Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №911/871/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/871/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (66344, Одеська обл., Подільський р-н, с. Коси, вул. Тиха, буд. 24)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" (09001, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Шолом Алейхема, буд. 16, оф. 2)

про стягнення 97030,25 грн. заборгованості,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (далі – позивач, ФГ "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС") через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" (далі – відповідач, ТОВ "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА") про стягнення 97030,25 грн. заборгованості за договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 03/10-25/1 від 03.10.2025 р., а саме - 84428,26 грн. основного боргу, 1957,09 грн. інфляційних втрат, 950,69 грн. 3% річних, 9694,21 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 03/10-25/1 від 03.10.2025 р. в частині повного та своєчасного виконання зобов`язань з оплати.

Поряд з цим, за змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 3% річних та інфляційні втрати.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2026 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/871/26 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 31.03.2026 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.10.2025 р. між Фермерським господарством "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" (суборендар) був укладений договір № 03/10-25/1 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно статті 805 Цивільного кодексу України, орендар зобов`язується передати суборендарю в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а суборендар зобов`язується прийняти техніку орендаря та сплачувати орендну плату за її використання.

Згідно п. 1.2 договору ознаки техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в додатку № 1 (в усіх його редакціях) до цього договору.

Пунктом 5.3 договору закріплено, що суборендар здійснює оплату за кожні відпрацьовані 200 га не пізніше трьох днів після підписання акту виконаних робіт, а остаточні розрахунки по орендній платі проводяться суборендарем протягом десяти днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони уклали додаток № 1 до договору в якому погодили техніку, яка передається в суборенду, а саме – транспортний засіб CLAAS TUCANO 570 д.н.з. НОМЕР_1 , (свідоцтво про держреєстрацію – серія НОМЕР_2 ), норма витрат палива на 1 га – 15-18 л.

Додатком № 2 до договору сторони встановили розрахунок суборендної плати, яка складає 47 доларів США (з ПДВ) за один га.

Актом приймання-передачі від 14.10.2025 р. до договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 03/10-25/1 від 03.10.2025 р. засвідчено факт передачі від орендаря суборендарю техніки, а саме – транспортного засобу CLAAS TUCANO 570 д.н.з. НОМЕР_1 , (свідоцтво про держреєстрацію – серія НОМЕР_2 ).

Актом приймання-передачі (повернення) від 30.10.2025 р. до договору суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 03/10-25/1 від 03.10.2025 р. засвідчено факт повернення від суборендаря орендарю техніки, а саме – транспортного засобу CLAAS TUCANO 570 д.н.з. НОМЕР_1 , (свідоцтво про держреєстрацію – серія НОМЕР_2 ).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ФГ "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" було надано ТОВ "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 84428,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта надання послуг № 53 від 30.10.2025 р. на суму 84428,26 грн., підписаного уповноваженими представниками сторін та скіпленого їх печатками.

30.10.2025 р. ФГ "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" виставило ТОВ "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" рахунок на оплату послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 57 від 30.10.2025 р. на суму 84428,26 грн.

Окрім того, позивачем були зареєстровано та надіслано відповідачу податкову накладну від 30.10.2025 р. № 8 на суму 84428,26 грн.

Зазначені обставині відповідачем не заперечено та не спростовано.

05.03.2026 р. ФГ "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" було надіслано відповідачу претензію № 05/03 від 05.03.2026 р. про негайне, не пізніше трьох банківських дні, погашення заборгованості за договором суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 03/10-25/1 від 03.10.2025 р. у розмірі 84428,26 грн., що підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта», долученими до матеріалів справи.

Станом на час звернення позивача до суду, відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

За приписами ст. 805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов`язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Отже, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження надання послуг з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем позивачем до матеріалів справи долучено копію акту надання послуг № 53 від 30.10.2025 р. на суму 84428,26 грн., підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, та копію податкової накладної № 8 від 30.10.2025 р. на суму 84428,26 грн.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.08.2020 р. у справі № 922/2081/19, таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд констатує, що матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем позивачем на суму 84428,26 грн.

Як зазначалося вище, пунктом 5.3 договору закріплено, що остаточні розрахунки по орендній платі проводяться суборендарем протягом десяти днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, строк оплати за надані позивачем послуги є таким, що настав.

З огляду на викладене та виходячи з наданих до суду доказів, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 84428,26 грн. є доведеним та обгрунтованим, тому позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 9694,21 грн. пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 9.1.1 договору у разі неналежного виконання грошового зобов`язання суборендарем пункту 5.3 даного договору, суборендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,05% за кожний день прострочення оплати.

З викладеного вбачається, що пунктом 9.1.1 договору за своєю суттю сторонами встановлено відповідальність суборендаря у вигляді пені, а не штрафу.

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 9694,21 грн., нарахованій за період з 10.11.2025 р. по 26.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 84428,26 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд зазначає, що розмір пені в розрахунку визначено як подвійна облікова ставка НБУ, однак, відповідно до наведених вище умов договору розмір пені (яка вказана в договорі як штраф) становить 0,05% за кожний день прострочення оплати, тому обгрунтований та вірний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1584,48 грн. за період з 10.11.2025 р. по 26.03.2026 р. на суму заборгованості 84428,26 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1584,48 грн.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з 1957,09 грн. інфляційних втрат та 950,69 грн. 3 % річних, нарахованих за період з з 10.11.2025 р. по 26.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 84428,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він, є обгрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Поряд з цим, позивач просив суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України про нарахування на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Водночас суд звертає увагу, що хоч позивач і заявив вимогу про здійснення нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення, положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість нарахування лише відсотків або пені до моменту виконання рішення. Можливості нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення зазначеними нормами не передбачено.

Враховуючи викладене та заявлене позивачем клопотання, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу, починаючи з 27.03.2026 р. до моменту виконання рішення в частині погашення суми основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 84428,26 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "БЕРЕЗАНКА" (09001, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Шолом Алейхема, буд. 16, оф. 2, код 38713642) на користь Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (66344, Одеська обл., Подільський р-н, с. Коси, вул. Тиха, буд. 24, код 43456510) 84428 (вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 26 коп. основної заборгованості, 1584 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. пені, 950 (дев`ятсот п`ятдесят) грн. 69 коп. 3% річних, 1957 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн. 88 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Київської області у даній справі, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 84428 грн. 26 коп., починаючи з 27.03.2026 р., до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна