Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №916/2127/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2127/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" (32155, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Косогірка; код ЄДРПОУ 38884736)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 2; код ЄДРПОУ 32125405)

про стягнення 318 097,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" 318 097,59 грн заборгованості за Договором поставки № 1411 від 08.02.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов Договору поставки № 1411 від 08.02.2021 позивач поставив відповідачу та передав у власність останнього товар на загальну суму 318 097,59 грн, в той час як відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив свої договірні зобов`язання.

Ухвалою від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; зазначення реквізитів рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надання до суду документа, що підтверджує наявність такого рахунку.

03.06.2026 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 08.06.2026 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2127/26, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка від 09.06.2026 про доставку ухвали про відкриття провадження у справі від 08.06.2026 до електронного кабінету відповідача (дата та час доставки: 09.06.2026 о 12:16 год.).

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, суд виснував про можливість її розгляду за наявними доказами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання, беручи до уваги навантаження суду, а також перебування судді Волкова Р. В. у щорічній відпустці з 30.07.2026 по 04.09.2026, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" (покупець) укладено Договір поставки № 1411 (далі - Договір; а.с. 5), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1. цього Договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору право власності та всі ризики стосовно продукції переходять в момент фактичної передачі продукції постачальником покупцю.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні і вказується в додатках до Договору.

Згідно з п. 4.5. Договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до кінця дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, то він вважається кожен раз пролонгованим на наступний термін (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" прийняло продукцію на загальну суму 318 097,59 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 7-25):

- № BOY00130817 від 02.12.2021 на суму 15 638,88 грн;

- № BOY00130818 від 02.12.2021 на суму 7 320,00 грн;

- № BOY00132251 від 06.12.2021 на суму 28 169,85 грн;

- № BOY00135093 від 13.12.2021 на суму 34 806,49 грн;

- № BOY00137962 від 20.12.2021 на суму 23 312,60 грн;

- № BOY00155286 від 07.02.2022 на суму 36 929,36 грн;

- № BOY00155287 від 07.02.2022 на суму 72 470,52 грн;

- № BOY00158417 від 14.02.2022 на суму 8 291,79 грн;

- № BOY00158418 від 14.02.2022 на суму 45 659,80 грн;

- № BOY00158419 від 14.02.2022 на суму 45 498,30 грн.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

У матеріалах справи також наявні копії товарно-транспортних накладних (ТТН), які додатково підтверджують факт отримання товару на загальну суму 318 097,59 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ", яке у вказаних ТТН фігурує як вантажоодержувач, а саме: № Р-BOY00130817 від 02.12.2021, № Р-BOY00130818 від 02.12.2021, № РBOY001322 від 06.12.2021; № Р-BOY00135093 від 13.12.2021, № Р-BOY00137962 від 20.12.2021, № Р-BOY00155286 від 07.02.2022, № Р-BOY00155287 від 07.02.2022, № Р-BOY00158417 від 14.02.2022, № Р-BOY00158418 від 14.02.2022, № Р-BOY00158419 від 14.02.2022.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 318 097,59 грн заборгованості за Договором.

Предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують наявність у відповідача основного боргу за поставлений товар, а саме: наявність між сторонами договірних правовідносин поставки; умови Договору щодо порядку поставки, вартості товару та порядку проведення розрахунків; факт виконання позивачем свого обов`язку з поставки товару відповідачу на виконання умов Договору; факт прийняття відповідачем поставленого товару; наявність та розмір непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар).

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд встановив, що 08.02.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 1411, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти та передати у власність відповідача продукцію, яку відповідач, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити.

Отже, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.

Доказів визнання Договору недійсним матеріали справи не містять, з огляду на що вказаний Договір, відповідно до ст. 204 ЦК України, вважається судом правомірним та зобов`язання за ним мають виконуватися обома сторонами належним чином.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 7.1. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021. Водночас, в цьому ж пункті йдеться про те, що якщо жодна зі сторін за 30 днів до кінця дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення його дії, то він вважається кожен раз пролонгованим на наступний термін.

Так, ні позивач, ні відповідач не представили суду доказів розірвання Договору. Саме тому він вважається пролонгованим на підставі п. 7.1. Договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

За ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату спірної поставки товару (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Згідно положень ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Суд установив, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 318 097,59 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 7-25):

- № BOY00130817 від 02.12.2021 на суму 15 638,88 грн;

- № BOY00130818 від 02.12.2021 на суму 7 320,00 грн;

- № BOY00132251 від 06.12.2021 на суму 28 169,85 грн;

- № BOY00135093 від 13.12.2021 на суму 34 806,49 грн;

- № BOY00137962 від 20.12.2021 на суму 23 312,60 грн;

- № BOY00155286 від 07.02.2022 на суму 36 929,36 грн;

- № BOY00155287 від 07.02.2022 на суму 72 470,52 грн;

- № BOY00158417 від 14.02.2022 на суму 8 291,79 грн;

- № BOY00158418 від 14.02.2022 на суму 45 659,80 грн;

- № BOY00158419 від 14.02.2022 на суму 45 498,30 грн.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

У матеріалах справи також наявні копії товарно-транспортних накладних (ТТН), які додатково підтверджують факт отримання товару на загальну суму 318 097,59 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ", яке у вказаних ТТН фігурує як вантажоодержувач, а саме: № Р-BOY00130817 від 02.12.2021, № Р-BOY00130818 від 02.12.2021, № РBOY001322 від 06.12.2021; № Р-BOY00135093 від 13.12.2021, № Р-BOY00137962 від 20.12.2021, № Р-BOY00155286 від 07.02.2022, № Р-BOY00155287 від 07.02.2022, № Р-BOY00158417 від 14.02.2022, № Р-BOY00158418 від 14.02.2022, № Р-BOY00158419 від 14.02.2022.

Отже, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 318 097,59 грн є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Жодних заперечень відповідача щодо кількості та якості товару матеріали справи не містять.

Згідно з п. 4.5. Договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Отже, строк виконання зобов`язань відповідача щодо оплати товару, поставленого за вказаними видатковими накладними, є таким, що настав.

Втім, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 318 097,59 грн, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" 318 097,59 грн заборгованості за Договором поставки № 1411 від 08.02.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ст. 4 Закон України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3 328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання позовної заяви позивач сплатив 4 771,46 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції про сплату № 4878-3193-4187-2620 від 27.05.2026.

Разом з тим, у зв`язку з поданням позову в електронній формі позивач мав сплатити 3 817,17 грн судового збору (318 097,59 * 1,5 / 100 * 0,8), в той час як решта судового збору (954,29 грн) є надмірно сплаченою.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 817,17 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКИЙ СВІТ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Некрасова, буд. 2; код ЄДРПОУ 32125405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БОЙЧАК" (32155, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Косогірка; код ЄДРПОУ 38884736) 318 097,59 грн заборгованості та 3 817,17 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 11 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков