Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №908/1329/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/73/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 Справа № 908/1329/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)

про стягнення 675 624 грн 86 коп.

за участю представників

від позивача: Сергійчик А.О., дов. № 170-Д, від 29.01.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача: Капуста А.В., ордер серія АР № 1274880 від 29.01.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про стягнення 675 624 грн 86 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1329/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1329/26, присвоєно справі номер провадження 27/73/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.07.2026.

Ухвалою суду 25.06.2026 задоволена заява представника позивача про проведення судового засідання 06.07.2026 об 11 год. 00 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/1329/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.07.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” у справі адвокатом Капустою А.В. в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.07.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 03.08.2026.

У судовому засіданні 03.08.2026 суд в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 01.09.2026.

Судове засідання 01.09.2026 проводиться в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 675 624 грн 86 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом (договором) про закупівлю № 486/12-24-РМ від 30.12.2024, в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. У передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, товар був поставлений з порушенням строку, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 Договору пеню в розмірі 0,2% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення.

Представник відповідача просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки на 90 %. Відповідач визнав, що 30 грудня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 486/12-24-РМ (далі Договір). Разом з цим, відповідач (Постачальник) за наявності об`єктивних причин прострочив строки поставки Товару, але звертає увагу суду на те, що прострочення строків поставки Товарів по Договору зумовлено істотними обставинами, які дають підстави відповідачу заявити перед судом клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно ст. 551 ЦК України.

У судовому засіданні 01.09.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу – Державне підприємство Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”, ідентифікаційний код 44830311 шляхом приєднання до державного підприємства міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель”, ідентифікаційний код 44725823.

Визнано Державне підприємство Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до абзацу шістнадцятого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 “Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”, виклавши його в наступній редакції: “до 31 грудня 2025 року завершити заходи з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - Державне підприємство Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” (ідентифікаційний код 44830311) шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” (ідентифікаційний код 44725823). У зазначеному наказі визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу”.

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” його правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель”.

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” (ДП “Агенція оборонних закупівель”).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Виходячи з приписів ст. 107 ЦК України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц дійшов висновку про те, що у статтях 104 Цивільного кодексу України та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19 зазначив, що передавальний акт є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП “Агенція оборонних закупівель” є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП “Державний оператор тилу”, у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України “Державний оператор тилу” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК” (Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 158/04-24-РМ (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Костюм спортивний (ДК 021:2015: 18410000-6: Спеціальний одяг)» (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-12-06-016630-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником. Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника.

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару.

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару (пункт 4.3 Договору).

23.01.2025 Замовником було направлено заявку на поставку № R000754, № R000756-1 та № R000756-2 із зазначенням Отримувачів Товару і відповідної кількості Товару та строків поставки.

У пункті 4.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.

Згідно з п. 10.4 Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

У пункті 10.5 Договору визначено, що протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

На виконання умов державного контракту про закупівлю Постачальник поставив Товар із порушенням строків.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків поставки товару понад 20 календарних днів замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття.

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та направлено Постачальнику повідомлення-вимоги за вих. № 2165/3395/06-2025 від 14.05.2025 та за вих. № 2165/7712/06-2025 від 03.11.2025 щодо сплати неустойки.

Відповідно до п. 8.5 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.

Оскільки, відповідачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» не виконано своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені в загальному розмірі 675 624 грн 86 коп. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал Акта приймального котролю товару за якістю; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем, оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; лист-запрошення, оголошення згідно з Додатками № 3.2, № 3.3 до Договору.

Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару:

у кількості 20 000 комплектів за ціною за одиницю 1 600,70 грн без ПДВ в строк до 20.03.2025;

у кількості 10 000 комплектів за ціною за одиницю 1 600,70 грн без ПДВ в строк до 20.06.2025;

у кількості 10 000 комплектів за ціною за одиницю 1 600,70 грн без ПДВ в строк до 19.09.2025.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 11.02.2025, до пункту 1 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) внесено зміни, та зменшено ціну за одиницю комплекту – 1 600,40 грн.

23.01.2025 Замовником було направлено заявку на поставку № R000754, № R000756-1 та № R000756-2 із зазначенням Отримувачів Товару і відповідної кількості Товару та строків поставки.

Матеріалами справи, так і відповідачем підтверджено, що поставка виконана на 100%, але з порушенням строків виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме за заявкою № R000754:

товар у кількості 20 000 штук до військової частини НОМЕР_1 мав бути поставлений в строк до 20.03.2025, але своєчасно поставлено лише 3 340 комплектів, що підтверджується актом приймання товару №134 від 20.03.2025;

товар у кількості 6 600 поставлений 24.03.2025 відповідно до акту приймання товару №145 від 24.03.2025;

товар у кількості 6600 поставлено 04.04.2025, що підтверджується Актом приймання Товару та № Р-193 від 04.04.2025;

товар у кількості 3340 поставлено 09.04.2025, що підтверджується Актом приймання Товару № 212.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

За заявкою № R000756-1 та № R000756-2 постачальник взяв на себе зобов`язання поставити 10 000 комплектів в строк до 19.09.2025:

за актом приймання Товару №703 від 16.09.2025 поставлено 3340 комплектів;

за актом приймання товару №729 від 22.09.2025 поставлено 3340 комплектів;

за актом приймання товару №732 від 23.09.2025 поставлено 1660 комплектів;

за актом приймання товару №736 від 24.09.2025 поставлено 1200 комплектів;

за актом приймання товару №806 від 09.10.2025 поставлено 460 комплектів.

Відповідач не заперечив, що мав поставити товар до 19.09.2025 включно, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом та визнано сторонами, відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з поставки всієї кількості товарів виконано не було, Товар був поставлений після 19.09.2025, тобто з порушенням строку, встановленого договором.

Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, далі ГК України, (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання і заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) й захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

При порушенні виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань,включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 8.2.1 Договору Замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2 Договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки Товару, передбаченої у Заявці на поставку Товару складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору та Специфікації (Додаток №1) до Договору. У разі прострочення поставки Товару, понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки вказаної в Заявці на поставку Товару, штрафні санкції, передбачені п. 8.2 Договору нараховуються Замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.

Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня:

за Актом приймання-передачі № Р-193 від 04.04.2025 прийнято Товар на суму 12 790 396 грн 80 коп. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 20.03.2025, то пеня розраховується з 21.03.2025 по 04.04.2025. Таким чином, термін прострочення за Актом приймання-передачі № Р-193 від 04.04.2025 складає 15 календарних днів (розрахунок пені: 12 790 396,80 0,2% х 15 днів = 383 711,90 грн).

за Актом приймання-передачі № 212 від 09.04.2025 прийнято Товар на суму 6 414 403 грн 20 копн. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 20.03.2025, то пеня розраховується з 21.03.2025 по 09.04.2025. Таким чином, термін прострочення за Актом приймання-передачі № 212 від 09.04.2025 складає 20 календарних днів (розрахунок пені: 6 414 403,20 Х 0,2% х 20 днів = 256 576,13грн).

За Актом приймання-передачі № 806 від 09.10.2025 прийнято Товар на суму 883 420 грн 80 коп. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 19.09.2025, то пеня розраховується з 20.09.2025 по 09.10.2025. Таким чином, термін прострочення за Актом приймання-передачі № 806 від 09.10.2025 складає 20 календарних днів. (розрахунок пені: 883 420,80 Х 0,2% х 20 днів = 35336,83грн.

Таким чином, загальний розмір пені складає 675 624 грн 86 коп.

Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, однак просить зменшити неустойку на 90%.

Серед обставин, якими відповідач обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки - є те, що поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки з незначним простроченням строку за умови відсутності порушень і претензій по якості поставленого товару. Крім цього, незначне прострочення поставки (15 та 20 днів) не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. Покладення на відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Позивач не зазнав збитків або шкоди у зв`язку із несвоєчасною поставкою по Договору, а стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними та неспіввісними наслідкам порушення. Разом з цим, наявність або відсутність збитків є надважливим при вирішенні питання щодо зменшення неустойки. Виконання даного зобов`язання у встановлений Договором строк стало неможливим через незалежні від відповідача обставини, через військову агресію російської федерації проти України і зумовлені цим негативними наслідками. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Винятковість обставин у надій справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язано з діяльністю відповідача, а також специфіки Товару. Враховуючи наведені у заяві обставини щодо виконання повного обсягу поставки товару належної якості, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, відповідач вважає, що у цьому випадку наявні усі підстави для застосування положень статті 551 ЦК України для зменшення неустойки на 90% від заявленого розміру.

Позивач скористався своїм правом та надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, зазначивши, що пошкодження майна відповідача в 2022 році та на початку 2023 року не має жодного правового зв`язку з Договором, який було укладено через два роки 30.12.2024. Оскільки строк поставки товару є істотною умовою договору поставки, а предметом Договору є товар, який мав бути поставлений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п.1.2 Договору) порушення строків поставки товару зокрема на 15 та 20 днів (понад півмісяця) є значним. Розмір відповідальності сторін прямо визначений умовами Договору, які були добровільно погоджені відповідачем при участі у процедурі закупівлі та укладенні державного контракту. Відповідач, будучи суб`єктом господарювання, усвідомлював можливі наслідки порушення строків поставки та погодився з передбаченою договором відповідальністю. Розмір неустойки напряму залежить від добросовісності/ недобросовісності дій відповідача під час виконання договору, а саме від кількості днів прострочення поставки Товару, який мав бути поставлений для забезпечення нагальних потреб воєнного стану. Збройних Сил України в умовах Розмір нарахованої неустойки є результатом порушення відповідачем умов Договору, що має наслідком поставку товару зі значним простроченням, а саме: 15 та 20 календарних днів відповідно. Здійснення поставки Товару після спливу погодженого строку є виконанням уже існуючого договірного обов`язку відповідача, а не обставиною, яка виключає відповідальність за допущене прострочення. Подальше виконання Договору після порушення строків саме по собі не може розцінюватися як виняткова обставина, що обґрунтовує поважність причин прострочення або є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Отже, факт того, що відповідач у подальшому виконав Договір у повному обсязі, свідчить лише про завершення виконання зобов`язання, але не спростовує факту його несвоєчасного виконання та не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки. Позивач зазначив, що обставини воєнного стану, на які здійснює посилання відповідач, згідно розділу 10 Договору не є винятковими. В п. 10.1 та п. 10.2 Договору Сторони прийшли згоди, що воєнний стан та пов`язані з ним негативні наслідки не вважаються форс мажорними обставинами при виконанні Державного контракту (договору) про закупівлю № 486/12-24-РМ від 30.12.2024 року. Договір сторонами укладено 30.12.2024 року, тобто у період дії правового режиму воєнного стану. На момент участі у процедурі закупівлі та укладення Договору відповідач був обізнаний із загальною безпековою ситуацією в країні та пов`язаними з нею ризиками здійснення господарської діяльності, в тому числі можливими перервами в електропостачанні та оголошенням повітряних тривог. Твердження відповідача про відсутність негативних наслідків прострочення є безпідставними та не враховують специфіку спірних правовідносин, пов`язаних із забезпеченням потреб оборони України в умовах воєнного стану. Будь-які затримки в поставці такого Товару ставлять під загрозу належне виконання Силами Оборони своїх обов`язків із стримування наступу ворога. Неналежне виконання Відповідачем погоджених умов Договору впливає на можливість забезпечення нагальної потреби у забезпечені речовим майном Збройних Сил України та інших військових формувань, що утримуються за рахунок державного бюджету і відповідно завдає шкоди інтересам держави.

Розглянувши клопотання відповідача у справі про зменшення розміру неустойки, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 19.09.2025 за укладеним Договором.

Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Відповідно до ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторони у Державному контракті (Договорі) № 486/12-24-РМ від 30.12.2024 передбачили Розділ 10 Обставини непереборної сили.

У даному розділі сторони погодили наступні умови договору:

10.1 Укладаючи цей договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) в Україні введений особливий правовий режим воєнного стану;

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору.

10.2 Враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього договору, Сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів постачальника, де виготовляється/зберігається товар для Замовника, знищення виробничих потужностей, товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, тощо. У разі настання таких обставин, Сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього договору та без застосування положень п. 10.7. цього договору.

10.3 У разі настання під час строку дії воєнного стану або після його завершення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього договору, до них застосовуються положення п. п. 10.4.-10.9. цього договору.

10.4 При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.

10.5 Протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, Сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

10.6 У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.

10.7 Якщо Сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій Стороні протягом 14 ( чотирнадцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання Стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п. п. 10.6 та 10.7 договору, Сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.

10.8 Не зважаючи на будь-які інші положення цього розділу договору, неналежна якість наданих послуг не вважатиметься форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

10.9 Сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення таких обставин Сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором. У разі наявності прострочення виконання зобов`язань за Договором станом на дату настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), нарахування штрафних санкцій припиняється з дати зазначеної в документі, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).

10.10 У разі, якщо постачальник підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим договором, замовник може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішення Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5) Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

На рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільноправової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Наведена позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22.

Отже, у договорі сторони домовилися про те, що воєнний стан та пов`язані з ним негативні наслідки не вважаються форс-мажорними обставинами при виконанні Державного контракту (договору) про закупівлю № 486/12-24-РМ від 30.12.2024.

Воєнний стан на території України не означає, що підприємство не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відтак, суди дійшли висновку, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив, що Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси ОП КГС ВС зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.

Крім того, приймаючи участь у процедурі закупівлі, укладаючи договір, відповідач вже був обізнаний із безпековою ситуацією в Україні, веденням воєнних дій, з можливим ризиками здійснення господарської діяльності, у тому числі перервами в електропостачанні, постійним та тривалим оголошенням повітряних тривог, обстрілами території України із застосуванням ракет та без екіпажними літальним апаратами різного типу.

Додатково на підтвердження обставин неможливості своєчасного виконання умов договору відповідачем також надано наступні документи: лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.02.2023 № 1211/6/03-2023 щодо розгляду заяв за фактом захоплення будівель швейного цеху у м. Мелітополі та у м. Токмаку військовим рф у 2022 році; лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 01.05.2023 № 4370/70-2023 щодо реєстрації факту руйнування внаслідок ворожих артилерійських обстрілів військовими рф, цільового майнового комплексу у м. Оріхів, яке орендувало ТОВ “МІК”; акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 29.11.2022; наказ № 031422-01/О від 14.03.2022 про заборону праці та порядок дій під час повітряної тривоги; акт обстеження об`єкту нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації від 14.03.2023.

З урахуванням статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд не вважає наведені вище докази належними та допустимими, оскільки події на які в них іде посилання відбувалися у 2022 та 2023 роках, акти та листи датовані 2022 та 2023 роками, договір укладено 30.12.2024.

Тобто, усі вказані обставини на які посилається відповідач вже існували під час участі у процедурі закупівлі та укладенні договору, а отже відповідач повинен був їх враховувати під час погодження умов договору та строку поставки товару.

Відповідно до Специфікації додатку № 1 до Державного контракту (договору) про закупівлю № 486/12-24-РМ від 30.12.2024 загальна ціна договору з урахуванням ПДВ становить 76 833 600 грн 00 коп.

Заявлена до стягнення позивачем сума пені склала 675 624 грн 86 коп.

Від загальної суми договору такий відсоток становить 0,88%.

Отже, розмір заявленої до стягнення пені не є значним та надмірним, та не є спробою одержання позивачем невиправданого прибутку.

Враховуючи наведені вище обставини, умови договору, надані сторонами докази, суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру неустойки на 90%.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

За таких обставин, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) 675 624 (шістсот сімдесят п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 86 коп. пені, 8 107 (вісім тисяч сто сім) грн 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 11.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.