Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №916/2340/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2340/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Степанцова Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 190 553,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Степанцова Віктора Васильовича (далі - відповідач, ФОП Степанцов В. В.) 190 553,60 грн заборгованості за Кредитним договором № 513972-КС-001 від 25.10.2024, з яких: 67 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 113 230,00 грн - заборгованість за процентами; 10 323,60 грн - заборгованість за комісією.

В обґрунтування позову покликається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором № 513972-КС-001 від 25.10.2024.

Ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2340/26, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи, за клопотанням позивача витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 Степанцову Віктору Васильовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 25.10.2024 по 11.11.2024 включно.

29.06.2026 від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла витребувана інформація та докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу про відкриття провадження у справі суд направив відповідачу на його адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 . Втім, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Отже, ухвала суду про відкриття провадження у справі, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою відповідачу.

Водночас, суд вжив додаткових заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, надіславши ухвалу про відкриття провадження у справі на адреси електронної пошти ФОП Степанцов В. В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 (вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (а.с. 65)); stepancovviktor5@gmail.com (вказана у позовній заяві та в Анкеті Клієнта, яку надав позивач (а.с. 64)).

Отже, судом вжито всіх можливих заходів задля належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, суд виснував про можливість її розгляду за наявними доказами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання, беручи до уваги навантаження суду, а також перебування судді Волкова Р. В. у щорічній відпустці з 30.07.2026 по 04.09.2026, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.10.2024 між Товариством (Кредитодавець) та ФОП Степанцовим В. В. (Позичальник, Клієнт) укладено Договір № 513972-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір; а.с. 15-23).

Договір було укладено між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Послідовність та перелік дій позичальника щодо укладання Договору викладені у Візуальній формі послідовності дій Клієнта (а.с. 63), зі змісту якої вбачається таке:

- 25.10.2024 16:33:41 Клієнт, використовуючи номер телефону +380974869092, ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет;

- 25.10.2024 16:33:43 Товариство перевірило статус Клієнта;

- 25.10.2024 17:41:10 Клієнт надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту;

- 25.10.2024 17:41:16 Товариство направило (розмістило) Клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору;

- 25.10.2024 17:41:12 Товариство відправило на номер телефону Клієнта смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-1964;

- 25.10.2024 17:41:14 Клієнт ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови;

- 25.10.2024 17:41:33 Клієнт акцептував умови оферти шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання Договору одноразовим ідентифікатором UA-1964;

- 25.10.2024 17:41:39 Товариство підписало Договір КЕП відповідальної особи;

- 25.10.2024 17:42:08 Товариство направило Клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа;

- 25.10.2024 17:42:10 Товариство направило на електронну пошту Клієнта Договір, додатки до нього та Правила кредитування;

- 25.10.2024 17:42:13 Товариство розмістило в особистому кабінеті Клієнта підписаний Договір з додатками до нього та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.

Відповідно до п. 2.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 67 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила).

Правила, які набрали чинності 19.08.2024 о 16:00, затверджено наказом директора Товариства від 16.08.2024 № 24-ОД (а.с. 29-40).

Розділ 2 Договору (Предмет) містить такі основні умови кредитування:

- строк, на який надається Кредит: 24 тижні;

- стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку;

- комісія за видачу кредиту: 13 400,00 грн;

- загальний розмір наданого Кредиту: 67 000,00 грн;

- строк дії Договору: до 11.04.2025;

- орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 164 698,30 грн;

- загальні витрати за Кредитом: 97 698,30 грн;

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: шість тисяч шістсот шістдесят п`ять цілих сорок чотири сотих процентів (застереження: наведені обчислення загальних витрат за Кредитом, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі);

- дата видачі Кредиту: 25.10.2024;

- дата повернення Кредиту: 11.04.2025;

- мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності; цей Кредит не є споживчим кредитом.

Згідно з п. 4.2. Договору Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі Процентів, Комісії та частини суми наданого Кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору. У разі несплати Позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування Процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення Строку кредитування за цим Договором.

Відповідно до пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору у разі, якщо погашення Кредиту здійснюється відповідно до погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2. та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.

В підпункті 4.2.2. п. 4.2. Договору сторони встановили графік платежів (на момент укладення Договору), припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.

В пп. 4.2.4., 4.2.5. п. 4.2. Договору йдеться про те, що у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, зокрема врахувуючи те, що у такому разі умови про нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, Проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані Проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування Процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.

В п. 4.5. Договору визначено черговість погашення вимог за Договором. Так, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються неустойка за Договором; 2) у другу чергу сплачуються прострочені прострочена Комісія за видачу Кредиту (видачу додаткових коштів), Проценти за користування Кредитом та прострочена до повернення сума Кредиту; 3) у третю чергу сплачуються Комісія за видачу Кредиту (видачу додаткових коштів), Проценти за користування Кредитом та сума Кредиту.

Відповідно до п. 7.6. Договору у разі не здійснення сплати Процентів та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу додаткових грошових коштів у Кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче:

- штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання згідно з графіком платежів, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати чергового платежу згідно з графіком, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф;

- складові простроченої заборгованості, на яку нараховується штраф: сума прострочених Процентів, сума простроченої Комісії за користування Кредитом, сума Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів, суму простроченого Кредиту, що не були оплачені в дати, які передбачені до сплати у відповідному періоді користування Кредитом графіком платежів (і не нараховується на суми простроченої заборгованості у попередніх періодах і на суми будь-яких штрафів);

- нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань здійснюється на станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, на наступну суму заборгованості:

якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є більшим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на суму платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів;

якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на залишок простроченої заборгованості за Договором (при цьому, якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим ніж 100 (сто) гривень - штраф не нараховується);

- у випадку погашення Позичальником простроченої заборгованості за Договором у повному обсязі до 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань не здійснюється;

- сукупна сума штрафів, нарахованих за кожен факт порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін;

- Позичальник зобов`язаний сплатити штраф, нарахований Кредитодавцем у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, у той же день, коли Кредитодавцем було нараховано штраф.

Товариство виконало свої зобов`язання щодо видачі ФОП Степанцову В. В. кредиту на суму 67 000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" від 22.12.2025 (а.с. 41-42), а також наявною у матеріалах справи випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 25.10.2024 по 11.11.2024.

Листом від 22.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260618/143474-БТ АТ КБ "ПриватБанк" підтвердило, що карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітовано на ім`я Степанцов Віктор Васильович (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Наявність правовідносин між позивачем та ТОВ "ПрофітГід" щодо надання послуги з переказу грошових коштів підтверджується договором про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеним між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ТОВ ПрофітГід" (а.с. 43-47).

Відповідач частково погашав кредитну заборгованість, здійснивши на користь позивача наступні платежі:

- 09.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 11.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 13.11.2024 - 350,00 грн та 1 000,00 грн;

- 15.11.2024 - 500,00 грн;

- 16.11.2024 - 300,00 грн;

- 18.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 19.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 20.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 27.11.2024 - 200,00 грн;

- 28.11.2024 - 200,00 грн;

- 30.01.2025 - 500,00 грн.

Внесення відповідачем зазначених платежів на загальну суму 8 050,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про оплату (а.с. 48-59)

Позивач надав суду розрахунок заборгованості ФОП Степанцова В. В. (а.с. 60-62), згідно з яким за останнім рахується:

- заборгованість за тілом кредиту - 67 000,00 грн;

- заборгованість за процентами - 113 230,00 грн;

- заборгованість за комісією - 10 323,60 грн.

Аналіз вказаного розрахунку свідчить про те, що за період кредитування ФОП Степанцова В. В. позивачем було нараховано 113 230,00 грн відсотків за користування кредитом, 13 400,00 грн комісії та 33 500,00 грн штрафу.

Сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 8 050,00 грн позивач зарахував у якості погашення 3 076,40 грн заборгованості з комісії та 4 973,60 грн штрафу.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 67 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 230,00 грн заборгованості за процентами та 10 323,60 грн заборгованості за комісією.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України). Головне, аби електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Як свідчить представлена позивачем Візуальна форма послідовності дій Клієнта (а.с. 63), 25.10.2024 позивач (Товариство) та відповідач (Клієнт) вчинили наступні дії:

- 25.10.2024 16:33:41 Клієнт, використовуючи номер телефону +380974869092, ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет;

- 25.10.2024 16:33:43 Товариство перевірило статус Клієнта;

- 25.10.2024 17:41:10 Клієнт надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту;

- 25.10.2024 17:41:16 Товариство направило (розмістило) Клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору;

- 25.10.2024 17:41:12 Товариство відправило на номер телефону Клієнта смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-1964;

- 25.10.2024 17:41:14 Клієнт ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови;

- 25.10.2024 17:41:33 Клієнт акцептував умови оферти шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання Договору одноразовим ідентифікатором UA-1964;

- 25.10.2024 17:41:39 Товариство підписало Договір КЕП відповідальної особи;

- 25.10.2024 17:42:08 Товариство направило Клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа;

- 25.10.2024 17:42:10 Товариство направило на електронну пошту Клієнта Договір, додатки до нього та Правила кредитування;

- 25.10.2024 17:42:13 Товариство розмістило в особистому кабінеті Клієнта підписаний Договір з додатками до нього та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2024 між Товариством (Кредитодавець) та ФОП Степанцовим В. В. (Позичальник, Клієнт) було укладено Договір № 513972-КС-001 про надання кредиту. Вказаний Договір було укладено між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Будь-яких доказів на спростування укладення Договору матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує, що згідно з положеннями статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, у даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, а отже всі права та обов`язки, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися та виконуватися.

Відповідно до п. 2.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 67 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання грошових коштів у кредит фізичним особам підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Розділ 2 Договору (Предмет) містить такі основні умови кредитування:

- строк, на який надається Кредит: 24 тижні;

- стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку;

- комісія за видачу кредиту: 13 400,00 грн;

- загальний розмір наданого Кредиту: 67 000,00 грн;

- строк дії Договору: до 11.04.2025;

- орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 164 698,30 грн;

- загальні витрати за Кредитом: 97 698,30 грн;

- дата видачі Кредиту: 25.10.2024;

- дата повернення Кредиту: 11.04.2025;

- мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності; цей Кредит не є споживчим кредитом.

Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо видачі ФОП Степанцову В. В. кредиту на суму 67 000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" від 22.12.2025 (а.с. 41-42), а також наявною у матеріалах справи випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 25.10.2024 по 11.11.2024.

До того ж, встановленим є факт емітування банківської карти № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на ім`я Степанцова Віктора Васильовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ), оскільки листом від 22.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260618/143474-БТ АТ КБ "ПриватБанк" підтвердило вказані обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково погашав кредитну заборгованість, здійснивши на користь позивача наступні платежі:

09.11.2024 - 1 000,00 грн;

11.11.2024 - 1 000,00 грн;

13.11.2024 - 350,00 грн та 1 000,00 грн;

- 15.11.2024 - 500,00 грн;

- 16.11.2024 - 300,00 грн;

- 18.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 19.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 20.11.2024 - 1 000,00 грн;

- 27.11.2024 - 200,00 грн;

- 28.11.2024 - 200,00 грн;

- 30.01.2025 - 500,00 грн.

Внесення відповідачем зазначених платежів на загальну суму 8 050,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про оплату (а.с. 48-59).

Позивач надав суду розрахунок заборгованості ФОП Степанцова В. В. (а.с. 60-62), згідно з яким за останнім рахується:

- заборгованість за тілом кредиту - 67 000,00 грн;

- заборгованість за процентами - 113 230,00 грн;

- заборгованість за комісією - 10 323,60 грн.

Доказів погашення відповідачем 67 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 113 230,00 грн заборгованості за процентами, розрахунок яких відповідає умовам Договору, матеріали справи не містять, наявність вказаної заборгованості відповідачем не спростовано, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 323,60 грн заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Аналіз наданого позивачем розрахунку свідчить про те, що за період кредитування ФОП Степанцова В. В. позивачем було нараховано 113 230,00 грн відсотків за користування кредитом, 13 400,00 грн комісії та 33 500,00 грн штрафу.

Сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 8 050,00 грн позивач зарахував у якості погашення 3 076,40 грн заборгованості з комісії та 4 973,60 грн штрафу.

Як вже було зазначено, п. 2.5. Договору встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 13 400,00 грн.

Відповідно до п. 7.6. Договору у разі не здійснення сплати Процентів та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу додаткових грошових коштів у Кредит (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені цим Договором та додатковими угодами до Договору терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 % від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче:

- штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання згідно з графіком платежів, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати чергового платежу згідно з графіком, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф;

- складові простроченої заборгованості, на яку нараховується штраф: сума прострочених Процентів, сума простроченої Комісії за користування Кредитом, сума Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів, суму простроченого Кредиту, що не були оплачені в дати, які передбачені до сплати у відповідному періоді користування Кредитом графіком платежів (і не нараховується на суми простроченої заборгованості у попередніх періодах і на суми будь-яких штрафів);

- нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань здійснюється на станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, на наступну суму заборгованості:

якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є більшим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на суму платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів;

якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим, ніж розмір платежу за користування Кредитом у відповідному періоді згідно з графіком платежів - штраф нараховується на залишок простроченої заборгованості за Договором (при цьому, якщо в момент нарахування штрафу загальний розмір простроченої заборгованості Позичальника за цим Договором є меншим ніж 100 (сто) гривень - штраф не нараховується);

- у випадку погашення Позичальником простроченої заборгованості за Договором у повному обсязі до 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем періодичного платежу згідно з графіком платежів, нарахування штрафу за порушення грошових зобов`язань не здійснюється;

- сукупна сума штрафів, нарахованих за кожен факт порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін;

- Позичальник зобов`язаний сплатити штраф, нарахований Кредитодавцем у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, у той же день, коли Кредитодавцем було нараховано штраф.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 (набрав чинності з 17.03.2022) доповнено Розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, дійсно, укладений між сторонами Договір містить умову про право позивача на нарахування неустойки за неналежне виконання зобов`язань відповідачем. Проте, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за порушення умов кредитного договору у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відтак, сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 4 973,60 грн, що були зараховані позивачем в рахунок погашення неустойки, відповідно до умов п. 4.5. Договору, підлягають зарахуванню в рахунок зменшення заборгованості відповідача за простроченою комісією за видачу кредиту.

За вказаних обставин, суд виснує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з ФОП Степанцова В. В. на користь Товариства 67 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 230,00 грн заборгованості за процентами та 5 350,00 грн заборгованості за комісією.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч. 3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 592,91 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Крім судового збору, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Суд встановив, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Адвокатського об`єднання «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» Глуховецький Олександр Степанович на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 та довіреності від 01.10.2024 (а.с. 66-68, 74).

04.06.2026 Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000323-04-06/26 від 04.06.2026, згідно якого Товариству було надано послуги правової допомоги згідно Розділу 2 Договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості із ФОП Степанцова В. В. (а.с. 70).

Вартість послуг згідно вказаного акта становить 12 500,00 грн.

04.06.2026 Адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» виставило Товариству рахунок-фактуру № Р-00000323 за послуги правової допомоги на суму 12 500,00 грн (а.с. 69).

04.06.2026 Товариство перерахувало на користь Адвокатського об`єднання «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» 12 500,00 грн у якості оплати за правову допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією № 7056 від 04.06.2026 (а.с. 71).

Акт здачі-прийняття робіт у сукупності з договором про надання правничої допомоги, рахунком та платіжним документом містить достатні відомості для ідентифікації фактично наданої послуги, її фіксованої вартості та факту її оплати.

Отже, як вбачається із наданих позивачем доказів, між Товариством та Адвокатським об`єднанням фактично було погоджено фіксований розмір гонорару за послугу з підготовки позовної заяви (12 500,00 грн).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 цієї ж статті якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що в силу приписів наведених вище норм ст.ст. 126, 129 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене, вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу, оцінивши за внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази щодо понесення позивачем відповідних судових витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приймаючи до уваги, що справа не є складною, а навпаки - типовою для позивача, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зважаючи водночас на те, що підготовка позовної заяви не потребувала багато часу, опрацювання значного обсягу доказів та судової практики, з урахуванням принципу справедливості, верховенства права та встановлення, що розмір гонорару у даному випадку є завищеним, суд приходить до висновку про зменшення заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу до 9 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на правничу допомогу, на переконання суду, у даному конкретному випадку є обґрунтованим, розумним та цілком відповідає критеріям, визначеним ч. 5 ст. 129 ГПК України. Водночас, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, на відповідача підлягають покладенню 8 765,09 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Степанцова Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) 67 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 113 230,00 грн заборгованості за процентами, 5 350,00 грн заборгованості за комісією, 2 592,91 грн витрат зі сплати судового збору та 8 765,09 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 11 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков