Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №204/7835/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2279/26 Справа № 204/7835/26 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання — Левковської А.В.

прокурора — Мануйленка І.М.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1

захисника — Косовської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Косовської Антоніни Олександрівни, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у зв`язку зі звільненням 28.06.2023 з посади спеціаліста відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в порушення абз. 2 ч. 2. ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення), а саме — 05.06.2025 о 17 год. 32 хв., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції у зв`язку з відсутністю забезпечення справедливого судового розгляду, дотримання належної процедури, позбавлення права на захист, неповного з`ясування обставин, які мають важливе значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення по справі та недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказує, що оскаржувана постанова ухвалена з істотним порушенням норм матеріального права, оскільки суд не перевірив питання дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Датою вчинення правопорушення є граничний термін подання декларації — 01.04.2024, а відтак, згідно положень ч. 4 ст. 38 КУпАП, 01.04.2026 сплив дворічний строк накладення адміністративного стягнення.

При цьому шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив 11.07.2025, з дня виявлення адміністративного правопорушення — 11.01.2025.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №553 від 12.06.2026 та долучених до нього документів вбачається, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 16.04.2024 повідомило НАЗК про виявлене порушення, яке отримано останнім та зареєстровано 11.01.2025 (а.с.14). Починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Дата складання протоколу та дата виявлення правопорушення не є тотожними, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Отже подальше збирання уповноваженою особою відділу НАЗК доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 11.01.2025, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Таким чином на час розгляду судом першої інстанції справи щодо ОСОБА_1 за ст. 1 ст. 172-6 КУпАП закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Захисник вважає, що суд не встановив зазначених вище обставин, навівши лише дату, коли декларацію було подано та дату складення протоколу.

Також суд першої інстанції не навів жодних мотивів, чому не застосував при розгляді справи пункт 7 статті 247 КУпАП, що на думку апелянта свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу, що матеріали справи містять повідомлення НАЗК від 16 квітня 2024 року. Проте суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував, коли цей документ отримано, чи були після цього проведені будь-які заходи стосовно перевірки вказаних відомостей і чому протокол складено лише 12.06.2026 (а.с.14).

У відповідності до положень п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі закінчення строків, установлених статтею 38 КУпАП.

Таким чином положення ч.1 ст. 247 КУпАП виключають можливість здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яке включає в себе дослідження доказів на предмет наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, з підстав закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Крім того вказує, що у постанові суду зазначено, що розгляд справи було відкладено для укладення договору з іншим адвокатом. ОСОБА_1 подавала відповідне клопотання про відкладення судового засідання саме з метою отримання додаткового часу на здійснення захисту своїх прав та інтересів, звернувшись до Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Призначення адвоката відбувається за певним алгоритмом, який займає декілька днів, що також підтверджується листом директора Центру з надання БВПД від 21.07.2026 (а.с.93, 140).

Адвоката ОСОБА_1 було призначено 21.07.2026, вже після проведення судового засідання, а відтак вона об`єктивно була позбавлена можливості скористатись правом на отримання правничої допомоги.

Крім того судом не враховано, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою через протиправну збройну агресію рф. Вона разом зі своєю сім`єю, з метою збереження життя та здоров`я, виїхала з рідного міста та покинула домівку, залишившись без нічого, вимушена починати «нове» життя у місті Дніпро. Вказані обставини підтверджуються відповідною Довідкою від 05.04.2022 (а.с.102).

Залишено поза увагою й те, що ОСОБА_1 пропрацювала в пенсійному фонді лише два місяці (з 27.04.2023р. по 28.06.2023р), що підтверджується відомостями з трудової книжки, наявними в матеріалах справи (а.с.103). Ані до працевлаштування у пенсійному фонді, ані після звільнення вона не працювала на державній службі.

На підставі вищевикладеного захисник просить постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП — скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Косовська А.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Додатково суду ОСОБА_1 пояснила, що після звільнення з пенсійного фонду 28 червня 2023 року вона не знала про внесені зміни до ЗУ “Про запобігання корупції” щодо необхідності декларування під час дії воєнного стану, а коли сама дізналась з відкритих джерел у червні 2025 року про такі зміни, відразу подала декларацію за 2023 рік (після звільнення).

Прокурор Красюк І.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. При цьому зазначив, що дії ОСОБА_1 до дня несвоєчасного подання нею декларації за 2023 рік (після звільнення) підпадали під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, а оскільки вона все ж таки подала, хоче і несвоєчасно, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", тому вона несе відповідальність за ч.1 ст.176-2 КУпАП.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність за даною нормою закону настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до статті 172-6 КУпАП, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції посилався на положення закону України «Про запобігання корупції», а також на досліджені у судовому засіданні і наведені в судовому рішенні письмові докази, які були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 553 від 12.06.2026, ОСОБА_1 , припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у зв`язку зі звільненням 28.06.2023 з посади спеціаліста відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, в порушення абз. 2 ч. 2. ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважним причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення), а саме — 05.06.2025 о 17 год. 32 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.172-6 КУпАП (а.с.1-10).

Згідно наказу начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.04.2023, ОСОБА_1 з 27.04.2023 призначено на посаду спеціаліста відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с.27).

Наказом начальника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.06.2023, ОСОБА_1 28 червня 2023 року звільнено з посади спеціаліста відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с.29).

Відповідно до попередження особи, яка має намір в умовах воєнного стану припинити діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, 23.06.2023 ОСОБА_1 , під власноручний підпис, повідомлено про зобов?язання відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» (із змінами і доповненнями), Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупцій (в змінами і доповненнями) (далі - Закон) в частині обов?язку, зокрема подання декларацій за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, обмежень, заборон після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави та роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.03.2022 № 4 щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларацій, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, проведення перевірок), зокрема ???подати декларацію суб?єкта декларування, який припиняє діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларація "перед звільненням") (а.с.31-32).

Відповідно до листа в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУПФ України в Дніпропетровській області від 09.11.2023, ОСОБА_1 повідомлено про відновлення е-декларування відповідно до Закону України від 12.10.2023 № 3384-ІХ та про зобов`язання подавати відповідні декларації суб`єкта декларування. Також попереджено про настання адміністративної та кримінальної відповідальності у разі порушення відповідних норм Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.37-38).

Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданими оперуповноваженому УСР в Дніпропетровській області 29.04.2026, декларацію за типом «щорічна» за 2023 рік було подано 05.06.2025 о 17:32 годин, із запізненням, тому що не знала про зміни з 12.10.2023, бо більше не працювала на посаді держслужбовця. Але після повідомлення з НАЗК одразу подала декларацію (а.с.45-47).

Відповідно до копії декларацій, ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення) 05.06.2025 о 17 год. 32 хв. (а.с.43-54).

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Наказом Національного агентства «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 23.07.2021 №449/21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за №987/36609) затверджено форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - декларація) (далі - Закон).

Суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

- щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00:00 01 січня до 00:00 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-IX було призупинено компанію декларування в Україні.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-ІХ, яким відновлено декларування та функції НАЗК.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно ч.1 ст.172-6 КУпАП, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що наказом від 25.04.2023 ОСОБА_1 було призначено на посаду спеціаліста відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України в Дніпропетровській області (а.с.27), а наказом від 27.06.2023 із займаної посади її було звільнено (а.с.29).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що на час подання декларації особа, яка притягається до адміністративної відповідальності являвся суб`єктом відповідальності відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».

У суб`єкта декларування – ОСОБА_1 , звільненої з державної служби 28.06.2023 виник обов`язок подати декларацію за 2023 рік до 01.04.2024.

Разом з тим, відповідно до відомостей з публічної частини Реєстру декларацій, ОСОБА_1 як суб`єкт декларування, подала щорічну декларацію за 2023 рік лише 05.06.2025 о 17.32 годині.

Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_1 , у порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 ЗУ “Про запобігання корупції”, несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік 05.06.2025, тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації.

Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за цією статтею виключається.

Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі не наведені, а посилання апелянта на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності працювала у пенсійному фонді лише два місяці, ані до цього, ані після - на державній службі не працювала, не входить до цих зазначених причин і тому не визнається поважною підставою для несвоєчасного подання.

Доводи апелянта про те, що шестимісячний термін притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закінчився 11.07.2025 (з дня виявлення адміністративного правопорушення — 11.01.2025), а також про те, що 01.04.2026 сплив дворічний строк накладення адміністративного стягнення, на переконання апеляційного суду, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Згідно роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2021 року №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на зазначене датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме 12 червня 2026 року, а саме коли уповноваженою особою на складання протоколу встановлено всі обставини та склад правопорушення, опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав на неподання декларації у визначений строк.

Таким чином, шестимісячний термін притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (з дня виявлення адміністративного правопорушення — 12 червня 2026 року), станом на дату винесення постанови суду першої інстанції від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП і накладення на неї відповідного адміністративного стягнення — не сплив.

До такого ж висновку дійшов апеляційний суд і щодо твердження адвоката про те, що датою вчинення правопорушення є граничний термін подання декларації — 01.04.2024, а відтак 01.04.2026 сплив дворічний строк накладення адміністративного стягнення.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП, що ставиться у провину ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За встановлених судом фактичних обставин, ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення), тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП — 05 червня 2026 року, і саме з цього часу пішов відлік дворічного строку накладення адміністративного стягнення з дня вчинення адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст. 38 КУпАП.

Отже доводи сторони захисту про необхідність закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Щодо доводів сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв`язку із розглядом справи за відсутності захисника Сєрікової О.І., апеляційний суд зазначає, що розгляд адміністративної справи судом першої інстанції щодо ОСОБА_1 було відкладено три рази за заявами захисника Войтенко К.В. від 06.07.2026 (а.с.70-74, 75) та від 13.07.2026 (а.с.84-88), а також ОСОБА_1 від 17.07.2026 (а.с.92), в якій вона вказала, що звернулась до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги для призначення їй захисника.

В той же час, під час судового засідання 21.07.2026 ОСОБА_1 повідомила суду, що адвоката вона не знайшла, вважає за можливе проводити судовий розгляд справи без захисника (журнал судового засідання від 21.07.2026 та технічний запис (а.с.135, 133)).

Тому, враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, а також думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності захисника.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

За наведених обставин апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги та не вбачає правових підстав, передбачених ст.247 КУпАП для закриття провадження.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — адвоката Косовської А.О. є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Косовської Антоніни Олександрівни, подану особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО