Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №726/2519/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2519/26

Провадження №2/726/758/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., секретар судового засідання Житарь С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Описова частина рішення: через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника позивача ТзОВ «Свеа Фінанс» - Паладич А.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу передано до розгляду судді Байцар Л.В.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликається на те, що 22.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5334236, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору від 22.02.2025 кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. 29.09.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5334236 від 22.02.2025 р. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 73 800,00 грн., що складається з: тіла кредиту 20 000,00 грн; процентів 41 800,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 2000,00 грн; 10000 грн. – штраф, пеня.

Крім того, 04.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8192926, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору від 04.03.2025 кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 2 400,00 грн. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. 27.06.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8192926 від 04.03.2025 р. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 10 152,00 грн., що складається з: тіла кредиту 2 400,00 грн; 2352, 00 грн. – комісія за обслуговування кредиту; комісії - 600,00 грн; 4800 грн. – штраф, пеня.

Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами № 5334236 від 22.02.2025 у розмірі 73 800,00 грн. та № 8192926 від 04.03.2025 р. у розмірі 10 152,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надавав.

Заяви (клопотання) учасників справи

В позовній заяві представник позивача просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява із додатками, в якій останній зазначив, що він є військовослужбовцем, УБД і на час взяття кредиту був у статусі військовослужбовця. Визнає тіло кредиту та просить відмовити у стягнення з нього відсотків, пені та комісії. Просить суд також про розгляд справи у його відсутності.

Процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 09.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.09.2026 судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки сторони в судове засідання не з`явились.

Мотивувальна частина рішення: Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 22.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5334236, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору від 22.02.2025 кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 грн.

29.09.2025 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5334236 від 22.02.2025 р.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість 73 800,00 грн., що складається з: тіла кредиту 20 000,00 грн; процентів 41 800,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 2000,00 грн; 10000 грн. – штраф, пеня.

Крім того, 04.03.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8192926, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Відповідно до договору від 04.03.2025 кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 2 400,00 грн.

27.06.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8192926 від 04.03.2025 р.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість 10 152,00 грн., що складається з: тіла кредиту 2 400,00 грн.; 2352, 00 грн. – комісія за обслуговування кредиту; комісії - 600,00 грн.; 4800 грн. – штраф, пеня.

Як вбачається з довідки вч НОМЕР_1 №1505/483 молодший сержант ОСОБА_1 в період з 05.11.2022 р. по 30.06.2025 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи

Вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить переконання про розгляд справи за наявними доказами та про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитних договорів № 5334236 та 22.02.2025 р. та № 8192926 від 04.03.2025 р. між сторонами, що не заперечується самими сторонами та підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його обґрунтованість у частині нарахування основної суми боргу (тіла кредиту).

Разом з тим, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02.09.2014 №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається із наданої відповідачем довідки вч НОМЕР_1 №1505/483 молодший сержант ОСОБА_1 в період з 05.11.2022 р. по 30.06.2025 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом від 22.02.2025 № 5334236 у розмірі 41 800,00 грн. , пені - 10000 грн. та кредитом від 04.03.2025 р. №8192926 та штрафу – 4800 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та штрафів в особливий період.

Разом із тим, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надання кредиту №8192926 від 04.03.2025 у розмірі 600,00 грн., оскільки Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісії, пов`язані з наданням кредиту.

Тоді як частина п`ятнадцята статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не застосовується до вимог про стягнення комісії за надання кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд зазначає, що на спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому слід зазначити, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається із матеріалів справи заборгованість ОСОБА_1 по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості від 04.03.2025 р. №8192926 становить 2352,00 грн.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

При цьому, позивач, встановивши у кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, не надав доказів реального надання і переліку конкретних послуг фактично наданих споживачу, необхідності їх надання в розумінні ст.8, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Не зазначені такі послуги і в Графіку платежів, які є додатками до вищевказаного кредитного договору.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту за вищевказаним кредитним договором необхідно відмовити за безпідставністю.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5334236 від 22.02.2025 у розмірі 22 000 грн, з яких: 20 000 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 2000 грн. – комісія за надання кредиту та заборгованість за кредитним договором № 8192926 від 04.03.2025 у розмірі 3 000 грн, з яких: 2 400 грн.- заборгованість по тілу кредиту, комісія за надання кредиту - 600 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 792,86 грн. судового збору (29,78 % задоволеного позову).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 5334236 від 22.02.2025 у розмірі 22 000 грн, з яких: 20 000 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 2000 грн. – комісія за надання кредиту та заборгованість за кредитним договором № 8192926 від 04.03.2025 у розмірі 3 000 грн, з яких: 2 400 грн.- заборгованість по тілу кредиту, комісія за надання кредиту - 600 грн., що разом складає 25 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 792,86 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Головуючий суддя Л. В. Байцар