Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №910/3332/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026Справа № 910/3332/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ"

про стягнення 13 454 313, 52 грн

Представники:

від позивача: Костенко М.М.;

від відповідача: Долженко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (далі-відповідач) про стягнення 13 454 313, 52 грн, з яких: 10 273 917, 24 грн - пеня відповідно до пункту 8.2 договору, 3 168 325, 40 грн - штраф відповідно до пункту 8.2 договору та 12 070, 88 грн - штраф відповідно до пункту 8.3.5. договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 09/348-09/2024 від 18.09.2024, в частині поставки товару у визначений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2026.

13.04.2026 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що лікарський засіб Кальцій фолінат Калцекс на дату укладання договору поставки не був зареєстрований в Україні, а тривала процедура реєстрації даного лікарського препарату є обставиною, яка не залежала від волі відповідача. Також відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів отримання реальних збитків або порушення інтересу, пов`язаного з несвоєчасним постачанням препарату.

16.04.2026 до суду надійшла відповідь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що відсутність реєстраційного посвідчення на лікарський засіб не є перешкодою в його ввезені на митну територію України.

29.04.2026 до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про долучення доказів, в якому позивач просить суд приєднати до матеріалів судової справи № 910/3332/26 копію платіжної інструкції № 9526 від 26.03.2025 на суму 22870301, 55 грн попередньої оплати на 2025 рік за поставку продукції згідно із Договором 11.11.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/3332/26 призначено на 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 оголошено перерву до 25.06.2026.

У судовому засіданні 25.06.2026 оголошено перерву до 13.08.2026.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.08.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю № 09/348-09/2024, умовами якого передбачено, що постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020 (п. 2.1 договору).

У п. 2.2 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється на умовах DAP або DDP - склад замовника (на території України).

Згідно п. 2.3 договору, адреса пункту призначення (складу замовника в Києві чи Київській області) визначається замовником шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, та/або в заявці на поставку продукції, складеній замовником за формою, встановленою у Додатку №2 до цього Договору (далі за текстом - заявка на поставку продукції), та/або засобами електронної пошти.

Відповідно до п. 2.4 договору, право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

Усі витрати, пов`язані із транспортуванням (включаючи завантаження та розвантаження продукції (крім кінцевого розвантаження на складі замовника), перебування транспорту на митницях під час проходження митних процедур тощо, доставкою продукції до пункту призначення здійснюється за рахунок постачальника (п. 2.5 договору).

Згідно п. 2.6 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити схоронність продукції протягом усього періоду її транспортування, включаючи період її зберігання на складах (крім періоду зберігання на складі замовника до оформлення акта приймання продукції) до моменту передачі замовнику (або його уповноваженому представникові).

Валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток №1) - п. 3.1 договору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний в специфікації (додаток № 1).

Вказані у специфікації (додаток №1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін (п.4.2 договору).

Пунктом 7.1.1. договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що Постачається.

Згідно п. 8.2 договору, за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 8.3.5. договору, у разі непередачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальником сплачується штраф у розмірі 20 % від ціни непоставленої продукції. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо сплати пені та штрафу передбачених цим договором, відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої замовником постачальнику, протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

18.09.2024 сторонами складено та підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору № 09/348-09/2024 від 18.09.2024), відповідно до якої постачальник зобов`язаний здійснити поставку наступної продукції:

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, вартістю 20 926 626, 00 грн.;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 188 500 флаконів, вартістю 35 441 770, 00 грн;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, вартістю 36 175 048, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1 специфікації загальна ціна договору складає 99 021 485, 08 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 6 478 041, 08 грн.

Згідно п. 4 специфікації, у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за договором у строк:

- Партія № 1, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, до 01.11.2024 включно;

- Партія № 2, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 188 500 флаконів, до 01.07.2025 включно;

- Партія № 3, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, до 01.06.2026 включно.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір діє до 01.07.2026 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції -до повного виконання (п. 7 специфікації).

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2024 до договору № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 сторони дійшли згоди про внести зміни, зокрема у п. 4 специфікації в графі Партія № 1, цифри та слова "01.11.2024 року" замінити цифрами та словами "01.12.2024 року".

Крім того, додатковою угодою № 3 від 14.03.2026 до договору № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 сторони дійшли згоди зменшити обсяг закупівлі продукції, привести обсяг продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2025 року, до кратності пакування та внести наступні зміни до договору:

Пункт 2 специфікації до договору (додаток № 1 до договору), викласти у такій редакції:

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, вартістю 20 926 626, 00 грн.;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів, вартістю 21 374 113, 60 грн;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, вартістю 36 175 048, 00 грн.

Пункт 3 специфікації до договору (додаток № 1 до договору) викласти у такій редакції: у відповідності до пункту 3.1. договору загальна ціна договору складає 83 969 092, 73 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ - 5 493 305, 13 грн.

Також, сторони дійшли згоди пункт 4 специфікації до договору (додаток № 1 до договору) викласти у такій редакції: У відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за договором у строк:

- Партія № 1, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, до 01.12.2024 включно;

- Партія № 2, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів, до 01.07.2025 включно;

- Партія № 3, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, до 01.06.2026 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 позивачем було здійснено 50% передоплату за продукцію у розмірі 45 261 791, 37 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 7873 від 01.10.2024 на суму 22 391 489, 82 грн та № 9526 від 26.03.2025 на суму 22 870 301, 55 грн.

Так, відповідно до умов договору, з урахуванням специфікації (в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025), відповідач зобов`язаний був поставити партію № 1 товару до 01.12.2024 включно та партію № 2 товару до 01.07.2025 включно.

Разом з тим, листом № 1416 від 25.09.2025 відповідач повідомив позивача, що ТОВ "ДОЙЧ-ФАРМ" не може виконати постачання 300 флаконів Партії № 1 лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) на суму 60 354, 42 грн, проте відповідач зобов`язався належно виконувати інші зобов`язання за договором.

В свою чергу, листом від 29.09.2025 № 05/3847-09/2025 позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття продукції за Договором в кількості 300 флаконів Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) партії № 1, закуплених за кошти державного бюджету 2024 року, поставка яких не була здійснена в строк, визначений в пункті 4 Специфікації до Договору (Додаток № 1 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про закупівлю № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 відповідач поставив партію № 1 товару (Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 000 флаконів) на суму 22 331 135, 40 грн, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 48004 від 29.09.2025, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Крім того, у період з листопада 2025 по лютий 2026 відповідачем було поставлено позивачу партію № 2 товару (Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів) на суму 22 870 301, 55 грн, що підтверджується видатковими накладними № 50941 від 17.11.2025 на суму 10 135 518, 93 грн, № 52812 від 05.12.2025 на суму 11 252 075, 70 грн та № 55490 від 13.02.2026 на суму 1 482 706, 92 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Тож, як вказує позивач, відповідачем зобов`язання щодо поставки партії № 1 товару та партії № 2 товару виконано з порушенням строку визначеного у специфікації до договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025).

Позивач вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки Товару, який визначений у Специфікації до договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025) ним було направлено на адресу відповідача претензію № 05/655-02/2026 від 23.02.2026 про сплату пені та штрафів, у зв`язку з порушенням строків поставки товару партії № 1 та партії № 2 за договором № 09/348-09/2024 від 18.09.2024

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку партії № 1 товару та партії № 2 товару із порушенням строків, тому просить суд стягнути з відповідача 10 273 917, 24 грн - пені за періоди: з 02.12.2024 по 24.09.2025, з 25.09.2025 по 29.09.2025, з 02.07.2025 по 17.11.2025, з 02.07.2025 по 05.12.2025 та з 02.07.2025 по 13.02.2026 відповідно до пункту 8.2 договору, 3 168 325, 40 грн - штраф (7 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено) відповідно до пункту 8.2 договору та 12 070, 88 грн - штраф (20 % від ціни непоставленої продукції) відповідно до пункту 8.3.5. договору.

Заперечуючи частково проти позову, відповідач зазначає, що реєстрація лікарського засобу виконується Міністерством охорони здоров`я України на підставі експертизи поданої Заяви та реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє). Експертизу проводить Державне Підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (ДЕЦ). 19.09.2024, після укладання договору, виробником лікарського засобу була подана заява на державну реєстрацію лікарського засобу «Кальцію фолінат 100 мг». Реєстраційне посвідчення органом влади було видане лише 22.04.2025 р., тобто через 7 місяців, замість 30 днів. Процедура реєстрації здійснюється за участі виробника та компетентного державного органу які не є сторонами договору, але від дій яких напряму залежить реєстрація лікарського засобу. На думку відповідача, тривала процедура реєстрації даного лікарського препарату є обставиною, яка не залежала від волі відповідача. Після отримання реєстраційного посвідчення на використання лікарського препарату "Кальцію фолінат 100 мг" було повідомлено позивача листом від 02 травня 2025 року. Вказані обставини свідчать про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про закупівлю № 09/348-09/2024 від 18.09.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п. 2.4 договору, право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний в специфікації (додаток № 1).

Вказані у специфікації (додаток №1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 2 специфікації до договору (додаток № 1 до договору) в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025, постачальник зобов`язаний здійснити поставку наступної продукції:

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, вартістю 20 926 626, 00 грн.;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів, вартістю 21 374 113, 60 грн;

- Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, вартістю 36 175 048, 00 грн.

У п. 4 специфікації до договору (додаток № 1 до договору) в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025 сторони погодили строки поставки товару, а саме постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за договором у строк:

- Партія № 1, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 300 флаконів, до 01.12.2024 включно;

- Партія № 2, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів, до 01.07.2025 включно;

- Партія № 3, Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 192 400 флаконів, до 01.06.2026 включно.

Тож, відповідно до умов договору, з урахуванням специфікації (в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025), відповідач зобов`язаний був поставити партію № 1 товару до 01.12.2024 включно та партію № 2 товару до 01.07.2025 включно.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 позивачем було здійснено 50% передоплату за продукцію у розмірі 45 261 791, 37 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 7873 від 01.10.2024 на суму 22 391 489, 82 грн та № 9526 від 26.03.2025 на суму 22 870 301, 55 грн.

Разом з тим, листом № 1416 від 25.09.2025 відповідач повідомив позивача, що ТОВ "ДОЙЧ-ФАРМ" не може виконати постачання 300 флаконів Партії № 1 лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) на суму 60 354, 42 грн, проте відповідач зобов`язався належно виконувати інші зобов`язання за договором.

В свою чергу, листом від 29.09.2025 № 05/3847-09/2025 позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття продукції за Договором в кількості 300 флаконів Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) партії № 1, закуплених за кошти державного бюджету 2024 року, поставка яких не була здійснена в строк, визначений в пункті 4 Специфікації до Договору (Додаток № 1 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2025 відповідачем було поставлено позивачу партію № 1 товару (Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 111 000 флаконів) на суму 22 331 135, 40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 48004 від 29.09.2025, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Крім того, у період з листопада 2025 по лютий 2026 відповідачем було поставлено позивачу партію № 2 товару (Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), у кількості 113 680 флаконів) на суму 22 870 301, 55 грн, що підтверджується видатковими накладними № 50941 від 17.11.2025 на суму 10 135 518, 93 грн, № 52812 від 05.12.2025 на суму 11 252 075, 70 грн та № 55490 від 13.02.2026 на суму 1 482 706, 92 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач прострочив поставку партії № 1 товару, оскільки товар було поставлено фактично 29.09.2025, а не до 01.12.2024 включно, як було погоджено сторонами, а також відповідач прострочив поставку партії № 2 товару здійснивши поставку частинами 17.11.2025, 05.12.2025 та 13.02.2026, в той час як сторонами було погоджено поставку даної партії у строк до 01.07.2025 включно, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню та штрафи передбачені п. 8.2. та 8.3.5 договору.

Відповідач, в свою чергу, зазначає про відсутність свої вини у неналежному виконанні договірних зобов`язань, оскільки відповідач виконав всі залежні від нього дії, 19 вересня 2024 року до Міністерства охорони здоров`я України була подана заява про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс, однак Міністерством охорони здоров`я України оформлено реєстраційне посвідчення на лікарський засіб лише 22 квітня 2025 року.

Суд зазначає, що стаття 7 Закону України "Про лікарські засоби" регулює проведення клінічних випробувань лікарських засобів, та, зокрема, вказує, що клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості лікарського засобу.

Статтею 9 Закону України "Про лікарські засоби" врегульовано питання державної реєстрації лікарських засобів. Так, у вказаній статті встановлено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом. Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Статтею 17 Закону України "Про лікарські засоби" врегульовано порядок ввезення в Україну лікарських засобів, зокрема вказано, що на територію України можуть ввозитися лікарські засоби, зареєстровані в Україні.

Контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів. Усі лікарські засоби, що ввозяться на митну територію України з метою їх подальшої реалізації (торгівлі) або використання у виробництві готових лікарських засобів, підлягають державному контролю якості. Порядок здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться на митну територію України, встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац другий статті 17 Закону України "Про лікарські засоби").

Відповідно до статті 27 Закону України "Про лікарські засоби" особи, винні в порушенні законодавства про лікарські засоби, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну" затверджено вказаний Порядок №902, який визначає механізм державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, зокрема як паралельний імпорт, який здійснюється з метою недопущення обігу фальсифікованих, неякісних та незареєстрованих лікарських засобів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №902 суб`єкт господарювання, що ввозить лікарські засоби на територію України з метою їх подальшої реалізації (торгівлі), використання їх у виробництві, або особа, уповноважена на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, та/або суб`єкт господарювання, залучений такою особою, що ввозить лікарські засоби на територію України з метою їх безоплатного постачання (передачі) обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям або суб`єктам господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за результатами закупівель за кошти державного бюджету, здійснених особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я, протягом п`яти робочих днів після закінчення митного оформлення вантажу з лікарськими засобами подає органові державного контролю за місцем провадження господарської діяльності заяву про видачу висновку про якість ввезених лікарських засобів (далі - заява про видачу висновку) за формою, визначеною МОЗ.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення (Порядок №426) викладено визначення термінів, зокрема, у підпункті 54 вказаного пункту визначено, що реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби.

Так, відповідач зазначає, що предмет договору поставки є специфічним, а його поставка та отримання регулюються зазначеним вище профільним законодавством.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що постачальник , не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення, зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії наступних документів, зокрема реєстраційне посвідчення та усі наявні вкладки до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конференції, Японії, Австралії, Канаді або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї із таких країн.

Пунктом 7.1.1. договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що Постачається.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2024 відповідачем було подано до Міністерства охорони здоров`я України заяву про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс, розчин для ін`єкцій або інфузій, 10мг/мл, що підтверджується листом-прийняттям заяви про проведення державної реєстрації, дата надходження заяви 19.09.2024, МОЗ України, Єдине вікно, 16689/р.

Крім того, відповідач листом № 786 від 27.11.2024 повідомив позивача про дану обставину, вказавши, що заява на реєстрацію лікарського засобу - Кальцію фолінат Кальцекс, розчин для ін`єкцій або інфузій, 10 мг/мл, була подана до Міністерства та наразі заява на реєстрацію Кальцію фолінат Калцекс знаходиться на етані попередньої експертизи.

Пунктом 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 26.05.2005 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2024 №529) (далі - Порядок № 376, у редакції чинній на момент укладення Договору) передбачено, що державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ (далі - Центр) у визначеному МОЗ порядку.

Відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 установлено, що:

- строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів;

- Центр готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу за результатами експертизи реєстраційних матеріалів або висновки, передбачені пунктами 4-7, абзацом першим пункту 8 цього Порядку;

- на підставі поданої заявником заяви, висновків Центру МОЗ у строк, що не перевищує 10 робочих днів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу;

- факт державної реєстрації лікарського засобу засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб, факт державної реєстрації медичного імунобіологічного препарату засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) (далі - реєстраційне посвідчення);

- реєстраційне посвідчення із зазначенням строку, протягом якого дозволяється застосування лікарського засобу в Україні, видається МОЗ протягом 10 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію лікарського засобу.

З матеріалів справи вбачається що лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров`я України на підставі експертизи Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" прийняло рішення, затверджене наказом №699, про державну реєстрацію лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс, розчин для ін`єкцій або інфузій, 10мг/мл.

На підставі вказаного рішення Міністерством охорони здоров`я 23.04.2025 оформлено реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/20827/01/01, яким посвідчено, що лікарський засіб Кальцію фолінат Калцекс, розчин для ін`єкцій або інфузій 10 мг/мл, зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів терміном до введення в дію Закону України від 22 липня 2022 року №2469-ІХ "Про лікарські засоби".

Відповідач листом №1053 від 02.05.2025 повідомив позивача про те, що лікарський засіб, який передбачений для постачання, зокрема, за Договором про закупівлю №09/348-09/2024 від 18.09.2024, є зареєстрованим відповідно до вимог чинного законодавства України, надавши при цьому копію реєстраційного посвідчення.

Верховний Суд у справі № 910/9237/25, де розглядався спір між тими ж сторонами за аналогічного договірного врегулювання та за схожих обставин вказав на те, що аналіз змісту підпункту 7.1.1 договору свідчить про те, що зазначений пункт містить два самостійні елементи: обов`язок постачальника зареєструвати продукцію в Україні та обов`язок надати замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення не пізніше ніж протягом 60 календарних днів. Отже, 60-денний строк встановлено для підтвердження факту реєстрації шляхом надання відповідного реєстраційного посвідчення. При цьому формулювання "на підтвердження цього надати … скановану копію" вказує на обов`язок замовника надати відповідний наявний у нього документ, а не здійснення самої процедури державної реєстрації, що виконується уповноваженим органом у встановленому порядку.

Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні умов договору враховується буквальне значення слів і словосполучень, а також логічний зв`язок між окремими умовами договору. Звідси, мета пункту 7.1.1 полягає в отриманні від постачальника підтвердження факту реєстрації, а не у встановленні строку для проведення самої реєстраційної процедури, що регламентується Порядком № 376 та Порядком № 426.

У даній справі відповідач вчасно звернувся до МОЗ України із відповідною заявою про реєстрацію лікарського засобу. Відповідач листом від 02.05.2025 направив Позивачу копію реєстраційного посвідчення №/20827/01/01 на лікарський засіб, зареєстрований 22.04.2025.

Таким чином, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами, а також встановленими судом обставинами підтверджується, що відповідач на виконання умов підпунктів 7.1.1 та 7.1.1.1 пункту 7.1 Договору виконав всі залежні від нього дії та подав необхідні документи задля отримання реєстраційного посвідчення, натомість виконання обов`язку щодо реєстрації було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" та Міністерством охорони здоров`я України.

Проте, з незалежних від відповідача обставин, реєстраційне посвідчення було оформлено вже після спливу строку поставки продукції партії №1, визначеної у пункті 4 Специфікації в редакції додаткової угоди № 3 до договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2026 у справі № 9109410/25.

Тож, оскільки поставка продукції за умовами договору не могла бути здійснена за відсутності реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, а реєстраційне посвідчення було оформлено вже після спливу строку поставки продукції, визначеної у пункті 4 Специфікації в редакції додаткової угоди № 3 до договору, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару до 02.05.2025 включно.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом з тим, як встановлено судом вище, 29.09.2025 відповідачем поставлено продукцію з Партії № 1 - Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) у кількості 111 000 флаконів, тобто майже через 5 місяців з моменту повідомлення позивача про отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб.

При цьому, відповідачем поставлено продукцію з Партії № 2 - Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг): 17.11.2025 у кількості 50 380 флаконів; 05.12.2025 у кількості 55 930 флаконів; 13.02.2026 у кількості 7 370 флаконів, в той час як зобов`язаний був поставити їй у строк до 01.07.2025 включно.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, постачальником здійснено поставку товару партії № 1 та партії № 2 з порушенням строку визначеного у договорі та погодженого сторонами та непоставлено позивачу продукцію партії № 1 у кількості 300 флаконів.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 273 917, 24 грн - пені за періоди: з 02.12.2024 по 24.09.2025, з 25.09.2025 по 29.09.2025, з 02.07.2025 по 17.11.2025, з 02.07.2025 по 05.12.2025 та з 02.07.2025 по 13.02.2026 відповідно до пункту 8.2 договору, 3 168 325, 40 грн - штраф (7 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено) відповідно до пункту 8.2 договору та 12 070, 88 грн - штраф (20 % від ціни непоставленої продукції) відповідно до пункту 8.3.5. договору.

Згідно п. 8.2 договору, за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (чинний на дату укладення договору), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.

Між тим, у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару поставленого постачальником з порушення строку також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - покупцем нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Суд зазначає, що сторони у Договорі про закупівлю № 09/348-09/2024 від 18.09.2024 року погодили умову про те, що день поставки товару з порушенням строку вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно з умовами цього Договору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки судом вище встановлено відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару до 02.05.2025 включно, відтак прострочення виконання зобов`язання з поставки товару партії №1 відбулося починаючи з 03.05.2025.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 6 870 409, 18 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару партії № 1 та партії № 2 за періоди: з 03.05.2025 по 24.09.2025, з 25.09.2025 по 29.09.2025, з 02.07.2025 по 17.11.2025, з 02.07.2025 по 05.12.2025 та з 02.07.2025 по 13.02.2026, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.2 договору, і встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 3 168 325, 40 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 070, 88 грн - штраф (20 % від ціни непоставленої продукції) відповідно до пункту 8.3.5. договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3.5. договору, у разі непередачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальником сплачується штраф у розмірі 20 % від ціни непоставленої продукції. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо сплати пені та штрафу передбачених цим договором, відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої замовником постачальнику, протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

Як зазначено судом вище листом № 1416 від 25.09.2025 відповідач повідомив позивача, що ТОВ "ДОЙЧ-ФАРМ" не може виконати постачання 300 флаконів Партії № 1 лікарського засобу Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг) на суму 60 354, 42 грн, проте відповідач зобов`язався належно виконувати інші зобов`язання за договором.

Відтак, у зв`язку з непередачею відповідачем продукції з Партії № 1 у кількості 300 флаконів Кальцію фолінат Калцекс (Кальцію фолінат 100 мг), закуплених за кошти державного бюджету 2024, штраф 20 % від ціни непоставленої продукції (60 354,42 грн з ПДВ) складає 12 070, 88 грн, відтак вимога в цій частині підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 10 050 805, 46 грн (6 870 409, 18 грн + 3 168 325, 40 грн + 12 070, 88 грн).

Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведеною норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

При цьому, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості зменшення розміру пені.

Суд також зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану. А тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (вул. Сверстюка Євгена, буд. 21, кімната 506, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 40581739) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 42574629) 6 870 409 (шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч чотириста дев`ять) грн 18 коп. - пені відповідно до п.8.2. договору, 3 168 325 (три мільйона сто шістдесят вісім тисяч триста двадцять п`ять) грн 40 коп. - штрафу відповідно до п.8.2. договору, 12 070 (дванадцять тисяч сімдесят) грн 88 коп. - штрафу відповідно до п. 8.3.5. договору та 120 609 (сто двадцять тисяч шістсот дев`ять) грн 66 коп.- судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.09.2026.

Суддя Щербаков С.О.