Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №344/13501/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/13501/26

Провадження № 33/4808/550/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Повха І.Д.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривень, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 06.07.2026 року о 23-51 год. в м.Івано-Франківську по вул.Галицька, 201А, керував транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився в встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року та прийняти нову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, зокрема довідці № 19 за результатами медичного огляду, проведеного 07.07.2026 року о 01:10, тобто через 1 годину 19 хвилин після зупинки та через 39 хвилин після складення протоколу. За результатами огляду ознак сп`яніння не виявлено. На думку ОСОБА_1 , цей доказ має істотне значення для оцінки обставин справи, оскільки огляд проведено в межах двогодинного строку, передбаченого пунктом 7 відповідного Порядку.

ОСОБА_1 наголошує на суперечностях між відомостями, зазначеними у протоколі, відеозаписом та результатами медичного огляду. Зокрема, зазначена у протоколі ознака сп`яніння — «поведінка, що не відповідає обстановці» — не знаходить підтвердження на відеозаписі, а сам поліцейський характеризує поведінку водія як адекватну. При цьому медичний огляд, проведений невдовзі після події, ознак сп`яніння не встановив.

На переконання ОСОБА_1 , суд фактично не усунув зазначених суперечностей, обмежившись висновком про те, що відмова від проходження огляду сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас це не звільняло суд від обов`язку дослідити та оцінити всі докази, які ставлять під сумнів достовірність обставин, зафіксованих у протоколі, у тому числі результати подальшого медичного огляду.

Також ОСОБА_1 посилається на недоліки оформлення адміністративних матеріалів, зокрема неповну фіксацію обставин та питання вручення примірника протоколу.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що висновок суду про доведеність складу адміністративного правопорушення зроблено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Повх І.Д. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Зокрема, зі змісту доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Повха І.Д. вбачається, що вони вважають, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки вимога працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння була обґрунтована посиланням на наявність у водія транспортного засобу ознак сп`яніння, які в дійсності були відсутні. Стверджують, що водій ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння на час керування транспортним засобом, не мав ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю і поведінки та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку внаслідок надмірного остраху отримати позитивний результат. Вважають, що самостійне проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння у медичному закладі через 1 годину 19 хв. після зупинки працівниками поліції транспортного засобу під його керуванням, свідчить про те, що останній не керував автомобілем у стані сп`яніння та перебував у тверезому стані.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №712620 від 07.07.2026 року, водій ОСОБА_1 06.07.2026 року о 23 год. 51 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Аглицька, 201а керував ТЗ Тойота Ланд Крузер д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алккотест 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1,2)

Протокол складений уповноваженою особою – інспектором 1 взводу 1 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Кокерчуком Р.О., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Разом з тим, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що водій відмовився від пояснень.

У протоколі зазначено, що у водія ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 3, 4)

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», складене 06.07.2026 року о 23 год. 59 хв. (а.с. 5, 6), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія.

Згідно з рапортом інспектора взводу 1 роти 1 УПП в Івано-Франківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кокерчука Р. (а.с. 8) вбачається, що 06.07.2026 року здійснюючи патрулювання в м. Івано-Франківськ в складі екіпажу Ясень-101 спільно з сержантом поліції Бедрієм В.П. ними було зупинено ТЗ Тойота Ланд Крузер д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 під час надання допомоги у відтворенні слідчих дій щодо ДТП із загиблими по АДРЕСА_2 , також інформація стосовно вищевказаного ТЗ надійшла від чергової частини УПП, а саме, що водій вищевказаного ТЗ ймовірно керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Після чого о 23 год. 51 хв. даний транспортний засіб, під час руху в сторону міста Івано-Франківськ згідно п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений. В подальшому в ході перевірки документів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, ними на місці події водію було запропоновано у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6810 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в медичному закладі, на що останній відмовився, після чого було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №712620. Дана подія фіксувалася на нагрудний відео реєстратор 474128, 471492.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника УПП в Івано-Франківській області про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

До матеріалів справи також долучено: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №712620 щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування ТЗ протягом 24 годин (а.с. 7), інформація щодо посвідчення водія, виданого ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Долучений до матеріалів провадження відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 9).

Відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , після чого у водія ОСОБА_1 було перевірено наявність відповідного посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції з`ясовують у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої та пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» на місці зупинки. Водій від проходження такого огляду відмовився. Після цього йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, від чого він також відмовився, зазначивши, що просто відмовляється від проходження огляду.

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та повідомили, що в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та поведінку, що не відповідає обстановці. Також водію роз`яснено, що у зв`язку з відмовою від проходження огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначив, що йому необхідно проїхати невелику відстань до місця проживання. Працівники поліції повторно роз`яснили йому допустимий рівень алкоголю в крові та наслідки перевищення встановленої норми або відмови від проходження огляду.

Крім того, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, після чого працівниками поліції оформлено адміністративні матеріали.

Згодом ОСОБА_1 ознайомлено зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак від його підпису та отримання копії протоколу про адміністративного правопорушення він відмовився. Після цього водія ознайомлено з іншими матеріалами, складеними за фактом зазначеної події.

Відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовився виконувати законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що самостійне проходження ним огляду на стан сп`яніння після складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення спростовує висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту відеозапису вбачається, що працівник поліції, діючи в межах своїх повноважень, правомірно запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», оскільки вважав, що останній має певні ознаки сп`яніння та можливо керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Так, за своїм правовим змістом вимога працівника поліції є пропозицією, яка ґрунтується на законі та спрямована до водія транспортного засобу на вчинення відповідних дії з метою виконання обов`язків, які покладені на нього у відповідності до ПДР України.

Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 повністю розумів, що у відповідності до п.2.5 ПДР України, за наявності підозри в тому, що він керує транспортним засобом у стані сп`яніння, він зобов`язаний пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що діючий закон дозволяє водію транспортного засобу відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні положення містяться у п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, яким встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, у разі відмови водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, працівник поліції повинен запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння дозволяє встановити суб`єктивне ставлення водія транспортного засобу до виконання вимог п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння та визначити психологічне ставлення водія транспортного засобу щодо можливості спростувати підозру працівника поліції про перебування водія у стані сп`яніння.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги пройти огляд на стан сп`яніння не має принципового значення у тому випадку, коли сукупність досліджених судом належних та допустимих доказів свідчить про те, що водій транспортного засобу в категоричній формі відмовлявся виконувати вимоги п.2.5 ПДР щодо проходження огляду на стан сп`яніння, посилається на обставини, які унеможливлюють проведення такого огляду та індиферентно ставиться до способу в який буде проведений такий огляд.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння посилаючись на обставини, які унеможливлювали виконання ним вимог п.2.5 ПДР України та проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Зокрема, законодавець передбачив, що за своїми правовими наслідками та рівнем відповідальності, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння та порушення вимог п.2.5 ПДР України прирівнюється до правопорушення, яке стосується керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до волевиявлення законодавця вбачається, що останній виходив з того, що водій транспортного засобу, який підозрюється в тому, що керував транспортним засобом у стані сп`яніння може відмовитись від виконання вимог п.2.5 ПДПР України тільки за умови, що він дійсно перебуває у стані сп`яніння та повністю розуміє, що проведення такого огляду зможе довести, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання на неповноту судового розгляду, оскільки сукупність досліджених судом доказів дозволяла повно та всебічно встановити обставини вчиненого правопорушення та прийти до висновку про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської ради» № 19 ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу 07.07.2026 року та пройшов огляд на стан сп`яніння, який було проведено лікарем ОСОБА_3 , за результатами якого в нього не було виявлено ознак сп`яніння. Дата та точний час огляду 07.07.2026р. 01год.10 хв.

Так, на думку ОСОБА_1 , цей доказ має істотне значення для оцінки обставин справи, оскільки огляд проведено в межах двогодинного строку, передбаченого п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103

Разом з тим, відповідно до вказаного пункту саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який його доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Присутність працівника поліції під час проведення огляду визначена законодавцем як додаткова гарантія об`єктивності проведення такого огляду, оскільки забезпечує відсутність можливого впливу на лікаря медичного закладу, який проводить такий огляд.

Зокрема, відповідно до п.22. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Апеляційний суд вважає, що довідка Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської ради» № 19 про відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, оскільки тільки підтверджує перебування останнього у тверезому стані після певного періоду часу з моменту виникнення підстав для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що результати огляду на стан сп`яніння залежать від своєчасності проведення такого огляду, оскільки обумовлені елімінацією алкоголю (процес виведення етанолу та продуктів його розпаду з організму).

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп`яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особам

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв