Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №128/3067/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3067/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну праву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивачка ОСОБА_1 здійснювала догляд та постійно проживала разом із ОСОБА_3 за адресою проживання останньої в належному їй будинку, а саме: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Її поховання здійснювала позивачка. Після смерті ОСОБА_3 її син та єдиний спадкоємець – відповідач ОСОБА_2 уклав із позивачкою попередню угоду, відповідно до якої сторони домовилися про те, що відповідач продасть позивачці належний його матері будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Так, відповідно до розписки від 01.08.2021 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19000,00 доларів США в якості авансу за житловий будинок АДРЕСА_1 . За даною розпискою відповідач зобов`язався оформити договір купівлі-продажу відразу після оформлення права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері – ОСОБА_3 . При цьому, право власності відповідач зобов`язався оформити не пізніше 30 квітня 2022 року. На підтвердження дійсних намірів відповідач передав позивачці оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку. Однак, станом на день звернення до суду із даним позовом договір купівлі-продажу спірного будинку між сторонами та і не було укладено. Позивачка не набула у власність дане домоволодіння. Оскільки відповідач протягом тривалого часу не виявляв бажання укладати договір купівлі-продажу вказаного будинку і разом із тим не бажає повернути позивачці отримані в якості авансу кошти, позивачка вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

На підставі викладеного просила стягнути із відповідача на користь позивачки грошові кошти в сумі 19000,00 доларів США.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Чернілевська Р.В. в судове засідання не з`вилися, представник позивачки подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутність позивачки та у її відсутність, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки і її представника відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи що сторона скористалася своїми процесуальними правами.

Заяв та клопотань до суду не надходило.

Ухвалою суду від 22.08.2025 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, призначено судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надавав, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шарапанівка Крижопільського району Вінницької області, з 24.07.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Згідно копій довідок Сокиринецького старостинського округу Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №04-10/379 від 06.06.2025 (а.с. 9) та №04-10/380 від 09.06.2025 (а.с. 10) ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за власний рахунок; ОСОБА_1 проживала та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці (а.с. 11).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.1997 вбачається, що ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.1966. Право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно 05.01.1998 зареєстрвоано в КП «ВООБТІ» (а.с. 13).

Відповідно до копії Державного акту на право власностіна земельну ділянку серії ЯМ №910834 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,3215 га, кадастровий номер 0520684900:04:001:0259, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (а.с. 14).

Відповідно до копії Державного акту на право власностіна земельну ділянку серії ЯМ №910833 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520684900:04:001:0258, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (а.с. 15).

На а.с. 16-18 міститься копія технічного пасопрту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «ВООБТІ» станом на грудень 1997 року.

З копії розписки від 01.08.2021 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , даною розпискою підтверджує, що отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) доларів США в якості авансу за житловий будинок та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язується укласти угоду – договір купівлі-продажу відразу після оформлення права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері – ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження дійсності намірів передає оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки та житловий будинок. Зобов`язався оформити право на спадщину та продати майно не пізніше 30 квітня 2022 року (а.с 12).

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_2 житлового будинку та земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Інших доказів сторонами суд не надавалося.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс – це визначена грошова сума (попередній платіж), яку покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).

У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №686/6823/14 (провадження №61-6475св20),

Якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №545/1272/22-ц (провадження №61-8076св23).

Згідно з частинами першою–четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19000,00 доларів США з метою укладення у подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено не було, а вони лише домовилися укласти таки договори у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, яка підлягає поверненню.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12.

Таким чином, внесення завдатку, як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який за своєю формою та змістом відповідно до вимог закону між сторонами укладений не був. В даному випадку сторони договору домовилися на укладання дійсного зобов`язання про передачу нерухомого майна в майбутньому.

Отже, сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів в розмірі 19000,00 дол. США є авансом, яка підлягає обов`язковому поверненню позивачу, згідно вимог ст. 570 ЦК України (правова позиція викладена у постанові ВСУ №6-176цс12).

При цьому суд наголошує, що підстава відмови від укладання договорів, або відмова у передачі в будь-якій інший спосіб нерухомого майна від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 правового значення для вирішення виниклого спору не має, так як сплачена грошова сума у вигляді авансу повертається в будь-якому випадку її платнику.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми авансу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 7940,10 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 570, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - зодовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) доларів США. Стягнення проводити за офіційним курсом гривні по відношенню до долара США за встановленим Національним Банком України на день здійснення платежу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7940,10 грн.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, остання відома адреса місця проживаня: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук