Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №918/614/26 — Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/614/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: першого заступника керівника Рівненська обласна прокуратура

в інтересах держави в особі: Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача 1: Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області

до відповідача 2: Комунального підприємства "Вирисервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області

про: витребування майна

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

секретар судового засідання: С.Коваль

прокурор: В.Гарбарук, І.Ковальчук

від позивача: І.Любчик

від відповідача 1: В.Кобилянський

від відповідача 2: О.Корень, В.Згурський

від третьої особи: Є.Шевчук

СУТЬ СПОРУ

8 травня 2026 року перший заступник керівника Рівненська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та Комунального підприємства "Вирисервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області про витребування у власність держави земельних ділянок.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що 03.02.2025 року та 04.02.2025 року Вирівський сільський голова звернувся до державного реєстратора Варковицької сільської ради із заявами про державну реєстрацію права комунальної власності на вказані 44 земельні ділянки площею 538,0159 га за Вирівською сільською радою Сарненського району.

При цьому до заяв долучено витяги з Державного земельного кадастру, лист Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.10.2021 № 18-28-0.132-13610/2-21, Закони України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI.

У наслідок цього, 03.02.2025 року та 04.02.2025 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на вказані 44 земельні ділянки площею 538,0159 га за Вирівською сільською радою Сарненського району.

13.03.2025 року Вирівською сільською радою прийнято рішення №1346 про надання Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району 48 земельних ділянок площею 551,1449 га в постійне користування, з яких 44 - земельні ділянки площею 538,0159 га, які на підставі розпоряджень Рівненської обласної державної адміністрації від 05.10.2023 № 488 сформовані як об`єкти цивільних прав та від 31.10.2025 № 668- передані в постійне користування ДП "Ліси України".

Як наслідок, упродовж 14.08.2025 - 19.08.2025 державними реєстраторами Сарненської міської ради за КП "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району зареєстровано право постійного користування на вищевказані 48 земельних ділянок площею 551,1449 га, у тому числі на 44 спірні земельні ділянки.

У той же час, розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 31.10.2025 року №668 затверджено відповідні проєкти землеустрою та надано в постійне користування ДП "Ліси України" земельні ділянки загальною площею 612,9699 га для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської, Клесівської, Малинської сільських та Березнівської міської рад згідно з додатком.

При цьому, 44 земельні ділянки площею 538,0159 га, з 50 зазначених у додатку до розпорядження, зареєстровані за Вирівською сільською радою на праві комунальної власності.

Таким чином, 44 земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 538,0159 га протиправно зареєстровано на праві власності за Вирівською сільською радою, внаслідок чого вони вибули з державної власності у комунальну поза волею держави.

У свої письмових поясненнях третя особа погодилась із доводами позовної заяви, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства і вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Третя особа вказує, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2005 року, з урахуванням переліку земельних ділянок, зареєстрованих Вирівською сільською радою, спірні 44 земельні ділянки загальною площею 538,0159 га перебували в межах кварталів 23, 87 – 96 Кам`янського лісництва ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

З планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2009, 2015, 2019 років вбачається, що спірні 44 земельні ділянки площею 538,0159 га перебувають в межах кварталів 74, 75, 76, 77 Чабельського, 74, 75, 76, 77, 78 Федорівського, 60, 61 Ясногірського, 68 Любонського лісництв ДП "Клесівський лісгосп".

Із урахуванням зазначеного, спірні земельні ділянки з 2005 року по даний час державні лісогосподарські підприємства здійснювали та здійснюють лісогосподарську діяльність.

Земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких не розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади або які не перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, перебувають у державній власності.

7 травня 2021 року набирав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX.

Пункт 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачалось, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель в тому числі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (зокрема земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Таким чином, 44 земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 538,0159 га протиправно зареєстровано на праві власності за Вирівською сільською радою, внаслідок чого вони вибули з державної власності у комунальну поза волею держави.

У своєму відзиві на позов Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області вказує, що спірні земельні ділянки дійсно відносяться (тобто відносяться зараз) до земель лісогосподарського призначення. Але для вирішення спору важливо встановити, чи відносилися вони до земель лісогосподарського призначення на момент набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень ЗК України (27.05.2021), оскільки тільки це дозволяє з`ясувати, чи перейшли землі, за рахунок яких були сформовані спірні земельні ділянки) в комунальну власність. Твердження прокурора про перебування спірних земельних ділянок в межах ДП "Клесівський лісгосп" не ґрунтується на допустимих доказах. Взагалі не зрозуміло, чому саме прокурору це "вбачається", адже згадані планово картографічні матеріали не містять інформації про місце розташування спірних земельних ділянок.

Відповідач вказує, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не є актами, які можуть бути оскаржені та скасовані. Відповідно їх чинність не є допустимими доказом визнання спірних земельних ділянок лісовими.

Прокурор вочевидь не робить різниці між поняттями "ліс" (посилаючись на статті ЛК України), "лісова ділянка" та "земельна ділянка лісогосподарського призначення".

Цільове призначення земельної ділянки визначається згідно з документацією із землеустрою, затвердженою у встановленому порядку. А офіційне визнання державою відбувається тільки у випадках, визначених законом.

Спірні земельні ділянки третій особі (чи її правопопередникам) не надавалися. Прокурор не посилається на будь-які докази такого надання. Розпорядження Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 року №493, на яке посилається прокурор, не є таким доказом оскільки в цьому розпорядженні йдеться про передачу лісів, а не земельних ділянок.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16 червня 2026 року.

5 червня 2026 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подало суду письмові пояснення на позовну заяву.

5 червня 2026 року відповідач 1 (Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області) продала до суду відзив на позовну заяву.

15 червня 2026 року Рівненська обласна державна адміністрація подала до суду відповідь на відзив.

Ухвалою від 16 червня 2026 року суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 14 липня 2026 року.

17 червня 2026 року прокурор подав до суду відповідь на відзив.

19 червня 2026 року відповідач 1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив та пояснення третьої особи.

Ухвалою від 14 липня 2026 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 11 серпня 2026 року.

5 серпня 2026 року відповідач 2 (Комунальне підприємство "Вирисервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області) подало до суду додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 11 серпня 2026 року оголошено перерву до 9 вересня 2026 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

У судовому засіданні представник відповідача 1 позов не визнав.

У судовому засіданні представник відповідача 2 позов не визнав.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав позицію, викладену у своїх поясненнях.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно з розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року "Про додаткові заходи щодо розвитку Лісового господарства Сарненського району" №493, адміністрація вирішила надати дозвіл спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству "Сарненський держспецлісгосп" на складання просту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 5 жовтня 2023 року "Про наданий дозволу на розроблення проекту землеустрою державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" №488, надано дозвіл державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1293,1 гектара в постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Клесівської селищної ради, Вирівської сільської ради та Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

Як слідує з матеріалів справи, у 2025 році Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області проведено реєстрацію права власності на земельні ділянки, а саме: 04.02.025 року 5625488800:04:003:0005 площею 3,3670 га, 04.02.2025 року 5625488800:04:003:0006 площею 37 га, 04.02.2025 року 5625486800:04:001:0012 площею 14,9090 га, 5625486800:06:006:0025 площею 3,8240 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:006:0026 площею 0,7145 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:006:0027 площею 1,4545 га, 04.02 2025 року 5625486800:06:006:0028 площею 0,6220 га, 04.05.2025 року 5625486800:06:006:0029 площею 7,0310 га, 03.02.2025 року 5625486800:06:006:0030 площею 1,7820 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:006:0031 площею 0,298 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:006:0032 площею 7,8394 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:006:0033 площею 5,3085 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:003:0057 площею 24,8545 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0082 площею 10,098 га, 04.04.2025 року 5625480900:07:002:0084 площею 123,6465 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0085 площею 2,9238 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0086 площею 1,8645 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0087 площею 0,2118 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0088 площею 8,0425га,04.02.2025 року 5625480900:07:002:0089 площею 0,2357 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0090 площею 21,6910 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0092 площею 0,6905 га, 04.02.2025 року 5625480900:07:002:0093 площею 0,6035 га, 04.02.2025 року 5625486800:05:001:0174 площею 60,6445 га, 04.02.2025 року 5625486800:05:001:0175 площею 1,0350 га, 04.02.2025 року 5625486800:05:001:0176 площею 8,2475 га, 04.02.2025 року 5625486800:05:001:0177 площею 2,2595 га, 04.02.2025 року 5625486800:05:001:0178 площею 14,7075 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:002:0297 площею 4,6570 га, 04.02.20205 року 5625486800:06:002:0298 площею 5,0045 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:002:0299 площею 9,7770 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:002:0300 площею 0,3410 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:002:0314 площею 3,3760 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:001:0325 площею 2,4390 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:001:0327 площею 1,3620 га, 04.02.2025 року 5625486800:06:001:0331 площею 112,0073 га, 04.02.2025 року 5625480900:04:002:0332 площею 3,3930 га, 04.02.2025 року 5625480900:04:002:0333 площею 1,8852 га, 04.02.2025 року 5625480900:05:001:0380 площею 22,9270 га, 04.02.2025 року 5625480900:05:001:0381 площею 0,8447га, 04.02.2025 року 5625480900:05:001:0382 площею 1,7515 га, 04.02.2025 року 5625480900:05:001:0383 площею 1,7 га, 04.02.2025 року 5625480900:05:001:0384 площею 0,4745 га, 04.02.2025 року 5625488800:04:002:0447 площею 0,17 га.

Вказані обставини стверджуються наданими відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 2, а.с. 16-59).

В документи, що подані для державної реєстрації вказано: "закон, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, серія та номер: №1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ; закон, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ".

Також, згідно з наведеними відомостями стосовно вказаних земельних ділянок у 2025 році за Комунальним підприємством "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області зареєстроване інше речове право, а саме право постійного користування.

Згідно з рішенням Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13 березня 2025 року "Про надання Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради" Сарненського району Рівненської області земельних ділянок в постійне користування" №1346, сільська рада вирішила надати Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради" Сарненського району Рівненської області в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код виду цільового призначення - 09.01.), категорія земель - землі лісогосподарського призначення, які розташовані на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області відповідно до додатку.

Згідно з додатком до рішення Вирівської сільської ради №1346, визначено перелік земельних ділянок які надаються в постійне користування Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради" Сарненського району Рівненської області, а саме: 5625486800:06:003:0057 площею 24,8545 га; 5625488800:04:003:0005 площею 3,3670 га; 5625488800:04:002:0447 площею 0,17 га; 5625488800:04:003:0006 площею 37 га; 5625480900:07:002:0083 площею 5,927 га; 5625480900:05:004:0017 площею 4,9645 га; 5625480900:07:002:0085 площею 2,9238 га; 5625480900:07:002:0089 площею 0,2357 га; 5625480900:07:002:0088 площею 8,0425 га; 5625480900:05:004:0016 площею 1,34 га; 5625480900:05:004:0018 площею 0,8675 га; 5625480900:07:002:0086 площею 1,8645 га; 5625480900:04:002:0333 площею 1,8852 га; 5625480900:04:002:0332 площею 3,3930 га; 5625480900:05:001:0380 площею 22,9270 га; 5625480900:05:001:0381 площею 0,8447 га; 5625480900:05:001:0383 площею 1,7 га; 5625480900:07:002:0087 площею 0,2118 га; 5625480900:07:002:0093 площею 0,6035 га; 5625480900:07:002:0084 площею 123,6465 га; 5625480900:05:001:0382 площею 1,7515 га; 5625480900:05:001:0384 площею 0,4745 га; 5625480900:07:002:0090 площею 21,6910 га; 5625480900:07:002:0082 площею 10,0980 га; 5625480900:07:002:0092 площею 0,6905 га; 5625486800:04:001:0012 площею 14,9090 га; 5625486800:05:001:0176 площею 8,2475 га; 5625486800:05:001:0175 площею 1,0350 га; 5625486800:05:001:0177 площею 2,2595 га; 5625486800:05:001:0178 площею 14,7075 га; 5625486800:05:001:0174 площею 60,6445 га; 5625486800:06:001:0327 площею 1,3620 га; 5625486800:06:001:0331 площею 112,0073 га; 5625486800:06:002:0298 площею 5,0045 га; 5625486800:06:002:0297 площею 4,6570 га; 5625486800:06:002:0299 площею 9,7770 га; 5625486800:06:002:0314 площею 3,3760 га;, 5625486800:06:002:0300 площею 0,3410 га; 5625486800:06:001:0325 площею 2,4390 га; 5625486800:06:006:0026 площею 0,7145 га; 5625486800:06:006:0028 площею 0,6220 га; 5625486800:06:006:0033 площею 5,3085 га; 5625486800:06:006:0032 площею 7,8394 га; 5625486800:06:006:0029 площею 7,0310 га; 5625486800:06:006:0027 площею 1,4545 га; 5625486800:06:006:0031 площею 0,2980 га; 5625486800:06:006:0025 площею 3,8240 га; 5625486800:06:006:0030 площею 1,7820 га.

Відповідно до розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації №668 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" від 31 жовтня 2025 року, розглянувши клопотання філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пункту 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 92, 122, 123, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 31 Лісового кодексу України, Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), від 24 лютого 2022 року № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", адміністрація затвердила проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01), загальною площею 612,9699 гектара, що розташовані на території Вирівської сільської ради, Клесівської селищної ради Сарненського району, Березнівської міської ради, Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Пунктом 2 розпорядження адміністрація вирішила надати в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" земельні ділянки загальною площею 612,9699 гектара, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради, Клесівської селищної ради Сарненського району, Березнівської міської ради, Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, згідно з додатком.

Пунктом 3 вказаного розпорядження державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" вказано оформити право постійного користування земельними ділянками в установленому законодавством порядку.

Додатком до розпорядження визначено експлікацію земель, які надаються в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", на території Вирівської сільської ради, Клесівської селищної ради Сарненського району, Березнівської міської ради, Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, зокрема: 5625486800:06:003:0057 площею 24,8545 га; 5625488800:04:003:0005 площею 3,3670 га; 5625488800:04:002:0447 площею 0,17 га; 5625488800:04:003:0006 площею 37 га; 5625486800:06:006:0027 площею 1,4545 га; 5625486800:06:006:0031 площею 0,2980 га; 5625480900:07:002:0085 площею 2,9238 га; 5625480900:07:002:0089 площею 0,2357 га; 5625480900:07:002:0088 площею 8,0425 га; 5625480900:06:006:0025 площею 3,8240 га; 5625480900:06:006:0030 площею 1,7820 га; 5625480900:07:002:0086 площею 1,8645 га; 5625480900:04:002:0333 площею 1,8852 га; 5625480900:04:002:0332 площею 3,3930 га; 5625480900:05:001:0380 площею 22,9270 га; 5625480900:05:001:0381 площею 0,8447 га; 5625480900:05:001:0383 площею 1,7 га; 5625480900:07:002:0087 площею 0,2118 га; 5625480900:07:002:0093 площею 0,6035 га; 5625480900:07:002:0084 площею 123,6465 га; 5625480900:05:001:0382 площею 1,7515 га; 5625480900:05:001:0384 площею 0,4745 га; 5625480900:07:002:0090 площею 21,6910 га; 5625480900:07:002:0082 площею 10,0980 га; 5625480900:07:002:0092 площею 0,6905 га; 5625486800:04:001:0012 площею 14,9090 га; 5625486800:05:001:0176 площею 8,2475 га; 5625486800:05:001:0175 площею 1,0350 га; 5625486800:05:001:0177 площею 2,2595 га; 5625486800:05:001:0178 площею 14,7075 га; 5625486800:05:001:0174 площею 60,6445 га; 5625486800:06:001:0327 площею 1,3620 га; 5625486800:06:001:0331 площею 112,0073 га; 5625486800:06:002:0298 площею 5,0045 га; 5625486800:06:002:0297 площею 4,6570 га; 5625486800:06:002:0299 площею 9,7770 га; 5625486800:06:002:0314 площею 3,3760 га;, 5625486800:06:002:0300 площею 0,3410 га; 5625486800:06:001:0325 площею 2,4390 га; 5625486800:06:006:0026 площею 0,7145 га; 5625486800:06:006:0028 площею 0,6220 га; 5625486800:06:006:0033 площею 5,3085 га; 5625486800:06:006:0032 площею 7,8394 га; 5625486800:06:006:0029 площею 7,0310 га; 5625455400:04:0062:0053 площею 0,3030 га; 5620482200:06:010:0005 площею 1,7 га; 5620482700:03:004:0100 площею 4 га; 5620486200:05:003:0681 площею 27,42 га; 5620486200:05:003:0680 площею 30,6633; 5620486200:05:003:0682 площею 10,8677га.

Відповідно до листа Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 29.01.2026 року №968/34.6.3.2026, адресованого Рівненській обласній прокуратурі, державне підприємство повідомило, що розпорядженням Рівненської обласної військової адміністрації від 31 жовтня 2025 № 668 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України, державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 612,9699 га, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради, Клесівської селищної ради Сарненського району, Березнівської міської ради, Млинівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Під час виконання згаданого розпорядження державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" виявлено, що земельні ділянки (згідно з переліком) зареєстровані за Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області.

Реєстрація права власності на вищевказані земельні ділянки за Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області відбулася 04.02.2025 року.

Крім того, протягом 14.08.2025 року по 19.08.2025 року на вищевказані земельні ділянки зареєстровано право постійного користування за КП "Вири-сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

З огляду на викладене, філія "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" звернулася до прокуратури з проханням вжити відповідних заходів реагування щодо повернення вказаних земельних ділянок у власність держави.

Згідно з листом філії "Поліський лісовий округ" ДСГП "Ліси України" №2818/34.6.3-2026 від 03.03.2026 року прокуратуру області повідомлено, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 №217 "Про реорганізацію Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп", ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" було приєднано до ДП "Сарненське лісове господарство". Надалі, згідно з актом погодження попередньої передачі земель лісфонду ДП ОСЛАП "Сарненський держспецлісгосп" між державними підприємствами Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, спірні земельні ділянки були передані до ДП "Клесівське лісове господарство".

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 929 "Про припинення державного підприємства "Сарненське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Сарненське лісове господарство" (код 00992836) шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу, визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Сарненське лісове господарство".

30.12.2022 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України №1261 затверджено передавальний акт державного підприємства "Сарненське лісове господарство".

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року № 927 "Про припинення державного підприємства "Клесівське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" вирішено припинити Державне підприємство "Клесівське лісове господарство" (код 00992771) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу, визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Клесівське лісове господарство".

30.12.2022 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України №1262 затверджено передавальний акт державного підприємства "Клесівське лісове господарство".

Таким чином, ДП "Ліси України" (код 44768034) стало правонаступником всіх прав та обов`язків ДП "Сарненське лісове господарство" (код 00992836) та ДП "Клесівське лісове господарство" (код 00992771) у тому числі набуло право постійного користування земельними ділянками відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування підприємств, що припинились.

Крім того, відомості від ВО "Укрдержліспроект" щодо накладок спірних земельних ділянок на матеріали лісовпорядкування ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" та ДП "Клесівське лісове господарство" 2005, 2009, 2015 та 2019 років у філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" відсутні. ДП "Ліси України" добровільну відмову від права постійного користування згаданими земельними ділянками не надавало.

Згідно з листом Філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" №4384/34.6.3-2026 від 24.03.2026 року, філія повідомила Рівненську обласну прокуратуру проте, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2007, 2020 років земельні ділянки лісогосподарського призначення на території Вирівської сільської ради знаходяться за межами населених пунктів.

Філія також повідомила, що з 2004 року по даний час державні лісогосподарські підприємства здійснюють лісогосподарську діяльність на земельних ділянках з кадастровими номерами 5625486800:06:003:0057 площею 24,8545 га, 5625488800:04:003:0005 площею 3,3670 га, 5625488800:04:002:0447 площею 0,1700 га, 5625488800:04:003:0006 площею 37,0000 га, 5625486800:06:006:0027 площею 1,4545 га, 5625486800:06:006:0031 площею 0,2980 га, 5625480900:07:002:0085 площею 2,9238 га, 5625480900:07:002:0089 площею 0,2357 га, 5625480900:07:002:0088 площею 8,0425 га, 5625486800:06:006:0025 площею 3,8240 га, 5625486800:06:006:0030 площею 1,7820 га, 5625480900:07:002:0086 площею 1,8645 га, 5625480900:04:002:0333 площею 18852 га, 5625480900:04:002:0332 площею 3,3930 га, 5625480900:05:001:0380 площею 22,9270 га, 5625480900:05:001:0381 площею 0,8447 га, 5625480900:05:001:0383 площею 1,7000 га, 5625480900:07:002:0087 площею 0,2118 га, 5625480900:07:002:0093 площею 0,6035 га, 5625480900:07:002:0084 площею 123,6465 га, 5625480900:05:001:0382 площею 1,7515 га, 5625480900:05:001:0384 площею 0,4745 га, 5625480900:07:002:0090 площею 21,6910 га, 5625480900:07:002:0082 площею 10,0980 га, 5625480900:07:002:0092 площею 0,6905 га, 5625486800:04:001:0012 площею 14,9090 га, 5625486800:05:001:0176 площею 8,2475 га, 5625486800:05:001:0175 площею 1,0350 га, 5625486800:05:001:0177 площею 2,2595 га, 5625486800:05:001:0178 площею 14,7075 га, 5625486800:05:001:0174 площею 60,6445 га, 5625486800:06:001:0327 площею 1,3620 га, 5625486800:06:001:0331 площею 112,0073 га, 5635486800:06:002:0298 площею 5,0045 га, 5625486800:06:002:0297 площею 4,6570 га, 5625486800:06:002:0299 площею 9,7770 га, 5625486800:06:002:0314 площею 3,3760 га, 5625486800:06:002:0300 площею 0,3410 га, 5625486800:06:001:0325 площею 2,4390 га, 5625486800:06:006:0026 площею 0,7145 га, 5625486800:06:006:0028 площею 0,6220 га, 5625486800:06:006:0033 площею 5,3085 га, 5625486800:06:006:0032 площею 7,8394 га, 5625486800:06:006:0029 площею 7,0310 га, що полягає у т.ч. у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

В матеріалах справи наявний проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 559,9773 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01) Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (за межами населених пунктів).

Також, у матеріалах справи наявні заяви ДСГП "Ліси України" адресовані державному кадастровому реєстратору за червень - серпень 2024 року про державну реєстрацію спірних земельних ділянок (площі та місця розташування збігаються).

У квітні 2026 року Рівненська обласна прокуратура звернулась до Рівненської обласної військової адміністрації з листом в№15/2-154вих-26 від 06.04.2026 року в якому прокуратура просила надати інформацію щодо прийнятих Рівненською обласною державною адміністрацією розпоряджень про передачу земельних ділянок у комунальну власність Вирівської сільської ради, інших органів місцевого самоврядування, а також у користування комунальним лісогосподарським підприємствам. Окрім того запитувалася інформація чи вилучались ці земельні ділянки з постійного користування державних лісогосподарських підприємств.

У відповідь на вказаний лист, Рівненська обласна державна (військова) адміністрація повідомила у своєму листі №4055/0/01-72/26 від 13.04.2026 року про те, що Рівненською обласною державною адміністрацією розпоряджень про передачу земельних ділянок, вказаних у листі, в комунальну власність Вирівської сільської ради, іншим органам місцевого самоврядування, а також в користування комунальним лісогосподарським підприємствам, не приймалося. Зазначені земельні ділянки не вилучалися із постійного користування державних лісогосподарських підприємств.

Прокурор вказує, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2005 року, з урахуванням переліку земельних ділянок, зареєстрованих Вирівською сільською радою, долученого до листа ДП "Ліси України" від 03.03.2026 року №2818/34.6.3-2026, слідує, що спірні 44 земельні ділянки площею 538,0159 га перебували в межах кварталів 23, 87 - 96 Кам`янського лісництва ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

З планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2009, 2015, 2019 років слідує, що спірні 44 земельні ділянки площею 538,0159 га перебувають в межах кварталів 74, 75, 76, 77 Чабельського, 74, 75, 76, 77, 78 Федорівського, 60, 61 Ясногірського, 68 Любонського лісництв ДП "Клесівський лісгосп", що втому числі свідчить про здійснення ДП "Ліси України", на момент виникнення спірних правовідносин, лісогосподарської діяльності на спірних земельних ділянках.

У позові прокурор зауважує, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, то в силу вимог підпункту в) п. 24 розділу X Перехідних положень ЗК України, останні на момент набрання чинності Закону України № 1423-ІХ від 28.04.2021 лишились в державній власності, а відтак спірні 44 земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 538,0159 га протиправно зареєстровано на праві власності за Вирівською сільською радою, внаслідок чого вони вибули з державної власності у комунальну поза волею держави.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З наведених обставин встановлено, що спір стосується земельних правовідносин.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними права держави у зв`язку з вибуттям з її власності земельних ділянок лісогосподарського призначення.

На противагу позиції прокурора відповідач 1 вважає, що правомірно зареєстрував за собою спірні земельні ділянки та в подальшому надавши їх у постійне користування.

Перш за все суд вважає за доцільне провести аналіз щодо представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII). Частина третя статті 23 цього закону визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

На думку суду прокурором дотримано зазначених норм законодавства.

Суд ураховує позицію Великої Палати Верховного Суду щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави неодноразово наведену у постановах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Верховний Суд нагадував у своїх постановах, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації зазначив, що згідно із вимогами частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Спірні 44 земельні ділянки площею 538,0159 га, на які зареєстровано право комунальної власності, мають лісогосподарське призначення та належать до державної власності.

Ліс є природнім об`єктом і складовою частиною навколишнього середовища, який має характерні ознаки: природні, економічні, соціальні та юридичні.

Також ліси та дерева сприяють стійкому веденню сільського господарства: стабілізують ґрунти та клімат, регулюють водостік, дають тінь та укриття, створюють ареал проживання для запилювачів й природних ворогів сільськогосподарських шкідників.

Крім того, ліси також можуть слугувати забезпеченню продовольчої безпеки. Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у не погіршенні екологічної ситуації.

Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу таких ділянок є необхідною умовою їх використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до нераціонального використання чи знищення лісу, як національного багатства України та об`єкта підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання.

Вибуття спірних 44 земельних ділянок площею 538,0159 га лісогосподарського призначення перешкоджає розпорядженню ними Рівненською обласною державною адміністрацією та здійсненню лісогосподарської діяльності ДП "Ліси України", яка спрямована на стале управління лісами: відтворення, захист, охорону та раціональне використання ресурсів, а саме: створення лісових культур, природне поновлення, перехід до вибіркових рубок та продаж деревини через прозорі аукціони, забезпечуючи значні прибутки та екологічну стійкість.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 року у справі №804/4585/18 сформулював правову позицію, відповідно до якої "інтереси держави" є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 17.10.2018 року у справі №910/11919/17).

Суд встановив, що прокурор звертався до Рівненської обласної військової адміністрації з листом від 27.04.2026 року в якому повідомив про наявні підстави для захисту інтересів держави, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про витребування з незаконного володіння Вирівської сільської ради та Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради земельних ділянок з кадастровими номерами згідно переліку.

У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація повідомила Рівненську обласну прокуратуру про те, що адміністрацією заходів претензійно-позовного характеру щодо витребування з незаконного володіння Вирівської сільської ради та Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради вказаних у листі земельних ділянок, не вживалося. Разом з тим, оскільки на даний час в адміністрації відсутні бюджетні асигнування на сплату судового збору, остання не заперечила стосовно наміру здійснення прокуратурою захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом про витребування з незаконного володіння Вирівської сільської ради та Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради спірних земельних ділянок.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та правильно визначив Рівненську обласну військову адміністрацію позивачем за пред`явленим ним до суду позовом.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать крім іншого земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно з розпорядженням голови Сарненської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року "Про додаткові заходи щодо розвитку Лісового господарства Сарненського району" №493, адміністрація вирішила надати дозвіл спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству "Сарненський держспецлісгосп" на складання просту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 5 жовтня 2023 року "Про наданий дозволу на розроблення проекту землеустрою державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" №488, надано дозвіл державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1293,1 гектара в постійне користування для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Клесівської селищної ради, Вирівської сільської ради та Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

За змістом статті 47 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на дату прийняття вказаного рішення), проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

У свою чергу, за статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 1, 2 статті 83 ЗК України врегульовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Аналогічно, за приписами частин 1, 2, 4 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, державні та комунальні некомерційні товариства.

Відповідно до статті 16, частин 1, 4 статті 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), частини 1 статті 57 ЗК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою врегульовані статтею 141 ЗК України, такими підставами є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом публічно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства, установи, організації, органу державної влади не припиняє права власності держави на відповідні земельні ділянки.

Крім того, із 1 січня 2013 року набув чинності Закон України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/6317/18, в якій вказано, що розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

Таким чином, розташування земельної ділянки на території населеного пункту в силу закону створює спростовну презумпцію її належності до земель комунальної власності.

Як вже зазначалося, спір у цій справі стосується 44 земельних ділянок площею 538,0159 га, які знаходяться поза межами населеного пункту та є земельними ділянками лісогосподарського призначення та перебували у користуванні спеціалізованих лісогосподарських підприємство, та яким у 2004 та 2023 роках надано дозвіль на розроблення проєктів землеустрою.

У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не визначає такими юридичними фактами оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц).

За приписами пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (безперервне лісовпорядкування), спірні земельні ділянки перебували у користуванні державних лісогосподарських підприємств ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", КП "Клесівське лісове господарство". А у подальшому у зв`язку з реорганізацією лісогосподарських підприємств передані ДСГП "Ліси України".

Водночас суд ураховує, що згідно з приписами статті 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з нормами статті 31 ЛК України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території наділені повноваженнями з передачі у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У зв`язку з наведеним, згідно з розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації №668 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" від 31 жовтня 2025 року, адміністрацією надано в постійне користування державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" земельні ділянки загальною площею 612,9699 гектара, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради, Клесівської селищної ради Сарненського району, Березнівської міської ради, Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, згідно з додатком.

Суд ураховує, що згідно з нормами пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Як видно з матеріалів справи, розпорядженнями Сарненської районної державної адміністрації №493 від 02 грудня 2004 року та Рівненської обласної державної адміністрації №488 від 5 жовтня 2023 року надано ДСГП "Ліси України" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок, які є предметом даного спору.

Також суд враховує положення пункту 5 Розділу VIII Лісового кодексу України, за яким, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Тобто, у даному випадку до застосування підлягають положення підпунктів "а", "в" та "е" пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, який містить виключення з переліку земель які переходять у комунальну власність територіальних громад, а саме: а - земель що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств) (положення пункту 5 Розділу VIII Лісового кодексу України); в - землі лісогосподарського призначення; е - землі визначені у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним лісогосподарським підприємствам

Враховуючи все вищевикладене, суд встановив, що спірні земельні ділянки є ділянками лісогосподарського призначення державної форми власності, які використовуються державним підприємствами на праві постійного користування.

Незважаючи на вищенаведене, у 2025 році Вирівською сільською радою Сарненського району Рівненської області проведено реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки, в підстави такої реєстрації вказано: "закон, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, серія та номер: №1423-ІХ, виданий 28.04.2021, видавник: ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ; закон, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ".

Також, згідно з рішенням Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 13 березня 2025 року "Про надання Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вишівської сільської ради" Сарненського району Рівненської області земельних ділянок в постійне користування" №1346, сільська рада вирішила надати Комунальному підприємству "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради" Сарненського району Рівненської області в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код виду цільового призначення - 09.01.), категорія земель - землі лісогосподарського призначення, які розташовані на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області згідно переліку.

У зв`язку з наведеним, щодо вказаних земельних ділянок у 2025 році за Комунальним підприємством "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області зареєстроване інше речове право, а саме право постійного користування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18).

Суд вважає, що держава як власник ділянки волю на її вибуття з державної власності не виражала. Вибуття земельної ділянки з державної власності сталося внаслідок дій ради, яка зареєструвала ділянку за собою.

Відповідно до частини другої та пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду, обравши спосіб захисту порушеного права у вигляді витребування власником свого майна, тобто, із віндикаційним позовом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Водночас відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За частиною третьою статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі №446/478/19).

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідачів.

Щодо обраного прокурором способу захисту, суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду за результатами розгляду та вирішення спору у справі №927/222/24.

В даному спорі вимога про витребування заявлена прокурором на користь власника Рівненської обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, до Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та Комунального підприємства "Вирисервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області щодо земельних ділянок державної форми власності, які була неправомірно зареєстровані за міською радою та надані у володіння підприємству.

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Такий позов може бути поданий власником або титульним володільцем, повинен стосуватися індивідуально визначених речей. Зміст позову становить вимога про повернення речі, яка перебуває у володінні іншої особи (відповідача), а таке чуже володіння є незаконним.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Законодавство надає право віндикувати майно не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"): орендар, суб`єкт права господарського відання, суб`єкт права оперативного управління.

Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №906/129/21.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За таких умов, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі №329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі №759/10589/13-ц).

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Отже суд встановив, що в даному конкретному випадку рада не набула право власності на спірні земельні ділянки на підставі пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи суд робить висновок, що дії ради спрямовані на вилучення з державної власності земельних ділянок лісового фонду. Такі дії полягали у реєстрації за радою земельної ділянки державної форми власності. Водночас комунальне підприємство володіє спірними земельними ділянками.

У матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови від права держаної власності на спірні земельні ділянки, ухвалення рішення про передачу її з державної до комунальної власності, зміну цільового призначення земельної ділянки тощо у порядку, визначену чинним законодавством.

У цьому випадку Рівненська обласна державна (військова) адміністрація є власником спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, щодо яких прийняте рішення власником щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству (ДП "Ліси України") для ведення лісового господарства.

Отже наявні підстави стверджувати, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача поза його волею, що є достатньою правовою підставою для їх витребування.

Таким чином, позовні вимога про витребування з володіння Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області є обґрунтованими та мають бути задоволені.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду

За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для його задоволення. Зокрема суд встановив, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, а реєстрація їх за відповідачем 1 та надання у постійне користування відповідачу 2 не відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.01.2026 року №7-28-0.221-750/2-26, усереднені показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 № 376 "Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель" та для земель лісогосподарського призначення складає 9 611 грн за гектар, а тому усереднена вартість витребуваного майна складає 5 170 870,82 грн.

Таким чином розмір судового збору за вимогою про витребування 538,0159 га земель лісогосподарського призначення складає (5 170 870,82 грн*1,5%) = 77 563,06 грн.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А отже, розмір судового збору за вимогою про витребування 538,0159 га земель лісогосподарського призначення складає 62 050,45 грн (77 563,06*0,8). Всього 124 100,90 грн, оскільки позов пред`явлений про витребування як до ради так і до комунального підприємства.

Прокурором сплачений судовий збір в розмірі 23 754,08 грн та 131 372,04 грн, всього 155 126,12 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір в розмірі 31 025,22 грн може бути повернутий особі яка його сплатила на підставі відповідного клопотання.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (33028, Рівненська область, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712) з володіння Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34551, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Вири, вул. Центральна, будинок 2-А, ідентифікаційний код 04387705) та Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34552, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Селище, вул.40-річчя Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код 44382842) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5625486800:06:003:0057 площею 24,8545 га, 5625488800:04:003:0005 площею 3,3670 га, 5625488800:04:002:0447 площею 0,17 га, 5625488800:04:003:0006 площею 37 га, 5625486800:06:006:0027 площею 1,4545 га, 5625486800:06:006:0031 площею 0,2980 га, 5625480900:07:002:0085 площею 2,9238 га, 5625480900:07:002:0089 площею 0,2357 га, 5625480900:07:002:0088 площею 8,0425 га, 5625486800:06:006:0025 площею 3,8240 га, 5625486800:06:006:0030 площею 1,7820 га, 5625480900:07:002:0086 площею 1,8645 га, 5625480900:04:002:0333 площею 1,8852 га, 5625480900:04:002:0332 площею 3,3930 га, 5625480900:05:001:0380 площею 22,9270 га, 5625480900:05:001:0381 площею 0,8447 га, 5625480900:05:001:0383 площею 1,7 га, 5625480900:07:002:0087 площею 0,2118 га, 5625480900:07:002:0093 площею 0,6035 га, 5625480900:07:002:0084 площею 123,6465 га, 5625480900:05:001:0382 площею 1,7515 га, 5625480900:05:001:0384 площею 0,4745 га, 5625480900:07:002:0090 площею 21,6910 га, 5625480900:07:002:0082 площею 10,0980 га, 5625480900:07:002:0092 площею 0,6905 га, 5625486800:04:001:0012 площею 14,9090 га, 5625486800:05:001:0176 площею 8,2475 га, 5625486800:05:001:0175 площею 1,0350 га, 5625486800:05:001:0177 площею 2,2595 га, 5625486800:05:001:0178 площею 14,7075 га, 5625486800:05:001:0174 площею 60,6445 га, 5625486800:06:001:0327 площею 1,3620 га, 5625486800:06:001:0331 площею 112,0073 га, 5625486800:06:002:0298 площею 5,0045 га, 5625486800:06:002:0297 площею 4,6570 га, 5625486800:06:002:0299 площею 9,7770 га, 5625486800:06:002:0314 площею 3,3760 га, 5625486800:06:002:0300 площею 0,3410 га, 5625486800:06:001:0325 площею 2,4390 га, 5625486800:06:006:0026 площею 0,7145 га, 5625486800:06:006:0028 площею 0,6220 га, 5625486800:06:006:0033 площею 5,3085 га, 5625486800:06:006:0032 площею 7,8394 га, 5625486800:06:006:0029 площею 7,0310 га.

3. Стягнути з Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34551, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Вири, вул. Центральна, будинок 2-А, ідентифікаційний код 04387705) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 62 050 (шістдесят дві тисячі п`ятдесят) грн 45 коп судового збору.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34552, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Селище, вул.40-річчя Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код 44382842) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 62 050 (шістдесят дві тисячі п`ятдесят) грн 45 коп судового збору.

Прокурор: перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня 52).

Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Позивач: Рівненська обласна державна (військова) адміністрація (33028, Рівненська область, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712).

Відповідач: Вирівська сільська рада Сарненського району Рівненської області (34551, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Вири, вул. Центральна, будинок 2-А, ідентифікаційний код 04387705).

Відповідач: Комунальне підприємство "Вири-Сервіс" Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (34552, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Селище, вул.40-річчя Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код 44382842).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м.Київ, вул. Руставелі Шота 9А, ідентифікаційний код 44768034).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя Андрій КАЧУР