Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №715/1038/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_4

та сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025262020002934, за апеляційною скаргою керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.06.2026 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, який є особою з інвалідністю третьої групи, учасника бойових дій, в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.06.2026 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.

ЄУНСС: 715/1038/26 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_9

НП:11-кп/822/311/26 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст. 301-1 КК України

На вказаний вирок суду першої інстанції керівник Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 та доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просить вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.06.2026 року скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 років пробаційного нагляду з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та організацією дозвілля дітей, строком на 3 роки, а на підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на нього відповідні обов`язки. В іншій частині вирок районного суду просить залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання.

Вказує, що санкцією ч.1 ст.301-1 КК України поряд з основними видами покарань передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, однак суд першої інстанції такого покарання ОСОБА_6 не призначив.

Зазначає, що положення ст.55 КК України не містять заборони на призначення такого додаткового покарання у разі, якщо обвинувачений на час вчинення кримінального правопорушення не обіймав відповідної посади та не займався певною діяльністю, що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2023 року у справі №404/2081/22.

Як встановлено судом першої та судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 , діючи умисно, приблизно починаючи з весни 2025 року, завантажив із всесвітньої мережі Інтернет для власних потреб фото- та відеофайли дитячої порнографії, які без мети збуту чи розповсюдження зберігав у своєму мобільному телефоні марки «Samsung Galaxy A31», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер № НОМЕР_3 .

22 серпня 2025 року під час огляду зазначеного мобільного телефону, добровільно наданого ОСОБА_6 , було виявлено фото- та відеофайли дитячої порнографії, які останній зберігав без мети збуту чи розповсюдження.

Відповідно до п.3 висновку експерта №КСЕ-19/126-25/183 від 30.03.2026 року, 993 графічних файли та 15 відеофайлів, виявлених на мобільному телефоні марки «Samsung Galaxy A31», містять інформацію характеру дитячої порнографії.

Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.301-1 КК України як умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та технологій, а також умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскарженого судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, надавши учасникам судового провадження слово у судових дебатах, а обвинуваченому – останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки судовий розгляд судом першої інстанції проведено в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій, а також основне призначене покарання, то оскаржений вирок у цих частинах апеляційним судом не переглядається.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з непризначенням обов`язкового додаткового покарання, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

За правилами ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, суди при постановленні вироку повинні обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Так, санкцією ч.1 ст301-1 КК України, поряд з основними покараннями у виді пробаційного нагляду, обмеження волі або позбавлення волі, передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зі змісту санкції вказаної норми вбачається, що таке додаткове покарання є обов`язковим при призначенні будь-якого з передбачених нею основних покарань.

Як вбачається із вироку, районний суд, призначивши ОСОБА_6 за ч.1 ст. 301-1 КК України основне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, не призначив обвинуваченому обов`язкового додаткового покарання, яке передбачене санкцією цієї норми.

При цьому положення ст. 55 КК України не містять заборони щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю особі, яка на час вчинення кримінального правопорушення відповідної посади не обіймала та такою діяльністю не займалася.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2023 року у справі № 404/2081/22, згідно з якою таке додаткове покарання може бути призначено незалежно від того, чи обіймав обвинувачений певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд першої інстанції не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 413 КПК України незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

При призначенні ОСОБА_6 покарання апеляційний суд враховує ті ж обставини, що були враховані судом першої інстанції, характер вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення та дані про особу обвинуваченого, і доходить висновку про необхідність призначення йому, поряд з основним покаранням у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та організацією дозвілля дітей, на строк 3 роки.

Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ч. 2 ст.69 КК України та непризначення йому обов`язкового додаткового покарання колегія суддів не вбачає з огляду на всі обставини справи.

За положеннями п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.06.2026 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

Керуючись ст.373, 374, 404, 405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.06.2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч.1 ст.301-1 КК України призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та організацією дозвілля дітей, на строк 3 (три) роки.

На підставі п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

-

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3