Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №911/1910/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1910/26

За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (Київська обл., м. Біла Церква)

до Приватного підприємства "Елікон" (Київська обл., м. Біла Церква)

про стягнення 102 107,19 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Елікон" про стягнення 102 107,19 грн з яких: 84 895,79 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором №938 від 22.02.2016, 3 798,47 грн 3% річних та 13 412,93 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

09.07.2026 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була вручена Відповідачеві 21.07.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

22.02.2026 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі – теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "Елікон" (далі – споживач) укладено Договір №938 на теплову енергію та на послуги з ценртралізованого постачання гарячої води (далі - Договір), відповідно до пп.1.1., 1.2. якого предметом цього договору є надання споживачу теплової енергії, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами.

Ціна теплової енергії визначається за встановленими тарифами (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі.

У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акта про використану теплову енергію згідно з додатком № 9, де розрахунковим періодом є період рівний 30 календарним дням.

Згідно із п.4.3. Договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що приймання теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.

У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (п.5.5. Договору).

Відповідно до п.5.6. Договору облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України, або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну величину опалювальної площі (додатків №6, №1 та № 4), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами затвердженими органом місцевого самоврядування та керуючись будівельними нормами і правилами.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення та діє в частині постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води з 22.02.2016 протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх (п.10.1. Договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Згідно із додатком №1 до договору теплопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію до об`єкта споживача: майстерня, за адресою: Б-р 50р. Перемоги, 52; адреса котельні: вул. Партизанська, 11, площею 94,8 кв.м з максимальним тепловим навантаженням 0,005454 Гкал/год.

Відповідачем за період з лютого 2023 по березень 2026 було спожито теплову енергію на загальну суму 84 895,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період з лютого 2023 по березень 2026, актами надання послуг та довідкою про стан заборгованості за спожиту теплову енергію.

Також позивачем виставлено рахунки-фактури за з лютого 2023 по березень 2026 на оплату теплової енергії на загальну суму 84 895,79 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, а тому підпадають під регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч.4, 5, 7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.20 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що приймання теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.

У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (п.5.5. Договору).

Відповіді та жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту, обсягів і вартості поставленої за період з лютого 2023 по березень 2026 теплової енергії матеріали справи не містять, а тому вказані вище акти вважаються погодженими відповідачем відповідно до пп.5.4., 5.5. Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за період з лютого 2023 по березень 2026 було спожито теплову на суму загальну суму 84 895,79 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.4.3. Договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати відповідачем поставленої теплової енергії за період з лютого 2023 по березень 2026 на загальну суму 84 895,79 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбачено ГПК України, суду таких доказів не надано.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором у розмірі 84 895,79 грн, доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 798,47 грн та 13 412,93 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних судом встановлено його правильність та арифметичну вірність.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28– 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Елікон" (09117, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. Олександрійський, буд. 52; ідентифікаційний код 20605550) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; ідентифікаційний код 04654336) 84 895 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 79 коп. заборгованості, 3 798 (три тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 47 коп. 3% річних, 13 412 (тринадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 93 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя А.В. Іванов