Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №756/5375/26 — Оболонський районний суд міста Києва

10.09.2026 Справа № 756/5375/26

Справа № 756/5375/26

Провадження № 2/756/5958/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Венгерський В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гречаника О.В. ,

представнкиа третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування житловим приміщенням, відновлення становища, яке існувало до порушення права, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення та вселення,

У С Т А Н О В И В :

Стислий зміст заявлених вимог

У березні 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив: виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; вселити позивача ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право ОСОБА_1 на користування житловим приміщенням та реєстрацію місця проживання і зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордера на жиле приміщення було надано його батькові ОСОБА_6 на сім`ю з п`яти осіб, до складу якої входив і позивач, тому він є учасником договору найму цього жилого приміщення.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що позивач тимчасово не проживав у спірній квартирі з поважних причин, пов`язаних із конфліктом з іншими членами сім`ї, скасовано рішення про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, визнано недійсними приватизацію квартири та подальші договори її купівлі-продажу, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виселено зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. 09.08.2024 рішення про виселення відповідачів виконано примусово.

20.03.2026 під час примусового виконання рішення суду у справі № 756/3560/25 про виселення ОСОБА_7 державним виконавцем установлено, що у спірній квартирі знову проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згоди на їх вселення позивач не надавав. На думку позивача, відповідачі самоправно зайняли спірну квартиру та чинять йому перешкоди в користуванні нею, а тому підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, а його право має бути відновлене шляхом вселення, визнання права користування квартирою та реєстрації місця проживання.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2026 позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.05.2026.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Вакуленко В.В. 27.04.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначив, що спірна квартира є неприватизованою, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, а її наймодавцем є Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація. Позивач не надав доказів того, що його права порушуються, не визнаються чи оспорюються. Крім того, послався на те, що у кримінальному провадженні № 12025100050001595, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 визнано потерпілою, а ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 01.12.2025 на спірну квартиру накладено арешт, тобто, на думку відповідача, квартиру ввірено ОСОБА_4 на час здійснення кримінального провадження.

Відповідач ОСОБА_5 відзиву на позовну заяву не подала.

20.05.2026 представник позивача - адвокат Гречаник О.В. подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12025100050002717, копій ухвал слідчих суддів Оболонського районного суду міста Києва від 15.04.2026 у справі № 756/5292/26 та від 20.04.2026 у справі № 756/4110/26, копії відповіді Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві від 19.05.2026 № 173733-2026.

Ухвалою суду від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.08.2026.

В судовому засіданні 26.08.2026 представник відповідча Вакуленко В.В. проти задоволення позову заперечував з підстав та мотивів викладених у поданому відзиві.

В судовому засіаднні 26.08.2026 оголошено переву до 10.09.2026 для виклику осіб, які не зявилися.

У судовому засіданні 10.09.2026 представник позивача - адвокат Гречаник О.В. позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 покладався на розсуд суду.

Відповіачі та їх представники в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду спарви споіщені належним чином.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

На підставі ордера на жиле приміщення серії Г № 318554 ОСОБА_6 отримав жиле приміщення, яке складається з трьох кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 , на сім`ю з п`яти осіб, до складу якої включено позивача ОСОБА_1 . Зазначені обставини встановлені судами у справі № 756/8140/18, що відображено в постанові Верховного Суду від 14.12.2021, а також рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 756/3560/25; копію ордера позивач долучив до позовної заяви.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.07.2009 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, вселено ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у спірну квартиру, визнано недійсними свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 12.11.2004 та розпорядження органу приватизації Оболонського району м. Києва від 12.11.2004 № 2772.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30.09.2015 у справі № 756/8680/15-ц ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 визнано такими, що втратили право користування спірною квартирою. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.09.2018, заочне рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У справі № 756/8680/15-ц встановлено, що ОСОБА_1 не проживав за місцем реєстрації у спірній квартирі з поважних причин, у зв`язку з неприязними стосунками між сторонами з 2004 року.

19.05.2017 органом приватизації державного житлового фонду - управлінням житлово-комунального господарства Оболонської РДА видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

За договором купівлі-продажу від 26.07.2017 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продали спірну квартиру ОСОБА_14 .

В свою чергу, ОСОБА_14 14.09.2017 продала спірну квартиру ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 756/8140/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2021 та постановою Верховного Суду від 14.12.2021, визнано недійсними приватизацію спірної квартири та свідоцтво про право власності від 19.05.2017 серії НОМЕР_1 . ОСОБА_4 брала участь у цій справі як третя особа, її апеляційну та касаційну скарги залишено без задоволення.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.04.2023 у справі № 756/11952/21, зміненим у мотивувальній частині постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2023, визнано недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири від 26.07.2017 та від 14.09.2017, виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

У постанові Київського апеляційного суду від 27.11.2023 встановлено, що право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою було поновлено у зв`язку з тим, що квартира була повернута у власність територіальної громади, а рішення про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, скасоване. Право користування спірною квартирою ОСОБА_4 та члена її сім`ї - доньки ОСОБА_5 припинилося разом із припиненням права власності ОСОБА_4 на цю квартиру.

Відповідно до Актів державного виконавця від 09.08.2024 рішення суду у справі № 756/11952/21 про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири виконано примусово.

Право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру припинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.08.2024 на підставі рішення суду у справі № 756/11952/21.

Станом на 27.02.2025 право власності на спірну квартиру ні за ким не зареєстроване, що встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 756/825/25 та ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 756/4110/26.

Спірна квартира є неприватизованою та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що визнається сторонами у справі.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 756/3560/25, яке набрало законної сили ОСОБА_7 виселено зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та скасовано реєстрацію її місця проживання за цією адресою. Суд установив, що реєстрація місця проживання та право користування спірною квартирою ОСОБА_7 були похідними від права власності ОСОБА_4 , яке припинилося на підставі рішення суду у справі № 756/11952/21.

Згідно з актом державного виконавця від 20.03.2026 під час примусового виконання рішення суду у справі № 756/3560/25 про виселення ОСОБА_7 установлено, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі підтверджується також протоколом допиту потерпілого від 25.11.2025 у кримінальному провадженні № 12025100050001595, у якому місцем проживання ОСОБА_4 зазначено спірну квартиру.

Договором про надання правової допомоги від 21.04.2026 № 21/04цс26-ФО, згідно якого ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та відзивом на позовну заяву, в якому ця адреса також зазначена відповідачем, як адреса проживання.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 01.12.2025 у справі № 756/19226/25 у кримінальному провадженні № 12025100050001595 накладено арешт на спірну квартиру шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися нею.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20.04.2026 у справі № 756/4110/26 за клопотанням ОСОБА_1 арешт скасовано. Слідчий суддя встановив, що право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру припинено у встановлений законом спосіб на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а висновки про належність їй квартири не відповідають дійсності.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025 на виконання ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 10.10.2025 у справі № 756/15393/25 внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12025100050002717, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за заявою ОСОБА_1 про невиконання ОСОБА_4 рішення суду у справі № 756/11952/21.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

За приписами ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 552/6101/19 зазначено, що «особами, які самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі».

У постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 752/18972/23 наведено висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 630/588/17, про те, що «самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні».

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом звернення до суду. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, є визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 1, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано право кожного на повагу до свого житла.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц вказала, що «виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті».

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою як члена сім`ї наймача, якому квартиру надано на підставі ордера, підтверджено судовими рішеннями у справах № 756/8680/15-ц, № 756/8140/18 та № 756/11952/21, які набрали законної сили. ОСОБА_4 брала участь у справах № 756/8140/18 та № 756/11952/21, ОСОБА_5 - у справі № 756/11952/21, тому встановлені в них обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають. Непроживання позивача у спірній квартирі мало поважні причини, пов`язані з тривалим конфліктом щодо користування житлом та подальшим відчуженням квартири на підставі недійсних правочинів, а тому за ним зберігається право користування цим жилим приміщенням.

Підставою проживання ОСОБА_4 та члена її сім`ї ОСОБА_5 у спірній квартирі було похідним від права власності ОСОБА_4 , набуте за договором купівлі-продажу від 14.09.2017. Цей договір визнано недійсним рішенням суду у справі № 756/11952/21, право власності ОСОБА_4 в Державному реєстрі припинено 12.08.2024, а самих відповідачів виселено зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення, рішення виконано примусово.

Після примусового виселення відповідачі знову вселилися у спірну квартиру за відсутності ордера, договору найму, рішення уповноваженого органу про надання їм цього жилого приміщення чи згоди наймодавця та позивача.

Будучи відповідачами у справі № 756/11952/21, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 достовірно знали про визнання недійсним договору, на підставі якого вони проживали у квартирі, та про своє виселення за рішенням суду, тобто усвідомлювали відсутність у них права на зайняття спірного житла. Такі дії є самоправним зайняттям жилого приміщення в розумінні ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Самоправне зайняття відповідачами спірної квартири позбавляє позивача можливості користуватися житлом, право на яке за ним визнано судовими рішеннями, а заперечення відповідачем ОСОБА_4 цього права та її посилання на належність їй квартири свідчать про оспорювання права позивача.

За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, вселення позивача у спірну квартиру та визнання за ним права користування нею, що відповідає способам захисту, визначеним п. 1, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Аналогічний підхід застосовано Київським апеляційним судом у постанові від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21 з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц та від 07.11.2019 у справі № 333/1988/16-ц.

Оцінюючи виселення відповідачів на предмет відповідності ст. 8 Конвенції, суд враховує, що таке втручання передбачене законом - ч. 3 ст. 116 ЖК України, переслідує легітимну мету захисту прав інших осіб, а саме права позивача на користування житлом та права власності територіальної громади міста Києва, і є необхідним, оскільки відповідачі не мають жодних правових підстав для проживання у спірній квартирі.

Пропорційність виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі спірної квартири вже оцінена в постанові Київського апеляційного суду від 27.11.2023 у справі № 756/11952/21.

Після примусового виконання цього рішення відповідачі самовільно повернулися до квартири, а доводів про те, що виселення покладе на них індивідуальний і надмірний тягар, суду не навели, відповідних доказів не надали. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність розумного співвідношення між легітимною метою та виселенням відповідачів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» до заяви про реєстрацію місця проживання додаються документи, що підтверджують право на проживання в житлі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням. Оскільки право позивача на користування спірною квартирою знайшло своє підтвердження, він має право на реєстрацію місця проживання за адресою цієї квартири, а тому вимога про зобов`язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації провести реєстрацію місця проживання позивача за цією адресою підлягає задоволенню.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що спірна квартира перебуває у комунальній власності, а її наймодавцем є Оболонська РДА, не спростовують висновків суду, а навпаки підтверджують відсутність у відповідачів будь-яких прав на спірне житло, адже доказів укладення з ними договору найму чи надання їм цього жилого приміщення в установленому порядку матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про недоведеність порушення прав позивача суд відхиляє, оскільки порушення підтверджується встановленим фактом проживання відповідачів у спірній квартирі після їх примусового виселення за рішенням суду, що унеможливлює користування квартирою позивачем.

Посилання відповідача на визнання ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні № 12025100050001595 суд вважає безпідставними, оскільки процесуальний статус потерпілого не породжує права користування житлом.

Доводи відповідача про те, що арешт спірної квартири, накладений ухвалою слідчого судді від 01.12.2025, свідчить про ввірення їй квартири, є необґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, ставка судового збору за кожну з яких відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026, тобто 1 331,20 грн, а всього - 5 324,80 грн.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави в рівних частках, тобто по 2 662,40 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування житловим приміщенням, відновлення становища, яке існувало до порушення права, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення та вселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 та право на реєстрацію місця проживання за цією адресою.

Зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ).

Відповідач-1: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач-2: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ 37371727, місцезнаходження: 04205, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 16).

Повний текст рішення складено 11.09.2026

Суддя Ірина ШРОЛИК