Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №206/3892/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2438/26 Справа № 206/3892/26 Суддя у 1-й інстанції - Гаркуша В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Халупка В.М. ( в режимі відеоконференції ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

У постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 661006 від 08.05.2026, 08 травня 2026 року о 22 год 54 хв, в м. Дніпро, вул. Зимових походів, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Особу ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 12.08.2025 постановою серії ЕНА — 5466305. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник, не погоджуючись з оскаржуваною постановою вказує, що вона є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням права ОСОБА_1 на захист.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що захисник двічі — 16 червня 2026 року та 03 серпня 2026 року подавав до суду першої інстанції заяви про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового розгляду. Однак реального доступу до матеріалів, у тому числі до відеозапису, захисту не надали, після чого 04 серпня 2026 року суд розглянув справу за відсутності особи та її захисника і виніс обвинувальну постанову.

У постанові суд зазначив про подані захисником заяви, однак не встановив, чи було надано доступ, коли саме, у якому обсязі та чи отримав захисник можливість переглянути CD-диск із відеозаписом.

Без перегляду відео- захист був позбавлений можливості перевірити, чи зафіксовано рух автомобіля, чи видно ОСОБА_1 за кермом, чи є запис безперервним, чи відповідають дата, час і місце відомостям протоколу, а також чи містить відео- обставини, які спростовують версію поліцейського.

На думку адвоката це порушення було істотним, оскільки воно безпосередньо вплинуло в можливість підготувати заперечення.

Посилання суду на розумні строки та обов`язок сторін цікавитися перебігом провадження не спростовує факту, що саме захист вживав активних заходів: двічі звертався із заявами, просив надати матеріали та відкласти розгляд. Отже, поведінка захисту не свідчила про бездіяльність чи зловживання. Навпаки, повторне звернення 03.08.2026 підтверджувало, що попередня заява не була виконана належним чином і захисник продовжував домагатися реалізації права, гарантованого статтею 268 КУпАП.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 та його представник не надали доказів, які спростовують обставини протоколу та матеріалів справи. Таке формулювання свідчить про неправильний розподіл обов`язку доказування, адже особа не зобов`язана доводити свою невинуватість або спростовувати кожен документ, складений працівником поліції. Саме орган, який ініціював притягнення до відповідальності, повинен надати належні, допустимі та достатні докази всіх елементів складу правопорушення. Тим більше суд не мав права посилатися на відсутність заперечень, коли захист не був допущений до матеріалів.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події та винної особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються і доведеної невинуватості. Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № р/2019 наголосив, що обов`язок доведення вини покладається на державу. Суд першої інстанції фактично застосував протилежний підхід.

Крім того апелянт вказує, що постанова не містить детального аналізу того, чи зафіксовано момент руху автомобіля Chevrolet Aveo, момент зупинки, особу водія до зупинки та безпосередньо виконання ОСОБА_1 функцій водія. Наявність CD-диска в матеріалах сама по собі не доводить обставин протоколу. Суд повинен був описати фактичні дані, які він побачив на відео, співвіднести їх з часом, місцем і фабулою обвинувачення та надати можливість захисту висловитися щодо цього доказу.

Не наведено також належної оцінки довідці щодо отримання посвідчень водія. Для кваліфікації за частиною п`ятою статті 126 КУпАП необхідно встановити, що особа не мала права керування транспортним засобом, а не лише не мала при собі документа. Суд не розкрив зміст довідки, не зазначив, які саме відомості та з яких реєстрів вона містить, ким підписана, чи охоплює всі можливі категорії посвідчень і чи дозволяє безсумнівно встановити відсутність права керування станом на 08.05.2026.

Так само ознака повторності потребувала окремої перевірки. Суд послався на постанову серії ЕНА № 5466305 від 12.08.2025 за частиною другою статті 126 КУпАП, однак у мотивувальній частині не дослідив питання її набрання законної сили, належного повідомлення ОСОБА_1 , можливого оскарження та тотожності суб`єкта.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому працівник поліції викладає власну версію події. Він не має наперед установленої сили і повинен перевірятися у сукупності з іншими доказами. Рапорт інспектора також походить від представника того самого органу, який склав протокол, тому не є незалежним джерелом, здатним автоматично усунути сумні щодо факту керування та відсутності права керування.

Суд фактично повторив зміст протоколу та рапорту, не зіставивши їх відеозаписом у спосіб, доступний для перевірки сторонами.

Відсутність у постанові такого аналізу особливо критична з огляду на суворість наслідків: штраф 40 800 грн і позбавлення права керування на п`ять років. ОСОБА_1 міг знати про дату засідання, але без ознайомлення не знав, які саме файли містяться на диску, який зміст довідки, чи є в матеріалах попередня постанова і в якому вигляді. Суд повинен був забезпечити не лише формальне повідомлення, а реальну можливість підготуватися.

Отже, у справі відсутня належна процесуальна основа для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

На підставі наведеного захисник просить постанову Самарського районного суду мста Дніпра від 04.08.2026 скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Інформації про поважність причин неявки, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Враховуючи наведене, а також думку захисника Халупко В.М., апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду захисник Халупко В.М. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Додатково зазначив, що йому не відомо, чи оскаржував ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 5466305 від 12.08.2025 про накладення на нього адмінстягнення за частиною другою статті 126 КУпАП та чи була скасована ця постанова.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661006 від 08.05.2026, о 22:54:00 годині 08 травня 2026 року, в м. Дніпрі, вул. Зимових походів, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА №5466305 від 12.08.2025. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено «пояснення надам у суді».

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, положення ст.63 Конституції України, і повідомлено місце та час розгляду справи у суді першої інстанції, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.1).

Згідно рапорту працівника поліції, 08.05.2026 за адресою: м. Дніпро, Самарський район, вул. Зимових походів, 1, згідно п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» було зупинено транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху. Відносно ОСОБА_1 було складено постанову за ч.1 ст. 121-3 КУпАП серії ЕНА №7162595. Також під час перевірки документів було встановлено, до у ОСОБА_1 немає посвідчення водія відповідної категорії, так як водій не отримував посвідчення водія. Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР1 № 661006. Автомобіль було припарковано без порушень ПДР. Камери: 473936, 471416 (а.с.2).

Відповідно до довідки ДПП УПП в Дніпроперовській області від 12.05.2026, згідно бази даних НАІС МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не отримував (а.с.3).

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.08.2025 серії ЕНА № 5466305, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, долучений до матеріалів справи працівниками поліції на одному DVD-R диску (а.с.5), на якому наявний відеофайл «ст. 126 КУпАП ЕПР1 661006 ОСОБА_1 08.05.2026» із поєднаним записом з нагрудних камер працівника поліції № 473936 та 471416 від 08 траня 2026 року.

На відеозапису з нагрудної камери № 473936 тривалістю 23:05:02-23:31:15 годин зафіксовано, що працівник поліції підходить до автомобіля, який зупинений на узбіччі дороги. За кермом автомобіля перебуває водій, як потім буде встановлено, ОСОБА_1 .

Працівник поліції представився водію, повідомив, що його було зупинено згідно п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а саме через те, що не працює підсвітка номерного знаку, і попросив надати документи, що посвідчують особу.

Водій ОСОБА_1 : «Мається паспорт».

Працівник поліції перевірив особу водія ОСОБА_1 по базі даних та до останнього о 23:06:18 годині: «Пане водій, я правильно розумію, що у Вас немає посвідчення водія відповідної категорії?»

ОСОБА_1 о 23:06:22 годині: «Так».

Працівник поліції: «Щодо Вас буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП і постанова про накладення адміністративного стягнення за те, що не працює підсвітка номерного знаку».

Далі на відеозапису видно, що працівники поліції перейшли до складання адміністративних матеріалів, а о 23:28:22 годині роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 286 КУпАП та положення ст. 63 Конституції України, оголосили постанову про накладення адміністративного стягнення, протокол про адміністративне правопорушення. О 23:30:05 годин зафіксовано, що водій ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення без жодних пояснень та зауважень.

Працівник поліції о 23:30:43 годині до водія ОСОБА_1 : «Вам взагалі не можна їздити за кермом, Ви це розумієте? Ви ніколи не отримували посвідчення водія».

ОСОБА_1 : «Я розумію».

На відеозапису з нагрудної камери поліцейського № 471416 тривалістю 23:04:26-23:30:00 зафіксовано інформацію, аналогічну викладеній вище з нагрудної камери поліцейського № 473936. Крім того на відео видно, що на місце події приїхав ще один автомобіль, з якого вийшов чоловік і повідомив працівників поліції, що він приїхав за ОСОБА_1 .

Згідно ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номер нагрудної камери працівника поліції, цей ж номер камер зазначений і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом, не маючи при цьому такого права.

Фактичні обставини, зафіксовані на зазначених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації спростовують твердження сторони захисту про те, що матеріалами справи не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку працівниками поліції та виконання останнім функцій водія.

Як убачається з відеозапису, працівники поліції повідомили водія ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а саме те, що на автомобілі не працює підсвітка номерного знаку. Потім поліцейський попроси у водія його документи та виявив, що останній не має водійського посвідчення, тобто ніколи його не отримував.

При цьому водій ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом, зупинки його автомобіля працівниками поліції та підтвердив факт відсутність у нього посвідчення водія відповідної категорії (23:06:22 годин).

Апеляційний суд звертає увагу адвоката, що закон не вимагає від працівників поліції здійснення відеофіксації факту керування особою транспортним засобом, причин зупинки транспортного засобу чи встановлення порушень водієм ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксації на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки його працівниками поліції, як підстави для висновку про недоведеність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.1«а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вимогами ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП.

Аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобам, що вчинено протягом року повторно, при обставинах встановлених постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 04.08.2026, чим він порушив вимоги п.2.1 “а” ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

У свою чергу в поданій апеляційній скарзі захисником не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі захисник не оспорює фактичні обставини справи та керування останнім транспортним засобом без відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, а оспорює лише вмотивованість судового рішення та проведення судом першої інстанції судового розгляду за відносності сторони захисту та її заперечень.

Твердження захисника про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та про необхідність закриття провадження у справі, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки вони спростовуються сукупністю матеріалів провадження про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи апеляційні доводи адвоката про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у справі, апеляційний суд відкидає їх як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, п.2.3 Розділу 2 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18), у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 2.1 ”а” ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661006 від 08.05.2026, о 22:54:00 годині 08 травня 2026 року, в м. Дніпрі, вул. Зимових походів, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою серії ЕНА №5466305 від 12.08.2025. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КупАП (а.с.1).

Будь-яких суперечностей або неточностей протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить, у ньому у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП, які цілком узгоджуються з відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, рапортом поліцейського, довідкою Управління патрульної поліції від 12.05.2026 про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія та постановою про накладення на останнього адміністративного стягнення за керування транспортним засобом без посвідчення водія за ч.2 ст.126 КУпАП, тобто не маючи права керування даним транспортним засобом серії ЕНА № 5466305 від 12.08.2025.

При цьому сторона захисту під час апеляційного розгляду не надала належних доказів того, що постанова серії ЕНА №5466305 від 12.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП була оскаржена та скасована.

Вищевикладене свідчить про те, що складений працівником поліції стосовно ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про події правопорушення та особу, яка його вчинила та у повній мірі узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, чим було порушено вимоги п.2.1 “а” ПДР, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, детально проаналізував усі доводи, викладені захисником у клопотанні про закриття справи, надав на них вичерпні відповіді та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Щодо доводів сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв`язку із розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 , його захисника та щодо ненадання останньому можливості ознайомитись з матеріалами справи, апеляційний суд зазначає, що розгляд адміністративної справи судом першої інстанції щодо ОСОБА_1 , призначений на 17.06.2026, було відкладено за заявою захисника Халупка С.В. (а.с.9-11) на 04.08.2026, з наданням можливості захисту ознайомитись з матеріалами провадження. Між тим ні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні його захисник у період протягом майже двох місяців — з 17.06.2026 по 04.08.2026 жодних активних дій з цього приводу не вчиняли.

Отримавши 19.06.2026 судову повістку про виклик до суду на 04.08.2026 (а.с.15), захисник Халупко С.В. напередодні дня судового засідання 03.08.2026 знову звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи та надання йому можливості ознайомитись з матеріалами провадження (а.с.15-18).

Враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, що ОСОБА_1 та його захисник були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи; останнім була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи протягом досить тривалого періоду, а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Натомість ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, що свідчить про небажання останнього скористатися своїми процесуальними правами та бути почутим судом щодо обставин справи, та надати суду відповідні докази на підтвердження власної версії подій.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Самарського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславовича, який дії в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО