Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/17925/14 (910/18523/23) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/17925/14 (910/18523/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025

(Суддя - Чеберяк П.П.)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026

(Суддя - Чеберяк П.П.)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026

(Колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026

(Колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)

у справі № 910/17925/14 (910/18523/23)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2 ,

2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Юлії Олександрівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1: керуючого реалізацією майна відповідача-1 арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в межах справи № 910/17925/14

про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

1. На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17925/14 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, провадження у якій порушено відповідно до ухвали від 24.09.2014. Постановою від 27.06.2023 боржника визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника, призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

2. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Юлії Олександрівни (далі - відповідач-2, приватний нотаріус) про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67284674 від 20.04.2023 17:39:52 (далі - спірне рішення) та витребування з чужого незаконного володіння відповідача-1 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 659088780000 (далі - спірне майно, спірна квартира).

3. Позов мотивований тим, що позивач є законним власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2016. Проте, 20.04.2023 приватний нотаріус прийняв спірне рішення та зареєстрував за відповідачем-1 право власності на спірне майно на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі № 910/17925/14, не врахувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у цій же справі, якою було відмовлено в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.10.2016. Оскільки договір є дійсним, позивач вважає протиправним реєстрацію права власності за відповідачем-1, а перебування спірної квартири у володінні та користуванні відповідача-1 - незаконним.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025, яким у задоволенні позову скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

5. Оскаржується додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026, яким частково задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

6. Оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, якою рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишено без змін.

7. Оскаржується додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026, якою заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат (вх. № 09.1-11/1408/26 від 27.04.2026) задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 24167 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят сім) грн судових витрат (витрат на правничу допомогу). В решті вимог заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

8. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23); скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) в частині задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат; скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) та ухвалити нове рішення, яким:

- позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, а саме: скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бузницької Юлії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67284674 від 20.04.2023 17:39:52 та витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) з його чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_5 ) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 659088780000.

- заяву відповідача ОСОБА_2 від 17.04.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишити без задоволення у повному обсязі.

9. Також до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) в частині задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат та ухвалити нове судове рішення, яким заяву відповідача ОСОБА_2 від 24.04.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишити без задоволення у повному обсязі.

10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційних скарг Скаржником наводяться наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

10.1. Суди помилково не врахували висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 6 частини 1 статті 3 та частин 1 і 2 статті 328 ЦК України, пункту 1 частини 1 статті 2 та в пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які викладені:

- у пункті 51 постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, відповідно до якого суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісностінабувача нерухомого майна;

- у пункті 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, відповідно до якого відомості з державного реєстру прав на нерухомість, презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Отже, сторона, яка бажала набути нерухомість, перед вчиненням правочину мала перевірити історію придбання нерухомості та впевнитися у правомірності попередніх переходів майна. В іншому випадку набувач не міг вважатися добросовісним;

- у пунктах 37-38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 та у пункті 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, відповідно до яких добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;

- у пункті 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

10.2. Скаржник також вказує, що апеляційний суд у своїй постанові неправильно, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, застосував статтю 387 ЦК України про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Неправильність застосування апеляційним судом статті 387 ЦК України виявилася у тому, що він дійшов помилкового висновку про те, що сама по собі державна реєстрація за Відповідачем -1 права власності на квартиру перешкоджає задоволенню віндикаційного позову позивача про витребування квартири від Відповідача - 1, який, на думку позивача, заволодів квартирою незаконно, без відповідної правової підстави.

10.3. На думку Скаржника апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ефективним способом захисту прав позивача у розглядуваній ситуації мало бути пред`явлення не віндикаційного позову про витребування Квартири з чужого незаконного володіння, а пред`явлення позову про визнання за позивачем права власності на квартиру.

10.4. Також Скаржник вказує, що судами неправильно застосовано частину 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним та частину 2 статті 215 ЦК України, відповідно до якої, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

10.5. Щодо незаконності та помилковості додаткового рішення та постанови в частині залишення додаткового рішення без змін скаржник вказує, що суди порушили (шляхом незастосування в сукупності з частиною 8 статті 129 ГПК України) норму частину 1 статті 221 ГПК України та не урахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та від 24.04.2025 у справі № 906/145/24.

10.6. Суди порушили (шляхом незастосування в сукупності з частиною 8 статті 129 ГПК України) норму частину 1 статті 221 ГПК України та не урахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та від 24.04.2025 у справі № 906/145/24.

10.7. В матеріалах справи відсутні докази того, що рамковий договір про надання правничої допомоги між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» від 04.03.2021 було укладено стосовно надання Адвокатським об`єднанням «Інвікта» відповідачу правничої допомоги саме у цій справі, зокрема, й на етапі її апеляційного перегляду. При цьому відповідач не послався на жодні поважні причини та, відповідно, не надав суду жодних доказів наявності поважних причин для надання суду розглядуваного ключових доказів щодо укладеності Договору про надання відповідачу правничої допомоги саме у цій, а не в якісь іншій справі. В такій ситуації заява відповідача підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 8 статті 129 ГПК України.

10.8. Відповідачем не було надано апеляційному суду ні доказів його фактичних витрат на правничу допомогу, ні підписаного відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» акта про надання правничої допомоги, яким могли би бути доведено необхідність понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 65 000,00 грн.

Відзиви/ заяви та клопотання

11. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл судових витрат на етапі розгляду його касаційної скарги.

12. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2. У разі, якщо суд касаційної інстанції визнає окремі мотиви оскаржуваних судових рішень такими, що потребують уточнення, - змінити мотивувальну частину відповідних судових рішень, залишивши їх резолютивні частини без змін.

3. Судові витрати Відповідача 1 на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції покласти на Скаржника.

13. Від ОСОБА_2 надійшли клопотання про доповнення та зміну клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу

14. Від ОСОБА_2 надійшов ще один відзив у якому заявлено прохання касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15. Від ОСОБА_1 надійшло Заперечення позивача ОСОБА_1 на клопотання відповідача ОСОБА_2 про поновлення строку на подання його відзивів на касаційні скарги позивача.

Розгляд заяв та клопотань

16. Щодо клопотань представника ОСОБА_2 про поновлення строку на подання відзиву та про продовження ОСОБА_2 пропущеного процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23).

17. Вказані клопотання мотивовані тим, що ОСОБА_2 , який зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 27.02.2024 та якому надсилалися касаційна скарга адвокатом Костинчуком П.М. та ухвала про відкриття касаційного провадження Верховним Судом, на жаль, про це не знав, позаяк постійно проживає в Італійській Республіці (відповідні докази надавалися) та з технічних, не залежних від нього, причин не має доступу до вказаного електронного кабінету.

18. За змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

19. Згідно із частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

20. В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року серед іншого вказано про те, що учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 31 липня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд". Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

21. Ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року було доставлено в електронний кабінет ОСОБА_2 22 червня 2026 року.

22. З урахуванням того, що ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року було доставлено в електронний кабінет ОСОБА_2. 22 червня 2026 року, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що проживання в Італійській Республіці не є поважною підставою для продовження ОСОБА_2 строку на подання відзиву на касаційну скаргу, що у наслідку є підставою для відмови у задоволенні клопотань представника ОСОБА_2 про поновлення строку на подання відзиву та про продовження ОСОБА_2 пропущеного процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23).

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

23. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

24. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, колегія суддів зазначає наступне

25. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

26.10.2016 між ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідвест" (далі - ТОВ "Мідвест") як покупцем було укладено договір купівлі-продажу належної відповідачу 1 квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрований за номером № 2790.

31.10.2016 між ТОВ "Мідвест" як продавцем та ОСОБА_1 (далі - позивач) як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В. та зареєстрований за номером №5995.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі № 910/17925/14 задоволено позов ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 арбітражного керуючого Степаненка В.В. до ОСОБА_1 та ТОВ "Мідвест" про визнання договорів недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію в межах справи №910/17925/14 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2., визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 26.10.2016, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 31.10.2016.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у вказаній справі рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 про визнання договорів недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2018 у справі №910/17925/14 набирало законної сили з 23.04.2018 та перебувало в законній силі до його скасування Північним апеляційним господарським судом від 19.01.2021, відповідач 1 реалізував належну йому квартиру.

За результатом проведеного 31.07.2019 аукціону з продажу квартири 09.09.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. квартиру продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гленакс" на підставі відповідного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О. та зареєстрованого за номером № 536.

Проте, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2020 у справі №910/17925/14 визнано недійсним результат аукціону з продажу трикімнатної квартири загальною площею 122,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., лот № 000262, який проводився 31.07.2019, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09.09.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., зареєстрованого за номером № 536, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гленакс", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 659088780000, скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, квартири загальною площею 122,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , серія та номер: 539 від 09.09.2019 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравцовим О.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 659088780000, скасовано рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48586716 від 09.09.2019, виданого приватним нотаріусом Кравцовим О.О., номер запису про право власності 331138010, дата час державної реєстрації від 09.09.2019.

Відповідно до інформаційної довідки №356811874 від 02.12.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна 20.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бузницькою Ю.О. (далі - відповідач 2) зареєстровано за відповідачем 1 право власності на квартиру на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 03.03.2020 у справі №910/17925/24.

14.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний Банк "Експобанк", в подальшому внаслідок зміни організаційно-правової форми, Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №30/06-USD-CK про надання кредитних коштів з максимальним лімітом у розмірі 260000,00 доларів США (далі - кредитний договір).

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений 14.06.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П., реєстраційний №1189 (далі - договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець передає банку в іпотеку - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв.м, житловою 90,20 кв.м (далі -предмет іпотеки).

15.06.2006 реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. - в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було здійснено державну реєстрацію обтяження та встановлено заборону розпоряджатися власником майна ( ОСОБА_2 ) предметом іпотеки.

19.06.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. до Державного реєстру іпотек було внесено відомості по Договору іпотеки від 14.06.2006, запис: 9793537.

У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2011 у справі № 2-1597/11 частково задоволено позов ПАТ "КБ "Експобанк" до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вирішено стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Експобанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 284 614,14 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2012 у справі № 2-1597/11 змінено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2011 та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 6 184 614,14 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.

В подальшому, між ПАТ "КБ "Експобанк" та ТОВ "Мадіс", яке діяло від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Астер-Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Астерс-Фінанс") укладено Договір №1 від 20.01.2020 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги банку до: ОСОБА_4 за кредитним договором в розмірі 9 580 135,66 грн. та ОСОБА_2 за договором іпотеки, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №270.

Вищевказане право вимоги за договором іпотеки було відступлено від ТОВ "Мадіс" до ТОВ "ФК "Астер-Фінанс" на підставі Договору №1/2020 від 21.01.2020 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Надалі, ТОВ "ФК "Астер-Фінанс" стало відомо, що 26.05.2015 державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук О.Д. прийнято рішення №21572441 про державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (номер запису про іпотеку: 9793537), а також про те, що 26.10.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ "Мідвест" укладено договір купівлі-продажу квартири та 31.10.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Мідвест" укладено договір купівлі- продажу квартири.

19.08.2020 між ТОВ "ФК "Астерс-Фінанс" та ТОВ "ФК "Парус" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №1623, яким відступлено право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором в розмірі 9 580 135,66 грн. та ОСОБА_6 за договором іпотеки, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2018 у справі №826/4711/16, яке набрало законної сили 11.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Києві Томащук О.Д. від 26.05.2015 №21571589 про державну реєстрацію припинення обтяження об`єкту нерухомого майна - спірної квартири.

Зокрема, зазначеним рішенням суду було встановлено, що державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук О.Д. не досліджено питання відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, у тому числі наявність факту припинення зобов`язань за договором іпотеки та наявність підстав для проведення державної реєстрації припинення обтяження на об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2023 у справі №761/6472/21 задоволено позов ТОВ "ФК "Парус" до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання права іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна, а саме, визнано право ТОВ "ФК "Парус" іпотекодержателя нерухомого майна - трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Києві Томащук О. Д. від 26.05.2015 номер №21572441 про державну реєстрацію припинення іпотеки нерухомого майна - трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 . Дане рішення набрало законної сили 07.11.2023.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2024 у справі №761/10143/21 за позовом ТОВ "ФК "Астерс-Фінанс" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ "Мідвест", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2016, встановлено, що протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2016, третьою особою ОСОБА_4 були виконані всі зобов`язання за кредитним договором, а також те, що іпотекодержателем була надана згода на відчуження предмету іпотеки.

При цьому, у вищевказаному рішенні судом також встановлено, що укладенню оспорюваного правочину передувало припинення 26.05.2015 обтяжень об`єкту нерухомого майна - у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження: 9793153, у Державному реєстрі іпотек запис: 9793537.

Проте, як зазначалось раніше, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2018 у справі №826/4711/16 визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Києві Томащук О.Д. від 26.05.2015 №21571589 про державну реєстрацію припинення обтяження об`єкту нерухомого майна - спірної квартири.

У справі №761/10143/21, відмовляючи у позові ТОВ "ФК "Астерс-Фінанс" суд дійшов висновку, що в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу квартири від 26.10.2016, укладений між відповідачами є нікчемний.

26. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України (ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

27. Зі встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій слідує те, що предметом позову є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна від ОСОБА_2 , яке за ним зареєстроване, на користь ОСОБА_1 , який вважає себе власником, тобто на правовій підставі статті 387 ЦК України. Підставою позову є те, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2016, укладений між ТОВ "Мідвест" як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем.

28. За твердженням позивача, реєстрація права власності відбулась без урахування судового рішення (постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021), яким було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 та відмовлено в позові про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.10.2016 та від 31.10.2016.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц зробила висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективним. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

30. Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

31. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

32. Поряд з цим колегія суддів акцентує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (аналогічні висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" договір, предметом якого є нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

34. Право власності на нерухоме майно у відповідності до ст. ст. 182, 334, 657 ЦК України виникає після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на майно за договором.

35. Суд апеляційної інстанції встановив, що докази в підтвердження державної реєстрації або неможливості зареєструвати право власності на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2016 позивачем не надано.

36. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про те, що не доведено порушення будь-яких прав позивача наявністю рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем-1, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови в позові.

37. Наведене свідчить про правильне застосування положень ст. ст. 182, 334, 387, 657 ЦК України при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23).

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026, колегія суддів зазначає наступне

38. Рішенням суду першої інстанції від 14.04.2025, у позові відмовлено, а тому, в силу приписів статті 129 ГПК України за наявності підстав має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які поніс відповідач-1, у порядку статті 129, 244 ГПК України, враховуючи приписи статті 86 ГПК України та з дотриманням статей 123-126, 73-80 ГПК України, за умови їх обґрунтованості та доведеності.

39. Відповідач-1, в підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 107 500 грн подав суду першої інстанції: копію договору про надання правничої допомоги від 04.03.2021 № 1342, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та АО "Інвікта" (виконавець) (далі - договір), відповідно до предмета якого виконавець приймає на себе доручення (заявку) іншої сторони - замовника (або його представника) про надання замовнику правничої допомоги обумовленого ним виду в інтересах замовника на умовах, передбачених договором, а інша сторона - замовник (або його представник) - зобов`язується сплатити гонорар за дії виконавця по наданню правничої допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій:

- Згідно з пунктом 3.3 договору вартість правничої допомоги за цим договором складає 2 500 грн за 1 годину роботи адвоката.

- Заявником додано копію рахунку-акту № 1342-1 від 15.04.2025, згідно з яким адвокат надав таку правничу (правову) допомогу: ознайомлення з матеріалами справи, представництво інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, підготовка та подання заперечення на клопотання про повернення відзиву на позовну заяву без розгляду, підготовка та подання клопотання про поновлення строку на прийняття відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз практики Верховного Суду, підготовка та подання адвокатських запитів, підготовка та подання клопотання про долучення доказів, всього витрачено 43 години, що становить 107 500 грн.

- Такі докази подані суду у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, відтак обґрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення.

41. При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції взяв також до уваги заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у яких позивач стверджує, що розмір витрат відповідача на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також з обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт. Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн, а в заяві відповідач просить покласти на позивача його витрати на правничу допомогу вже в розмірі 107 500 грн, тобто в понад 2,5 рази більшому розмірі, при цьому, відповідач не довів, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

42. Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

44. Колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги те, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про відсутність очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника відповідача. Відтак витрати в розмірі 40000 грн на професійну правничу допомогу в суді підлягають стягненню з позивача, оскільки відповідають критерію реальності адвокатських витрат, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співмірними з виконаною його представником роботою у суді.

45. З урахуванням того, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про відсутність очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника відповідача, а також зважаючи на ті обставини, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції були подані суду у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування положень ст. 244 ГПК України при ухваленні додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23).

Щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 колегія суддів зазначає наступне

46. Суд апеляційної інстанції встановив, що 24.04.2026 відповідач ОСОБА_2. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи та просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65000 грн.

47. 27.04.2026 позивач звернувся із заявами про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи. Просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн за перегляд рішення, а також стягнути з відповідача-1 на користь позивача витрати у розмірі 25000 грн за перегляд додаткового рішення.

48. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та додаткове рішення від 11.02.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишено без змін.

49. У постанові суд вирішив відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати в апеляційному суді слід покласти на позивача зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

50. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що належить залишити без задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи, у зв`язку із вирішенням поставлених у заявах питань.

51. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

52. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановив, що судові витрати позивача складаються із витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 65000 грн, яка надана відповідачеві-1 на підставі Догвоору № 1342 про надання правничої допомоги від 04.03.2021, за умовами якого гонорар адвоката складає 2500 грн за 1 годину роботи.

53. При цьому, у рахунку-акті № 1342-2 від 23.04.2026, як встановлено судом апеляційної інстанції, наведений опис наданої правничої допомоги та понесених витрат, на які адвокат витратив 26 години на суму 65000 грн, а саме:

підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 12 годин;

представництво інтересів клієнта в суді - 2 год (30.09.2025);

представництво інтересів клієнта в суді - 2 год (11.11.2025);

підготовка та подання додаткових пояснень - 4 години;

представництво інтересів клієнта в суді - 2 год (09.12.2025);

представництво інтересів клієнта в суді - 2 год (14.04.2025);

представництво інтересів клієнта в суді - 2 год (21.04.2025).

54. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача-1 адвокат Терновий Р.Б. склав відзив на апеляційну скаргу, у якому повідомив про попередній розрахунок витрат в сумі 65000 грн. 10.11.2025 адвокат Терновий Р.Б. подав додаткові пояснення у справі.

- Як вбачається з протоколів судових засідань, 30.09.2025 (тривалість 30хв.), 11.11.2025 (тривалість 15 хв.), 09.12.2025 (тривалість 15 хв.), 14.04.2025 (тривалість 20 хв.), 21.04.2025 (тривалість 20 хв.) брав участь представник відповідача-1 адвокат Войнаровський О.В. Всього адвокат витратив 1 год. 40 хв.

55. Суд апеляційної інстанції за результатами дослідження зібраних доказів у справі дійшов обґрунтованого висновку про те, що є неспівмірними витрати на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу - 12 годин, враховуючи складність справи, обґрунтованим можливо визнати 4 години, таким чином адвокат обґрунтовано витратив на надання правової допомоги в апеляційному суді 9 год. 40 хв., які беззаперечно пов`язані із судовим розглядом справи, а тому належить визнати обґрунтованими та співмірними зі складністю справи витрати відповідача в суді апеляційної інстанції в сумі 24167 грн.

56. Відповідно до приписів ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

57. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції за результатами дослідження зібраних доказів у справі дійшов обґрунтованого висновку про те, що є неспівмірними витрати на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування приписів ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, при ухваленні додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23).

58. Посилання Скаржника на те, що:

- В матеріалах справи відсутні докази того, що рамковий договір про надання правничої допомоги між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» від 04.03.2021 було укладено стосовно надання Адвокатським об`єднанням «Інвікта» відповідачу правничої допомоги саме у цій справі, зокрема, й на етапі її апеляційного перегляду;

- Відповідачем не було надано апеляційному суду ні доказів його фактичних витрат на правничу допомогу, ні підписаного відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Інвікта» акта про надання правничої допомоги, яким могли би бути доведено необхідність понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 65 000,00 грн,

виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, які визначені положеннями ст. 300 ГПК України, оскільки вказані доводи спрямовані на необхідність суду касаційної інстанції вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

59. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. З урахуванням того, що:

- при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) було правильно застосовано положення ст. ст. 182, 334, 387, 657 ЦК України;

- при ухваленні додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) було правильно застосовано приписи ст. 244 ГПК України;

- при ухваленні додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) було правильно застосовано положення ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України,

колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг ОСОБА_1 та про залишення без змін вищезазначених судових рішень.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/17925/14 (910/18523/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік