Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №916/2429/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/2429/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1,

представник боржника - не з`явився,

кредитор - Акціонерне товариство "Універсал Банк",

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - Акціонерне товариство "Сенс Банк",

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - Акціонерне товариство "Акцент-Банк",

представник кредитора - не з`явився,

кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

представник кредитора - Пучкова Л.А., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 20.05.2026

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючий), Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.,

у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За твердженням заявника, вона має непогашену заборгованість перед кредиторами, здійснити оплату якої не має можливості.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича тощо.

3. Господарський суд Одеської області ухвалою від 13.05.2025 визнав вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" на суму 93 568,67 грн та 4 844,80 грн. судового збору, Акціонерного товариства "Сенс Банк" на суму 296 763,11 грн. та 4 844,80 грн. судового збору, Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на суму 105 087,32 грн. та 2684 грн. судового збору та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на суму 58 670, 76 грн. та 6056 грн. судового збору до боржника із визначенням їх розміру та черговості задоволення.

4. 13.10.2025 АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про закриття провадження у справі № 916/2429/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

5. АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що Боржницею не підтверджено належними доказами розмір її фінансового доходу. Не надано доказів, які б підтверджували дійсний розмір соціальних виплат, які вона отримує, перебуваючи на території Швеції, окрім інформації про отримання допомоги у розмірі 1 891,00 SEK (шведських крон) та наявної посвідки на проживання у Швеції з правом працевлаштування, у довідці ОК-7 відображена інформація лише по лютий 2022 року включно, а довідка ОК-5, на яку посилається керуючий реструктуризацією у Звіті про перевірку декларацій, Боржницею до заяви про відкриття провадження не додавалась, крім того, вказана довідка ОК-5 містить відомості про застраховану особу з реєстру Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та не відображає розмір соціальних виплат, які Боржниця отримує від іноземної держави.

Також, Банку незрозумілі підстави невчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на покращення власного фінансового становища, зокрема, шляхом працевлаштування, оскільки Боржниця є особою працездатного віку.

Крім того, Банк повідомляє про наявність сумнівів щодо джерел отримання Боржницею коштів на авансування винагороди арбітражному керуючому, розмір якої за угодою від 31.03.2024 становить 45 420,00 грн, оскільки у деклараціях про майновий стан ОСОБА_1 зазначає про отримання за 3 місяці 2024 року 3 782,00 шведських крон (по курсу 16 417,93 грн.), у 2023 році - 24 041,00 шведських крон (по курсу 104 363,70 грн.). Банк вважає, що вказаних доходів недостатньо для сплати винагороди арбітражного керуючого та послуг адвоката.

Короткий зміст ухали суду першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2026 по справі №916/2429/24, серед іншого, відхилено клопотання від АТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

7. Ухвала мотивована, зокрема, тим, що боржницею до матеріалів справи подано декларації про майновий стан, довідки про доходи, отримані за кордоном, зокрема, що підтверджують надання урядом Швеції соціальної допомоги. Інших відомостей, які б вказували про наявність у боржниці доходів, окрім задекларованих, в матеріалах справи не містяться та АТ КБ "ПриватБанк" не надано.

Суд першої інстанції вказав на те, що законодавство не встановлює імперативного обов`язку особи бути працевлаштованою. За висновками суду, сам по собі факт відсутності роботи не свідчить про недобросовісність ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2026 по справі №916/2429/24 - скасовано.

Клопотання Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про закриття провадження у справі №916/2429/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - задоволено.

Провадження у справі №916/2429/24 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність - закрито.

9. За висновками суду апеляційної інстанції, ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, завідомо невиконуваного проекту плану реструктуризації, свідчить про недобросовісну поведінку боржниці, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.

10. Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено:

10.1. З 01.04.2009 по 01.12.2021, Боржниця працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ "БЕЛ МАРІН" та звільнена за власним бажанням з 01.012.2021.

10.2. З 2010 Морозова О.С. була зареєстрований як фізична особа підприємцем, мала власний салон краси, основним видами діяльності за КВЕД були: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний) 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

10.3. За твердженням Боржниці, через воєнний стан в Україні введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, вона фактично припинила свою підприємницьку діяльність, та на весні 2022 виїхала з України, а 02.05.2023 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб зроблено запис 2005560060004088238 від 02.05.2023.

Отже, за твердженням скаржниці, з початком повномасштабного вторгнення рф, вона не працює, дохід в такому розмірі, який би дозволив погасити наявні зобов`язання не отримує, живе за рахунок соціальної допомоги яку, отримує від уряду Швеції у розмірі 1891,00 SEK (Шведських крон), що за комерційним курсом дорівнює 5011,15 грн.

11. Суд апеляційної інстанції констатував:

11.1. Боржниця ані у деклараціях поданих разом з заявою, ані у виправлених деескалаціях, не вказала відомостей про майно та дохід отриманий членами сім`ї, а саме ОСОБА_2 . При цьому, боржниця обмежилась лише посиланням на те, що член сім`ї не надав відповідної інформації.

Втім, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані в подальшому, боржниця не зазначила про об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у члена його сім`ї доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, а також не зазначила про вжиття будь-яких дій щодо отримання такої інформації з офіційних джерел.

11.2. Арбітражним керуючим Чульським О.С. надано до матеріалів справи наказ №1 про проведення інвентаризації та опис майна боржника у відповідності до якого встановлено наявність: дивану, шафи для речей та мобільного телефону.

Однак, колегія суддів зауважує, що арбітражним керуючим Чульським О.С., з урахуванням різних місць реєстрації та перебування боржниці, не вказано місця проведення такої інвентаризації.

11.3. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 14.10.2025, 04.11.2025, 02.12.2025 та 23.12.2025 було зобов`язано боржницю надати інформацію щодо отримання доходів, які підтверджуються офіційними документами, а також зобов`язано боржницю та арбітражного керуючого забезпечити особисту явку в судове засідання для надання пояснень по справі.

Проте жодного разу боржниця не забезпечила явку в судове засідання та жодних пояснень / доказів не надала.

11.4. У відповідності до наданої боржницею посвідки на проживання у Швеції, вона дійсна до 04.03.2024, доказів про її продовження наявні матеріали справи не містять, а боржницею надано не було.

Відповідно, відсутні у наявних матеріалах справи й докази на підтвердження отримання боржницею допомоги від уряду Швеції після 04.03.2024, та їх спрямування на погашення вимог кредиторів.

11.5. У відповідності до вказаної посвідки на проживання, остання надана ОСОБА_1 із правом працевлаштування.

Однак, наявні матеріали справи не містять, а боржницею не надано доказів на підтвердження вжиття нею заходів стосовно покращення свого фінансового стану, та щодо намірів, спрямованих на погашення заборгованості перед кредиторами, позаяк боржниця працездатного віку, не позбавлена права на працевлаштування, отримання доходу та його спрямування, у тому числі, на погашення існуючої заборгованості перед кредиторами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №916/2429/24, з вимогою ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2026 по справі №916/2429/24 залишити в силі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2429/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026.

14. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2429/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жукова С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.

15. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2429/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026.

Датою проведення судового засідання визначено 08.09.2026.

16. 28.08.2026 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" адвоката Пучкової Л.А., надійшла заява про проведення судових засідань у справі №916/2429/24 в режимі відеоконференції.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2026 Заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" адвоката Пучкової Л.А. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

18. Представниця АТ КБ "ПриватБанк" в засіданні суду 08.09.2026 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів скаржниці заперечила з підстав їх необґрунтованості. Просила Суд постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №916/2429/24 залишити без змін.

19. Інші учасники провадження у справі, зокрема скаржниця, у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

20. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 08.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2026.

21. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу №916/2429/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ОСОБА_1)

22. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилаючись на положення пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 116, 126 Кодексу України з процедур банкрутства без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи на підставі недопустимих доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

28. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

29. З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

30. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

31. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

32. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги п`ятої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

33. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

34. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

35. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

36. Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

37. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою п`ятою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги п`ятої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.

38. Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд, серед іншого, зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

39. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

40. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

41. Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції про те, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

42. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

43. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

44. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

45. Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

46. Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

47. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

48. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

49. Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні

50. Системне тлумачення наведених вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

51. Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

52. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

53. Слід зауважити, що невідображення активів членів сім`ї та своїх фінансових зобов`язань не є неточностями декларації, а є невідображенням повної та достовірної інформації про все наявне майно боржника та членів його сім`ї, що є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов`язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.

54. Так, судом апеляційної інстанції встановлено:

54.1. ОСОБА_1 звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відкриття справи про неплатоспроможність взагалі не повідомила, із наданням відповідних доказів на підтвердження, інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів за договорами позики.

54.2. Боржниця, яка була достеменно обізнана про наявність невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами, до моменту звернення до суду із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність у травні 2024, не вживала жодних дій задля часткового або повного погашення існуючої заборгованості.

54.3. Боржниця, яка стверджує, що не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинала державний кордон України, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржниці.

54.4. Як здійснення повноважень арбітражного керуючого, так й представництво інтересів боржниці у суді адвокатом передбачало понесення відповідних витрат, однак, як вже було вказано вище, боржниця фактично не мала грошових коштів на погашення таких витрат.

54.5. У відповідності до наданої боржницею посвідки на проживання у Швеції, вона дійсна до 04.03.2024, доказів про її продовження матеріали справи не містять, а боржницею надано не було.

Відповідно, відсутні у наявних матеріалах справи й докази на підтвердження отримання боржницею допомоги від уряду Швеції після 04.03.2024, та їх спрямування на погашення вимог кредиторів.

54.6. У відповідності до вказаної посвідки на проживання, остання надана ОСОБА_1 із правом працевлаштування.

Однак, наявні матеріали справи не містять, а боржницею не надано доказів на підтвердження вжиття нею заходів стосовно покращення свого фінансового стану, та щодо намірів, спрямованих на погашення заборгованості перед кредиторами, позаяк боржниця працездатного віку, не позбавлена права на працевлаштування, отримання доходу та його спрямування, у тому числі, на погашення існуючої заборгованості перед кредиторами.

54.7. Запропонований боржницею план реструктуризації не містить жодних відомостей про покращення майнового стану ОСОБА_1 , зокрема шляхом працевлаштування, отримання прибутку та погашення боргів.

54.8. Боржниця ані у деклараціях поданих разом з заявою, ані у виправлених деклараціях, не вказала відомостей про майно та дохід отриманий членами сім`ї, а саме ОСОБА_2 . При цьому, боржниця обмежилась лише посиланням на те, що член сім`ї не надав відповідної інформації.

Втім, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані в подальшому, боржниця не зазначила про об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у члена його сім`ї доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, а також не зазначила про вжиття будь-яких дій щодо отримання такої інформації з офіційних джерел.

54.9. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 14.10.2025, 04.11.2025, 02.12.2025 та 23.12.2025 було зобов`язано боржницю, зокрема, надати інформацію щодо отримання доходів, які підтверджуються офіційними документами.

Ухвали суду не виконані, витребувані інформація та докази суду не подані.

55. Відтак, судом апеляційної інстанції у цій справі були встановлені обставини, які на переконання суду, свідчать про недобросовісну поведінку боржниці, оскільки є такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, відсутність мети досягти компромісу з кредиторами.

56. При цьому, слід зауважити, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є інструментом легалізації ухилення від виконання грошових зобов`язань чи способом уникнення наслідків недобросовісної поведінки.

57. За відсутності сумлінної поведінки боржника застосування механізмів КУзПБ фактично перетворюється на спосіб порушення прав кредиторів та знецінення принципу обов`язковості виконання судових рішень.

58. Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.

59. Відтак, саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов`язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та майновий стан осіб, зазначені боржником у декларації.

60. Виходячи із встановлених у цій справі фактичних обставин, зазначених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, свідчить про недобросовісну поведінку боржниці, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ

61. В цій частині суд акцентує увагу, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

62. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

63. Колегія суддів, враховуючи встановлені у справі обставини, дійшла висновку, що в цій справі судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ і прийнято у межах дискреційних повноважень суду обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 .

Щодо доводів касаційної скарги

64. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

65. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

66. Суд зауважує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

67. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

68. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

69. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування

70. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

71. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

73. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

74. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

75. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскарженого судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 916/2429/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков