Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №925/426/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 925/426/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача - Манзар Т.В., адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач»,

с. Дмитрівка, Золотоніського району, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс»,

с. Лебедин, Звенигородського району, Черкаської області

про стягнення 1 943 974 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс» про стягнення 2 757 421 грн. 80 коп., а саме: 2 281 828 грн. 52 коп. - суми основного боргу, 184 725 грн. 97 коп. - пені та 290 867 грн. 31 коп. - 48% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №150224 від 15 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 04 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 12 год. 00 хв. 21 травня 2026 року.

04 травня 2026 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс» 1 943 974 грн. 57 коп. а саме: 1 468 381 грн. 29 коп., суми основного боргу, 184 725 грн. 97 коп., пені та 290 867 грн. 31 коп. – 48: річних.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 21 травня 2026 року суд заяву позивача про зменшення позовних вимог прийняв до розгляду, у зв`язку з чим позов розглядається судом з урахуванням зменшених позовних вимог.

Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 12 год. 30 хв. 18 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року, у зв`язку з неявкою позивача суд відклав розгляд справи по суті на 14 год. 30 хв. 30 червня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 30 червня 2026 року, суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 20 липня 2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу суду від 30 червня 2026 року було вручено відповідачу 15 липня 2026 року, що підтверджується підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке 17 липня 2026 року повернулось до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «вручено особисто».

У визначені процесуальним законом строки відповідач відзиву на позов суду не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 липня 2026 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/426/26.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки №150224 від 15 лютого 2024 року здійснив поставку товару відповідачу, проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 15 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач» (постачальник) та ТОВ «ЛНЗ Плюс» (покупець) було укладено договір поставки №150224.

Умовами договору сторони погодили:

п. 1.1. постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати на визначених цим договором умовах запчастини та інші товари, що іменуються далі по тексту "товар", партіями, в терміни, в асортименті, кількості і за цінами, узгодженими в замовленнях покупця, наданих постачальнику в електронному вигляді та вказуються у видаткових накладних та рахунках. На підтвердження замовлення постачальник виставляє рахунок або підтверджує замовлення в електронному вигляді;

п. 2.1. ціна товару вказується в діючих прайс-листах «постачальника» на момент оформлення замовлення та відображена в замовленнях «покупця» і видаткових накладних. На вимогу покупця Прайс-лист може надаватись в електронному вигляді;

п. 3.1. загальна сума договору визначається сукупністю поставлених партій товару по видаткових накладних у грошовому виразі.;

п. 3.2. орієнтовна вартість договору складає (5 000 000 грн. 00 коп.), п`ять мільйонів гривень гривень 00 копійок;

п. 4.1. покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту постачання товару, якщо інше не вказано у видатковій накладній та рахунку. Строк оплати вказаний у видатковій накладній після її підписання уповноваженою особою на отримання товару від імені покупця є узгодженим;

п. 4.2. Сторони встановили, що, в разі прострочення покупцем оплати за товар, постачальник здійснює перерахунок вартості поставленого та несплаченого товару відповідно до офіційного курсу НБУ гривні до євро на день оплати та виставляє відкоригований рахунок, а покупець зобов`язується здійснити оплату відкоригованого рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів.

Розрахунок здійснюється згідно формули: Ц=Ц1*К1/К2,

де Ц - ціна товару на дату оплати, Ц1-ціна товару на дату відвантаження товару; К1- курс НБУ гривні до євро станом на фактичний день оплати товару по цьому договору ; К2- курс НБУ гривні до євро станом на дату відвантаження товару.

При цьому, згодою на збільшення вартості товару є підписання покупцем даного договору, додаткової згоди не потрібно;

п. 4.4. всі платежі, що поступають від покупця на рахунок постачальника як оплата придбаного на підставі даного договору товару, незалежно від вказівки їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в залік оплати боргів покупця за цим договором, що хронологічно виникли раніше;

п. 5.1. постачання товару здійснюється зі складу постачальника протягом одного місяця з моменту надання замовлення покупця або отримання 100% передплати, за умови наявності відповідного товару на складі постачальника. Базисна умова постачання товару: EXW (EX WORKS), франко склад постачальника (м. Київ) відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010»;

п. 6.2. датою постачання є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару. Підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару має на увазі (розуміється як одержання) одержання покупцем одночасно з товаром його приналежностей і документів, що стосуються товару і які підлягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із приналежностей товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній;

п. 10.1. якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.1. договору, не здійснить оплату товару постачальникові, то Покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 (одного) % від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня;

п. 10.4. покупець, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити 24% річних від простроченої суми, у випадку прострочки більше 30 (тридцять) календарних днів, сума річних збільшується до 48% річних, та розраховується з першого дня прострочки;

п. 10.7. при погашенні простроченої заборгованості покупцем за поставлений товар, постачальник спочатку зараховує погашення штрафних санкцій (пеня, річні, інфляція) в останню чергу постачальник зараховує погашення основного боргу покупця з урахуванням п. 4.2. договору;

п. 13.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 р.;

п. 13.2. якщо жодна із сторін, попередньо, за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору не заявить про його припинення, то він автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік.

Договір було пролонговано на кожний наступний календарний рік.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивачем в період з 03 листопада 2025 року по 23 грудня 2025 року було передано, а відповідачем було прийнято у власність товар на загальну суму 2 293 414 грн. 46 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів. (т. 1, а.с. 65-132)

Кожна з видаткових накладних містить посилання на договір №150224 від 15.02.2024 та примітку «Документ прийнятий контрагентом», а також на номер та дату замовлення покупця.

Здійснення постачання товару на вказану суму по кожній видатковій накладній підтверджується також зареєстрованими позивачем податковими накладними. (т.1, а.с. 133-236)

Позивач та відповідач шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2026 - 12.02.2026, згідно з яким станом на 12 лютого 2026 року заборгованість ТОВ «ЛНЗ Плюс» перед ТОВ «Укртракпостач» за договором №150224 від 15 лютого 2024 року становить 2 281 828 грн. 52 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 16 лютого 2026 року направив на адресу відповідача письмову претензію з вимогою сплатити борг в сумі 2 282 828 грн. 52 коп.

Позивач у позовній заяві вказав, що заборгованість відповідача за поставлений товар по видатковій накладній №466 від 03 листопада 2025 року становить 41 230 грн. 78 коп.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 813 447 грн. 23 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: №385 від 17 лютого 2026 року на суму 100 000 грн., №1463 від 24 квітня 2026 року на суму 622 063 грн. 55 коп., №1205 від 08 квітня 2026 року на суму 91 383 грн. 68 коп.

В зв`язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу до 1 468 381 грн. 29 коп.

Відповідач борг не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.1. договору покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту постачання товару, якщо інше не вказано у видатковій накладній та рахунку.

Отже, на момент звернення позивача до суду відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання.

Прострочення триває більше 30 календарних днів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що при підрахунку розміру заборгованості за поставлений товар по видатковим накладним від 04 листопада 2026 року позивачем було допущено арифметичну помилку а саме: помилково зазначено, що заборгованість становить 196 450 грн. 00 коп., замість правильного - 195 450 грн. 00 коп.

У зв`язку з чим станом на момент ухвалення рішення основна заборгованість відповідача за неоплачений товар становить 1 467 381 грн. 29 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 1 467 381 грн. 29 коп. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4. договору поставки встановлено, що покупець, що прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити 24% річних від простроченої суми, у випадку прострочки більше 30 (тридцять) календарних днів, сума річних збільшується до 48% річних, та розраховується з першого дня прострочки.

Тобто, сторони в договорі узгодили інший розмір річних ніж визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 10.4. договору поставки заявлено вимогу про стягнення 290 867 грн. 31 коп. - 48% річних нарахованих за період з 17 листопада 2025 року по 20 березня 2026 року.

Згідно з п. 10.1. договору якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.1. договору, не здійснить оплату товару постачальникові, то покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 (одного) % від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня.

На підставі п. 10.1. договору позивачем також заявлено вимогу про стягнення 184 725 грн. 97 коп. пені нарахованої за період прострочення з 17 листопада 2025 року по 20 березня 2026 року.

Перевіривши розрахунок річних та неустойки, судом встановлено, що він є арифметично неправильним, оскільки позивач невірно визначив початок прострочення за кожною видатковою накладною (помилка становить один календарний день).

Крім того, як вже судом зазначалося вище, при підрахунку розміру заборгованості за товар поставлений за видатковими накладами від 04 листопада 2026 року позивачем було допущено арифметичну помилку в сумі заборгованості на 1 000 грн. 00 коп.

Даний факт позивач не врахував під час нарахування річних та неустойки, що призвело до невірного розрахунку заявлених до стягнення грошових коштів.

Також судом враховано, що 17.02.2026 відповідач частково здійснив оплату заборгованості в сумі 100 000 грн. 00 коп. згідно з платіжною інструкцією №385.

Отже, враховуючи п. 4.4. договору, позивач зобов`язаний був зарахувати частину з цих коштів в сумі 41 230 грн. 78 коп. в рахунок погашення залишку боргу за видатковою накладної від 03 листопада 2026 року №466, чого позивачем здійснено не було, внаслідок чого було допущено арифметичні помилки в своїх розрахунках.

Отже заборгованість за поставлений товар по видатковим накладним від 04 листопада 2026 року було сплачено відповідачем 17.02.2026 в сумі 58 769 грн. 22 коп. (100 000 грн. 00 коп. - 41 230 грн. 78 коп.).

Враховуючи викладене, позивач мав право на нарахування 48% річних та неустойки за порушення строку оплати товару за видатковими накладними від 04 листопада 2026 року з 19 листопада 2025 року по 16 лютого 2026 року на суму 195 450 грн. 00 коп. та з 17 лютого 2026 року по 20 березня 2026 року (дата визначена самим позивач у позовній заяві) на суму 136 680,78 грн.

В свою чергу правильним періодом для нарахування відповідачу 48% річних та неустойки за видатковою накладною №466 від 03 листопада 2025 року є період: з 18 листопада 2025 року по 16 лютого 2026 року, оскільки 17.02.2026 відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар за цією видатковою накладною в сумі 41 230 грн. 78 коп.

Отже, здійснивши перерахунок 48% річних та неустойки за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360», судом встановлено, що розмір річних за період з 18 листопада 2025 року по 20 березня 2026 року становить 286 513 грн. 19 коп. а розмір неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 182 009 грн. 29 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 286 513 грн. 19 коп. 48% річних та 182 009 грн. 29 коп. грн. пені.

Враховуючи викладене заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 100 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Судом враховано, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України подання доказів оплати гонорару адвоката не є обов`язковою умовою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сам факт нездійснення оплати на момент подання заяви про розподіл судових витрат не перешкоджає їх розподілу, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема mutatis mutandis у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21.

За загальним правилом розподілу судових витрат (окрім судового збору) відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у ст. 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Відповідно до вимог частини ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Також Велика Палата Верховного Cуду зазначала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

За принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2026 року між адвокатом Манзар Тетяною Володимирівною (далі - адвокат) та позивачем (далі - клієнт) було укладено договір №17 про надання правової допомоги.

Умовами договору передбачено:

п. 1.1. предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів;

п. 4.1. на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару;

п. 4.2. гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

01 липня 2026 року адвокат та клієнт уклали додатковий договір до договору №17 про надання правової допомоги, згідно з яким адвокат та клієнт дійшли до згоди, що оплата послуг адвоката за надання правничої допомоги, а саме написання позовної заяви, збирання доказів по справі, підготовка заяви про зменшення позовних вимог, клопотань та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Черкаської області по справі № 925/426/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс» про стягнення заборгованості за наданні юридичні послуги по договору про надання правової допомоги № 17 від 12 березня 2026 року є фіксованою і складає 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та сплачуються клієнтом до 01.09.2026 року з моменту підписання даного договору.

01 липня 2026 року адвокат та клієнт також підписали акт №17 прийому наданих послуг по договору про надання правової допомоги №17 від 12.03.2026, згідно з яким адвокатом були надані, а клієнтом отримані наступні послуги: надання юридичних послуг: написання позовної заяви, збирання доказів по справі, підготовка заяви про зменшення позовних вимог, клопотань та представлення інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Черкаської області по справі № 925/426/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс» про стягнення заборгованості.

Отже, умовами договору та додатковим договором було визначено фіксований розмір гонорару в сумі 100 000 грн.

Відповідач будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу суду не надав.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, а самі витрати, на думку суду, були дійсно необхідними та є обґрунтованими, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 99 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ Плюс», вул. Заводська, 17, с. Лебедин, Звенигородський район, Черкаська область, 20635, код ЄДРПОУ 38223929 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укртракпостач», вул. Шевченка, 4, с. Дмитрівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19751, код ЄДРПОУ 41677133 – 1 467 381 грн 29 коп. заборгованості, 182 009 грн. 29 коп. пені, 286 513 грн. 00 коп. 48 % річних, 23 010 грн. 42 коп. судового збору та 99 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В решті вимог в позові відмовити

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя А.В.Васянович