Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №910/5010/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2026Справа № 910/5010/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Каботажний узвіз, буд. 1) до Акціонерного товариства «Українська завізниця» (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) про стягнення 39 851,40 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - позивач, ТОВ СП «Нібулон») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця») 39 851,40 грн збитків, завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було дотримано вимог щодо збереження вантажу при залізничному перевезенні у вагоні № 95492658, прийнятого до перевезення за накладною № 32147571 від 27.01.2026, у зв`язку з чим виявилась нестача вантажу на 4 250 кг, що підтверджується актом загальної форми (форма ГУ-23), комерційним актом (Форми ГУ-22) та актом експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області, яка, за розрахунком позивача, дорівнює загальній сумі нестачі 39 851,40 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5010/26 та справу передано на розгляд судді Демидова В.О.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надання документу, що підтверджує наявність такого рахунку. Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків з долученням відповідних документів.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження: подати до суду відзив на позовну заяву із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві та надати суду докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адреси учасників справи, а також запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, у разі наявності, надати суду заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення із врахуванням вимог ст. 167 ГПК України та надати суду докази направлення заперечень з доданими до них документами на адреси учасників справи; запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 ГПК України та надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адреси учасників справи.

Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з частиною дев`ятою ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 11.05.26 по справі № 910/5390/26 була доставлена відповідачу через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 11.05.26 о 21:50, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 11.05.2026 вважається врученою відповідачу 12.05.2026.

Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.05.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

15.05.2026 у системі «Електронний суд» представником АТ «Українська залізниця» сформовано зустрічну позовну заяву до ТОВ СП «Нібулон» про стягнення 167 595,00 грн, яка 18.05.2026 була передана судді Демидову В.О. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Вказана зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що, на думку АТ «Українська залізниця», у даному випадку факту нестачі вантажу не було, оскільки вантажовідправник під час заповнення залізничної накладної № 32147571 (відправлення вагону № 95492658 з вантажем пшениця зі станції Мар`янівка Південно-Західної залізниці відправником ТОВ СП «Нібулон», станція призначення - Чорноморська Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ СП «Нібулон») неправильно вказав масу вантажу, що надає залізниці право на отримання штрафу відповідно до вимог ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

19.05.2026 у системі «Електронний суд» представником ТОВ СП «Нібулон» сформовано заперечення щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду.

Ухвалою суду від 25.05.2026 повернуто зустрічну позовну заяву АТ «Українська залізниця» до ТОВ СП «Нібулон» про стягнення 167 595,00 грн у справі № 910/5010/26 відповідно до положень ст. 180 ГПК України та роз`яснено позивачу за зустрічною позовною заявою, що повернення вказаної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін не надходило.

За приписами частини п`ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п`ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

27.01.2026 відправником - ТОВ СП «Нібулон» (ЄДРПОУ 14291113) зі станції відправлення - Мар`янівка Південно-Західна залізниця одержувачу - ТОВ «ТІС» (ЄДРПОУ 22447500) для компанії ТОВ СП «Нібулон» на станцію призначення - Чорноморська (ЕКСП ДЛя ТІС) Одеська залізниця згідно накладної № 32147571 було відправлено вантаж - пшениця насипом, зокрема, у вагоні № 95492658 (тип ЗРВ) - вага вантажу нетто, зафіксована у накладній та у відомості вагонів (п. 29), становила 68 600 кг, тара вагону - 21 850 кг.

Згідно накладної № 32147571 спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) Заводський № ВТВ-1СТБ № 192.

04.02.2026 при надходженні вагону № 95492658 на станцію призначення - Чорноморська (експ. для ТІС) Одеська залізниця було складено Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 137, яким зафіксовано такі обставини: після виводу із-під ЛЕМ на 17 колію ПВ парка, був оглянутий вагон № 95482658. При огляді всі ЗПП справні, відповідають перевізному документу та виконують свої функції. На момент огляду люки щільно закриті, течі вантажу не виявлено.

05.02.2026 ТОВ СП «Нібулон» звернулось із листом № 891/3-26/35 до президента Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області з проханням направити експерта 06.02.2026 для проведення експертизи вантажу, який прибув на адресу ТОВ «ТІС» (порт Південний, Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, 1-й км. Автодороги порту «Південий», буд. 1 «А») у вагоні № 95492658.

Згідно з висновком експерта, зафіксованого в Акті експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0016 від 06.02.2026, при зважуванні і огляді залізничного вагону (хопера) за № 95492658, завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 64 350 кг, що на 4 250 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній.

Також, вказаною експертизою встановлено, що: вагон опломбований 7-ма непорушними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відтисками, відтиск відповідає даним, вказаним у залізничній накладній; на середньому розвантажувальному бункері з протилежної сторони від запірних штурвалів, в місці з`єднання кришки до корпусу бункера є подряпини та відсутня ущільнювальна технологічна піна; при знятті ЗПП та розкритті (у присутності експерта) верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки: поверхня вантажу нерівна, у третьому від дробини люку виявлена воронка шириною 2 на 3 м та глибиною 1 м. Експертом здійснено фотографування, яке додано до вказаного акту експертизи.

Вартість експертизи становила 9 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним та скріпленим відбитками печаток Актом приймання-передачі наданих послуг № 120-0016 від 10.02.2026 за проведення експертизи № 120-0016 від 06.02.2026 та рахунком на оплату вказаних послуг № 120-0016 від 10.02.2026, які були оплачені ТОВ СП «Нібулон», що підтверджується наданою в матеріали справи копією платіжної інструкції № 1207 від 03.03.2026 на суму 9 000,00 грн з ПДВ.

На підставі заявки вантажоодержувача - ТОВ «ТІС» проводилось комісійне перевантаження вагону № 95492658, за результатами якого був складений Комерційний акт (Форми ГУ-22) № 401100/10 від 06.02.2026, яким зафіксовано виявлення: за документом значиться вантаж пшениця, насипом, вага брутто не вказана, тара 21 850 кг, нетто 68 600 кг. При переважуванні вагону у присутності ДСЗМ Майданова О.В., ОВ Безреброго С.П., начальника вантажного району Поселенової Т.В., агента комерційного Гадус Д.С., начальника комерційної служби ТОВ «ТІС» Поліщука С.В., представника поліції Бурковського М.Й. на справних 100т. вагонних вагах 5001ВВ-100Э/2СД заводський № 19, що пройшли повірку 06.08.2025, виявилось: брутто 86 250 кг, тара перевірена 21 900 кг, нетто 64 350 кг, що менше ваги, вказаної в документі, на 4 250 кг.

При огляді ЗПП №№ ГО81765, ГО81766, ГО817767 на нижніх розвантажувальних люках справні, виконують свої функції та відповідають перевізному документу, люки щільно закриті, поверхня люків чиста без затискання вантажу, течі вантажу немає. На верхніх завантажувальних люках ЗПП №№ ГО81769, ГО81755, ГО81761, ГО81760 справні, виконують свої функції та відповідають перевізному документу, люки щільно закриті, доступу до вантажу не має. При відкритті верхніх завантажувальних люків виявилось: навантаження рівномірне, без поглиблень, під 3-м та 4-м люками є скос, довжиною 3 000 мм, шириною 2 000 мм, глибиною 1 000 мм, вагон справний, про що складено акт ГУ 106 № 5 від 06.02.2026.

Вказаний Комерційний акт (Форми ГУ-22) № 401100/10 від 06.02.2026 був підписний вантажоодержувачем із зауваженнями: на середньому, розвантажувальному люці виявлені подряпини, всередині вантажу наявна воронка. Ці обставини підтверджуються Актом РТПП Миколаївської обл. № 120-0016 від 06.02.2026.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до роз`яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601, вартість вантажу може підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, у тому числі документами відправника та актами приймання.

Згідно Довідки ТОВ СП «Нібулон» вих. № 2863/3-26/91 від 29.04.2026, станом на 06.02.2026 дійсна вартість однієї тони вантажу (пшениця), що було прийнято до перевезення та відвантажено зі станції Мар?янівка за накладною № 32147571 від 27.01.2026 у вагоні № 95492658 складала 10 200,00 грн з ПДВ (без включення провізних платежів). Відповідно до даних, що містяться у вказаній накладній, у вагоні № 95492658 було передано до перевезення 68 600 кг вантажу. Загальна вартість вантажу відвантаженого у вагоні № 95492658 за накладною № 32147571 від 27.01.2026 складає 699 720,00 грн.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, та п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій (наказ від 28.05.2002 № 334), для пшениці (вантаж без тари та упаковки) сумарна норма природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто становить 0,5% від маси нетто.

Приймаючи до уваги викладене, позивачем було здійснено розрахунок збитків, завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні за накладною № 432147571 від 27.01.2026 з урахуванням норм природної втрати, які становлять 39 851,40 грн ((4 250 кг - 343 кг) * 10 200 грн/т / 1000 = 3 907 кг * 10,200 грн/кг) та які позивач і просить стягнути з відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Частиною першою ст. 11 ЦК України передбачено, що права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина друга ст. 908 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту залізниць України).

Згідно з ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з частиною першою ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина третя ст. 909 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що АТ «Українська залізниця» зі станції відправлення Мар`янівка (код 323202) Південно-Західної залізниці взято на себе зобов`язання з перевезення пшениці, насипом до станції призначення Чорноморська (ЕКСП ДЛя ТІС) (код 403002) Одеської залізниці на підставі залізничної накладної № 32147571 від 27.01.2026, зокрема у вагоні № 95492658 - вага вантажу нетто, зафіксована у накладній та у відомості вагонів (п. 29), була зазначена 68 600 кг, тара вагону - 21 850 кг.

Статтею 22 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Положеннями ст. 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною першою ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частина друга ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Положеннями ст. 110 Статуту залізниць України встановлюють, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2026 при надходженні вагону № 95492658 на станцію призначення - Чорноморська (експ. для ТІС) Одеська залізниця було складено Акт загальної форми (форма ГУ-23) № 137, яким зафіксовано такі обставини: після виводу із-під ЛЕМ на 17 колію ПВ парка, був оглянутий вагон № 95482658. При огляді всі ЗПП справні, відповідають перевізному документу та виконують свої функції. На момент огляду люки щільно закриті, течі вантажу не виявлено.

На підставі заявки вантажоодержувача - ТОВ «ТІС» проводилось комісійне перевантаження вагону № 95492658, за результатами якого був складений Комерційний акт (Форми ГУ-22) № 401100/10 від 06.02.2026, яким зафіксовано виявлення: за документом значиться вантаж пшениця, насипом, вага брутто не вказана, тара 21 850 кг, нетто 68 600 кг. При переважуванні вагону у присутності ДСЗМ Майданова О.В., ОВ Безреброго С.П., начальника вантажного району Поселенової Т.В., агента комерційного Гадус Д.С., начальника комерційної служби ТОВ «ТІС» Поліщука С.В., представника поліції Бурковського М.Й. на справних 100т. вагонних вагах 5001ВВ-100Э/2СД заводський № 19, що пройшли повірку 06.08.2025, виявилось: брутто 86 250 кг, тара перевірена 21 900 кг, нетто 64 350 кг, що менше ваги, вказаної в документі, на 4 250 кг.

При огляді ЗПП №№ ГО81765, ГО81766, ГО817767 на нижніх розвантажувальних люках справні, виконують свої функції та відповідають перевізному документу, люки щільно закриті, поверхня люків чиста без затискання вантажу, течі вантажу немає. На верхніх завантажувальних люках ЗПП №№ ГО81769, ГО81755, ГО81761, ГО81760 справні, виконують свої функції та відповідають перевізному документу, люки щільно закриті, доступу до вантажу не має. При відкритті верхніх завантажувальних люків виявилось: навантаження рівномірне, без поглиблень, під 3-м та 4-м люками є скос, довжиною 3 000 мм, шириною 2 000 мм, глибиною 1 000 мм, вагон справний, про що складено акт ГУ 106 № 5 від 06.02.2026.

Вказаний Комерційний акт (Форми ГУ-22) № 401100/10 від 06.02.2026 був підписний вантажоодержувачем із зауваженнями: на середньому, розвантажувальному люці виявлені подряпини, всередині вантажу наявна воронка. Ці обставини підтверджуються Актом РТПП Миколаївської обл. № 120-0016 від 06.02.2026.

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, що відповідачем не заперечується, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничній накладній, фактичній масі вантажу.

Окрім цього, згідно з висновком експерта, зафіксованого в Акті експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0016 від 06.02.2026, при зважуванні і огляді залізничного вагону (хопера) за № 95492658, завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 64 350 кг, що на 4 250 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній.

Також, вказаною експертизою встановлено, що: вагон опломбований 7-ма непорушними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відтисками, відтиск відповідає даним, вказаним у залізничній накладній; на середньому розвантажувальному бункері з протилежної сторони від запірних штурвалів, в місці з`єднання кришки до корпусу бункера є подряпини та відсутня ущільнювальна технологічна піна; при знятті ЗПП та розкритті (у присутності експерта) верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки: поверхня вантажу нерівна, у третьому від дробини люку виявлена воронка шириною 2 на 3 м та глибиною 1 м. Експертом здійснено фотографування, яке додано до вказаного акту експертизи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

У відповідності з п. 2.1. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, усі вагони (контейнери), що прибувають та відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) повинні оглядатися у комерційному відношенні.

Пунктом 3.8. роз`яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з частиною першою ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Отже, оскільки спірні вагони прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України покладається на залізницю, тобто на відповідача.

Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.

У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Матеріали справи не містять доказів наявності несправностей вагону № 95492658 в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху його слідування.

При цьому, акт загальної форми та комерційний акт підписані представниками АТ «Українська залізниця» без заперечень.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з частиною третьою ст. 917 ЦК України, перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Водночас, як зазначалось вище спірний вантаж був прийнятий АТ «Українська залізниця» до перевезення без зауважень.

Встановлені комерційним актом та актом експертизи обставини, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.

Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справному вагоні, придатному для цієї господарської мети (перевезення пшениці), то саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною першою ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві).

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вимогами частино першої ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга ст. 22 ЦК України).

Водночас, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга ст. 1166 ЦК України).

Водночас зі змісту частини другої ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Як зазначалось, частиною першою ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частина друга ст. 924 ЦК України).

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, 27. вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема: 0,5% маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно Довідки ТОВ СП «Нібулон» вих. № 2863/3-26/91 від 29.04.2026, станом на 06.02.2026 дійсна вартість однієї тони вантажу (пшениця), що було прийнято до перевезення та відвантажено зі станції Мар?янівка за накладною № 32147571 від 27.01.2026 у вагоні № 95492658 складала 10 200,00 грн з ПДВ (без включення провізних платежів).

За даними Комерційного акту (Форми ГУ-22) № 401100/10 від 06.02.2026 та Акту експертизи Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0016 від 06.02.2026, фактична маса нетто вантажу (пшениці) у вагоні № 95492658 складає 64 350 кг, що на 4 250 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній (68 600 кг).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, збитки, завдані нестачею вантажу при залізничному перевезенні у вагоні № 95492658 за накладною № 32147571 від 27.01.2026 складають 39 851,40 грн: (4 250 кг (розмір нестачі) - 343 кг (норма природної втрати 0,5%) * 10 200 грн (ціна за 1 тонну з ПДВ) / 1000 = 3 907 кг * 10,200 грн/кг).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження визначення маси вантажу, ціни однієї тонни, загальної суми збитків тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, який перевозився у спірному вагоні, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 39 851,40 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту завдання відповідачем збитків у зв`язку із незбереженням вантажу при його перевезенні, що відповідачем не спростовані.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 851,40 грн збитків, завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні за накладною № 32147571 від 27.01.2026, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з поданням цього позову: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на залучення експерта РТПП Миколаївської області - 9 000,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8) відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Щодо розподілу витрат, понесених позивачем на проведення експертизи, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина четверта ст. 127 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою ст. 127 ГПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома ст. 127 ГПК України).

За приписами частини першої ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (частина друга ст. 101 ГПК України)

Положеннями частини п`ятої ст. 101 ГПК України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, ГПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертних висновків відбулося за ініціативою ТОВ СП «Нібулон» до звернення до суду з позовом, при цьому у акті експертизи та доданих до нього документах відсутнє посилання, що даний висновок підготовлено для подання до суду, суд дійшов висновку, що такі витрати не є судовими, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку акту експертизи.

Також, у позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції становитиме 10 000,00 грн, докази чого будуть надані в порядку, визначеному ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Каботажний узвіз, буд. 1, ідентифікаційний код 14291113) 39 851 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн 40 коп. збитків, завданих нестачею вантажу при залізничному перевезенні за накладною № 32147571 від 27.01.2026, та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 11.09.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ