Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №910/80/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/80/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Завод "Енергетик"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Енергетичний Завод "Енергетик"

до відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі",

2) Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Енергетичний завод "Енергетик"

про розірвання договору та зобов`язання укласти договір.

ВСТУП

1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо обґрунтованості відмови у вжитті заходів забезпечення позову (застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України).

2. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

3. ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", в якому просило суд:

- розірвати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 9 (ЕІС-код точки/ точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878,62Z6580310463520, 62Z5712164733978), який укладено відповідачами;

- зобов`язати ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укласти на підставі заявки №1647 від 18.09.2024 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 9 (ЕІС-код точки/точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878, 62Z6580310463520, 62Z5712164733978) з ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик".

Рух справи в судах попередніх інстанцій

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.04.2026 в позові відмовив повністю.

5. Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення суду.

6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.07.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

7. ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило забезпечити позов шляхом заборони ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішенням у справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ "Байпас Енерго".

8. В обґрунтування вказаної заяви заявник послався на те, що ТОВ "Байпас Енерго" вчиняє дії, які направлені на припинення договору, що розривається в судовому порядку в межах даної справи позивачем, з наступним укладенням нового - між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "Байпас Енерго".

9. За доводами заявника, вказані дії можуть свідчити про те, що у ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та ТОВ "Байпас Енерго" є намір вивести предмет спору із судового розгляду шляхом фактичної заміни споживача за договором розподілу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

10. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.07.2026 відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" про забезпечення позову.

11. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- оскільки предметом позову (забезпечити який просив його заявник) є вимоги немайнового характеру, а саме про розірвання договору та зобов`язання укласти договір, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- заявник не довів того, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, в межах одного цього судового провадження;

- оскільки заявник не навів достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

12. 17.07.2026 ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026; постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову; заборонити ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішенням у справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ "Байпас Енерго".

13. ТОВ "Енергетичний Завод "Енергетик" зазначає, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував статті 86, 136- 140, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

14. У скарзі зазначає, що ключовими особами ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" було прийнято рішення створити нову юридичну особу - ТОВ "Байпас Енерго"; починаючи з квітня 2026 року ТОВ "Байпас Енерго" тричі зверталось до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" із заявою про укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії; вказані дії можуть свідчити про те, що у ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та ТОВ "Байпас Енерго" є намір вивести предмет спору із судового розгляду шляхом фактичної заміни споживача за договором розподілу.

15. Також вказує, що апеляційний суд формально навів положення статей 136- 140 ГПК та значний обсяг практики Верховного Суду, однак фактично не застосував жодного із наведених ним правових висновків до конкретних обставин цієї справи; суд повністю проігнорував докази, які підтверджують існування реального ризику зміни фактичного споживача послуг розподілу електричної енергії щодо об`єкта, який є предметом спору; суд не дослідив, чи призведе укладення нового договору з ТОВ "Байпас Енерго" до необхідності звернення позивача з новими позовами; суд не навів жодного мотиву, чому саме заявлений спосіб забезпечення є неспівмірним або порушує права інших осіб.

16. 21.08.2026 ПрАТ "Енергетичний Завод "Енергетик" через систему Електронний суд подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

17. Разом з тим, оскільки вказаний відзив було подано поза межами строку, встановленого для його подання (до 20.08.2026), без клопотання про поновлення/продовження такого строку та без наведення поважних підстав його пропуску, то відзив залишається без розгляду на підставі ст.118 ГПК.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі та призначив її розгляд у порядку письмового провадження.

19. 13.08.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

20. Суддя Студенець В.І. перебував у відпустці з 10.08.2026 до 28.08.2026 (наказ в.о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2026 №2240/0/6-26), суддя Кібенко О.Р. перебувала у відпустці з 21.08.2026 до 04.09.2026 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2026 №3722/0/5-26).

21. Також, суддя Кібенко О.Р. перебувала на лікарняному з 06.09.2026 до 10.09.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

23. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

25. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19).

26. Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

27. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

28. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

29. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

30. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

31. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

32. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

33. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).

34. Стаття 136 ГПК визначає дві самостійні підстави забезпечення позову: ризик для виконання майбутнього рішення суду та ризик для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Якщо предметом позову є вимоги немайнового характеру, застосуванню підлягає саме друга підстава. У таких спорах суд має досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 і послідовно застосовується у практиці Верховного Суду (постанови від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 14.04.2021 у справі №910/11177/20 тощо).

35. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість самого позову не досліджується, адже це питання є предметом розгляду спору по суті (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

36. Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (п.8.9 постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №904/5876/19).

37. Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру: про розірвання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та про зобов`язання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укласти такий договір з позивачем щодо конкретного об`єкта і конкретних точок розподілу.

38. Отже, вирішуючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд мав перевірити, чи зможе позивач у разі задоволення позову реально поновити свої права в межах цього судового провадження, якщо за час розгляду справи ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укладе договір розподілу щодо тих самих точок розподілу з іншою особою.

39. Апеляційний господарський суд правильно визначив застосовний правовий критерій для застосування заходів забезпечення позову, навівши, зокрема, висновок об`єднаної палати у справі №910/1040/18 та констатувавши немайновий характер позовних вимог.

40. Однак цей критерій суд фактично не застосував, оскільки мотивувальна частина оскаржуваної ухвали складається з відтворення норм процесуального закону та правових позицій Верховного Суду, після чого суд обмежився єдиним узагальненим висновком про недоведеність заявником відповідних обставин.

41. Поза оцінкою суду апеляційної інстанції залишилися обставини, якими була мотивована заява, та додані до неї докази, а саме: створення ТОВ "Байпас Енерго" 15.12.2025, тобто після виникнення спору; персональний склад його засновників, пов`язаних, за твердженням заявника, родинними відносинами з акціонерами ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик"; реєстрація цієї юридичної особи за адресою спірного об`єкта; передання їй в оренду корпусів 15 та 63; три послідовні звернення ТОВ "Байпас Енерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо укладення договору розподілу для того самого об`єкта.

42. Суд не зазначив, чи вважає він ці обставини недоведеними (і з яких мотивів), чи вважає їх такими, що не свідчать про існування ризику для ефективного захисту прав позивача, чи вважає заявлений захід неспівмірним. Жодного з цих питань в оскаржуваній ухвалі судом не вирішено.

43. Частиною 1 ст.232 ГПК передбачено, що судовими рішеннями є, окрім іншого, ухвали.

44. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч.2 ст.232 ГПК).

45. Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

46. Згідно з ч.1 ст.234 ГПК ухвала, що викладається окремим документом, складається із, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

47. Також, відповідно до ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. У мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (п.5 ч.4 ст.238 ГПК).

49. Європейський суд з прав людини наголошував, що суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони "бути вислуханою" як передумови того, що вона була "почута", що є складовою права на справедливий суд (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", заява №4909/04).

50. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами" (рішення Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" (Kraska v. Switzerland), заява №13942/88).

51. Однак оскаржуване у цій справі судове рішення Північного апеляційного господарського суду наведеним вимогам та критеріям не відповідає.

52. Водночас відповідно до ч.2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Оскільки апеляційний суд не встановив обставин, наведених у заяві про забезпечення позову, і не надав оцінки жодному з доданих до неї доказів, Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості перевірити правильність застосування судом статей 136, 137 ГПК до цих обставин та самостійно вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

54. Здійснення такої оцінки судом касаційної інстанції вперше означало б підміну апеляційного суду та встановлення обставин, які судом попередньої інстанції не встановлювалися, що суперечить ч.2 ст.300 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

57. Згідно з п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

58. Апеляційний господарський суд не дослідив доказів, доданих до заяви про забезпечення позову, і не встановив обставин, що мають значення для її правильного вирішення, чим порушив статті 86, 236, 238 ГПК, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, а справа в частині вирішення заяви про забезпечення позову - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

59. Під час нового розгляду заяви апеляційному суду необхідно оцінити кожен доданий до заяви доказ окремо та всі докази в їх сукупності (ст.86 ГПК); перевірити, чи зможе позивач у разі невжиття заходів захистити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду; оцінити співмірність заявленого заходу та баланс інтересів сторін, інших учасників справи й осіб, які не є її учасниками тощо.

Судові витрати

60. У зв`язку з направленням справи в частині вирішення заяви про забезпечення позову на новий розгляд розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Завод "Енергетик" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі №910/80/26 скасувати.

3. Справу №910/80/26 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний Завод "Енергетик" про забезпечення позову направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець