Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №761/51512/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/51512/25

Провадження № 2/761/6608/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Міжнародно-діловий центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді офіціанта на підставі строкового трудового договору від 02.12.2024 року та був звільнений 28.07.2025 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив йому премію за липень 2025 року, оскільки премія є обов`язковою частиною заробітної плати (позивач систематично отримував її у попередні місяці, а рішення про позбавлення премії не приймалось). Крім того, позивач зазначав про неправомірне позбавлення можливості отримання матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю батька, оскільки роботодавець нібито приховав від нього таку можливість.

Ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до Положення про преміювання працівників готелю «Hilton Kyiv» ТОВ «Міжнародно-діловий центр», яке є додатком В до Колективного договору, преміювання працівників здійснюється виключно на розсуд Дирекції готелю за результатами роботи, а працівники, які звільнилися, преміюванню не підлягають. Що стосується матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю батька, відповідач вказав, що виплата такої допомоги за умовами Колективного договору є правом, а не обов`язком роботодавця, здійснюється на розсуд та оформлюється відповідним наказом за наявністю письмового звернення працівника, з яким позивач до керівництва підприємства не звертався. Також правомірність дій відповідача була підтверджена під час перевірки Державною службою з питань праці, за результатами якої порушень трудового законодавства не виявлено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла його письмова заява, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що наказом від 02.12.2024

№ 2/02.12-ОХ ОСОБА_1 було прийнято на посаду офіціанта за строковим трудовим договором з 03.12.2024 по 02.12.2025 із посадовим окладом згідно зі штатним розписом, з яким позивач ознайомлений під підпис 03.12.2024.

При прийнятті на роботу позивач під підпис ознайомився з Колективним договором та додатками до нього, зокрема з Положенням про преміювання працівників.

Наказом від 28.07.2025 № 1/28.07-ОХ позивача звільнено 28.07.2025 із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з розрахунковим листком за липень 2025 року, при звільненні позивачу нараховано та виплачено заробітну плату за відпрацьовані 18 робочих днів (8 553,60 грн), компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки (3 931,56 грн) та додаткове благо (1 231,78 грн), а всього - 17 648,50 грн (до утримання податків).

Згідно з п. 4.1, 5.1 Положення про преміювання працівників ТОВ «Міжнародно-діловий центр», преміювання здійснюється на розсуд Дирекції готелю за результатами роботи, та премія не виплачується працівникам, які звільняються.

Відповідно до п. 9.9 ст. 9 Колективного договору, матеріальна допомога у зв`язку зі смертю близьких родичів виплачується за розсудом відповідача на підставі письмової заяви працівника та наказу роботодавця. Докази подання позивачем письмової заяви про надання матеріальної допомоги під час перебування у трудових відносинах у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Щодо вимог позивача про стягнення премії за липень 2025 року суд зазначає наступне. Згідно з положеннями ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, а також інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що порядок преміювання працівників ТОВ «Міжнародно-діловий центр» визначається Положенням про преміювання працівників готелю «Hilton Kyiv», яке є додатком В до Колективного договору. Пунктом 4.1 Положення встановлено, що преміювання працівників здійснюється на розсуд Дирекції готелю за результатами роботи. Крім того, п. 5.1 Положення прямо передбачено, що працівники, які звільнилися, преміюванню не підлягають. З вказаними локальними нормативними актами позивач був належним чином ознайомлений при прийнятті на роботу, що підтверджується його підписом.

Актом перевірки Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.10.2025 № Ц/КВ/21923/360 порушень вимог трудового законодавства з боку ТОВ «Міжнародно-діловий центр» відносно позивача не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Статтями 76, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Поодинокі, разові та інші заохочувальні виплати, що не передбачені актами законодавства або які провадяться понад встановлені норми, належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і компенсаційних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що аналіз локальних нормативних актів відповідача (Колективного договору та Положення про преміювання) свідчить про те, що премія за результатами роботи не є обов`язковою складовою основної заробітної плати, а має дискреційний (заохочувальний) характер та виплачується виключно за рішенням (розсудом) роботодавця. Крім того, Положенням про преміювання прямо передбачено умову, за якою премія працівникам, які звільняються, не нараховується та не виплачується. Позивач був ознайомлений із вказаними умовами під підпис при прийнятті на роботу, а отже, дав згоду на такі умови праці.

Щодо вимог про стягнення матеріальної допомоги у зв`язку зі смертю батька, суд зазначає таке. Відповідно до ст. 9 Колективного договору ТОВ «Міжнародно-діловий центр» виділення безповоротної фінансової допомоги на поховання є правом, а не обов`язком роботодавця, здійснюється у розмірі, який у кожному окремому випадку визначається власником та оформлюється відповідним наказом за наявністю звернення працівника. Оскільки позивач із відповідною заявою до керівництва підприємства не звертався, у відповідача не виникло обов`язку розглядати питання щодо надання такої допомоги.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як встановлено судом, відповідач у день звільнення повністю розрахувався з позивачем за фактично відпрацьований час та виплатив компенсацію за невикористані дні відпустки.

Оскільки в даному випадку премія за своїм характером є заохочувальною виплатою, а відповідно до колективного договору передбачено дискреційне право роботодавця на її виплату, а також встановлено обмеження щодо її виплати особам, які звільняються, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині щодо стягнення премії. Також суду не було надано доказів звернення позивача до відповідача щодо виплати йому коштів на поховання його близького родича, що передбачено колективним договором, а тому суд також відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення вказаних коштів на користь позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір віднесено на рахунок держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 97, 116 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: