Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №910/14710/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 910/14710/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №910/14710/25

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8; ЄДРПОУ 20474912)

До відповідача: Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідні, буд.1; ЄДРПОУ 03328497)

Про стягнення 70107, 44 грн.

За участі:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” завданих збитків в розмірі 70107,44 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 матеріали справи №910/14710/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Комунального підприємства “Одесаміськелектротранс” про стягнення 70107,44грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

Супровідним листом від 01.04.2026 матеріали справи №910/14710/25 надіслано до Господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 для розгляду судової справи №910/14710/25 визначено головуючий суддя: Смелянець Г.Є.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 13.04.2026р. прийнято до провадження справу №910/14710/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив протягом 7 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 7 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 26.05.2026р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "15" липня 2026р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

15.06.2026р. до суду позивачем надано пояснення.

15.07.2026р. судове засідання щодо розгляду справи по суті не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 15.07.2026р. повідомлено учасників справи про призначення судового засідання щодо розгляду справи по суті на "03" серпня 2026 р. о 16:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 30.07.2026 №1562/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, необхідно призначити повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14710/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026р. справу №910/14710/25 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2026р. прийнято справу №910/14710/25 до провадження. Справу постанолено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "09" вересня 2026 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання на 09.09.2026р. о 11:00.

У судовому засіданні 09.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.09.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 27 червня 2023р. між Приватним акціонерним товариства “Страхова компанія “АРКС” та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУТМАРТ» в особі директора ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 180428Га\05АВ (далі - Договір).

Позивач зазначає суду, що предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «MercedesBenz GLS 450», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Як вказує позивач суду, 03.05.2024р. в м. Одеса, по вул. Преображеська, 70 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю МТ-3 р/н 3249 під керуванням ОСОБА_3 (водій відповідача) та транспортного засобу Mercedes-Benz р/н НОМЕР_1 .

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Як пояснює суду позивач, відповідно до Постанови Приморського районного суду міста Одеси від 14.05.2024р. по справі №522/7447/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та, відповідно, винним у вчиненні дорожньо-транспортній пригоди.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи.

На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів, було складено страховий акт ARX4126603 та, як зазначає позивач, на підставі вище зазначеного страхового акту ним здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 70107,44 грн.

За поясненнями позивача, Довідкою ф-2 від Національної поліції України встановлено, що транспортний засіб - трамвай, МТ-3 р/н 3249, яким керував ОСОБА_3 , знаходиться у власності Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”.

Позивачем було зазначено суду, що при оформленні адміністративних документів з приводу дорожньо-транспортної пригоди, працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_3 працює водієм Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”.

Також, працівниками поліції встановлено, що транспортний засіб перебуває у власності Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”, що зафіксовано в свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів, а вказане свідоцтво перебувало саме у водія, отже, як зазначає позивач, можна прийти до висновку, що водій виконував трудові обов`язки.

Оскільки цивільно-правова відповідальність Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”, як власника транспортного засобу - трамвай МТ-3 р/н 3249 не була застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності, позивач вважає, що саме на відповідача лягає обов`язок з відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Позовні вимоги направлено на стягнення з Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” завданих збитків у розмірі 70107,44 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що обґрунтовуючи ціну позову у розмірі 70107,44 грн. позивач в якості розрахунку розміру завданої шкоди посилається лише на Страховий акт №ARX4126603, враховуючи Рахунок на оплату №0000004353 від 09.05.2024 р.

При цьому, як вказує відповідач, експертного висновку щодо вартості відновлювального ремонту до позовної заяви не додано.

За доводами відповідача страховий акт є неналежним доказом, оскільки не відповідає вимогам закону, які встановлені для проведення судової авто-товарознавчої експертизи.

На переконання відповідача, присутність під час огляду всіх заінтересованих осіб дає змогу забезпечити об`єктивність та належність такого огляду і, як наслідок, обґрунтованість оцінки, оскільки зрештою, саме на заінтересованих осіб покладається обов`язок з відшкодування розміру збитків.

Відповідач вважає, що страховий акт № ARX4126603, який зроблено на замовлення позивача, не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна.

Надаючи пояснення, позивачем було зазначено, що реальна вартість нанесеного збитку була розрахована на підставі рахунку, тобто, було розраховано вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, яку потрібно для повного відновлення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

З правового аналізу норм ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України слідує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача (особи, відповідальної за завдані збитки) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто, у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту забезпеченого майна.

За доводами позивача, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом визначення вартості відновлювального ремонту, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування фізичного зносу.

Також, відповідачем було подано клопотання від 11.12.2025р. про призначення судової авто-товарознавчої експертизи у даній справі.

09.09.2026р. судом клопотання про призначення експертного дослідження було залишено без задоволення, у зв`язку з наявністю в матеріалах справи первісної документації щодо розміру шкоди, заявленої до стягнення позивачем.

Суд, розглянувши усі подані під час розгляду справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як з`ясовано судом, 27 червня 2023р. між Приватним акціонерним товариства “Страхова компанія “АРКС” та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУТМАРТ» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 180428Га\05А та предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «MercedesBenz GLS 450», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується із частиною першою статті 27 Закону України "Про страхування", з якої вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Судом встановлено, що 03.05.2024р. в м. Одеса, по вул. Преображеська, 70 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю МТ-3 р/н 3249 під керуванням ОСОБА_3 (водій відповідача) та транспортного засобу Mercedes-Benz р/н НОМЕР_1 , та внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 14.05.2024р. по справі №522/7447/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, отже, відповідно, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Довідкою ф-2 від Національної поліції України встановлено, що транспортний засіб - трамвай, МТ-3 р/н 3249, яким керував ОСОБА_3 , знаходиться у власності Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”.

За результатами заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт ARX4126603 та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 70107,44 грн.

Згідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У випадку, якщо роботодавець являється власником автомобіля (чи орендарем) та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інших договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім своїх трудових обов`язків, то за шкоду завдану потерпілому повинен відповідати саме роботодавець. Вказаний висновок був зазначений ще у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та відповідач відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 виклав позицію, в якій вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних внаслідок пошкодження автомобіля, є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Саме такий підхід відповідає правовій позиції, що була висловлена Великою палатою Верховного суду в постанові від 14.12.2021 при розгляді справи №147/66/17.

З урахуванням наведеного, судом відхиляються заперечення відповідача щодо визначення позивачем вартості ремонту, та відповідно, заявленої до стягнення суми збитків, у зв`язку з чим судом і було відхилено клопотання представника відповідача від 11.12.2025р. про призначення судової авто-товарознавчої експертизи у даній справі.

З огляду на вищевикладене, у позивача, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” зі стягненням з Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” завданих збитків в розмірі 70107,44 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідні, буд.1; ЄДРПОУ 03328497) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ЄДРПОУ 20474912) збитки у розмірі 70107 (сімдесят тисяч сто сім) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Повне рішення складено 11 вересня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко