Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №723/3619/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В. Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К. А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Палій Ольги Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює оператором технологом на ТОВ «Облторгсервіс», місце реєстрації: АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Палій О. С. на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок в дохід держави.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 01 серпня 2026 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , що виразилось в образливій нецензурній лайці та погрозах фізичною розправою, та завдано шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Палій О. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2026 року, та закрити провадження у справі.

Провадження № 33/822/411/26 Головуючий у І інстанції: Бужора В. Т.

Категорія ст. 173-2 КУпАП Доповідач: Марчук В. Т.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права

Зазначає, що зранку 01 серпня 2026 року ОСОБА_2 без будь-якого узгодження чи попередження привезла на адресу місця проживання ОСОБА_1 їх спільних доньок та повідомила, що залишає дітей з їх батьком на один місяць, оскільки вона втомилась.

У вказаний день ОСОБА_1 працював у нічну зміну та не міг у такий короткий час взяти відгул чи вихідний, а тому був змушений просити свою матір – ОСОБА_3 побути з дітьми у цей день.

Проте, через декілька годин ОСОБА_2 повернулась та учинила скандал, оскільки передумала та хотіла забрати дітей. ОСОБА_1 не впустив її у своє помешкання, зазначивши, що діти залишаться з ним та попросив її покинути подвір`я його будинковолодіння.

Ані до образ, ані до погроз ОСОБА_1 не вдавався, натомість ОСОБА_2 поводилась агресивно, ображала, кричала та нецензурно висловлювалась щодо ОСОБА_1 .

За наслідками зазначених обставин ОСОБА_2 викликала поліцію, якій повідомила, що щодо неї вчинено домашнє насильство психологічного характеру.

Звертає увагу на те, що протокол було складено виключно зі слів ОСОБА_2 .

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які форми психологічного тиску щодо ОСОБА_2 .

Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що подія мала місце за місцем проживання ОСОБА_1 , що підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 сама прийшла до нього додому та спровокувала конфлікт.

До початку судового засідання адвокат Палій О. С. подала додаткові пояснення в яких зазначила наступні обставини.

Вважає, що наявний в матеріалах справи консультаційний висновок спеціаліста слід оцінювати критично, оскільки, згідно даних зазначених у ньому неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між сваркою, яка сталася 01 серпня 2026 року та емоційним станом потерпілої, який зафіксовано таким висновком.

Судом першої інстанції, не було оцінено ані взаємовідносини сторін, ані обставини, які спричинили ситуацію, що мала місце 01 серпня 2026 року.

Зазначає, що відомості зазначені у Формі оцінки ризиків, з пояснень потерпілої, суперечать письмовим поясненням потерпілої ОСОБА_2 .

Між вказаними особами вже довгий час тривають непорозуміння з приводу їх участі у вихованні спільних дітей.

Апеляційний розгляд проводився у відсутності потерпілої ОСОБА_2 , яка належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, але в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Палій О. С., які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги судом першої інстанції не були виконані.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 355010 вбачається, що 01 серпня 2026 року о 12 год. 35 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , що виразилось в образливій нецензурній лайці та погрозах фізичною розправою, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 вказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи,

Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт у зв`язку з залишенням матір`ю – ОСОБА_2 , їхніх спільних доньок за місцем проживання батька – ОСОБА_1 , та подальшою зміною її рішення.

Зокрема, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 01 серпня 2026 року ОСОБА_2 привезла до нього дітей. Вона повідомила, що через втому залишає їх на місяць, після чого залишила доньок біля дверей. Оскільки ОСОБА_1 працював у нічну зміну, він був змушений попросити свою матір про допомогу в догляді за ними. Із собою у дітей було лише два невеликих рюкзаки та пакет з іграшками. Через декілька хвилин ОСОБА_2 повернулася та почала вимагати повернути дітей. ОСОБА_1 відповів відмовою, оскільки не хотів травмувати дітей, не впустив її до свого помешкання та попросив покинути територію домоволодіння. Через це між ними виник конфлікт. ОСОБА_2 продовжувала наполягати на поверненні дітей. Зрештою ОСОБА_1 попросив її зачекати та вивів їй доньок. Після цього на місце події прибула поліція. На той момент діти вже перебували в автомобілі ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що не була безпосереднім очевидцем подій, а про вказані обставини дізналася під час телефонних розмов із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зокрема, свідку відомо, що ОСОБА_2 01 серпня 2026 року залишила дітей у ОСОБА_1 , після чого останній зателефонував їй та попросив допомоги в догляді за ними, оскільки мав виходити на роботу в нічну зміну. Згодом ОСОБА_2 повернулася, спровокувала конфлікт та забрала дітей.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт побутового конфлікту між сторонами не свідчать про вчинення психологічного насильства. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дії ОСОБА_1 спричинили шкоду психічному здоров`ю потерпілої, викликали у неї побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість чи нездатність захистити себе, що є обов`язковими ознаками психологічного домашнього насильства.

В протоколі про адміністративне правопорушення не наведено жодних відомостей про те, у чому саме проявилася шкода психічному здоров`ю потерпілої, які наслідки для її психологічного стану настали внаслідок дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, у протоколі про адміністративне правопорушення фактично не наведено обставин, які б свідчили про наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у частині тверджень про вчинення психологічного насильства.

Щодо наявного в матеріалах справи консультаційного висновку спеціаліста від 03 серпня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_4 встановлено діагноз «змішаний тривожний та депресивний розлад, ситуаційно обумовлений», слід зазначити наступне.

Сам по собі вказаний медичний документ не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, оскільки він жодним чином не підтверджує наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між конфліктом, що відбувся 01 серпня 2026 року, та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_4 . Даний висновок констатує лише психоемоційний стан ОСОБА_4 на момент її звернення до лікаря, але не доводить наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Наявна в матеріалах справи форма оцінки ризиків має виключно інформаційний характер і не є достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний документ складено поліцейським виключно на підставі суб`єктивних пояснень потерпілої ОСОБА_2 .

Крім того, суд звертає увагу на наявність істотних суперечностей між формою оцінки ризиків та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 . Зокрема, у формі оцінки ризиків вказано, що потерпіла боїться за своє життя та життя дітей, оскільки проживає сама, тоді як у письмових поясненнях вона зазначає, що привезла дітей до їхнього батька — ОСОБА_1 на місяць.

Такі розбіжності ставлять під сумнів об`єктивність та достовірність відомостей, внесених до форми оцінки ризиків.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що діти мали при собі лише два невеликі рюкзаки та пакет з іграшками, без будь-якого змінного одягу чи засобів особистої гігієни. Зазначена обставина об`єктивно викликає обґрунтований сумнів щодо наміру залишити дітей у батька строком на один місяць, що, у свою чергу, ставить під сумнів достовірність та об`єктивність письмових пояснень самої потерпілої.

Крім того, апеляційний суд критично оцінює письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 про те, що конфлікт відбувався у присутності малолітніх дітей, які нібито злякалися дій ОСОБА_1 та тікали в автомобіль, оскільки вказані пояснення спростовуються наявним у матеріалах справи рапортом працівників поліції, згідно з яким під час виїзду на місце події та з`ясування обставин інциденту дітей виявлено не було.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що діти в момент конфлікту знаходились в його будинку, а після приїзду працівників поліції в автомобілі ОСОБА_2 .

За таких обставин, твердження про вчинення правопорушення в присутності дітей та завдання їм психологічної травми суд апеляційної інстанції визнає надуманими та такими, що не підтверджуються доказами.

Крім того, суд зазначає, що в межах даного протоколу ОСОБА_1 не ставиться у провину вчинення домашнього насильства чи будь-яких інших протиправних дій відносно його малолітніх доньок.

Згідно термінового заборонного припису, ОСОБА_1 заборонено контактувати із ОСОБА_2 до 02.08.2026 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2026 року ОСОБА_4 за власною ініціативою прибула до місця проживання ОСОБА_1 та фактично була ініціатором конфлікту. Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв активних дій, спрямованих на спілкування з ОСОБА_2 . Той факт, що потерпіла самостійно приїхала до його домоволодіння, свідчить про провокування нею конфліктної ситуації.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 , який перебував у власному житлі та вимагав від ОСОБА_2 покинути його подвір`я, була вимушеною та правомірною спробою припинити сварку, а не проявом психологічного домашнього насильства.

Відсутність належних доказів погроз, залякування, психологічного тиску чи інших дій, які за своїм характером і наслідками могли б свідчити про вчинення психологічного домашнього насильства саме за обставин, зазначених у протоколі, не дають підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов передчасного та помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства стосовно потерпілої ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, постанова Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП -закриттю, у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Палій Ольги Сергіївни задовольнити.

Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2026 року скасувати, а провадження відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.

Суддя [підпис] В.Т. Марчук