Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №916/2811/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2811/26

Господарський Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/2811/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС СЕРВІС" (37500, Полтавська обл., Лубенський р-н., м. Лубни, вул. Вишневецьких, буд. 4В, код ЄДРПОУ 43593108) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 101, код ЄДРПОУ 38721941) про стягнення 1 577 277,07грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було укладено договір поставки №КГ2604-2302П, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кукурудзу українського походження врожаю 2025 року, (далі – товар), код товару згідно з УКТЗЕД – 1005 90 00 00, насипом відповідно до умов дійсного договору. Загальна вартість Товару з ПДВ становить 12 491 550,00 грн. Так, ТОВ «МКО ТРАНС-СЕРВІС» стверджує, що воно поставило, а ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» прийняло без зауважень кукурудзу українського походження врожаю 2025 року у кількості 1 126 079 кг на суму 12 503 430,85 грн. Між тим, відповідач частково оплатив позивачу суму поставленого товару, а саме 10 967 921,80 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 535 509,05 грн, а також нараховані позивачем до стягнення з відповідача 37 871,00 грн пені та 3 797,02 грн три відсотки річних.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвала суду від 13.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача – ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» в підсистемі ЄСІТС – 13.07.2026, що підтверджується довідкою суду від 14.07.2026.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито провадження у справі №916/2811/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

23.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКО ТРАНС-СЕРВІС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (Покупець) був укладений Договір поставки №КГ2604-2302П, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити Кукурудзу українського походження врожаю 2025 року (Товар), код Товару згідно з УКТЗЕД – 1005 90 00 00, насипом відповідно до умов дійсного Договору (п.п.п 1.1. Договору).

Загальна вартість Товару в заліковій вазі становить 1 125 000 кг +/- 3%. Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення. Ціна Товару за дійсним Договором за 1 кг становить: без ПДВ 9,74, ПДВ 1,36 грн. Разом – 11.10 грн. Ціна договору розуміється як ціна на умовах, визначена в п. 5.1. Вартість Товару без ПДВ становить 10 957 500,00 грн. Сума ПДВ 1 534 050,00 грн. Загальна вартість Товару з ПДВ становить 12 491 550,00 грн (+/- 3%) (п.п. 2.1., 2.2., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. Договору №КГ2604-2302П від 23.04.2026).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору №КГ2604-2302П від 23.04.2026 Постачальник зобов`язується передати Товар на умовах СРТ ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА». м. Одеса, вул. Старокиївської дороги 21 км., буд. 22 або ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1 або ТОВ «НОВОТЕХ ТЕРМІНАЛ» -ОМТП, м. Одеса, Митна пл. 1. Пунктом призначення за умовами цього договору є «Пункт приймання, первинної обробки та перевантаження зерна ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА», м. Одеса, вул. Старокиївської дороги 21 км., буд. 22 або ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» м. Одеса, вул. Вапняна, 87/1 або ТОВ «НОВОТЕХ ТЕРМІНАЛ» ОМТП, м. Одеса, Митна пл. 1. Товар повинен бути поставлений відповідно до показників якості і кількості згідно з п. 1.1. та п.2.1. цього Договору у період з 23.04.2026 по 29.04.2026.

Згідно п.п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору №КГ2604-2302П від 23.04.2026 Покупець здійснює виплату у розмірі 86 (вісімдесят шість) відсотків оплати за Товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання Постачальником Покупцю сканкопій наступних документів: Рахунку на оплату; Реєстру по вивантаженню Товару в місці призначення підготовленого Покупцем згідно товаро-транспортних накладних та вагових даних пункту приймання вказаного в п. 5.2. даного договору; Видаткову накладну на відповідну кількість Товару згідно реєстру вказаного в. п. 6.1.2.; Товаро-транспортних накладних на відвантаження Товару з відмітками одержувача про його приймання Товару. У разі ненадання цих документів ( не здійснення дії) або неповного їх надання (здійснення) Покупець має право затримати оплату Товару. Решту оплати за Товар (партії Товару) у розмірі 14 % здійснюється Покупцем у разі отримання Товару (партії Товару), підтвердженого первинними документами в місці призначення, а також оригіналами документів, перелічених в п.п. 6.1.1.-6.1.5. та копій документів, перелічених в п. 11.6 цього Договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів після реєстрації податкової накладної. Якщо Покупець на момент виникнення зобов`язання щодо повного розрахунку за поставлений Товар, визначений цим пунктом, з`ясує що Постачальник порушив строки виконання податкових зобов`язань відповідно до ПКУ та іншого законодавства України, або дізнається, що Постачальник знаходиться у списку ризикових платників, на підставі чого Покупець не зможе включити суму ПДВ до податкового кредиту та скористатись податковим лімітом, Покупець має право затримати платежі, визначені цим пунктом, до моменту повного усунення Постачальником вищенаведених обставин.

Пунктом 8.13. Договору №КГ2604-2302П від 23.04.2026 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

На виконання умов Договору №КГ2604-2302П від 23.04.2026 позивачем подано до суду: видаткові накладні №228 від 26.04.2026 на кукурудзу українського походження врожаю 2025 року у кількості 242 649,00 кг на суму 2 694 177,50 грн, з яких 330 863,90 ПДВ; №229 від 27.04.2026 на кукурудзу українського походження врожаю 2025 року у кількості 746 820,00 кг на суму 8 292 390,55 грн, з яких 1 018 363,75 ПДВ; №230 від 27.04.2026 на кукурудзу українського походження врожаю 2025 року у кількості 136 610,00 кг на суму 1 516 862,80 грн, з яких 186 281,40 ПДВ; товарно-транспортні накладні №470 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 47 140 кг, прийнятою вантажоодержувачем ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №469/1 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 50 520 кг, прийнятою вантажоодержувачем ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №466 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 49 980 кг, прийнятою вантажоодержувачем 26.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_2 ; №462 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 50 000 кг, прийнятою вантажоодержувачем 26.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_2 ; №463 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 45 000 кг, прийнятою вантажоодержувачем 26.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №459 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 45 840 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №472 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 46 660 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №471 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 43 540 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №473 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 47 860 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №449 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 46 720 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №480 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 46 380 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №450 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 46 060 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №469 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 47 940 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_1 ; №458 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 47 940 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №457 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 49 940 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №457 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 42 980 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №456 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 45 900 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №455 від 26.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 44 820 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №452 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 48 440 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ» працівником ОСОБА_3 ; №451 від 25.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 48 840 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ АМ»; №438 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 45 910 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА»; №439 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 44 990 кг; №430 від 27.04.2026, на поставку кукурудзи у кількості 45 710 кг, прийнятою вантажоодержувачем 27.04.2026 ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА»; податкові накладні №228 від 26.04.2026 на суму ПДВ 330 863.90 грн, зареєстровану 01.05.2026; №229 від 27.04.2026 на суму ПДВ 1 018 363,75 грн, зареєстровану 12.05.2026; №230 від 27.04.2026 на суму ПДВ 186 281,40 грн, зареєстровану 08.05.2026; реєстр по вивантаженню товару в місці призначення підготовленого покупцем згідно товаро-транспортних накладних та вагових даних пункту приймання вказаного в п. 5.2. даного договору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши правову позицію позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

Частиною 1 статті 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст. 253, 256 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку; у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, зокрема, договір №КГ2604-2302П від 23.04.2026, видаткові накладні №228 від 26.04.2026, №229 від 27.04.2026, №230 від 27.04.2026, товарно-транспортні накладні №470 від 26.04.2026, №469/1 від 26.04.2026, №466 від 25.04.2026, №462 від 25.04.2026, №463 від 25.04.2026, №459 від 27.04.2026, №472 від 26.04.2026, №471 від 26.04.2026, №473 від 25.04.2026, №449 від 25.04.2026, №480 від 26.04.2026, №450 від 26.04.2026, №469 від 26.04.2026, №458 від 27.04.2026, №457 від 27.04.2026, №457 від 26.04.2026, №456 від 26.04.2026, №455 від 26.04.2026, №452 від 25.04.2026, №451 від 25.04.2026, №438 від 27.04.2026, №439 від 27.04.2026, №430 від 27.04.2026, податкові накладні №228 від 26.04.2026, №229 від 27.04.2026, №230 від 27.04.2026 на суму ПДВ 186 281,40 грн, реєстр по вивантаженню товару в місці призначення, позивач поставити відповідачу кукурудзу українського походження врожаю 2025 року у кількості 1 126 079 кг на суму 12 503 430,85 грн, за яку відповідачем було оплачена частково на суму 10 967 921,80 грн, внаслідок чого, судом підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1 535 509,05 грн.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 37 917,00 грн за загальний період з 01.06.2025 по 09.07.2025.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов?язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією. заставою. притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов?язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом. пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем обрахунок пені, встановив, що сума стягнення з відповідача позивачем за загальний період з 01.06.2025 по 09.07.2025 у розмірі 37 917,00 грн розрахована вірно, а тому судом підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 37 917,00 грн пені за вказаний період.

Крім того, позивач у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором №КГ2604-2302П від 23.04.2026 нарахував до стягнення з відповідача 3 797,02 грн три проценти річних за загальний період з 01.06.2025 по 09.07.2025.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних, встановив, що їх обраховано вірно, відтак, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3 797,02 грн три проценти річних за загальний період з 01.06.2025 по 09.07.2025.

Таким чином, судом в повній мірі підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ТОВ "МКО ТРАНС СЕРВІС" 1 535 509,05 грн основної заборгованості, 37 917,00 грн пені, 3 797,02 грн три відсотки річних.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 18 927,33 грн, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у розмірі 18 927,33 грн, у зв`язку із повним задоволенням судом позовних вимог ТОВ "МКО ТРАНС СЕРВІС".

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 000,00грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З цього приводу суд зазначає, що розмір витрат на послуги адвоката має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Судом встановлено, що представництво ТОВ "МКО ТРАНС СЕРВІС" в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Чередниковою Анастасією Сергіївною на підставі ордеру серії АХ № 1340088, договору про надання правничої допомоги від 31.12.2025. Представником позивача подавалась до суду позовна заява від 08.07.2026 за вх.№ 2879/26.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.

Так, суд оцінює підготовку та складання адвокатом Чередниковою Анастасією Сергіївною позовної заяви від 08.07.2026 за вх.№ 2879/26 у розмірі 5 000,00грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та пропорційними розміру задоволених судом позовних вимог ТОВ "МКО ТРАНС СЕРВІС".

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС СЕРВІС" (37500, Полтавська обл., Лубенський р-н., м. Лубни, вул. Вишневецьких, буд. 4В, код ЄДРПОУ 43593108) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 101, код ЄДРПОУ 38721941) про стягнення 1 577 277,07грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 101, код ЄДРПОУ 38721941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО ТРАНС СЕРВІС" (37500, Полтавська обл., Лубенський р-н., м. Лубни, вул. Вишневецьких, буд. 4В, код ЄДРПОУ 43593108) 1 535 509 (один мільйон п`ятсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 05 коп основної заборгованості, 37 917 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн пені, 3 797 (три тисячі сімсот дев`яносто сім) грн 73 коп три відсотки річних, 18 927 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 33 коп судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 вересня 2026 р.

Суддя І.А. Малярчук