Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №916/31/26 — Господарський суд Одеської області

Суд: Господарський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: пов’язані з діяльністю органів управління товариства

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №916/31/26

Суддя: Волков Р.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/31/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу № 916/31/26

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 1; код ЄДРПОУ 42816777)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

про визнання трудових відносин припиненими, визнання бездіяльності протиправною, виключення відомостей з реєстру;

представники учасників справи –

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи-1 - Колеснікова А. Є.,

від третьої особи-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (далі також - відповідач, ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019», Товариство), в якому просить суд:

1) визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» та ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із посади директора Товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

2) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про Інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019»;

3) визнати протиправною бездіяльність ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальних даних про кінцевих бенефіціарних власників Товариства;

4) виключити відомості про ОСОБА_1 , як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позову покликається на бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача та невнесенні відповідних змін про директора Товариства до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На аналогічні обставини бездіяльності відповідача позивач посилається при обґрунтуванні своєї вимоги про виключення з реєстру відомостей про нього, як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019».

Ухвалою від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/31/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.03.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2026.

В подальшому судове засідання неодноразово відкладалося у зв`язку з відсутністю у суду відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, з огляду на що суд постановляв окремі ухвали щодо Акціонерного товариства “Укрпошта”.

Ухвалою від 22.04.2026 судове засідання було призначено на 18.05.2026.

24.04.2026, із врахуванням ситуації, що склалася у даній справі при направленні поштової кореспонденції на адресу ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019», секретарем судового засідання було вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом залишення телефонограми за номером телефону, який указано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Особа, якій 24.04.2026 о 14:38 год. було залишено телефонограму, представилась ОСОБА_2 .

14.05.2026 від представника ОСОБА_2 надійшла заява про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Заяву мотивовано можливістю впливу судового рішення у даній справі на права та обов`язки ОСОБА_2 , котрий є одним із співзасновників ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019». З огляду на те, що предмет спору безпосередньо стосується діяльності органу управління відповідача, а також припинення трудових відносин з директором, на переконання заявника, рішення у даній справі може безпосередньо вплинути на його корпоративні права як співзасновника товариства. Додатково заявник покликався на те, що 22.04.2024 до Слідчого управління ГУНП в Одеської області ним було подано заяву про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за ознаками складу кримінального правопорушення за фактом привласнення, розтрати та заволодіння майном ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» шляхом зловживання службовою особою - директором ОСОБА_1 своїм службовим становищем, можливо за попередньою змовою групою осіб з бухгалтером ОСОБА_4 , вчинені в особливо великих розмірах. Досудове розслідування по даній справі, як стверджує заявник, наразі триває. Разом з тим, заявник зазначав, що до моменту закриття підготовчого провадження йому не було відомо про наявність судової справи № 916/31/26.

18.05.2026 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі та про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 18.05.2026 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі, задовольнив заяву представника ОСОБА_2 про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, з власної ініціативи залучив до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, запропонував залученим третім особам надати до суду письмові пояснення по суті справи та відклав підготовче засідання на 08.06.2026.

05.06.2026 від представника ОСОБА_2 в порядку ст. 168 ГПК України надійшли письмові пояснення щодо позову, де він заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх недоведеними та необґрунтованими насамперед у зв`язку з відсутністю у даній справі належного предмета спору. Вказує, що позивачем не доведено самого факту належного повідомлення учасників Товариства про необхідність розгляду відповідних питань, що виключає можливість висновку про існування будь-якої бездіяльності з боку відповідача чи учасників Товариства. На його переконання, подання позову про припинення трудових відносин слід розцінювати як спробу позивача достроково припинити свій статус керівника Товариства до завершення перевірки обставин можливого заподіяння ним збитків, що здійснюється в межах кримінального провадження.

05.06.2026 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2026.

В подальшому судове засідання відкладалося через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 23.07.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 29.07.2026.

24.07.2026 представник позивача подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі. В цій же заяві наголосив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 29.07.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 29.07.2026 суд повідомив учасників справи про те, що розгляд справи призначено на 08.09.2026.

11.08.2026 від представника ОСОБА_2 надійшла письмова промова у судових дебатах.

08.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.02.2019 було створено ТОВ “ТЕХНО-ТРЕЙД2019”, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 15561020000069112 від 12.02.2019.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ “ТЕХНО-ТРЕЙД2019”, яке оформлено Протоколом №2 від 28 листопада 2022, вирішено:

1. Включити до складу учасників ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий органом 5119 07.05.2021 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Затвердити результат внесення додаткового вкладу до статутного капіталу Товариства у відповідності до Рішення учасника за № 01/10 від 20.10.2022 р. в загальному розмірі 1000, 00 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Коефіцієнт співвідношення суми збільшення до розміру частки учасника в статутному капталі Товариства становить: CTOR 1000:1000=1.

3. За рахунок внесення новим учасником ОСОБА_1 внеску до статутного капіталу Товариства, за рахунок грошових коштів, збільшити розмір статутного капіталу на 1000, 00 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Затвердити новий розмір статутного капіталу Товариства в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, що сформований грошовими коштами. Розподілити та затвердити частки учасників у статутному капіталі Товариства наступним чином: ОСОБА_2 - частка учасника складає 1000, 00 (одна тисяча) гривень 00 копійок, що дорівнює 50% голосів; ОСОБА_1 - частка учасника складає 1000, 00 (одна тисяча) гривень 00 копійок що дорівнює 50 % голосів. Частки учасників відповідають співвідношенню номінальної вартості їх часток та статутного капіталу Товариства.

4. Затвердити статут ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (код ЄДРПОУ 42816777) в новій редакції.

5. На підставі заяви, звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_5 з 28.11.2022 року. Призначити на посаду директора ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» ОСОБА_1 з 29.11.2022 року.

6. Затвердити, здійснити державну реєстрацію нової редакції статуту ТОВ «ТЕХНОТРЕЙД2019» (код ЄДРПОУ 42816777) та внести відповідні зміни до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наказу директора ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» №7/1 від 28.11.2022, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з 29.11.2022.

Згідно з п. 10.1 Статуту ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (нова редакція), затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 2 ТОВ «ТЕХНОТРЕЙД2019» від 28.11.2022, органами управління Товариства є: загальні збори Учасників; одноособовий виконавчий орган - директор.

Відповідно до п. 10.8 Статуту директор обирається загальними зборами учасників Товариства. Загальні збори Учасників у будь-який час припинити повноваження директора.

18.10.2024 ОСОБА_1 надіслав на адресу учасника Товариства ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) повідомлення №17/10/24 від 17.10.2024 про намір продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019», в якому просив повідомити про намір реалізувати переважне право на придбання частки впродовж 10 календарних днів від дати отримання повідомлення.

Вказане поштове відправлення повернулося позивачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

25.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019», згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купує частку в статутному капіталі Товариства (код ЄДРПОУ 42816777), яка належить Продавцю, у розмірі 50%, що становить 1 000,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, сторони підписали Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» від 25.11.2024.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» наразі є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а керівником - ОСОБА_1 .

Водночас, у якості кінцевих бенефіціарних власників Товариства в Реєстрі фігурують ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З метою звільнення з посади керівника Товариства ОСОБА_1 09.04.2025 склав заяву з проханням звільнити його з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з виключенням відомостей про нього як директора Товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач стверджує, що відповідну заяву було надіслано учасникам ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» на юридичну адресу Товариства, що підтверджується копією конверта та трекінгом відстеження поштового відправлення з вебсайту Укрпошта.

Поштове відправлення № 6860400210854 повернулося позивачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У матеріалах справи також наявна заява позивача, адресована учасникам Товариства, із вимогою про вжиття дій щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника Товариства.

06.11.2025 позивач направив ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД 2019» на 29.12.2025, із пропозицією щодо включення до порядку денного питань, які стосуються, зокрема, звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням, призначення нового директора Товариства, вжиття заходів щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як директора Товариства та кінцевого бенефіціарного власника.

Разом із вказаним повідомленням про скликання загальних зборів позивач також направив ОСОБА_3 заяви від 09.04.2025 про звільнення з посади керівника Товариства та про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника Товариства.

Направлення документів учаснику Товариства - ОСОБА_3 підтверджується описом вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальним чеком (а.с. 34, зворот).

Як вбачається з відомостей про перевірку статусу поштового відправлення № 6500907892802, воно було прийнято, проте повернуто відправнику (позивачу) у зв`язку з відсутністю технічної можливості доставки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2022 № 305.

Аналогічне повідомлення про скликання загальних зборів ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД 2019» разом із заявами від 09.04.2025 позивач 06.11.2025 направив другому учаснику Товариства - ОСОБА_2 , що підтверджується описом вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальним чеком (а.с. 37, зворот).

Як вбачається з відомостей про перевірку статусу поштового відправлення № 6500907892810, воно було повернуто відправнику (позивачу) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

29.12.2025 позивач склав Акт № 1/12/25 про неявку учасників ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД 2019» на загальні збори.

Предметом позову є вимоги позивача про:

- визнання припиненими трудових відносин між ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» та ОСОБА_1 , у зв`язку з його звільненням із посади директора цього Товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про Інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомостей про ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019»;

3) визнання протиправною бездіяльності ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальних даних про кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019»;

4) виключення відомостей про ОСОБА_1 , як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII) органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим, Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Як свідчать матеріали справи, трудовий договір (контракт) між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» не укладався, а тому суд виснує, що між позивачем та відповідачем не виникало спору стосовно припинення такого правочину.

Відтак, посилання позивача на ст. 38 КЗпП України, при обґрунтуванні вимоги щодо припинення трудових відносин, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, є безпідставними.

Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

У цій справі (№ 127/27466/20) Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 2275-VIII рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

Статтею 31 Закону № 2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону № 2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до положень частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Отже, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою позивач мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII).

Як свідчать матеріали справи, позивач дотримався вказаних вимог та направив учасникам Товариства повідомлення про скликання загальних зборів на 29.12.2025, із пропозицією щодо включення до порядку денного питань, які стосуються, зокрема, звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням, призначення нового директора Товариства, вжиття заходів щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як директора Товариства та кінцевого бенефіціарного власника.

Проте, у визначену в повідомленні дату та час учасники Товариства на загальні збори не з`явилися.

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей” (balance of probabilities) або “перевага доказів” (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів” (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом” (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши встановлені судом обставини, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства, господарський суд вказує, що позивачем було дотримано вимоги щодо належного повідомлення учасників Товариства про проведення загальних зборів, натомість станом на момент розгляду даної справи письмових рішень учасників Товариства з питань, що були визначені позивачем у повідомленні про скликання загальних зборів не було прийнято, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, що свідчить про не вирішення учасниками Товариства питання про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 з посади керівника, що є порушенням прав позивача, які підлягають захисту судом.

Враховуючи дотримання позивачем вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із Товариством, приймаючи до уваги право позивача на свободу праці, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як керівника (директора) Товариства, з незалежних від нього причин, а тому вимоги позивача про припинення трудових відносин є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак суд вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективного припинення трудових відносин певною датою у минулому зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення (постанова Великої Палати від 06.03.2023 по справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити відповідно до викладеної в позові вимоги із визначенням у рішенні способу захисту в порядку ст. 5 ГПК України шляхом припинення трудових відносини ОСОБА_1 із ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.

Доводи представника ОСОБА_2 щодо того, що позивачем не доведено самого факту належного повідомлення учасників Товариства про необхідність розгляду відповідних питань порядку денного, спростовуються матеріалами справи, адже позивач вжив усіх можливих заходів щодо направлення відповідного повідомлення на адреси засновників Товариства, котрі вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наявність відкритого кримінального провадження, про яке зазначає представник ОСОБА_2 , жодним чином не впливає на правомірність та обґрунтованість позовних вимог, пов`язаних із припиненням трудових відносини ОСОБА_1 із ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019».

Щодо позовної вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи та про Інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019».

Частиною першою статті 25 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 333/3177/22).

За таких обставин, відповідна вимога є передчасною та позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду про припинення трудових відносин слугуватиме підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виключення відомостей про позивача як керівника Товариства.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальних даних про кінцевих бенефіціарних власників Товариства.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, ЄСПЛ у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. The United Kingdom", заява № 22414/93, п. 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту його прав у вигляді визнання протиправною бездіяльності Товариства не є "ефективним" у контексті ст. 13 Конвенції, оскільки відповідна вимога не призведе до поновлення порушеного права позивача. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про виключення відомостей про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" розуміється у значенні, що вживається в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 361-IX) кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону № 361-IX юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.

Юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов`язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.

У відповідності до частини 3 статті 51 Закону № 361-IX юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно з абзацом 3 пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

Суд встановив, що за наявною інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 ще досі фігурує кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства із визначеним відсотком частки статутного капіталу - 50%.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019», згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купує частку в статутному капіталі Товариства (код ЄДРПОУ 42816777), яка належить Продавцю, у розмірі 50%, що становить 1 000,00 грн. На виконання умов цього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписали Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» від 25.11.2024.

Отже, оскільки позивач відчужив свою частку у статутному капіталі Товариства, він не може вважатися учасником та, відповідно, кінцевим бенефіціарним власником такого Товариства, так як не має ані частки у статутному капіталі, ані права голосу. Матеріали справи не містять жодних доказів непрямого вирішального впливу позивача на діяльність Товариства.

Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд виснує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:

- припинення трудових відносин ОСОБА_1 із ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили;

- виключення відомостей про ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору на суму 5 324,80 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 1; код ЄДРПОУ 42816777) у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (директора) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.

3. Виключити відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 1; код ЄДРПОУ 42816777) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. В решті позову - відмовити.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ТРЕЙД2019» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 1; код ЄДРПОУ 42816777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 324,80 грн витрат зі сплати судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08 вересня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 11 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua