Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №342/5/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/5/26

Провадження № 22-ц/4808/1720/26

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Панасюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Чернелицької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про призначення опікуном недієздатної дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 23 червня 2026 року під головуванням судді Андріюк І.Г. у м. Городенка,

в с т а н о в и в:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду першої інстанції з заявою про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_4 .

Вимоги заяви обґрунтував тим, що ОСОБА_3 є його донькою, якій встановлено першу групу інвалідності підгрупи «А» в силу важких рухових порушень. Рішенням Городенківського районного суду від 23.03.2022 (дію рішення продовжено) визнано ОСОБА_3 недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_2 .

На даний час здоров`я доньки погіршилось, її хвороба прогресує, вона є лежачою, дружина позивача самостійно не може впоратись з доглядом доньки, оскільки має загострення варикозу та прогресуючу гіпертонічну хворобу, потребує курсу лікування, проте немає з ким залишити доньку, а стан здоров`я недієздатної доньки передбачає обов`язковий постійний нагляд. Донька потребує нового інвалідного візка, що передбачає оформлення документів, та в цей час інший з батьків має доглядати доньку. Крім того, дружина повинна доглядати своїх перестарілих батьків, оскільки брат загинув при виконанні обов`язку по захисту України від російської агресії та вона залишилась єдиною донькою. Батько дружини є незрячим, інвалідом ІІ групи.

Законодавство України дозволяє призначення декількох опікунів, що залежить від потреб особи, яка потребує опіки, та можливості осіб виконувати обов`язки опікуна. Позивач вважає, що відповідає критеріям для надання статусу опікуна, будь-які перешкоди для призначення таким відсутні.

Просив призначити його опікуном недієздатної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки с. Дубки, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Рішенням Городенківського районного суду від 23 червня 2026 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки прийняте на основі неповного і необ`єктивного з`ясування обставин справи та порушує норми матеріального і процесуального права.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вважає, що суд першої інстанції порушив процесуальні норми, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зазначає, що здоров`я його доньки ОСОБА_5 погіршилося, внаслідок чого його дружина ОСОБА_2 самостійно не справляється з її доглядом. Внаслідок хвороби ОСОБА_3 не може висловлювати свої думки, бо не розмовляє, не може одягнутись, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому, не може забезпечити собі елементарні побутові потреби. Зважаючи на складний перебіг хвороби доньки, виникла потреба у призначенні додаткового опікуна.

Апелянт також вказує на те що, законодавство дозволяє призначення декількох опікунів. Зазначає, що рішення про призначення одного чи кількох опікунів залежить від потреб особи, яка потребує опіки, та можливості осіб виконувати обов`язки опікуна. Обираються особи, які мають сімейні або родинні стосунки з підопічним, при цьому враховуються особисті стосунки між ними та їхня здатність виконувати обов`язки опікуна. Призначення декількох опікунів може бути зумовлене потребою в більшій кількості допомоги або розподілом обов`язків між ними, особливо якщо це є обґрунтованим з погляду інтересів недієздатної особи.

Вважає, що ухваливши оскаржуване рішення, суд не врахував інтереси його недієздатної доньки.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції бездоказово зробив висновок про необґрунтованість подання органу опіки та піклування Чернелицької селищної ради та документально доведену відповідність його кандидатури вимогам закону, проявивши надмірний формалізм, наслідком якого є порушення прав моєї недієздатної доньки та покладення надмірного тягаря на мою дружину, як єдиного опікуна.

Просить скасувати рішення суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної доньки ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким призначити його опікуном недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки с. Дубки Коломийського району Івано-Франківської області.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Сторони в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Чернелицька селищна рада надіслала до апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Представниця апелянта направила апеляційному суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник недієздатної ОСОБА_3 адвокат Дирбавка Р.М. також подав заяву апеляційному суду про розгляд справи без його участі і зазначив, що просить скасувати рішення суду і призначити опікуном ОСОБА_1 .

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що рішенням Городенківського районного суду від 23.02.2026 продовжено строк дії рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2022 року у справі №342/169/22, яке набрало законної сили 25.04.2022, про визнання недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки с. Дубки Городенківського району Івано-Франківської області, встановлення над нею опіки та призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її опікуном. Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною становить 2 (два) роки з дня набрання чинності рішенням суду.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю з дитинства першої групи А, довічно, потребує постійного стороннього догляду і нагляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №169812.

Згідно виписок з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за період з 11.03.2025 по 18.03.2025, 07.11.2025 по 17.11.2025 ОСОБА_3 хворіє на ДЦП, спастичний тетрапарез зі стійкими руховими порушеннями. Симптоматична епілепсія, судоми, анемія надважкого ступеня, гострий бронхіт. Наведене підтверджується даними з медичної картки ОСОБА_3 , індивідуальної програми реабілітації інвалідів №1184. Згідно висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації №72/8 від 04.07.2024 ОСОБА_3 призначено допоміжний засіб реабілітації – крісло-колісне.

Згідно копії висновку судово-психіатричного експерта Івано-Франківської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №470/2025 від 18.12.2025, ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом – глибокою розумовою відсталістю (MKX-10 F73). Зазначене захворювання позбавляє підекспертну ОСОБА_3 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.12.2001 року, запис за №33.

За даними копії свідоцтва про одруження, виданого 15.04.1999 року у виконкомі Далешівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис №3, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Прізвище чоловіка/дружини після одруження – ОСОБА_7 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , 1977 року народження, АДРЕСА_1 від 18 вересня 2025 власного житла немає, проживає у будинку батьків, розмір земельної ділянки 0,60 га. Члени сім`ї : дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_8 , 1999 року народження, дочка ОСОБА_3 , 2001 року народження, інвалід-дитинства І групи А. Дитина лежача: її потрібно підіймати, переносити, годувати, одягати, мити, погодинно давати ліки.

Згідно характеристики Чернелицького старостинського округу №3 від 18.09.2025 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 , 1978 р.н., дочкою ОСОБА_8 , 1999 року народження, дочкою ОСОБА_3 , 2001 року народження (а.с. 28).

За даними копії свідоцтва про право на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності (1/4) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 (а.с. 32).

ОСОБА_9 , 1951 року народження, є батьком ОСОБА_2 і особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (по зору), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААД №069670 від 22.10.2024. Згідно висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та /або самообслуговування і потребує постійного стороннього догляду, виданого 23.02.2026, ОСОБА_9 має потребу у постійному сторонньому догляді. Висновок дійсний до 23.02.2027.

ОСОБА_10 , брат ОСОБА_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.07.1974) загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок захисту Батьківщини, що стверджується витягом з протоколу засідання штатної Регіональної військово-лікарської комісії №3659 від 03.12.2024. ОСОБА_11 , яка є матір`ю ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 11.06.1984), на підставі наведеного видано посвідчення серії НОМЕР_4 Управління соціального захисту населення Коломийської РДА 14.01.2025.

Згідно медичного висновку від 18.09.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає по АДРЕСА_1 , є здоровим (а.с. 30).

На підтвердження необхідності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , яка вже перебуває під опікою ОСОБА_2 , та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я потребує допомоги у догляді за донькою, долучено висновок ЛКК №607 від 23.09.2025 про те, що ОСОБА_2 знаходиться на «Д» обліку Городенківської НЦПМД з діагнозом «гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, хронічний панкреатит у стані ремісії, варикозне розширення вен обох нижніх кінцівок». За станом здоров`я потребує постійного лікування.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відповідно до п. 1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Згідно з п. 1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що подання органу опіки та піклування не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки таке не містить належних мотивів, з яких орган опіки вважає доцільним призначення саме заявника додатковим опікуном над ОСОБА_3 . Крім того, судом враховано, що у висновку органу опіки та піклування відсутній аналіз обставин, які свідчать про наявність погіршення стану здоров`я опікунки ОСОБА_2 і необхідність призначення ще одного опікуна над недієздатною ОСОБА_3 .

Суд також вказав, що зазначення у поданні про згоду ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над донькою ОСОБА_3 , яка є визначальною і ОСОБА_1 надав таку згоду, не свідчить про здатність виключно заявником здійснювати такі обов`язки.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами та наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував інтереси його недієздатної доньки є недоведеними.

Судом першої інстанції враховано, що недієздатній ОСОБА_3 призначено опікуном її матір ОСОБА_2 , яка і на теперішній час здійснює таку опіку, а тому підстав вважати, що не призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 порушуватиме інтереси його недієздатної доньки апеляційний суд не вбачає. Також не вбачається і того факту, що ОСОБА_2 самостійно не справляється з доглядом за дочкою, як на це вказував апелянт.

Такими, що не заслуговують на увагу є також доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість подання органу опіки та піклування Чернелицької селищної ради.

Згідно подання органу опіки та піклування Чернелицької селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 18.11.2025 №67, доцільним є призначення ОСОБА_1 , 1977 р.н., опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При визначенні кандидата у опікуни, визначальною є згода виконувати обов`язки опікуна і ОСОБА_1 надав таку згоду, подавши письмову заяву. ОСОБА_1 проживає у будинку дружини та її батьків, їздить на сезонні роботи, щоб утримувати сім`ю, є повнолітнім та дієздатним, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має стабільний дохід, є батьком недієздатної особи, яка має до нього особисту прихильність, надав добровільну згоду бути опікуном, ОСОБА_2 , за станом здоров`я, потребує допомоги у здійсненні опіки, інтересам ОСОБА_3 буде відповідати призначення батька опікуном для забезпечення їй належного догляду і лікування.

В своєму рішенні суд першої інстанції чітко зазначив, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених правилами опіки та піклування.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов`язковим для суду.

Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов`язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.

Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування й призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов`язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

З врахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки не містить належних мотивів, з яких орган опіки дійшов висновку про доцільність призначення саме заявника додатковим опікуном над ОСОБА_3 , з урахуванням того, що заявник є особою мобілізаційного віку; реальної спроможності заявника виконувати обов`язки опікуна і перебуває на сезонних роботах з метою матеріального забезпечення сім`ї. У зазначеному висновку відсутній аналіз обставин, що свідчать про наявність погіршення стану здоров`я опікунки ОСОБА_2 , що вимагає призначення ще одного опікуна над недієздатною ОСОБА_3 .

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія судді апеляційного суду та вважає їх обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 11 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин