Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №916/1093/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1093/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Севастьянов М.В.,

від відповідача - Гонтаренко А.К.,

від третьої особи – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” до Приватного підприємства “АНК”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенсенс” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 315204,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “АНК” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 315204,26 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” та Приватним підприємством “АНК” 20.09.2024 року був укладений договір про надання послуг № 139, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги із залученням техніки разом з водієм, а замовник - оплачувати такі послуги.

При цьому, як стверджує позивач, відповідно до п. 3.1 договору послуги надаються на умовах 100% передоплати, тобто, фактично сторони погодили механізм роботи, при якому замовник авансує виконання послуг, а виконавець у подальшому надає послуги в межах отриманих коштів. Фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (пункт 3.2 договору).

Натомість, як вказує позивач, з огляду на відсутність господарсько-економічних завдань замовника у даному регіоні, позивач був змушений ініціювати дострокове розірвання договору, у зв`язку з чим на адресу відповідача від позивача був направлений відповідний лист № 15/08-1 від 15.08.2025 р. разом з двома примірниками додаткової угоди про розірвання договору з проханням підписати, скріпити печаткою та повернути один примірник на адресу позивача.

Однак, за ствердженнями позивача, ПП “АНК” на лист про дострокове розірвання договору відповіді не надало та не підписало додаткову угоду про розірвання договору, з огляду на що позивачем від 23.09.2025 р. за вих. № 23/09-1 було направлено лист до відповідача з повідомленням, що ТОВ “Будпостач-СТСВ” не має наміру продовжувати строк дії договору та він буде вважатися припиненим (розірваним) з дати закінчення строку його дії – з 31.12.2025 р. Водночас цим листом позивач просив ПП “АНК” протягом 10 календарних днів з моменту отримання повернути надлишково отриману передоплату за договором та підписати направлений акт звірки.

Разом з тим позивач додає, що ПП “АНК” раніше вже надсилався до позивача акт звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2025 р., складений відповідачем, який підписаний саме відповідачем, та є належним доказом визнання відповідачем наявності заборгованості, що кореспондується з даними бухгалтерського обліку сторін та розрахунком передплати, наданим позивачем.

Наразі позивач наголошує, що відповідачем не було підписано акт звіряння та не повернуто надлишково отриманої передоплати від позивача за договором, при цьому відповідач був належним чином повідомлений про припинення договірних відносин та необхідність повернення коштів, однак свій обов`язок не виконав.

Між тим, як вказує позивач, на виконання умов договору позивач здійснив оплату на користь відповідача на загальну суму 3675000,00 грн., натомість відповідачем за період з 20 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року було надано послуг на загальну суму 3359795,74 грн.

Відтак, позивач зауважує, що різниця між сплаченими грошовими коштами та фактично поставленим товаром і наданими послугами становить 315204,26 грн.

Отже, позивач зазначає, що фактично правова підстава, на якій відповідач отримав ці кошти (виконання послуг у майбутньому), припинила своє існування, натомість не зважаючи на припинення договірних відносин, відповідач не повернув позивачу суму невикористаної передоплати, з огляду на що відсутні правові підстави для подальшого утримання цих коштів відповідачем.

Посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач наголошує, що оскільки відповідач зберігає у себе грошові кошти позивача без достатньої правової підстави, такі кошти є безпідставно збереженими та підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 р. (суддя Рога Н.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1093/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, при цьому судове засідання призначено на 14.04.2026 р. о 09:40 год.

10.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 12442/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 р. (суддя Рога Н.В.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” (вх. №12442/26 від 10.04.2026 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 916/1093/26.

13.04.2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 12595/26).

13.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про відсутність заперечень проти відкладення судового засідання (вх. № 12652/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 р. (суддя Рога Н.В.) відкладено судове засідання на 12.05.2026 р. о 12:30 год.

15.04.2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12919/26), в якому відповідач просить суд відмовити повністю по справі № 916/1093/26 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” до Приватного підприємства “АНК” про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 315204,26 грн., зазначаючи наступне.

Так, відповідач, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, зауважує, що оскільки грошові кошти у розмірі 315204,26 грн. були перераховані ТОВ “Будпостач-СТСВ” на виконання дійсного договору № 139 від 20.09.2024 р., вони набули правового статусу попередньої оплати (авансу). Відповідно, їх утримання відповідачем має законну правову підставу – договір і за жодних обставин не може регулюватися правилами про безпідставне збагачення (ст. 1212 ЦК України), при цьому обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для повної відмови у задоволенні позову.

Крім того, за ствердженнями відповідача, аналіз п. 4.1.6 договору № 139 фактично свідчить про те, що замовник (позивач) зобов`язаний забезпечити виконавцю (відповідачу) фронт робіт та створити умови для безперешкодного надання послуг, однак, отримавши спірний аванс, позивач в цій частині не надав відповідачу жодної заявки та не забезпечив доступу техніки на власні будівельні майданчики для надання послуг безпосередньо позивачу. Натомість, як повідомляє відповідач, за вказівкою позивача, техніка відповідач була задіяна на об`єктах третьої особи - ТОВ “Тенсенс”. Таким чином, позивач особисто унеможливив виконання договору № 139 у спосіб, передбачений його буквальним змістом.

Разом з тим відповідач наголошує, що він здійснив повну підготовку до виконання договору: забезпечив готовність спецтехніки, зарезервував персонал та закупив дизельне пальне. Оскільки неможливість виконання послуг безпосередньо для позивача виникла виключно внаслідок дій та вказівок самого позивача (направлення техніки на об`єкти ТОВ “Тенсенс” та ненадання заявок для власних потреб), позивач зобов`язаний виплатити відповідачу плату в повному обсязі. Відтак, отриманий аванс у розмірі 315204,26 грн. законно залишається у відповідача як плата за договором на підставі ч. 2 ст. 903 ЦК України.

Водночас відповідач вказує, що в кінці 2024 року після сплати авансу у розмірі 5 млн грн. тодішній директор ТОВ “Будпостач-СТСВ” - Новохацький Олександр Валерійович в усній формі повідомив керівництво ПП “АНК”, що у зв`язку з внутрішньою оптимізацією подальше надання послуг техніки, які були оплачені авансом від ТОВ “Будпостач-СТСВ”, повинні документально оформлюватися на іншу підконтрольну їм компанію - ТОВ “Тенсенс” (код ЄДРПОУ 44919090), з огляду на що ПП “АНК”, діючи добросовісно та виконуючи вказівки замовника, розпочало направлення спецтехніки для надання послуг на об`єкти, вказані менеджерами позивача, з оформленням первинної документації на ТОВ “Тенсенс”. Так, відповідач стверджує, що позивач фізично керував роботою техніки та приймав надані послуги на об`єктах ТОВ “Тенсенс”.

Таким чином, відповідач зауважує, що фактично, відповідач здійснював надання послуг ТОВ “Тенсенс” виключно на виконання вказівок позивача (кредитора), при цьому у розумінні цивільного законодавства ТОВ “Тенсенс” виступало у цих відносинах як особа, уповноважена кредитором на прийняття виконання.

Між тим відповідач наголошує, що надання послуг на об`єктах ТОВ “Тенсенс” є належним виконанням зобов`язання перед самим позивачем, з огляду на що вимога позивача повернути аванс за послуги технікою, які за його ж волею були надані іншій особі, є спробою отримати подвійну вигоду та прямо суперечить ст. 527 ЦК України та принципу добросовісності.

У подальшому, як повідомляє відповідач, навесні 2025 року керівництво ТОВ “Будпостач-СТСВ” раптово змінило свою позицію, категорично відмовилося від підписання трьохстороннього акту взаємозаліку (між АНК, Будпостач та Тенсенс) та почало заперечувати будь-який зв`язок із ТОВ “Тенсенс”. Опинившись у ситуації, коли послуги спецтехніки фактично надано з оформленням документів на ТОВ “Тенсенс”, а платник - ТОВ “Будпостач-СТСВ” відмовляється визнати ці відвантаження як виконання за своїм авансом, ПП “АНК” було змушене звернутися до суду з позовом до формального отримувача послуг - ТОВ “Тенсенс”, виключно з метою процесуальної фіксації факту надання послуг та захисту своїх майнових прав від організованої шахрайської схеми. Проте, ТОВ “Тенсенс” є фіктивною компанією, реальне стягнення коштів з якої є неможливим. Наявність вказаного судового рішення не свідчить про подвійне стягнення коштів відповідачем, а є наслідком вимушених дій добросовісного підрядника внаслідок недобросовісних дій позивача.

21.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив (вх. 13710/26), в якій позивач додатково зазначає наступне. Так, позивач вказує, що між сторонами існували виключно договірні відносини за договором № 139 від 20.09.2024 року, відповідно до якого послуги надаються на умовах 100% передоплати, а підтвердженням їх надання є виключно підписані сторонами акти. Саме акти надання послуг є єдиним належним доказом факту виконання зобов`язань виконавцем, при цьому всі акти долучені до матеріалів справи, підписані обома сторонами без будь-яких зауважень щодо обсягу, якості чи строків виконання робіт та повністю відображають обсяг фактично наданих послуг, загальна сума яких становить 3359795,74 грн., що прямо кореспондується з розрахунком передплати.

Наразі позивач наголошує, що інших актів, які б підтверджували надання послуг на суму 315204,26 грн., відповідачем не надано.

Між тим, як зазначає позивач, з матеріалів справи чітко вбачається, що протягом вересня 2024 - лютого 2025 року відповідач системно надавав послуги за договором, що підтверджується актами № 746 від 30.09.2024, № 761 від 07.10.2024, № 786 від 22.10.2024, № 803 від 31.10.2024, № 819 від 08.11.2024, № 2 від 20.12.2024, № 36 від 21.01.2025, № 20 від 19.02.2025, у зв`язку з чим посилання відповідача на п. 4.1.6 договору та ст. 903 ЦК України є штучними і не мають під собою жодної фактичної основи, оскільки відсутній сам факт порушення з боку позивача.

Разом з тим, на думку позивача, безпідставними є і доводи відповідача щодо виконання договору на користь ТОВ “Тенсенс”, оскільки є не підтвердженими жодними належними доказами і не узгоджуються з первинними документами. Як стверджує позивач, усі акти оформлені виключно між позивачем та відповідачем, що прямо свідчить про виконання договору саме між цими сторонами.

Крім того, позивач наголошує, що посилання відповідача на неможливість застосування положень статті 1212 ЦК України є помилковим, оскільки відповідач фактично ототожнює сам факт існування договору у минулому з наявністю правової підстави для подальшого утримання коштів у теперішньому. Відповідач також помилково тлумачить правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9072/17. У зазначеній постанові йдеться про ситуацію, коли між сторонами продовжують існувати договірні відносини та наявні невиконані зустрічні зобов`язання, що виключає застосування статті 1212 ЦК України. Натомість у даній справі правовідносини між сторонами припинені - договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку без його пролонгації відповідно до п. 9.1 за ініціативою замовника, про що відповідача було належним чином повідомлено листом від 23.09.2025 р. за вих. № 23/09-1. Відтак, на момент розгляду спору жодних триваючих договірних зобов`язань між сторонами не існує.

Більше того, позивач зауважує, що, не заявивши жодних заперечень щодо припинення договору на момент отримання відповідного повідомлення, відповідач фактично погодився з припиненням договірних відносин та не може посилатися на їх існування вже в межах цього спору. За таких обставин утримання відповідачем коштів у розмірі невикористаної передплати не має правової підстави, що і зумовлює застосування положень статті 1212 ЦК України.

Водночас позивач вказує, що будь-які господарські операції між ПП “АНК” та ТОВ “Тенсенс”, у тому числі судове рішення у справі № 916/2751/25, стосуються їх окремих правовідносин і не мають преюдиційного значення для даної справи, при цьому у тій справі судом не досліджувались обставини виконання договору поставки № 139 від 20.09.2024 р.

06.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1093/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (вх. № 15779/26 від 06.05.2026 р.).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. (суддя Рога Н.В.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” (вх. № 15779/26 від 06.05.2026р.) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1093/26.

07 травня 2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1093/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення “EasyCon”(вх. № 15820/26 від 07.05.2026 р.).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 р. (суддя Рога Н.В.) задоволено заяву Приватного підприємства “АНК” (вх. № 15820/26 від 07.05.2026 р.) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 916/1093/26.

11.05.2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (заяв свідків) та поновлення пропущеного процесуального строк для подання доказів (вх. № 16286/26).

Судом задоволено клопотання про поновлення строків та долучено до матеріалів справи заяву з додатками, при цьому зобов`язано надіслати оригінали заяв протягом 3 днів, при що зазначено у протоколі судового засідання від 12.05.2026 р.

12.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло заперечення на клопотання (вх. № 16352/26).

12.05.2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (вх. № 16363/26).

12.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло заперечення на клопотання (вх. № 16439/26).

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 р. (суддя Рога Н.В.) судове засідання відкладено на 19.05.2026 р. о 9:30 год.

13.05.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява свідка (вх. № 16662/26).

13.05.2026 р. від ОСОБА_2 до господарського суду надійшла заява свідка (вх. № 16659/26).

13.05.2026 р. від ОСОБА_3 до господарського суду надійшла заява свідка (вх. № 16657/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 р. (суддя Рога Н.В.) судове засідання відкладено на 11.06.2026 р. о 12:00 год.; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Тенсенс”.

22.05.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 17885/26), в якій позивач зазначає, що на виконання ухвали Господарського суду Одеської області про залучення до участі у справі № 916/1093/26 третьої особи від 19 травня 2026 року, направлено третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю “Тенсенс” копію позовної заяви з додатками, про що до суду надаються відповідні докази.

27.05.2026 від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 18406/26), в якій відповідач повідомляє, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області про залучення до участі у справі № 916/1093/26 третьої особи від 19 травня 2026 року, третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю “Тенсенс” направлено копію відзиву на позовну заяву разом з усіма додатками, про що надають до суду відповідні докази.

04.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенсенс” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшли письмові пояснення третьої особи (вх. № 19440/26), в яких третя особа вказує, що ТОВ “Тенсенс” не є стороною договору про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року, укладеного між ТОВ “Будпостач-СТСВ” та ПП “АНК”. Жодних додаткових угод чи інших документів, якими б передбачалося виконання ПП “АНК” своїх зобов`язань за цим договором на користь ТОВ “Тенсенс” не укладалося та не підписувалося. Так, за ствердженнями третьої особи, ТОВ “Тенсенс” не приймало на себе жодних прав чи обов`язків за договором № 139, не уповноважувалося ТОВ “Будпостач-СТСВ” на прийняття виконання за цим договором та не погоджувало будь-яке зарахування послуг або платежів у рахунок взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем.

Водночас, як вказує третя особа, з матеріалів справи вбачається, що підтвердженням надання послуг за договором № 139 є саме акти надання послуг, підписані сторонами договору, інших актів на суму 315204,26 грн. відповідачем не надано. Водночас третя особа стверджує, що ТОВ “Тенсенс” жодних актів у межах договору № 139 не підписувало, а тому твердження про нібито виконання зобов`язань через третю особу є необґрунтованими, при цьому жодних тристоронніх договорів, угод про переведення боргу, заміну сторони у зобов`язанні, зарахування зустрічних однорідних вимог або тристоронніх актів взаємозаліку між ТОВ “Будпостач-СТСВ”, ПП “АНК” та ТОВ “Тенсенс” укладено не було.

Крім того, третя особа наголошує, що ТОВ “Тенсенс” та ТОВ “Будпостач-СТСВ” є окремими самостійними юридичними особами, які мають різних керівників, різних засновників, окремий бухгалтерський та податковий облік і самостійно здійснюють господарську діяльність.

Разом з тим, як зазначає третя особа, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2751/25 за позовом ПП “АНК” до ТОВ “Тенсенс” про стягнення заборгованості вбачається, що між ПП “АНК” та ТОВ “Тенсенс” існували окремі самостійні договірні правовідносини, оформлені договором поставки № 181 від 09.12.2024 року та договором № 180 про надання послуг від 09.12.2024 року.

09.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (заяви свідка) та поновлення пропущеного процесуального строку (вх. № 20048/26).

11.06.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 20259/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2026 р. відкладено судове засідання на 16 червня 2026 р. о 12:30 год., при цьому постановлено здійснювати проведення судового засідання, призначеного на 16 червня 2026 р. о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (https://easycon.com.ua/) та забезпечити участь у ньому представника відповідача.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2026 р. № 916/1093/26 на 16 червня 2026 р. о 12:30 год., не відбулося у зв`язку з відпусткою судді за сімейними обставинами, про що складено відповідну довідку.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 115 від 17.06.2026 р., у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 № 1182/0/15-26 “Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку”, на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків, визначених ГПК України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1093/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 року справу № 916/1093/26 передано на розгляд судді Петрова В.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 р. суддею Петровим В.С. прийнято справу № 916/1093/26 до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому cудове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.07.2026 р. об 11:15 год.

03.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 23302/26), відповідно до якої позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 916/1093/26 оригінал нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_5 , поданої як доказ у справі.

У судовому засіданні 14 липня 2026 р. судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи № 916/1093/26, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.07.2026 р.

06.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 23596/26), відповідно до якої представник позивача просить суд надати можливість приймати участь в усіх судових засіданнях по справі № 916/1093/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/1093/26, яке призначене на 14 липня 2026 р. об 11:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

09.07.2026 р. від Приватного підприємства “АНК” через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24039/26), відповідно до якої відповідач просить суд надати можливість приймати участь в усіх судових засіданнях по справі № 916/1093/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 р. задоволено заяву Приватного підприємства “АНК” про участь в усіх судових засіданнях по справі № 916/1093/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2026 р. відкладено розгляд справи на 08 вересня 2026 р. об 11:30 год.

07.09.2026 р. від ТОВ “Будпостач-СТСВ” надійшла до господарського суду заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів їх розміру після ухвалення рішення (вх. № 30207/26), згідно з якою позивач просить суд:

- долучити цю заяву до матеріалів справи № 916/1093/26 та врахувати наведений у ній попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу;

- врахувати повідомлення позивача про подання доказів розміру зазначених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України;

- після подання відповідних доказів вирішити питання про стягнення з ПП “АНК” на користь ТОВ “Будпостач-СТСВ” витрат на професійну правничу допомогу в підтвердженому та обґрунтованому розмірі з урахуванням результатів розгляду справи, шляхом ухвалення додаткового рішення, якщо це питання не буде вирішене основним рішенням.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” (замовник) та Приватним підприємством “АНК” (виконавець) укладено договір про надання послуг № 139, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець при наявності виробничої можливості зобов`язується надавати замовнику послуги технікою разом з водієм (оренда будівельної техніки), а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю плату за замовлені послуги. Перелік техніки зазначається у відповідній специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.1 договору № 139 від 20.09.2024 р. загальна сума договору відповідає вартості всіх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що складені сторонами в період дії договору.

Відповідно до п. 2.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Підставою для оплати є рахунок.

Згідно з п. 3.1 договору № 139 від 20.09.2024 р. у підтвердження прийняття замовлення на послуги виконавець надає замовнику відповідний рахунок-фактуру на послуги. Послуги надаються замовнику за умови 100% передоплати згідно з виставленим рахунком.

У пункті 3.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. передбачено, що фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), який датується останнім днем надання послуг та/або коли послуги надаються щомісячно, акти виписуються останнім днем місяця, та/або коли послуги мають певну періодичність, акт виписується 20 числом місяця, в якому надана послуга. Акт складається виконавцем у 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця.

Положеннями п. 3.3 договору № 139 від 20.09.2024 р. погоджено, що замовник зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акту з документальним підтвердженням.

Між тим приписами п. 3.4 договору № 139 від 20.09.2024 р. закріплено, що після закінчення строку, зазначеного в п. 3.3 договору, будь-які претензії замовника виконавцем не приймаються.

Крім того, п. 3.5 договору № 139 від 20.09.2024 р. встановлено, що сторони погоджують, що у разі, якщо замовник не направить протягом 2 (двох) робочих днів з моменту одержання від виконавця відповідного акту, підписаний і скріплений своєю печаткою (при її наявності) примірник акту, такий акт (підписаний тільки виконавцем і скріплений печаткою) вважається погодженим (підписаним) обома сторонами та є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт надання послуг виконавцем за цим договором.

Відповідно до підп. 4.3.5 п. 4.3 договору № 139 від 20.09.2024 р. виконавець зобов`язаний, зокрема, виконати весь оплачений обсяг роботи.

За порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність, передбачену даним договором та чинним законодавством України (п. 5.1 договору № 139 від 20.09.2024).

Згідно з п. 6.1 договору № 139 від 20.09.2024 р. сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, як-то: стихійні лиха, війни чи військові дії, страйки, акти вищих органів державної влади та/або управління тощо, що роблять неможливим виконання договору.

Пунктом 9.1 договору № 139 від 20.09.2024 р. встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині прийнятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Строк дії цього договору продовжується на кожний наступний (один) рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати цей договір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку дії договору.

За умовами п. 9.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. визначено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У п. 9.6 договору № 139 від 20.09.2024 р. передбачено, що звірка взаєморозрахунків за звітний період здійснюється між замовником та виконавцем у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Разом з тим положеннями п. 9.8 договору № 139 від 20.09.2024 р. погоджено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Відповідно до п. 9.9 договору № 139 від 20.09.2024 р. додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (при наявності).

Так, вказаний договір про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року підписаний уповноваженими представниками сторін та містить відтиски печаток контрагентів.

Також у матеріалах справи наявна Специфікація № 1 до договору про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року, якою передбачено перелік техніки/послуг та вартість роботи/послуг.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України та згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Так, на виконання п. 3.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” (замовник) та Приватним підприємством “АНК” (виконавець) було складено та підписано акти надання послуг, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг складає 3359795,74 грн. а саме: № 746 від 30 вересня 2024 р. на суму разом з ПДВ 790800,00 грн.; № 761 від 07 жовтня 2024 р. на суму разом з ПДВ 703150,00 грн.; № 786 від 22 жовтня 2024 р. на суму разом з ПДВ 321600,00 грн.; № 803 від 31 жовтня 2024 р. на суму разом з ПДВ 173900,00 грн.; № 819 від 08 листопада 2024 р. на суму разом з ПДВ 174800,00 грн.; № 2 від 20 грудня 2024 р. на суму разом з ПДВ 1175095,74 грн.; № 36 від 21 січня 2025 р. на суму разом з ПДВ 15700,00 грн.; № 20 від 19 лютого 2025 р. на суму разом з ПДВ 4750,00 грн.

При цьому, як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем сплачено послуги у загальному розмірі 3675000,00 грн., про що свідчать наступні платіжні інструкції:

- № 2906 від 20.09.2024 р. на суму 2000000,00 грн. з призначенням платежу: “аванс за послуги будівельною технікою згідно договору № 139 від 20 вересня 2024 р. у сумі 1666666,67 грн., ПДВ -20% 333333,33 грн.”;

- № 3249 від 31.10.2024 р. на суму 500000,00 грн. з призначенням платежу: “аванс за послуги спецтехніки згідно рахунку № 422 від 31 жовтня 2024 р. у сумі 416666,67 грн., ПДВ -20% 83333,33 грн.”;

- № 3786 від 20.12.2024 р. на суму 1175000,00 грн. з призначенням платежу: “оплата за послуги механізм. і вивезення ґрунту згідно договору № 139 від 20.09.2024 р. у сумі 979166,67 грн., ПДВ -20% 195833,33 грн.”.

Сплата вказаних коштів у сумі 3675000,00 грн. підтверджується також випискою по рахункам Приватного підприємства “АНК” (т. 1 а.с 68-74).

Між тим у пункті 3.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. передбачено, що фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (падання послуг), який датується останнім днем надання послуг та/або коли послуги надаються щомісячно, акти виписуються останнім днем місяця, та/або коли послуги мають певну періодичність, акт виписується 20 числом місяця, в якому надана послуга. Акт складається виконавцем у 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази передачі наданих послуг за договором про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. відповідно до умов п. 3.1 у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем, крім того, відповідачем не надано до суду жодних доказів на доведення протилежного.

Так, згідно з умовами пункту 9.1 договору № 139 від 20.09.2024 р. договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині прийнятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Строк дії цього договору продовжується на кожний наступний (один) рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати цей договір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку дії договору.

При цьому відповідно до п. 9.2 договору № 139 від 20.09.2024 р. закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сплатив на рахунок виконавця передплату у сумі 3675000,00 грн, натомість виконавцем надано послуг загальною вартістю 3359795,74 грн., при цьому договір про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. припинив свою дію, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення суму невикористаного авансу, що становить різницю між сплаченими коштами та вартістю фактично наданих послуг.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг у більшому розмірі, з огляду на що суд вважає, що виконавцем не було надано послуг на всю суму сплаченого авансового платежу.

Відтак, поверненню відповідачем підлягають грошові кошти у розмірі 315204,26 грн., що становить різницю між сплаченим позивачем авансом та вартістю фактично наданих послуг. При цьому відповідачем доказів сплати заборгованості не надано, як і не надано доказів надання послуг на більшу суму.

Між тим, як зауважує позивач та не спростовано відповідачем, з огляду на фактичну відсутність господарсько-економічних завдань замовника в даному регіоні, позивачем надіслано на юридичну адресу відповідача – ПП “АНК” лист за № 15/08-1 від 15.08.2025, в якому ТОВ “Будпостач-СТСВ” ініціював дострокове розірвання договору про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди про розірвання договору, примірник якої додано до вказаного листа.

У подальшому, з огляду на відсутність відповіді ПП “АНК” на вказаний вище лист, позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 23/09-1 від 23.09.2025 (т. 1 оборотна сторона а.с. 14), в якому повідомив про відсутність наміру продовжувати строк дії договору, у зв`язку з чим останній закінчує свою дію з 31.12.2025 р., а також, враховуючи, що договір буде припиненим, прохав ПП “АНК” на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання цього листа повернути надлишково отриману переплату за послуги у сумі 315204,26 грн. При цьому разом з вказаним листом відповідачу направлено акт звірки для підписання.

Натомість у листі № 30/09-25 від 30.09.2025 р. Приватне підприємство “АНК” повідомило ТОВ “Будпостач-СТСВ” про те, що акти звіряння у редакції позивача не відображають реальних взаєморозрахунків у повному обсязі за всіма договорами, тому не будуть підписані відповідачем.

Подалі у листі № 30/10-1 від 30.10.2025 ТОВ “Будпостач-СТСВ” вказало, що укладені між позивачем та відповідачем договори № 141, № 139, № 140 є самостійними правочинами, фінансові зобов`язання, що виникають з них, підлягають окремому обліку, з огляду на що об`єднання грошових зобов`язань, які виникли внаслідок виконання догорів № 139, 140 з розрахунками за договором оренди № 141 є недопустимим і суперечить принципу автономності договірних відносин.

Разом з тим Приватне підприємство “АНК” наполягає на тому, що між ним і ТОВ “Будпостач-СТСВ” існують договірні відносини, а кошти, які останнє просить стягнути як невикористаний аванс, набуті ним за наявності правової підстави, тому не можуть бути витребувані у порядку статті 1212 ЦК України.

Так, суд зауважує, що згідно з положеннями статті 615 Цивільного кодексу України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно з частиною 2 статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, у пункті 9.1 договору № 139 про надання послуг від 20 вересня 2024 року сторони погодили, зокрема, що строк дії цього договору продовжується на кожний наступний (один) рік, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати цей договір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку дії договору.

Отже, сторонами у договорі про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року передбачено, що вказаний договір, у разі письмового повідомлення іншої сторони про намір розірвати цей договір не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку дії договору, може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією стороною одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відтак, позивач (замовник) скористався правом, передбаченим частиною 9.1 договору про надання послуг № 139 від 20.09.2024 року щодо розірвання договору в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно збережених коштів.

При цьому тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Аналогічного змісту висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі № 363/3555/17, від 22.12.2021 у справі № 465/5790/17, від 13.04.2023 у справі № 910/13367/19 (910/13951/21), від 23.02.2023 у справі № 927/84/16 (927/1258/21).

У справі, яка розглядається, судом було встановлено, що позивач сплатив на рахунок виконавця передплату у сумі 3675000,00 грн., натомість виконавцем надано послуг загальною вартістю 3359795,74 грн., при цьому договір про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. припинив свою дію, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення суму невикористаного авансу, що становить різницю між сплаченими коштами та вартістю фактично наданих послуг.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частини друга, третя цієї ж статті передбачають, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених стаття 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 цього Кодексу звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони у порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про право позивача вимагати від відповідача повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК, як від особи, яка мала право на підставі договору про надання послуг отримати грошові кошти від позивача, втім на момент пред`явлення позову підстава набуття коштів відпала.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, з огляду на те, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України, що позивачем визначені нормативним обґрунтуванням позову, не є належною матеріально-правовою підставою для вирішення цього спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи платіжні документи підтверджують перерахування відповідачу коштів на підставі договору № 139 від 20.09.2024 р. у розмірі 3675000,00 грн., натомість, як встановлено судом, відповідачем надано послуг на суму 3359795,74 грн. З огляду на зазначене вбачається, що відповідачем не виконано весь оплачений обсяг робіт та сума невикористаної передплати складає 315204,26 грн. Відповідач зазначеного розміру не заперечує та не наводить іншого розрахунку, а доказів використання, зарахування, повернення відповідної суми або наявності іншої передбаченої підстави для її подальшого утримання не надано, вимога позивача про стягнення 315204,26 грн. невикористаної передплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Він підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Зважаючи на домовленість сторін у підп. 4.3.5 п. 4.3 договору № 139 від 20.09.2024 р. про обов`язок виконавця виконати весь оплачений обсяг роботи можливість зменшення замовником обсягів надання послуг за цим договором, у виконавця виник обов`язок у такому випадку повернути невикористану частину авансу, отриманого від замовника за договором. Адже після закінчення строку його дії замовник не звертався до виконавця із заявками, що обумовлено пунктом 4.1 договору, і, зокрема, у листі № 23/09-1 від 23.09.2025 про повернення коштів зазначав, що у нього немає подальшої потреби у наданні замовником послуг.

Тож відповідач не надав доказів використання авансу у заявленій у позові сумі, адже замовник своїми діями (тривалою відсутністю заявок і чітко висловленою вимогою щодо повернення передплати) продемонстрував відсутність потреби у подальшому наданні виконавцем послуг.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано до суду рахунки на оплату: № 33 від 12.02.2025 на суму 8900,00 грн., № 32 від 12.02.2025 на суму 8960,00 грн., № 31 від 12.02.2025 на суму 101400,00, № 36 від 13.02.2025 на суму 57550,00 грн., № 39 від 19.02.2025 на суму 202000,00 грн., № 18 від 19.02.2025 на суму 6800,00 грн., № 488 від 30.12.2024 на суму 4166982,55 грн.; акти надання послуг: № 19 від 19.02.2025 на суму 800,00 грн., № 725 від 23.09.2024 на суму 3000,00 грн. № 756 від 01.10.2024 на суму 8400,00 грн., № 809 від 06.11.2024 на суму 1000,00 грн., № 874 від 16.12.2024 на суму 191500,01 грн., № 880 від 17.12.2024 на суму 191000,02 грн., № 31 від 17.01.2025 на суму 17400,00 грн., № 34 від 20.01.2025 на суму 5000,00 грн., № 41 від 23.01.2025 на суму 1000,00 грн., № 46 від 25.01.2025 на суму 1500,00 грн., № 49 від 27.01.2025 на суму 1000,00 грн., № 51 від 27.01.2025 на суму 6000,00 грн., № 59 від 29.01.2025 на суму 2000,00 грн., № 56 від 29.01.2025 на суму 115100,01 грн., № 61 від 30.01.2025 на суму 1000,00 грн., № 70 від 03.02.2025 на суму 2000,00 грн., № 4 від 10.02.2025 на суму 1000,00 грн., № 6 від 13.02.2025 на суму 800,00 грн., № 8 від 13.02.2025 на суму 22700,00 грн., № 19 від 19.02.2025 на суму 800,00 грн., № 24 від 21.02.2025 на суму 20400,00 грн., видаткові накладні: № 724 від 23.09.2024 на суму 44000,00 грн., № 755 від 01.10.2024 на суму 146200,00 грн., № 806 від 05.11.2024 на суму 50383,99 грн., № 808 від 06.11.2024 на суму 11483,00 грн., № 873 від 16.12.2024 на суму 1394800,01 грн., № 879 від 17.12.2024 на суму 1390400,02 грн., № 29 від 17.01.2025 на суму 6560,00 грн., № 30 від 17.01.2025 на суму 41400,00 грн., № 33 від 20.01.2025 на суму 81532,00 грн., № 38 від 21.01.2025 на суму 8960,00 грн., № 40 від 23.01.2025 на суму 13940,00 грн., № 42 від 24.01.2025 на суму 8960,00 грн., № 45 від 25.01.2025 на суму 53760,00 грн., № 48 від 27.01.2025 на суму 18000,00 грн., № 50 від 27.01.2025 на суму 68000,00 грн., № 58 від 29.01.2025 на суму 27200,00 грн., № 55 від 29.01.2025 р. на суму 774400,01 грн., № 60 від 30.01.2025 на суму 21200,00 грн., № 69 від 03.02.2025 на суму 28220,00 грн., № 73 від 04.02.2025 на суму 17920,00 грн., № 3 від 10.02.2025 на суму 17000,00 грн, № 7 від 13.02.2025 на суму 70949,99 грн., № 5 від 13.02.2025 на суму 8500,00 грн., № 9 від 13.02.2025 на суму 8900,00 грн.,№ 13 від 17.02.2025 на суму 8960,00 грн., № 18 від 19.02.2025 на суму 6800,00 грн., № 23 від 21.02.2025; платіжні інструкції: № 4283 від 12.02.2025 на суму 1950000,00 грн, № 3800 від 23.12.2024 на суму 667700,06 грн., № 3931 від 30.12.2024 на суму 5000000,00 грн., № 3539 від 05.12.2024 на суму 264466,99 грн., № 3656 від 13.12.2024 на суму 2500000,00 грн.; розрахунок передплати за договором поставки № 140 від 20.09.2024, договір поставки № 140 від 20.09.2024, додаткову угоду № 1 до договору № 140 від 20.09.2024, додаткову угоду № 2 про розірвання договору поставки № 140 від 20.09.2024, додаткову угоду до договору оренди № 141 від 23.09.2024, акт звірки за договором № 140 від 20.09.2024.

Водночас зі змісту вказаних рахунків на оплату, видаткових накладних та актів надання послуг вбачається, що останні стосуються виконання договору поставки № 140 від 20.09.2024 р. та договору оренди майна № 141 від 23.09.2024 р., натомість предметом розгляду справи № 916/1093/26 є виконання договору про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. Разом з тим вказані докази не свідчать про надання відповідачем послуг на більшу вартість. Крім того, господарський суд зауважує про різну правову природу вказаних трьох договір, що були укладені між сторонами.

Разом з тим відповідач, стверджуючи, що аванс у розмірі 315204,26 грн. на законним підставах не повернутий позивачу, посилається на здійснення підготовки до виконання договору, на підтвердження чого надає наступні видаткові накладні: № 3 від 14.01.2025 на суму 242285,00 грн., № 15 від 20.02.2025 на суму 83825,00 грн., № 101 від 21.01.2025, № 109 від 22.01.2025 на суму 53552,03 грн., № 120 від 23.01.2025, № 128 від 24.01.2025 на суму 61898,40 грн., № 133 від 25.01.2025 на суму 142136,70 грн., № 146 від 28.01.2025 на суму 222612,50 грн., № 150 від 30.01.2025 на суму 9158,10 грн., № 157 від 01.02.2025 на суму 239251,52 грн., № 193 від 10.02.2025 на суму 30038,40 грн., № 197 від 11.02.2025 на суму 54252,65 грн., № 10 від 04.01.2025, № 30 від 10.01.2025 на суму 93062,29 грн., № 38 від 11.01.2025 на суму 29124,00 грн., № 42 від 13.01.2025 на суму 5145,00 грн., № 65 від 15.01.2025 на суму 4449,60 грн., № 83 від 03.01.2025 на суму 53694,56 грн., № 90 від 17.01.2025 на суму 101776,69 грн., № 1/02 від 01.02.2025 на суму 128118,72 грн., № 2/02 від 01.02.2025 на суму 133574,88 грн., № 3/02 від 01.02.2025 на суму 130139,52 грн., № 4/02 від 01.02.2025 на суму 133473,84 грн., № 39/01 від 21.01.2025 на суму 110880,00 грн., № 48/01 від 25.01.2025 на суму 132362,40 грн., № 50/01 від 25.01.2025 на суму 128522,88 грн., № 53/01 від 25.01.2025 на суму 134383,20 грн., № 55/01 від 27.01.2025 на суму 133473,84 грн., № 56/01 від 25.01.2025 на суму 134080,08 грн., № 64/02 від 19.02.2025 на суму 127209,36 грн., № 72/01 від 30.01.2025 на суму 133574,88 грн., № 79/01 від 31.01.2025 на суму 134383,20 грн., № 80/01 від 31.01.2025 на суму 128522,88 грн., № 81/01 від 31.01.2025 на суму 128724,96 грн., № 82/01 від 31.01.2025 на суму 127714,56 грн., № 85/01 від 31.01.2025 на суму 133473,84 грн., № 162-1/12 від 08.01.2025 на суму 133675,92 грн., № 162-2/12 від 14.01.2025 на суму 133473,84 грн., № 162-3/12 від 18.01.2025 на суму 128927,04 грн.; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів: № 01 від 14.01.2025, № 02 від 20.02.2025; акти надання послуг: № 102 від 21.01.2025 на суму 35917,18 грн., № 110 від 22.01.2025 на суму 60730,08 грн., № 121 від 23.01.2025 на суму 106493,54 грн., № 129 від 24.01.2025 на суму 116917,82 грн., № 134 від 25.01.2025 на суму 127172,10 грн., № 147 від 28.01.2025 на суму 308124,78 грн., № 151 від 30.01.2025 на суму 8193,90 грн., № 158 від 01.02.2025 на суму 308206,38 грн., № 194 від 10.02.2025 на суму 48633,02 грн., № 198 від 11.02.2025 на суму 45580,78 грн., № 11 від 04.01.2025 на суму 47701,44 грн., № 31 від 10.01.2025 на суму 106384,75 грн., № 39 від 11.01.2025, № 43 від 13.01.2025 на суму 8329,91 грн., № 66 від 15.01.2025 на суму 8404,70 грн., № 84 від 03.01.2025 на суму 48041,44 грн., № 91 від 17.01.2025 на суму 126886,51 грн., № 36 від 01.02.2025 на суму 32000,00 грн., № 37 від 01.02.2025 на суму 36000,00 грн., № 38 від 01.02.2025 на суму 36000,00 грн., № 39 від 02.02.2025 на суму 32000,00 грн., № 40 від 02.02.2025 на суму 32000,00 грн., № 41 від 02.02.2025 на суму 32000,00 грн.; товарно-транспортні накладні: № 102/5 від 21.01.2025, № 102/4 від 21.01.2025, № 102/3 від 21.01.2025, № 102/2 від 21.01.2025, № 102/1 від 21.01.2025, № 110/8 від 22.01.2025, № 110/7 від 22.01.2025, № 110/6 від 22.01.2025, № 110/5 від 22.01.2025, № 110/4 від 22.01.2025, № 110/3 від 22.01.2025, № 110/2 від 22.01.2025, № 110/1 від 22.01.2025, № 121/14 від 23.01.2025, № 121/13 від 23.01.2025, № 121/12 від 23.01.2025, № 121/11 від 23.01.2025, № 121/10 від 23.01.2025, № 121/9 від 23.01.2025, № 121/8 від 23.01.2025, № 121/7 від 23.01.2025, № 121/6 від 23.01.2025, № 121/5 від 23.01.2025, № 121/4 від 23.01.2025, № 121/3 від 23.01.2025, № 121/2 від 23.01.2025, № 121/1 від 23.01.2025, № 129/14 від 24.01.2025, № 129/13 від 24.01.2025, № 129/12 від 24.01.2025, № 129/11 від 24.01.2025, № 129/10 від 24.01.2025, № 129/9 від 24.01.2025, № 129/8 від 24.01.2025, № 129/7 від 24.01.2025, № 129/6 від 24.01.2025, № 129/5 від 24.01.2025, № 129/4 від 24.01.2025, № 129/3 від 24.01.2025, № 129/2 від 24.01.2025, № 129/1 від 24.01.2025, № 134/15 від 25.01.2025, № 134/14 від 25.01.2025, № 134/13 від 25.01.2025, № 134/12 від 25.01.2025, № 134/11 від 25.01.2025, № 134/10 від 25.01.2025, № 134/9 від 25.01.2025, № 134/8 від 25.01.2025, № 134/7 від 25.01.2025, № 134/6 від 25.01.2025, № 134/5 від 25.01.2025, № 134/4 від 25.01.2025, № 134/3 від 25.01.2025, № 134/2 від 25.01.2025, № 134/1 від 25.01.2025, № 147/37 від 28.01.2025, № 147/36 від 28.01.2025, № 147/35 від 28.01.2025, № 147/34 від 28.01.2025, № 147/33 від 28.01.2025, № 147/32 від 28.01.2025, № 147/31 від 28.01.2025, № 147/30 від 28.01.2025, № 147/29 від 28.01.2025, № 147/28 від 28.01.2025, № 147/27 від 28.01.2025, № 147/26 від 28.01.2025, № 147/25 від 28.01.2025, № 147/24 від 28.01.2025, № 147/23 від 28.01.2025, № 147/22 від 28.01.2025, № 147/21 від 28.01.2025, № 147/20 від 28.01.2025, № 147/19 від 28.01.2025, № 147/18 від 28.01.2025, № 147/17 від 28.01.2025, № 147/16 від 28.01.2025, № 147/15 від 28.01.2025, № 147/14 від 28.01.2025, № 147/13 від 28.01.2025, № 147/12 від 28.01.2025, № 147/11 від 28.01.2025, № 147/10 від 28.01.2025, № 147/9 від 28.01.2025, № 147/8 від 28.01.2025, № 147/7 від 28.01.2025, № 147/6 від 28.01.2025, № 147/5 від 28.01.2025, № 147/4 від 28.01.2025, № 147/3 від 28.01.2025, № 147/2 від 28.01.2025, № 147/1 від 28.01.2025, № 151 від 30.01.2025, № 158/1 від 01.02.2025, № 158/2 від 01.02.2025, № 158/3 від 01.02.2025, № 158/4 від 01.02.2025, № 158/5 від 01.02.2025, № 158/6 від 01.02.2025, № 158/7 від 01.02.2025, № 158/8 від 01.02.2025, № 158/9 від 01.02.2025, № 158/10 від 01.02.2025, № 158/11 від 01.02.2025, № 158/12 від 01.02.2025, № 158/13 від 01.02.2025, № 158/14 від 01.02.2025, № 158/15 від 01.02.2025, № 158/16 від 01.02.2025, № 158/17 від 01.02.2025, № 158/18 від 01.02.2025, № 158/19 від 01.02.2025, № 158/20 від 01.02.2025, № 158/21 від 01.02.2025, № 158/22 від 01.02.2025, № 158/23 від 01.02.2025, № 158/24 від 01.02.2025, № 158/25 від 01.02.2025, № 158/26 від 01.02.2025, № 158/27 від 01.02.2025, № 158/28 від 01.02.2025, № 158/29 від 01.02.2025, № 158/30 від 01.02.2025, № 158/31 від 01.02.2025, № 158/32 від 01.02.2025, № 158/33 від 01.02.2025, № 158/34 від 01.02.2025, № 158/35 від 01.02.2025, № 158/36 від 01.02.2025, № 194/1 від 10.02.2025, № 194/2 від 10.02.2025, № 194/1 від 10.02.2025, № 194/2 від 10.02.2025, № 194/3 від 10.02.2025, № 194/4 від 10.02.2025, № 194/5 від 10.02.2025, № 194/6 від 10.02.2025, № 198/1 від 11.02.2025, № 198/2 від 11.02.2025, № 198/3 від 11.02.2025, № 198/4 від 11.02.2025, № 198/5 від 11.02.2025, № 198/6 від 11.02.2025, № 11/7 від 04.01.2025, № 11/6 від 04.01.2025, № 11/5 від 04.01.2025, № 11/4 від 04.01.2025, № 11/3 від 04.01.2025, № 11/2 від 04.01.2025, № 11/1 від 04.01.2025, № 31/13 від 10.01.2025, № 31/12 від 10.01.2025, № 31/11 від 10.01.2025, № 31/10 від 10.01.2025, № 31/9 від 10.01.2025, № 31/8 від 10.01.2025, № 31/7 від 10.01.2025, № 31/6 від 10.01.2025, № 31/5 від 10.01.2025, № 31/4 від 10.01.2025, № 31/3 від 10.01.2025, № 31/2 від 10.01.2025, № 31/1 від 10.01.2025, № 39/7 від 11.01.2025, № 39/6 від 11.01.2025, № 39/5 від 11.01.2025, № 39/4 від 11.01.2025, № 39/3 від 11.01.2025, № 39/2 від 11.01.2025, № 39/1 від 11.01.2025, № 43 від 13.01.2025, № 66 від 15.01.2025, № 84/6 від 03.01.2025, № 84/5 від 03.01.2025, № 84/4 від 03.01.2025, № 84/3 від 03.01.2025, № 84/2 від 03.01.2025, № 84/1 від 03.01.2025, № 91/15 від 17.01.2025, № 91/14 від 17.01.2025, № 91/13 від 17.01.2025, № 91/12 від 17.01.2025, № 91/11 від 17.01.2025, № 91/10 від 17.01.2025, № 91/9 від 17.01.2025, № 91/8 від 17.01.2025, № 91/7 від 17.01.2025, № 91/6 від 17.01.2025, № 91/5 від 17.01.2025, № 91/4 від 17.01.2025, № 91/3 від 17.01.2025, № 91/2 від 17.01.2025, № 91/1 від 17.01.2025, № Р1/02 від 01.02.2025, № Р2/02 від 01.02.2025, № Р3/02 від 01.02.2025, № Р4/02 від 01.02.2025, № Р48/01 від 25.01.2025, № Р50/01 від 25.01.2025, № Р53/01 від 25.01.2025, № Р55/01 від 27.01.2025, № Р56/01 від 27.01.2025, № Р64/02 від 19.02.2025, № Р72/01 від 30.01.2025, № Р79/01 від 31.01.2025, № Р80/01 від 31.01.2025, № Р81/01 від 31.01.2025, № Р82/01 від 31.01.2025, № Р85/01 від 31.01.2025, № Р162-1/12 від 08.01.2025, № Р162-2/12 від 14.01.2025, № Р162-3/12 від 18.01.2025.

Разом з тим, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” не є стороною вказаних актів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, при цьому вказані вище документи не містять будь-яких посилань на договір про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р.

Так, щодо посилань відповідача на здійснення підготовки до виконання договору, а саме: забезпечення спецтехніки, закупки пального, резервування персоналу, як законної підстави утримання авансу у розмірі 315204,26 грн., суд зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання послуг № 139 від 20.09.2026 р. виконавець надає послуги на підставі письмової чи усної заявки, відтак обсяг робіт є орієнтовним, залежить від заявок позивача та може бути зменшений, натомість рішення про закупівлю матеріалів прийняте скаржником самостійно на власний комерційний ризик і не створює обов`язків для позивача.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надає до суду: договір № 24/12 від 24.12.2024 разом з додатками, лист Управління капітального будівництва Херсонської міської ради № 01-11-469 від 26.06.2025, наказ Управління капітального будівництва Херсонської міської ради № 33 від 28.07.2025, договір № 29/13 від 29.11.2024 з додатками, наказ Управління капітального будівництва Херсонської міської ради № 34 від 28.07.2025, лист Управління капітального будівництва Херсонської міської ради № 01-11-471 від 26.06.2025, а також позовну заяву ПП “АНК” до ТОВ “Тенсенс” разом з додатками, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг та видаткові накладні, підписані між ПП “АНК” до ТОВ “Тенсенс”, стверджуючи про фактичне виконання зобов`язань за вказівкою ТОВ “Будпостач-СТСВ” на користь третьої особи - ТОВ “Тенсенс”.

Так, зі змісту вказаних документів вбачається, що ТОВ “Будпостач-СТСВ” не є стороною вказаних актів чи видаткових накладних, натомість зазначені вище документи підписані саме ТОВ “Тенсенс”, при цьому відповідачем не наведено жодних доказів та аргументів на підтвердження існування у нього зобов`язання виконати свої обов`язки за договором про надання послуг № 139 від 20.09.2024 р. на користь іншої юридичної особи, а не позивача.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на справу № 916/2751/25, оскільки вказана справа не пов`язана зі справою № 916/1093/26 та не містить жодних висновків, які би впливали на вирішення поточної справи. Також суд зауважує, що у справі № 916/2751/25 досліджувалися договори № 181 від 09.12.2024 та № 180 від 09.12.2024, укладені між ПП “АНК” та ТОВ “Тенсенс”.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що неповерненням позивачу різниці між авансовими платежами та вартістю фактично наданих послуг за спірним договором про надання послуг № 139 від 20.09.2025 після того, як підстава набуття вказаних грошових коштів відпала у зв`язку з розірванням вказаного договору, відповідач безпідставно зберіг вказані грошові кошти всупереч положенням статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу” між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, “без якого змагальність як принцип не існує”. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для повернення грошових коштів, що належать позивачу, у розмірі 315204,26 грн., що не спростовано відповідачем.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3782,45 грн. (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через “Електронний суд” ЄСІТС), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” до Приватного підприємства “АНК”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенсенс” про стягнення коштів у розмірі 315204,26 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “АНК” (73025, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 10-А; код ЄДРПОУ 21296967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будпостач-СТСВ” (73034, м. Херсон, вул. Говарда Джона, буд. 2, приміщення 31, 31А; код ЄДРПОУ 3982866) грошові кошти у розмірі 315204/триста п`ятнадцять тисяч двісті чотири/грн. 26 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 3782/три тисячі сімсот вісімдесят дві/грн. 45 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 11 вересня 2026 р.

Суддя В.С. Петров