Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №920/1418/24(920/653/26) — Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2026м. СумиСправа № 920/1418/24(920/653/26)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1418/24(920/653/26)

за позовом: Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вул. Шишкарівська, 11, м. Суми, 40000; ЄДРПОУ 23634090) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни (вул. Перекопська, 9, м. Суми, 40014)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ); 4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009; ЄДРПОУ 43995469)

про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника та його керівні органи

присутні учасники справи:

позивач (в режимі відеоконференції) – Жмакіна Н.В.;

представник відповідача ОСОБА_4 – Маківський О.В.

третьої особи (в режимі відеоконференції) – Пшик Т.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Науково- виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (код ЄДРПОУ 23634090, адреса: 40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 11) 631 582,83 грн; 2) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Науково- виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (код ЄДРПОУ 23634090, адреса: 40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 11) 631 582,83 грн; 3) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 на користь Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (код ЄДРПОУ 23634090, адреса: 40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 11) 631 582,83 грн; 4) покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Науково- виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) перед кредиторами на осіб, винних в доведенні підприємства до банкрутства та стягнути солідарно з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 ) на користь Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (код ЄДРПОУ 23634090, адреса: 40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 11) 631 582,83 грн.

Ухвалою від 03.06.2026 суд постановив: прийняти позовну заяву Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1418/24 банкрутство Науково-виробничого підприємства “Суми-Синтез” ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) та відкрити провадження у справі; справа № 920/1418/24(920/653/26) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; розгляд справи по суті призначити у судове засідання на 02.07.2026.

Ухвалами від 02.07 та 14.07.2026 суд відклав розгляд справи по суті відповідно на 14.07 та 23.07.2026.

22 липян 2026 року до суду надійшла заява (вх. № 3430 від 22.07.2026) позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої розмір субсидіарної відповідальності становить 733565,58 грн.

Ухвалою від 23.07.2026 суд прийняв до розгляду згадану заяву та відклав розгляд справи по суті на 25.08.2026, яке у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, не відбулось. Тому суд ухвалив призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 10.09.2026.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом у межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями НВП «Суми-Синтез» ЛТД (ТОВ) у зв`язку з наявними ознаками доведення до банкрутства на керівника та засновників боржника.

Ухвалою від 21.01.2025 суд відкрив провадження у справі № 920/1418/24 про банкрутство Науково-виробничого підприємства «Суми-Синтез» ЛТД (ТОВ).

Постановою суду від 17.04.2025 боржника Науково-виробниче підприємство «Суми-Синтез» ЛТД (ТОВ) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну.

Звертаючись до суду із позовом про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновників Товариства, ліквідатор зазначила, що на підставі проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності НВП «Суми-Синтез» ЛТД за 2022-2024 роки, відповідно до Методичних рекомендацій (наказ МЕУ від 19.01.2006 № 14, ред. від 26.10.2010 № 1361) та Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено:

Підприємство перебуває у стані стійкої фінансової неспроможності протягом всього аналізованого періоду 2022-2024 роки. Господарська діяльність фактично не здійснювалась: чистий дохід від реалізації = 0, виробництво продукції (робіт, послуг) = 0.

Коефіцієнт покриття (Кп) протягом усього аналізованого періоду нижче нормативних значень (1,0-1,5): значення 0,581 (поч. 2022) > 1,000 (2024) – норму не досягнуто у повному сенсі (покриття лише формальне за рахунок довгострокової дебіторської заборгованості).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = 0 (норма 0,2-0,35) – негайне погашення поточних зобов`язань неможливе.

Поточна платоспроможність від`ємна впродовж всього аналізованого періоду.

Коефіцієнт Бівера = 0 (норма > 0,2) – критичне значення.

Власний капітал від`ємний у 2022 році (-32614 тис. грн) та нульовий у 2024 році – норма (>0,5) не дотримується.

Коефіцієнт автономії: від`ємний/нульовий (норма >0,5) – повна залежність від позикових коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу: 1,000 (норма

Власні оборотні кошти від`ємні – підприємство не здатне фінансувати оборотну діяльність за рахунок власних ресурсів.

Всі показники рентабельності рівні нулю або не розраховуються. Збиткова діяльність тривалістю понад 2 роки (ознака стійкої фінансової неспроможності відповідно до розд. 3.3. Методичних рекомендацій).

Наявні ознаки доведення до банкрутства: Показники забезпечення зобов`язань погіршувались. Чисті активи від`ємні.

Відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

На підставі ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 9-1 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, боржник, його засновники (учасники, акціонери), власник майна (орган, уповноважений управляти майном), а також інші особи несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства. Доведенням до банкрутства визнається стійка неплатоспроможність боржника, викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів і господарським судом боржника визнано банкрутом.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того необхідно аналізувати заходи, що вжиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

Статтею 1 КУзПБ передбачено, що ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абз. 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Слід зазначити, що об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тому недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому одним із визначальних критеріїв для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд конкретизує об`єктивну сторону правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Разом з тим, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, №910/21323/16 від 16.06.2020, №927/219/20 від 15.02.2022).

При цьому Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що саме на ліквідатора покладається обов`язок надати докази наявності об`єктивної сторони цього правопорушення та її конкретизації: “виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дій; бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку” (постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №904/7679/18, від 19.08.2021 у справі №25/62/09, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17).

Обов`язковою складовою для настання субсидіарної відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є доведення боржника до банкрутства з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, тобто обов`язковою умовою висунення субсидіарних вимог у процедурі банкрутства є підтвердження факту доведення до банкрутства.

З системного аналізу статей 44, 61, 65 КУзПБ арбітражний керуючий має обов`язок провести аналіз фінансово-господарського стану боржника, виявити ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та/або незаконних дій у разі банкрутства.

Аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

Детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута разом із дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство юридичної особи дозволяє ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20)).

Так, відповідно до заяви ліквідатора ним було здійснено детальний аналіз ознак доведення до банкрутства на основі фінансової звітності підприємства, руху коштів по банківському рахунку та правочину щодо відчуження належного підприємству нерухомого майна в кризовий період та сформовано висновок про наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

За результатами аналізу НВП «Суми-Синтез» ЛТД складено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства.

Аналізуючи основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є кризовим, підприємство є стійко неплатоспроможним протягом всього аналізованого періоду 2022-2024 роки, господарська діяльність відсутня, підприємство фактично припинило господарську діяльність, чистий дохід від реалізації = 0, виробництво продукції (робіт, послуг) = 0.

Показники ліквідності – всі коефіцієнти поточної, абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття та фінансової автономії мають значення нижче нормативних.

Значення показників фінансової стійкості: коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт забезпечення власними засобами та поточна платоспроможність є величинами від`ємними, що вказує на відсутність власного капіталу.

Значення коефіцієнту Бівера, який використовується з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу, дорівнює 0, що вказує на відсутність обігових коштів для погашення зобов`язань підприємства. Така тенденція призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,2 (критичне значення).

Показники рентабельності вказують на збитковість, нерентабельність діяльності підприємства понад 2 роки.

Проведений аналіз активів та пасивів підприємства показав, що необоротні активи підприємства представлені виключно основними засобами. У 2022 році відбулось значне збільшення (з 43,0 до 541,4 тис. грн) внаслідок придбання обладнання, у 2023 році основні засоби повністю списані (залишкова вартість = 0), станом на 01.01.2024 відсутні; оборотні активи у 2022 році зросли з 44618 до 51058 тис. грн (на14,3%), основну частку складає дебіторська заборгованість, яка у 2024 році зросла до 61959 тис. грн при повній відсутності грошових коштів (ознака виведення активів), структура оборотних активів є незадовільною.

Власний капітал підприємства не поповнюється, збиток нарощується, капітал не залучається, за 2022 рік власний капітал скоротився (-32614,0 тис. грн), тобто підприємство не має власного капіталу.

Активи підприємства є недостатніми для погашення його зобов`язань. Фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, відновлення платоспроможності неможливе, застосування санаційних процедур недоцільне, рекомендована процедура ліквідації.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками банкрута є: ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі 4500000 грн (45%); ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі 4500000 грн (45%); ОСОБА_3 , частка в статутному капіталі 1000000 грн (10%). Керівником НВП «Суми-Синтез» ЛТД з 11.10.2011 до визнання боржника банкрутом був ОСОБА_4 .

Протоколом загальних зборів учасників НВП «Суми-Синтез» ЛТД від 28.04.2018 затверджено Статут підприємства у новій редакції.

На підставі п. 17.1-17.2 Статуту вищим органом управління Товариства є Загальні Збори Учасників. Виконавчим органом Товариства є директор.

Згідно з пунктами 18.9.6, 18.9.8. Статуту до повноважень загальних зборів учасників належить затвердження звітів про діяльність Товариства, бюджету, фінансового плану, бухгалтерських звітів та інших планових і нормативних документів, що регулюють господарську та фінансову діяльність Товариства.

Відповідно до п. 19.1 – 19.3 Статуту виконавчим органом Товариства є директор, призначений загальними зборами учасників, директор одноосібно здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства в межах своїх повноважень, визначених установчими документами та контрактом, укладеним Товариством з директором. Директор підзвітний зборам та несе перед ними відповідальність за здійснення діяльності Товариства та виконання доручених йому завдань та функцій.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків, визначених установчим документом, учасники несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Ліквідатором зазначається, що протягом 2022-2024 роки з 2020 року НВП «Суми-Синтез» ЛТД повністю припинило господарську діяльність при наявності зобов`язань перед кредиторами: чистий дохід від реалізації = 0 за всі 3 роки; необоротні активи скоротилися з 541,4 тис. грн (кінець 2022 року) до 0 (кінець 2023 року); відбулося відчуження об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля – установка по первинній переробці нафти, вул. Гастелло, 210, м. Лебедин, реєстраційний номер 722590359105) за договором купівлі-продажу від 04.05.2023 на користь ТОВ «Праймері Петролеум» (сума надходжень – 1800000 грн), грошові кошти від продажу майна на погашення заборгованості перед кредиторами спрямовані не були; зростання дебіторської заборгованості до 61959,0 тис. грн (2024 рік) при нульових доходах; збиткова/нульова діяльність протягом усього аналізованого періоду (2022 – 2024 роки); ненадання фінансової звітності за 2024 рік до органів ДПС та ненадання будь-яких документів ліквідатору; відсутність будь-яких активів для розрахунків з кредитором ДПС; від`ємний власний капітал (- 32614,0 тис. грн) станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Після проведеної оцінки фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства можна дійти висновку, що в діях керівництва підприємства наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства України від 19.01.2006 № 14 (далі Методичні рекомендації) визначено, що від`ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

У відповідності до Методичних рекомендацій, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Дані наведені у таблиці № 2 розділу 2 Звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності вказують на те, що підприємство станом на кінець 2024 року мало коефіцієнт забезпечення власними засобами значно нижче нормативного тобто має ознаки надкритичної неплатоспроможності.

Власний капітал від`ємний (-32614,0 тис. грн) за рахунок одержаного збитку.

Під час аналізу була оцінена структура поточної кредиторської заборгованості, Станом на дату банкрутства основним кредитором є ГУ ДПС у Сумській області – 631582,83 грн, кредиторська заборгованість у 2022 році зросла з 76795 до 83733,4 тис. грн, у 2023-2024 роках значно зменшилась до 14441,8 тис. грн.

З метою виявлення ознак стійкої фінансової неплатоспроможності проаналізовано наступні ознаки:

- збиткова діяльність понад 2 роки;

- відхилення показників ліквідності від граничного значення – протягом всього періоду, що аналізується, всі показники ліквідності мають значення нижче граничного;

- поточна платоспроможність від`ємна впродовж аналізованого періоду;

- встановлено зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали;

- встановлено наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому;

- наявність заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та відкриття провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи.

Таким чином, підприємство має практично всі наведені ознаки стійкої фінансової неспроможності.

При вивченні дій керівництва підприємства, які можна вважати ознаками навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства виявлено наступне:

- штучне збільшення дебіторської заборгованості або виведення активів через фіктивні вимоги;

- відчуження майна під час кризового періоду без погашення боргів: підприємство направило отримані кошти на повернення поворотної фінансової допомоги засновнику, податки з операції (ПДВ) до бюджету не перераховані;

- погіршення стану забезпечення зобов`язань кредиторів.

Висновок: в діях керівництва підприємства наявні ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості підприємства та ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто доведення до банкрутства.

Ліквідатором зазначено, що стійка неплатоспроможність викликана умисною бездіяльністю директора боржника (відсутність господарської діяльності протягом 3+ років, знецінення активів, нездійснення заходів для відновлення платоспроможності), керівник умисно не виконав обов`язок звернення до суду (ч. 4 ст. 9-1 КУзПБ), ненадання звітності за 2024 рік та ненадання документів ліквідатору підтверджують умисний характер дій. Засновниками товариства не контролювались дії (бездіяльність) керівника. Учасники товариства мали б, щонайменше, ініціювати скликання загальних зборів і винести на обговорення питання проведення аудиторської перевірки та знаходження джерел для погашення заборгованості підприємства перед кредитором.

За результатами управлінських дій (бездіяльності) з боку учасників товариства та його керівництва, майнових активів, що належали би банкруту на праві господарського відання і підлягали би включенню до ліквідаційної маси, ліквідатором виявлено не було.

Учасники товариства не визначали планів діяльності товариства, допустили збиткову діяльність товариства, допустили накопичення кредиторської заборгованості, не здійснювали належним чином контроль за діяльністю виконавчого органу управління – директора, не вимагали для ознайомлення від директора планів робіт та звітів про їх виконання, не створили ревізійну комісію для здійснення контролю за діяльністю директора товариства, не проводили обов`язкові періодичні збори учасників для розгляду звітів про діяльність товариства, не приймали рішень щодо порядку покриття збитків від діяльності товариства.

Відтак, ліквідатором зроблено висновок, що банкрутство НВП «Суми-Синтез» ЛТД знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з поведінкою усіх відповідачів – учасників та керівника боржника, оскільки відповідачами не вживалося будь-яких своєчасних, необхідних, розумних дій щодо запобігання банкрутству НВП «Суми-Синтез» ЛТД, зокрема, не приймалося будь-яких рішень, необхідних для запобігання банкрутству та недопущення збитків кредитору, не ініційовано проведення жодних зборів учасників з питань поточної господарської діяльності товариства, не розглянуто результати діяльності товариства, не проведено інвентаризації активів та зобов`язань, не ініційовано проведення жодної аудиторської перевірки звітності товариства, не вчинялося будь-яких дій з недопущення втрати майна товариства, невиконання обов`язку звернення до суду при стійкій фінансовій неплатоспроможності.

На думку ліквідатора, банкрутство НВП «Суми-Синтез» ЛТД спричинено не під впливом сторонніх чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідком протиправної поведінки відповідачів, яка є свідомою, оскільки не викликана будь-якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру (зокрема, форс-мажорними обставинами або несприятливою ринковою кон`юнктурою), не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети – ухилення розрахунків із кредитором.

Крім того ліквідатором зазначено, що ненадання керівником звітності за 2024 рік, непередання документів банкрута ліквідатору підтверджують умисний характер дій.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від мені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його учасниками, керівником у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначених осіб може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Відповідачами не надано доказів, які б свідчили про будь-які непереробні обставини, в результаті яких підприємство набуло стану неплатоспроможності, або інші обставини, які б свідчили про те, що банкрутство настало в межах звичайного комерційного ризику за умови добросовісних дій по його управлінню з боку засновників та керівника.

У цій справі можна виділити наступний склад правопорушення для покладення субсидіарної відповідальності.

Щодо об`єкту правопорушення: кредиторські вимоги у справі про банкрутство боржника, які виникли та залишаються повністю непогашеними, у зв`язку з відсутністю будь-яких активів у банкрута через бездіяльність засновників та керівника, що призвело до стійкої неплатоспроможності та неможливості здійснювати господарську діяльність.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку – право кредитора на задоволення його вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Щодо суб`єктів правопорушення: відповідачі (засновники та керівник боржника) є суб`єктами правопорушення.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення. Підставами настання неплатоспроможності боржника та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство стали протиправні дії/бездіяльність засновників та керівника боржника, які проводили діяльність з метою ухилення від розрахунків з кредитором, що призвело до стійкої неплатоспроможності та неможливості здійснювати подальшу господарську діяльність.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредитора (невжиття заходів для запобігання банкрутства підприємства, розтрата майна тощо).

Об`єктивну сторону доведення до банкрутства складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредитора або відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суд акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи, відповідачі в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та бездіяльності і неплатоспроможністю НВП «Суми-Синтез» ЛТД. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Висновки щодо доведення НВП «Суми-Синтез» ЛТД до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника відсутні, наявна кредиторська заборгованість боржника не задоволена, що є підставою для задоволення заяви позивача про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язанням боржника на його засновників та керівника.

Вирішуючи питання про визначення розміру субсидіарної відповідальності у цій справі, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.01.2025 у справі № 920/1418/24 визнано вимоги ініціюючого кредитора ГУ ДПС у Сумській області до НВП «Суми-Синтез» ЛТД у загальному розмірі 631582,83 грн.

Ухвалою від 21.07.2026 у справі № 920/1418/24 визнано вимоги ГУ ДПС у Сумській області до боржника НВП «Суми-Синтез» ЛТД у розмірі 96657,95 грн податкового боргу та 5324,80 грн судового збору.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів станом на 22.07.2026 загальна сума кредиторських вимог становить 733565,58 грн.

Кредиторські вимоги ГУ ДПС у Сумській області у розмірі 733565,58 грн не погашалися.

З огляду на викладене розмір вимог до відповідачів, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, становить 733565,58 грн (загальна сума непогашеної кредиторської заборгованості НВП «Суми-Синтез» ЛТД).

Водночас доказів наявності у банкрута будь-яких інших активів, які можуть бути включені до ліквідаційної маси НВП «Суми-Синтез» ЛТД та у подальшому реалізовані, матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, їх збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до осіб, які відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неможливість задоволення вимог кредитора у загальній сумі 733565,58 грн виникла внаслідок винних дій засновників та керівника НВП «Суми-Синтез» ЛТД з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

Тому вимоги ліквідатора про покладання на відповідачів субсидіарної відповідальності є обгрунтованими та підлягають стягненню з них на користь банкрута в солідарному порядку.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

На підставі підп. 5 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника; заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” прожитковий мінімум у 2026 році на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Отже розмір судового збору за подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника становить 6656,00 грн.

Разом з тим, частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява в цій справі подана до суду в електронній формі.

Таким чином, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, заявник мав сплатити 5324,80 грн (6656,00 грн * 0,8).

Ухвалою суду від 03.06.2026 Науково-виробничому підприємству “Суми-Синтез” ЛТД в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Надії Вікторівни відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви про покладення субсидіарної відповідальності на учасників боржника та його керівні органи до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позов задоволено, судовий збір за розгляд заяви в цій справі у розмірі 5324,80 грн слід стягнути з відповідачів у рівнозначних сумах у дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Науково-виробничого підприємства «Суми-Синтез» ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) перед кредиторами на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 ) 733565 грн 58 коп. (сімсот тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 58 копійок) на користь Науково-виробничого підприємства «Суми-Синтез» ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю).

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) в дохід державного бюджету України 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) судового збору.

5. Стягнути з Випіраленка Олександра Миколайовича (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) в дохід державного бюджету України 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 ) в дохід державного бюджету України 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 ) в дохід державного бюджету України 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.09.2026.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко