Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №725/5761/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/5761/26

Провадження № 2/727/3269/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Посилалося на те, що 06.04.2024 року в м. Чернівці, по вул. Сторожинецька, 55 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу HYUNDAI р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW р/н НОМЕР_2 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.05.2024 року у справі №727/3847/24 та Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.05.2024 року у справі №727/3836/24 водія транспортного засобу HYUNDAI р/ н НОМЕР_1 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу HYUNDAI р/н НОМЕР_1 була забезпечена за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217746519, виданого ПрАТ «СК «Універсальна».

До ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою про відшкодування шкоди звернулась страхова компанія потерпілої особи. ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту у розмірі 67400 гривень.

Вказав, що позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте жодної відповіді на адресу позивача не надходило та виплати відшкодування в порядку регресу з боку відповідача здійснено не було.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 67400 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, підстави та умови відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.22 та Главою 82 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як було встановлено судом, постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.05.2024 року по справі №727/3836/24, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. в дохід держави.

Вказаною постановою суду, встановлено, що ОСОБА_1 06.04.2024 року о 23:35 год., в м. Чернівці по вул. Каспрука, 30, керуючи автомобілем марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі транспортному засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався з вулиці Сторожинецької по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення вказаних автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень вищевказаних транспортних засобів.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На час розгляду справи в суді дана постанова є чинною, не скасовувалася, а тому суд вважає встановленим факт вини водія ОСОБА_1 в настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.04.2024 року.

Окрім того, постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.05.2024 року по справі №727/3847/24, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановою суду від 09.05.2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 06.04.2024 року о 23:35 год., в м. Чернівці по вул. Каспрука, 30, керував транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на такий стан зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, результат - 1,45 проміле, тест № 616.

Судом також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 , д.н. НОМЕР_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Універсальна», що підтверджується страховим полісом №ЕР-217746519 (а.с.21).

Сторони визначилися, що строк дії договору з 07.11.2023 року по 06.11.2024 року. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160000 гривень, розмір франшизи – 2600 гривень.

Власник автомобіля марки «BMW» д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 звернулася до позивача із відповідним повідомленням про вчинення ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування та 10 серпня 2023 року отримав від позивача страхове відшкодування в розмірі 79823 грн. 13 коп. (а.с.13, 49).

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» (надалі Закон), що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Положеннями п.54 ст.1 ЗУ «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особою виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно підпункту "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, у п.п. 72-74 постанови від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при перегляду аналогічної вимоги МТСБУ про стягнення шкоди в порядку регресу у контексті тлумачення статті 1191 ЦК України та ст. Статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надав таке визначення поняття регресу.

Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. Пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Таким чином, якщо відповідач не оспорив розмір чи підстави страхової виплати, то він за вищевказаним змістом поняття регресу після сплати страхового відшкодування позивачем у даному випадку може спростовувати лише цей факт та розмір здійсненного платежу.

У зв`язку з настанням події, у відповідності до вимог Закону, позивачем здійснено регламентну виплату потерпілій особі.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ПрАТ «СК «Уныверсальна», як страховик, що здійснив регламентну виплату потерпілій особі, має право регресу до нього, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що ним оскаржувалася постанова суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому його вина презюмується. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що розмір страхового відшкодування є іншим.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється назасадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позасудовому порядку питання про відшкодування шкоди в порядку регресу між сторонами вирішено не було, у зв`язку з чим наявне оспорене право позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають.

Відповідно до ст. 141 ч. 1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_6 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (Код ЄДРПОУ - 20113829), яке розташоване в м.Київ, бульвар Лесі Українки, 9, в порядку регресу кошти у розмірі 67400 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_6 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (Код ЄДРПОУ - 20113829), судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Одовічен Я.В.