договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 28266314 від 23.01.2022 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 13600 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 9600 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищезазначений розмір заборгованості за кредитним договором, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

30.03.2026 позовна заява надійшла до суду.

01.04.2026 судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено учасникам справи такі строки для подання заяв по суті справи: відповідачу - для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; відповідачу - для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; позивачу - для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву на позов; відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позов.

Вищезазначена ухвала була надіслана сторонам таким чином: позивачу - на електронну адресу та шляхом використання засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до електронного кабінету, відповідачу за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням.

Рекомендоване повідомлення на адресу суду не повернулось, однак згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» відповідне поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 з ухвалою судді про відкриття провадження у цій справі відповідач отримав 10.04.2026.

Крім того, з відомостей, які містяться в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 матеріали вказаних позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до його електронного кабінету 30.03.2026 та 05.04.2026 відповідно.

Правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався. До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін або загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви, клопотання.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження та без його участі, проти заочного рішення суду не заперечував.

Водночас засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду 19.08.2026 надійшло клопотання представника позивача – Міньковської А.В. про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.09.2026 відмовлено в задоволенні цього клопотання черех порушення строку його подання.

Відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, а також будь-яких заяв та клопотань суду не подано.

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судом.

28 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 28266314, за умовами якого товариство надало кредит відповідачу у розмірі 4 000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору (а.с. 17-23).

Відповідно до п. 3.2. Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3,00%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) у розмірі 2,00%, яка застосовується протягом 30 календарних днів з 23.01.2022 по 22.02.2022.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 23.04.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «655611».

Кредитні кошти перераховані ОСОБА_1 23.01.2022 на суму 4 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 133157472, призначення платежу: «Зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_1 » (а.с. 30).

Відповідач у порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

01.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/01, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 28266314 від 23.01.2022 (а.с. 8, 11, 24-28).

Згідно з наявним в матеріалам справи розрахунком заборгованості розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент передачі права вимоги становить 13 600,00 грн, що складається із: тіло кредиту 4 000,00 грн., проценти 9 600,00 грн. (а.с. 35-36)

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів та штрафу за цим договором.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, підписання договору відповідачем електронним підписом, що було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, порушення ним взятих на себе зобов`язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування суми заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі не надав, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, та оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 2662,40 грн. необхідно стягнути на його користь з відповідача.

У поданому позові ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 5 500,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат, понесених за надання правничої допомоги до позовної заяви долучено: копію договору № 39493634 про надання правової допомоги від 02.01.2026, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 .

Обсяг виконаних робіт визначений в акті надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 та детальному описі робіт (наданих послуг), згідно з якими, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» надано правову допомогу на загальну суму 5 500,00 гривень. Час, витрачений на виконання робіт - 4 год.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 4 годин), обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу на суму 5 500 грн, вимога про стягнення яких зазначена у позовній заяві, є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 28266314 від 23.01.2022 в розмірі 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.П. Карнаух