Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №907/911/23 (907/212/26) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/911/23 (907/212/26)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ"

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №907/911/23 (907/212/26)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ"

про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову

у справі

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 07.08.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрограм" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 907/911/23 (907/212/26) залишено без змін.

2. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник, посилаючись на частину 8 статті 129, статтю 126 ГПК України, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрограм" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2026 року призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/911/23 (907/212/26) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Заперечень на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/911/23 (907/212/26) не надходило.

5. Розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/911/23 (907/212/26), Верховний Суд дійшов висновку про задоволення цієї Заяви виходячи з наступного.

6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

7. Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

10. Згідно з частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

11. Як вбачається з матеріалів цієї справи, у відзиві на касаційну скаргу, який є першою заявою саме по суті спору, поданою під час касаційного провадження, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача за первісним позовом, які він поніс та які очікує понести при розгляді касаційної скарги ТОВ «ЕНЕРГОПРОГРАМ» від 11.05.2026 р. в рамках господарської справи №907/911/23 (907/212/26) складає 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

12. Тобто, вказавши у відзиві на касаційну скаргу, що у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суді попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, заявник дотримався вимог, передбачених частиною першою статті 124 ГПК України.

13. До заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/911/23 (907/212/26) серед іншого додано наступні документи:

- Копію додатку №16 від 13.05.2026 р.;

- Копію витягу від 13.05.2026 р. з Договору про надання правової допомоги №2 від 11.12.2023 р.;

- Копію акту №5/26 про надання правової допомоги від 15.06.2026 р.

14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

15. Постанова Верховного Суду у даній справі ухвалена 07.08.2026, а докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були подані 16.06.2026, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

16. Згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

17. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

18. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

19. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

20. Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

21. Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

23. Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

24. Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

25. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

26. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

27. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

28. Разом з тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

29. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

30. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

31. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

32. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

33. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

34. У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

35. Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Лавентс проти Латвії», «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви»).

36. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах «Баришевський проти України», «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited» проти України»).

37. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

38. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

39. У справі, що розглядається, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі ТОВ "Бізнес Систем НВ" визначило розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000, 00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

40. На підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявником надано копії таких документів:

- Копію додатку №16 від 13.05.2026 р.;

- Копію витягу від 13.05.2026 р. з Договору про надання правової допомоги №2 від 11.12.2023 р.;

- Копію акту №5/26 про надання правової допомоги від 15.06.2026 р.

41. Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

42. З огляду на викладене заявлена ТОВ "Бізнес Систем НВ" до стягнення з ТОВ «ЕНЕРГОПРОГРАМ» в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції сума правничої допомоги - 25 000, 00 грн (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.) відповідає критеріям співмірності зі складністю справи та обсягом, складністю виконаних адвокатом робіт, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

43. Верховний Суд враховує, що заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі не надано.

44. Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

45. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Бізнес Систем НВ" про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 300, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Систем НВ" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРОГРАМ» (код в ЄДРПОУ: 44726633, місцезнаходження: 69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Моторобудівників, будинок 52) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС СИСТЕМ НВ» (код в ЄДРПОУ: 44518634, місцезнаходження: 90100, Закарпатська обл., Хустський район, місто Іршава, вул. Карпатської Січі, буд. 25) суму в розмірі 25 000, 00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом господарської справи №907/911/23 (907/212/26) у суді касаційної інстанції - Верховному Суді (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду).

3. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий C.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік