Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №911/710/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/710/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" (49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Старозаводська, буд. 21д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5)

про стягнення 240861,74 грн. заборгованості,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" (далі – позивач, ТОВ "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (далі – відповідач, ТОВ "ЕКСПАНСІЯ") про стягнення 240861,74 грн. заборгованості за договором № 539 від 23.06.2022 р., у тому числі – 217225,21 грн. основної заборгованості, 5881,03 грн. інфляційних втрат, 2506,52 грн. 3% річних, 15248,98 грн. неустойки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку відповідачу товару, який останнім не був оплачений, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 217225,21 грн. основної заборгованості, 5881,03 грн. інфляційних втрат, 2506,52 грн. 3% річних, 15248,98 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2026 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 2890,34 грн.

23.03.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 23.03.2026 р. (вх. № 4908/26 від 23.03.2026 р.) про усунення недоліків позовної заяви, за якою позивач надає докази сплати судового збору у розмірі 2890,34 грн.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2026 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/710/26 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 31.03.2026 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.06.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (замовник) був укладений договір № 539 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору та замовлення.

Згідно з п. 1.2 договору товар поставляється в асортименті, узгодженому сторонами договору в логістичній специфікації (додаток № 1) та за цінами, що визначені в прайс-листі (додаток № 2), які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що обов`язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку відповідної накладної (видаткової та товарно-транспортної), зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших документів, передбачених розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючому прайс-листу та належне виконання постачальником вимог п.4.7 даного договору. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог цього договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки.

Пункт 4.7 договору передбачає, що постачальник підтверджує своє зобов`язання видавати згідно з податковим законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги покупця, постачальник зобов`язується надсилати покупцю в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS», на адресу dn_f_expansionn@fozzy.ua. – податкові накладні/розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь постачальника, у відповідності до вимог чинного законодавство України.

01.05.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" укладено додаткову угоду до договору № 539 від 23.06.2022 р., згідно з п. 1 якої оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.9 та п. 4.7 даного договору. Якщо постачальник виконав вимоги п. 2.9 та п. 4.7 даного договору пізніше 10-денного (десятиденного) строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п.п. 2.9 та п. 4.7 даного договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу – всі інші платежі, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 238542,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № Б000001789 від 23.06.2025 р. на суму 31612,56 грн. (частково оплачена на суму 21317,27 грн.), № Б000001922 від 07.07.2025 р. на суму 42843,84 грн., № Б000002061 від 21.07.2025 р. на суму 42241,92 грн., № Б000002199 від 04.08.2025 р. на суму 21380,16 грн., № Б000002543 від 15.09.2025 р. на суму 17912,64 грн., № Б000002681 від 29.09.2025 р. на суму 31158,24 грн., № Б000002811 від 13.10.2025 р. на суму 23055,36 грн., № Б000002937 від 27.10.2025 р. на суму 13393,44 грн., № Б000003045 від 10.11.2025 р. на суму 14944,32 грн.

Окрім того, позивачем були зареєстровані та надіслані відповідачу податкові накладні від 23.06.2025 р. № 1541 (сума 31612,56 грн.), від 07.07.2025 р. № 1587 (сума 42843,84 грн.), від 21.07.2025 р. № 1690 (сума 42241,92 грн.), від 04.08.2025 р. № 1831 (сума 21380,16 грн.), від 15.09.2025 р. № 2091 (сума 17912,64 грн.), від 29.09.2025 р. № 2208 (сума 31158,24 грн.), від 13.10.2025 р. № 2309 (сума 23055,36 грн.), від 27.10.2025 р. № 2412 (сума 13393,44 грн.), від 10.11.2025 р. № 22662 (сума 14944,32 грн.).

Відповідно до наданої до матеріалів справи копії акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 р. по 31.01.2026 р., підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками, за ТОВ "ЕКСПАНСІЯ" перед позивачем станом на 31.01.2026 р. рахується заборгованість у розмірі 217225,21 грн.

Зазначені обставині відповідачем не заперечено та не спростовано.

Оскільки станом на час звернення позивача до суду відповідач не розрахувався за поставлений йому товар, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Отже, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження постачання товару відповідачу, позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № Б000001789 від 23.06.2025 р. на суму 31612,56 грн. (частково оплачена на суму 21317,27 грн.), № Б000001922 від 07.07.2025 р. на суму 42843,84 грн., № Б000002061 від 21.07.2025 р. на суму 42241,92 грн., № Б000002199 від 04.08.2025 р. на суму 21380,16 грн., № Б000002543 від 15.09.2025 р. на суму 17912,64 грн., № Б000002681 від 29.09.2025 р. на суму 31158,24 грн., № Б000002811 від 13.10.2025 р. на суму 23055,36 грн., № Б000002937 від 27.10.2025 р. на суму 13393,44 грн., № Б000003045 від 10.11.2025 р. на суму 14944,32 грн. та копії податкових накладних від 23.06.2025 р. № 1541 (сума 31612,56 грн.), від 07.07.2025 р. № 1587 (сума 42843,84 грн.), від 21.07.2025 р. № 1690 (сума 42241,92 грн.), від 04.08.2025 р. № 1831 (сума 21380,16 грн.), від 15.09.2025 р. № 2091 (сума 17912,64 грн.), від 29.09.2025 р. № 2208 (сума 31158,24 грн.), від 13.10.2025 р. № 2309 (сума 23055,36 грн.), від 27.10.2025 р. № 2412 (сума 13393,44 грн.), від 10.11.2025 р. № 22662 (сума 14944,32 грн.).

Суд відзначає, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 28.08.2020 р. у справі № 922/2081/19, таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд констатує, що матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару позивачем у період з червня по листопад 2025 року на загальну суму 238542,48 грн., який не був оплачений останнім у повному обсязі.

Долученим до матеріалів справи актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 р. по 31.01.2026 р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками, підтверджується заборгованість ТОВ "ЕКСПАНСІЯ" перед позивачем станом на 31.01.2026 р. у розмірі 217225,21 грн., а також з його змісту вбачається, що за видатковою накладною № Б000001789 від 23.06.2025 р. на суму 31612,56 грн. зарахована часткова оплата на суму 21317,27 грн.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18.

Згідно з п. 1 додаткової угоди до договору оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.9 та п. 4.7 даного договору.

Позивачем виконано вимоги пунктів 2.9 та 4.7 договору, а саме – оформлено у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку відповідні видаткові накладні, зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, надіслано покупцю в електронному вигляді за допомогою модуля електронного документообігу в програмному забезпеченні «M.E.DOC IS» податкові накладні. Отже, суд констатує, що строк оплати товару є таким, що настав.

З огляду на викладене та виходячи з наданих до суду матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 217225,21 грн. є доведеною та обгрунтованою, не запереченою та не спростованою відповідачем, тому позовна вимога про стягнення суми основоного боргу підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3393,86 грн. неустойки.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З долученого до матеріалів справи розрахунку неустойки вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 15248,98 грн., нарахованій за період з 22.08.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 10295,29 грн., за період з 05.09.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 42843,84 грн., за період з 19.09.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 42241,92 грн., за період з 03.10.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 21380,16 грн., за період з 14.11.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 17912,64 грн., за період з 28.11.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 31158,24 грн., за період з 12.12.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 23055,36грн., за період з 26.12.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 13393,44 грн., за період з 09.01.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 14944,32 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд зазначає, що він є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5881,03 грн. інфляційних втрат та 2506,52 грн. 3% річних, нарахованих за період з 22.08.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 10295,29 грн., за період з 05.09.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 42843,84 грн., за період з 19.09.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 42241,92 грн., за період з 03.10.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 21380,16 грн., за період з 14.11.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 17912,64 грн., за період з 28.11.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 31158,24 грн., за період з 12.12.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 23055,36 грн., за період з 26.12.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 13393,44 грн., за період з 09.01.2025 р. по 11.03.2026 р. на суму заборгованості у розмірі 14944,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично вірним та обгрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних у даній справі вимог в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВІЗАРД ЛТД" (49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Старозаводська, буд. 21д, код 41156891) 217225 (двісті сімнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 15248 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 98 коп. неустойки, 2506 (дві тисячі п`ятсот шість) грн. 52 коп. 3% річних, 5881 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 34 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна