Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №390/3226/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/3226/25

провадження № 22-ц/4809/1549/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року у складі судді Підгірської Г. О. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на свою користь аліменти на своє утримання як повнолітньої непрацездатної доньки з інвалідністю у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, на весь період непрацездатності повнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є повнолітньою донькою відповідача ОСОБА_2 та має інвалідність ІІ групи безстроково, у зв`язку з чим є непрацездатною, потребує постійного стороннього догляду, систематичного лікування та матеріальної допомоги.

Позивачка проживає разом із матір`ю ОСОБА_4 , яка є пенсіонеркою, при цьому отримуваних ними коштів недостатньо для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування та придбання необхідних лікарських засобів.

Водночас відповідач як батько матеріальної допомоги на утримання повнолітньої непрацездатної доньки добровільно не надає, хоча проходить військову службу у Збройних Силах України, має стабільний дохід та можливість надавати таку допомогу.

З урахуванням викладеного, посилаючись на положення статей 198, 200 СК України, якими передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, за умови можливості батьків її надавати, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину з інвалідністю задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання її як повнолітньої непрацездатної дочки у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з дня пред`явлення позову, довічно.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 є повнолітньою особою з інвалідністю ІІ групи, непрацездатною, потребує постійного догляду та матеріальної допомоги, а її доходів недостатньо для забезпечення необхідних потреб.

Водночас відповідач є працездатним, не має утриманців, отримує систематичний дохід та має можливість надавати доньці матеріальну допомогу, а тому, врахувавши матеріальне становище сторін та вимоги статей 198, 200 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Москаленко Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати судове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання її як повнолітньої непрацездатної дочки у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з дня пред`явлення позову, строком на 5 років.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно дослідив обставини справи та не врахував фактичний майновий стан ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції необґрунтовано врахував доходи відповідача за 2025 рік, зокрема виплати, отримані під час військової служби, благодійну допомогу та кошти за оренду земельної ділянки, отримані наперед за три роки, тоді як на час розгляду справи основним його доходом була пенсія.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено обсяг її потреб у додатковій матеріальній допомозі, а суд першої інстанції не врахував стан здоров`я та матеріальне становище самого ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, відповідач не заперечує обов`язку допомагати повнолітній непрацездатній доньці, однак вважає обґрунтованим стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини його доходу строком на п`ять років, а не 1/4 частини довічно.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Барабашевої К. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу Москаленка Ю. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року без змін.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Москаленко Ю. В. підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Барабашева К. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є повнолітньою донькою відповідача, має інвалідність ІІ групи з дитинства, встановлену безстроково, є непрацездатною та потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, проживає разом із матір`ю, яка здійснює за нею догляд, при цьому сама має інвалідність ІІІ групи, хронічні захворювання та незначний дохід.

Відповідач є працездатною особою, не має утриманців, має у власності земельну ділянку, яка перебуває в оренді, та отримує доходи з різних джерел, у тому числі пенсію.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов`язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).

У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При цьому частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни це, зокрема, особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Отже, повнолітньою непрацездатною особою є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 липня 1990 року ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 8).

Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 червня 2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства безстроково (а. с. 9).

Відповідно до копії висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього догляду, який здійснює її мати ОСОБА_4 (а. с. 10).

Згідно з копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05 листопада 2025 року у ОСОБА_1 наявні відповідні захворювання, у зв`язку з якими їй призначено постійне медикаментозне лікування (а. с. 11)

Відповідно до копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи у розмірі 3 038 грн щомісячно, а за період із травня по жовтень 2025 року їй нараховано та виплачено 18 228 грн (а. с. 12).

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Катеринівської сільської ради від 29 квітня 2025 року № 385 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК від 24 липня 2017 року ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності (а. с. 53).

Згідно з копією довідки ЛКК від 13 вересня 2022 року № 188 ОСОБА_4 за станом здоров`я є хронічно хворою та потребує постійного стороннього догляду (а. с. 54).

Із копії довідки КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 08 грудня 2023 року № 126 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого за період лікування з 21 листопада по 15 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 проходила стаціонарне лікування з приводу захворювання лівого колінного суглоба та 07 грудня 2023 року їй проведено тотальне цементне ендопротезування лівого колінного суглоба, після чого рекомендовано відновне лікування (а. с. 55).

Відповідно до копії висновку відеоезофагогастродуоденоскопії від 25 лютого 2026 року у ОСОБА_4 діагностовано хронічний гастродуоденіт у стадії загострення, а наданим фіскальним чеком від 26 лютого 2026 року підтверджуються витрати на придбання лікарських засобів (а. с. 51-52).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2024 року по IV квартал 2025 року ОСОБА_2 упродовж зазначеного періоду отримував доходи з різних джерел, у тому числі грошове забезпечення та інші виплати від військової частини НОМЕР_2 , а також доходи від інших податкових агентів (а. с. 63-65).

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_2 від 06 серпня 2025 року № 2530 ОСОБА_2 у періоди з 15 грудня 2024 року по 24 квітня 2025 року та з 12 травня по 31 липня 2025 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а. с. 54).

Згідно з довідкою про доходи Пенсійного фонду України, сформованою 20 квітня 2026 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком: у листопаді–грудні 2025 року — по 8 889,66 грн щомісячно, у січні–лютому 2026 року — по 8 948,16 грн, у березні–квітні 2026 року — по 9 146,39 грн, а загальна сума пенсії за період з 01 листопада 2025 року по 30 квітня 2026 року становила 53 968,42 грн (а. с. 89).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені докази у своїй сукупності підтверджують наявність передбачених статтею 198 СК України умов для виникнення у ОСОБА_2 обов`язку утримувати повнолітню дочку, а саме: непрацездатність ОСОБА_1 , її потребу в матеріальній допомозі та можливість відповідача таку допомогу надавати.

Зокрема, ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з дитинства, встановлену безстроково, потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування, а отримувана нею пенсія по інвалідності у розмірі 3 038 грн щомісячно з огляду на стан її здоров`я та постійні потреби не свідчить про відсутність потреби в матеріальній допомозі. При цьому догляд за нею здійснює мати, яка сама має ІІІ групу інвалідності, хронічні захворювання та потребує лікування.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 отримував доходи з різних джерел, отримує пенсію за віком, має у власності земельну ділянку, яка перебуває в оренді, та не має інших утриманців, що свідчить про наявність у нього матеріальної можливості брати участь в утриманні повнолітньої непрацездатної дочки.

Таким чином, врахувавши стан здоров`я та матеріальне становище сторін, потребу позивачки у постійному догляді й лікуванні, розмір її доходу, а також матеріальну можливість відповідача надавати допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідає принципам розумності, справедливості та добросовісності, забезпечує необхідний баланс між потребами повнолітньої непрацездатної дочки та матеріальними можливостями відповідача, а також узгоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин.

Доводи апеляційної скарги про неправильне врахування судом першої інстанції матеріального становища відповідача є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено отримання ним доходів із різних джерел, наявність земельної ділянки, яка перебуває в оренді, а також регулярного доходу у вигляді пенсії за віком, а характер окремих виплат, отриманих під час військової служби, та отримання орендної плати наперед не спростовують наявності у відповідача матеріальної можливості надавати допомогу дочці.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про недоведеність потреби позивачки у матеріальній допомозі, оскільки вона має ІІ групу інвалідності з дитинства безстроково, потребує постійного стороннього догляду та медикаментозного лікування, а розмір її пенсії становить 3 038 грн щомісячно, що підтверджує потребу в додатковій матеріальній допомозі з боку батька.

Посилання на неврахування стану здоров`я та матеріального становища відповідача також не спростовують висновків суду, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11.09.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник