Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №636/10568/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10568/25 Провадження 3-зв/636/8/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клочкової Аліни Олександрівни про відвід судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова Ігоря Валерійовича у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 (справа № 636/10568/25),

в с т а н о в и л а:

В провадженні судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В. перебуває справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні 10.09.2026, яке проводилося в режимі відеоконференції, з розгляду вказаної справи представник ОСОБА_1 – адвокат Клочкова А.О. заявила відвід головуючому судді Карімову І.В.

В подальшому електронною поштою та через систему «Електронний суд» 10.09.2026 надійшла заява адвоката Клочкової А.О. про відвід судді Карімову І.В., яка обґрунтована наступним.

В провадженні судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В. перебуває на розгляді справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якій на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 636/10568/25. Судове засідання по розгляду зазначеного вище адміністративного матеріалу призначено на 16:00 год. 10.09.2025.

Суддя Карімов І.В. не може брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення № 636/10568/25 оскільки виникли сумніви у його неупередженості та безсторонності, виходячи з наступного:

Діючи в інтересах ОСОБА_1 , адвокат Клочкова А. О., 10.09.2026 заявила клопотання про відкладення розгляду справи у якому просила: відкласти судове засідання призначене на 16:00 год. 10.09.2026 в справі про адміністративне правопорушення №636/10568/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на іншу дату та час. За наслідками розгляду клопотання адвоката Клочкової А.О. від 10.09.2026 суддею Карімовим І.В. у задоволенні клопотання безпідставно відмовлено. Варто зазначити, що про необхідність відкладення розгляду справи №636/10568/25 було зазначено наступні поважні причини: проходження лікування ОСОБА_1 після отримання військової травми і неможливістю прибути у судове засідання призначене на 16:00 год. 10.09.2026, проте бажання прибути і надати пояснення у справі.

Таким чином, безпідставна відмова судді Карімова І.В. в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Клочкової А.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, перешкоджає: 1. в реалізації права на доступ до правосуддя, порушує право особи, що притягається до адміністративної відповідальності на захист, свідчить про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, свідчить про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Так, право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її прав і обов`язків забезпечується і конкретизується через: 1) право на судовий захист або доступ до суду; 2) право на рівні процесуальні можливості сторін; 3) право на публічний судовий розгляд; 4) право на проведення судового розгляду у розумний строк; 5) право на розгляд незалежним судом; 6) право на розгляд безстороннім судом; 7) право на розгляд судом, створеним на підставі закону; 8) право мати достатній час і можливість подання доказів для обґрунтування своєї позиції; 9) право на мотивоване судове рішення; 10) право на виконання судового рішення. Відповідно до п. 3 Рішення у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа ОСОБА_2 ) від 30 жовтня 1997 року N 5-зп Конституційний Суд України, визначив, що безпосереднє звернення до суду є конституційним правом кожного. А згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року N 9-рп/2012 , ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. В рішенні у справі «Пономаренко проти України» (Заява N 13156/02) від 14 червня 2007 року (п. 36 ) Європейський Суд з прав людини повторює, що відповідно до його прецедентної практики п. 1 статті 6 передбачає "право на суд", яке включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися "вирішення" спору судом. Для того, щоб це право було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка становить втручання у його чи її права (рішення у справі Belletv. France, від 4 грудня 1995 року, п. 36). Також, слід звернути увагу суду апеляційної інстанції на те, що Конституційний Суд України у підпункті 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 наголошував, що «гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб» (абзац п`ятий). Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (абзац сьомий). Право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Згідно з ч. 1 ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до статті 64 Конституції України, Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24 , 25 , 27 , 28 Конституції. , 29 , 40 , 47 , 51 , 52 , 55 , 56 , 57 , 58 , 59 , 60 , 61 , 62 , 63 цієї Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Окрім цього, одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, є право на захист/юридичну допомогу, закріплене в підпункті «с» пункту 3. Воно становить одну з основоположних засад справедливого судового розгляду. Цей пункт статті 6 Конвенції кореспондується зі статтею 59 Конституції та статтею 20 Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 7 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на засадах забезпечення права на захист. Підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції передбачає право обвинуваченого «захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя».

Отже, безпідставна відмова судді Карімова І. В. в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Клочкової А.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату та час свідчать про незаконну відмову в доступі до правосуддя у зв`язку із чим і виникли сумніви у неупередженості даного судді.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід. Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення. Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції. Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в спірних питаннях, або які не врегульовані національним законодавством, суди застосовують міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Просить відвести суддю Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В. та передати справу про адміністративне правопорушення № 636/10568/25 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на розгляд іншому складу суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області від 10.09.2026 заява розподілена судді Золотоверхій О.О.

У зв`язку із надходження заяви про відвід судді, на запит судді надано для огляду матеріали справи № 636/10568/25.

ОСОБА_1 та адвокат Клочкова А.О. до суду не з’явилися, про місце та час судового засідання з розгляду заяви про відвід були повідомлені своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення судового засідання та/або про розгляд справи в режимі відеоконференції від учасників не надходило.

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Карімов І.В., якому заявлено відвід, пояснень не надав.

Згідно ч.3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом: 1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини; 2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливість та порядок заявлення та розгляду питання про відвід судді у справах про адміністративні правопорушення. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права, зокрема, положення КПК України щодо порядку заявлення та розгляду заяв про відвід.

Зазначаю, що згідно положень ч. 3 ст. 81 КПК України, не прибуття в судове засідання особи, якій заявлено відвід, не є перешкодою для його вирішення по суті.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалося

Перевіривши доводи заяви, оглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №636/10568/25, приходжу до наступних висновків.

09.12.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 (протокол серії ААД №912808 від 13.09.2025).

22.12.2025 адвокат Клочкова А.О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 12.12.2025 та ордеру на надання правничої допомоги від 22.12.2025, зверталась до суду із клопотанням про надання їй матеріалів справи для ознайомлення; 15.01.2026 від неї надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; 20.01.2026 від адвоката Клочкової А.О. надходило клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про закриття провадження у справі; 10.09.2026 надійшло клопотання захисника про долучення копій документів.

Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 10.09.2026, головуючим у справі - суддею Карімовим І.В. розглянуто клопотання захисника - адвоката Клочкової А.О. про відкладення розгляду справи через відсутність її підзахисного або зупинення розгляду, в задовленні вказаного клопотання протокольною постановою було відмовлено, після чого захисником заявлено про відвід судді.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.

Поряд з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному випадку суд застосовує принцип аналогії, та для вирішення питання відводу керується вимогами КПК України.

Статтею 75 КПК України визначені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь в цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів в його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. В складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Таким чином, на думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).

Окрім того, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз змісту доводів, якими заявник обґрунтовує заявлений судді Карімову І.В. відвід, дає підстави для висновку про те, що приводом для цього стала незгода заявника з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи № 636/10586/25, зокрема - рішенням про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту.

Таким чином, підстави, передбачені КПК України, з яких суддя не має права брати участь в розгляді матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутні.

Керуючись статтями ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, ст.ст. 245, 283 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клочкової Аліни Олександрівни про відвід судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова Ігоря Валерійовича у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 (справа № 636/10568/25), - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Золотоверха