Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №911/722/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2026Справа № 911/722/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЗЕМЛЯ"

про стягнення грошових коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЗЕМЛЯ" (далі - відповідач, ТОВ «Екоземля») про стягнення 146 187,69 грн (100 000,00 грн основного боргу та 46 187,69 грн втрат від інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 8 від 07.08.2023 (далі - Договір) в частині повернення грошових коштів у погоджений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2026 позовну заяву та додані до неї документи передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення/отримання цієї ухвали шляхом подання до суду: відомостей щодо зазначення вірної адреси відповідача у даній справі; доказів сплати судового збору за подання даної позовної заяви у встановленому порядку та розмірі.

21.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.05.20226 від позивача надійшли відповідь на відзив, заява про зміну підстав та предмету позову, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

25.05.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заперечення на відповідь на відзив та заяву про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 28.08.20262026 заява про зміну підстав та предмету позову прийнята до розгляду. Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" про зміну предмету позову до 07.09.2026, а також запропонвано сторонам надати суду копію платіжної інструкції № 854 від 07.08.2023 у строк до 07.09.2026.

08.09.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" про зміну предмету позову.

10.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2026, в яких міститься клопотання про поновлення строку на їх подання.

Клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових пояснень мотивовано тим, що штатний юрист позивача Даниленко Яніна Петрівна, яка безпосередньо здійснює супровід даної справи, у період з 04.09.2026 по 09.09.2026 перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою медичного закладу від 09.09.2026.

Стосовно вказаного клопотання позивача суд вказує про наступне.

Згідно з п. 1, 3, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку для подання додаткових пояснень, у зв`язку з чим вважає за доцільне поновити позивачу строк для подання останніх та прийняти останні до розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на нього, заперечення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 Товариством (позикодавець) і ТОВ «Екоземля» (позичальник) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1);

- поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 100000,00 грн (пункт 2.1);

- датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або дата відповідного документа про отримання коштів в якості поворотної фінансової допомоги, який видає позичальнику позикодавець, у випадку отримання грошових коштів через касу підприємства (пункт 2.5);

- поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк не більший ніж 365 календарних місяців із дати платежу, передбаченої пунктом 2.5 Договору (пункт 2.7).

Слід зазначити, що у позовній заяві Товариство вказало, що у пункті 2.7 Договору допущено технічну описку у строці надання поворотної фінансової допомоги, а саме замість « 365 календарних місяців» правильним слід вважати « 365 календарних днів».

Суд погоджується з доводами позивача у цій частині, оскільки, у контексті « 365 календарних» загальноприйнятим є вживання слова «днів», а не місяців.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2023 № 854.

У свою чергу, відповідач умови Договору не виконав і у строк, узгоджений сторонами (365 календарних днів), вказані кошти не повернув.

Заперечення відповідача не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Так, надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 100 000,00 грн підтверджено документально, водночас, відповідач доказів її повернення позивачу суду не надав.

Отже, позовна вимога про стягнення 100 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 21 617,16 грн втрат від інфляції, 52 116,65 грн пені та 5 306,31 грн 3% річних (період нарахування з 08.08.2024 до 15.05.2026).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених пунктом 2.7 Договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передбаченої пунктом 2.1 Договору за весь період прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та відповідають обставинам справи щодо прострочення відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом відхиляє доводи відповідача щодо того, що розмір неустойки має бути обмежений півроком з огляду на наступне.

Пунктом п. 5.3 договору передбачено, що у випадках прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених пунктом 2.7. цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої пунктом 2.1 Договору за весь період прострочення.

Згідно з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/11513/20 вказано: формулювання «за весь період прострочення» є прямим свідченням того, що сторони встановили інший (довший) строк нарахування санкцій, ніж передбачено ГК України, що повністю відповідає принципу свободи договору (стаття 627 ЦК України). Цей правовий висновок було підтверджено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2022 року у справі № 910/14457/21. А відтак обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями є безпідставним.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 2 662,40 грн, ураховуючи застосування коефіцієнту 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЗЕМЛЯ" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 59, офіс 159, код 43477943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 1, код 25155206) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 21 617 (двадцять одну тисячу шістсот сімнадцять) грн 16 коп. втрат від інфляції, 52 116 (п`ятдесят дві тисячі сто шістнадцять) грн 65 коп. пені, 5 306 (п`ять тисяч триста шість) грн 31 коп. 3% річних і 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11.09.2026.

Суддя О.Г. Удалова