Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №756/13997/17 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 756/13997/17

провадження № 51 - 852 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

захисника виправданого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100050003377

від 07 квітня 2017 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пирогівки Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 146 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_10 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 146 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України через недоведеність того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ст. 187 ч. 2 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, а також його звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 146 ч. 2 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу і закрито кримінальне провадження відповідно до ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

07 квітня 2017 року приблизно о 09 год. 00 хв. поблизу будинку № 16 на вул. Пріорській у м. Києві ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, підстерегли потерпілого ОСОБА_11 з метою незаконного позбавлення його волі та заволодіння майном. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із застосуванням фізичного насильства затягли ОСОБА_11 в автомобіль марки «Volksvagen Golf» з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, і помістили на заднє пасажирське сидіння. Коли автомобіль почав рухатись, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 насильно утримували ОСОБА_11 та завдавали йому удари кулаками, заподіявши легкі тілесні ушкодження, а також погрожували застосуванням ножа. Подолавши опір потерпілого, вказані особи заволоділи його майном вартістю 15 000 грн, особистими документами та грошовими коштами на загальну суму 12 737 грн 13 коп. Приїхавши до будинку № 8А на вул. Полярній у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, покинули вказаний автомобіль, залишивши ОСОБА_11 , а майном останнього розпорядилися на власний розсуд.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі, передбаченій ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що місцевий суд необґрунтовано визнав недопустимими докази обвинувачення через порушення правил відкриття матеріалів досудового розслідування, а суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з цим рішенням. Вважає, що в ході апеляційного перегляду суд повинен був з`ясувати всі обставини ознайомлення сторони захисту з доказами обвинувачення і повторно дослідити останні, однак не зробив цього, обмежившись окремими з них. На думку прокурора, провадження в суді апеляційної інстанції було здійснено формально, законність виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6 не перевірено належним чином і ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Захисник виправданого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у письмових поясненнях висловила незгоду з доводами сторони обвинувачення і просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив

її задовольнити.

Захисники в судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою, ухвалу апеляційного суду законною, і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 146 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, а саме

у незаконному позбавленні людини волі з корисливих мотивів та нападі з метою заволодіння чужим майном із погрозою застосування небезпечного для життя і здоров`я насильства, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав недопустимими всі докази обвинувачення ОСОБА_6 , оскільки не було беззаперечно встановлено, що на стадії звернення до суду з обвинувальним актом матеріали досудового розслідування надавалися підозрюваному та його захиснику і вони мали змогу ознайомитися з ними. У зв`язку із цим місцевий суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та виправдав його на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України.

Не погодившись із вироком, прокурор ОСОБА_12 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку, зокрема через незаконність виправдання ОСОБА_6 . Аргументуючи свою позицію, прокурор заперечувала порушення стороною обвинувачення приписів ст. 290 КПК України, а також вказувала на факт ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування та судової справи на стадії судового розгляду. Посилаючись на висновки Верховного Суду про застосування зазначеної норми права, прокурор наполягала, що можливості захисту ознайомитися з доказами обвинувачення та підготувати правову позицію не були обмежені. Просила повторно дослідити всі докази, крім речових, скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 й ухвалити новий, яким визнати його винуватим за ст. 146 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, призначити покарання за ст. 187 ч. 2 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ст. 146 ч. 2 КК України у виді 8 років позбавлення волі та звільнити його на підставі ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України від призначеного за ст. 146 ч. 2 КК України покарання.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши клопотання прокурора, подані за правилами ст. 404 ч. 3 КПК України, повторно дослідив протоколи пред`явлення особи для впізнання від 20 червня 2017 року, обшуку від 02 серпня 2017 року, огляду предмета від 15 серпня 2017 року, відеозапис до протоколу слідчого експерименту від 08 липня 2017 року, висновки експертів від 04 серпня 2017 року № 1625 та від 25 вересня 2017 року № 1349/Е. Дослідивши також протоколи про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними від 18 жовтня 2017 року, апеляційний суд, оцінивши ці фактичні дані у взаємозв`язку з показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , котрі зазначені в протоколах від 18 жовтня 2017 року як поняті, погодився з висновком місцевого суду про те, що матеріали досудового розслідування не були відкриті ОСОБА_6 та його захиснику за процедурою ст. 290 КПК України.

Крім того, за клопотанням прокурора апеляційний суд дослідив складений 10 листопада 2017 року протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування захисникові ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_15 , котрий був залучений до справи, проте оцінка цього документа не відображена в мотивувальній частині ухвали. Натомість апеляційний суд констатував, що за результатами часткового судового слідства не встановив будь-яких нових фактичних даних, які могли б поставити під сумнів правильність висновків місцевого суду.

Водночас у матеріалах кримінального провадження містяться й інші відомості про ознайомлення сторони захисту з доказами обвинувачення, які суд апеляційної інстанції залишив поза увагою: розписки адвоката ОСОБА_15 від 8 грудня 2017 року, 15 та 17 січня 2018 року, 19 квітня 2018 року та розписка ОСОБА_6 від 15 січня 2018 року. Судовий розгляд кримінального провадження відповідно до ст. 319 КПК України було розпочато з початку 23 квітня 2019 року, а до дослідження доказів суд приступив 11 вересня 2019 року. Адвокат ОСОБА_7 , котра стала представляти інтереси ОСОБА_6 з 08 червня 2019 року, ознайомилася з матеріалами справи в період 25 червня - 06 серпня 2019 року.

Наведені обставини апеляційний суд не проаналізував у світлі висновків Верховного Суду щодо критеріїв допустимості доказів і не спростував аргументів прокурора в частині, що стосується забезпечення права ОСОБА_6 на захист при ознайомлення сторони захисту з доказами обвинувачення.

Разом із тим, положення ст. 290 КПК України покликані реалізувати один з елементів права на справедливий суд, а саме право на достатні час і можливості, щоб відстоювати свою позицію під час судового розгляду. Це право буде порушено не стільки у випадку, якщо якісь матеріали не будуть або будуть не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації, і сторона не отримала доступу до таких матеріалів або не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання або надання відповідних заперечень.

Недодержання вимог ст. 290 КПК України, якщо таке встановлено, має оцінюватися з погляду того, наскільки воно вплинуло на здатність сторони обґрунтовувати свою позицію і спростовувати позицію опонента. Адже принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень указаної статті. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу забезпечує дотримання принципу змагальності.

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості за критеріями, встановленими кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і повинен вмотивувати своє рішення.

Саме по собі невідкриття документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України автоматично не тягне за собою визнання доказів недопустимими, якщо їх було отримано у визначеному законом порядку й забезпечено можливість ознайомитися з ними перед їх дослідженням у змагальній процедурі (постанови в справах 640/6847/15-к, 756/10060/17, 344/2995/15-к, 520/2703/17, 333/989/18, 289/445/18, 127/21001/17)

Крім того, обстоюючи правову позицію про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та вимогу про ухвалення обвинувального вироку щодо нього, сторона обвинувачення просила апеляційний суд повторно дослідити докази, зокрема письмові докази, допитати потерпілого та свідків у провадженні. Клопотання прокурора задоволено в частині дослідження письмових доказів, а в частині допиту потерпілого та свідків клопотання задоволено не було.

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, аналізуючи норму права, яка регламентує межі апеляційного перегляду, зазначила, що посилання апелянтів на неповне дослідження доказів, ненадання їм належної оцінки на підтвердження чи спростування винуватості особи у пред`явленому обвинуваченні, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження потребують повторного дослідження обставин справи апеляційним судом. За висновком об`єднаної палати, під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів (постанова в справі № 537/984/20, провадження № 51-1747 кмо 22).

Тож апеляційний суд, переглядаючи виправдувальний вирок за апеляційною скаргою прокурора, мав би для надання ґрунтовної відповіді на доводи про наявність у діяннях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень не лише дослідити документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження, але й повторно допитати потерпілого та свідків, зазначених у клопотанні сторони обвинувачення.

Однак суд апеляційної інстанції не зробив цього, не врахував висновків суду касаційної інстанції, всупереч ст. 419 КПК України не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування їх відхилення.

Тому висновок апеляційного суду про правильність констатації місцевим судом недоведеності вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 146 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України, є передчасним.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить

під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для його скасування.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду щодо нього в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог статей 22, 23, 94, 95 КПК України, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, в тому числіщодо забезпечення можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження стороною захисту ОСОБА_6 перед їх дослідженням у змагальній процедурі, з врахуванням вимог ст. 404 КПК України встановити обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення доведеності чи недоведеності вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

За правилами ст. 433 ч. 3 КПК України під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу.

Враховуючи, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 вироком місцевого суду було виправдано і запобіжний захід йому не обирався, колегія суддів не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 433 ч. 3 КПК України.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3