Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №907/730/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/730/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ

в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи-підприємця Василинця Івана Юрійовича, м. Хуст Закарпатської області

про стягнення 302 011,22 грн

секретар судового засідання Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Василинця Івана Юрійовича 73 321,44 грн заборгованості, 733,21 грн штрафу, 141 441,74 грн пені, 14 818,97 грн – 3% річних та 71 695,86 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу № 5454/5454/2кв-о/2019 від 19.03.2019 та Договору купівлі-лісоматеріалів №245 від 01.10.2019.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/730/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позов від 03.08.2026 заперечує проти задоволення позовних вимог в частині нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем не подано суду відповіді на відзив.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 5454/5454/2кв-о/2019 від 19.03.2019 та Договором купівлі-лісоматеріалів №245 від 01.10.2019., у зв`язку з чим станом на 06.07.2026 (дата оформлення позовної заяви) у нього виникла заборгованість в розмірі 73 321,44 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 733,21 грн штрафу, 141 441,74 грн пені, 14 818,97 грн – 3% річних та 71 695,86 грн інфляційних втрат з вимогами про стягнення яких подано цей позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.08.2026 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що нарахована позивачем пеня у розмірі 137 645,00 грн є необґрунтованою, оскільки обчислена поза межами встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку. Крім того, відповідач зазначає, що сукупний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій значно перевищує розмір основного боргу та фактично набуває карального, а не компенсаційного характеру, що прямо суперечить загальним принципам цивільного та господарського законодавства — справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на викладене, відповідач просить суд зменшити розмір пені.

Відповідь на відзив.

Позивачем відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

19 березня 2019 року між Державним підприємством «Брустурянське ЛМГ», як Продавцем та Фізичною особою-підприємцем Василинцем Іваном Юрійовичем, як Покупцем, укладено Договір купівлі–продажу необробленої деревини №5454/5454/2кв-о/2019 (надалі Договір №5454/5454/2кв-о/2019), за умовами п. 1.1. якого за результатами проведення основних аукціонних торгів із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2019 року, які відбулися 18-19.03.2019 р., Продавець передає у власність на умовах франко склад Продавця необроблену деревину (надалі – товар), за номерами лотів /п.3.1/, а Покупець, зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору №5454/5454/2кв-о/2019 сторонами визначено асортимент, кількість та ціну кожної номенклатури товару. Загальна сума Договору – 105 736,00 грн.

Поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід`ємною частиною даного договору та підписується самостійно між Покупцем та Продавцем без обов`язку реєстрації такого на ЗУТСБ, на умовах франко-верхній склад - навантаження проводить Покупець; франко-нижній/проміжний склад - навантаження проводить Продавець. У випадку непідписання Сторонами щомісячного подекадного графіку поставок, товар поставляється рівним (п. 4.1. Договору №5454/5454/2кв-о/2019).

Відповідно до п. 1.2. Договору №5454/5454/2кв-о/2019 право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання-передачі та/або видаткової накладної на товар.

Прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця за умовами: франко-(нижній/ проміжний/ верхній/) склад Продавця у відповідності з нормами діючих державних стандартів та вимог законодавства України, зокрема Інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості П-6, П-7 ДСТУ 4020-2-2001, 2034-92. Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної постійного лісокористувача та специфікації накладної (форми ЛГ-25) (п. 5.1., 5.3 Договору №5454/5454/2кв-о/2019).

Порядок розрахунків сторонами визначено у розділі 6 Договору, за умовами п. 6.1. якого платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Строк дії Договору №5454/5454/2кв-о/2019 сторони обумовили в його п. 11.1., за змістом якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Даний договір діє в частині обов`язку поставки товару з 01.04.19р. по 30.06.19р., а в частині оплати придбаного товару - з дати укладення Договору до повного проведення розрахунків за придбаний товар (п. 11.2. Договору №5454/5454/2кв-о/2019).

Окрім того, 01 жовтня 2019 року між Державним підприємством «Брустурянське лісомисливське господарство», як Продавцем та Фізичною особою-підприємцем Василинцем Іваном Юрійовичем, як Покупцем, укладено Договір №245 купівлі-лісоматеріалів (надалі Договір №245), за умовами якого «Продавець» зобов`язується поставити та передати у власність Покупця продукцію за ціною, якістю, визначених у додатку до даного Договору, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Вартість продукції, що поставляється по даному Договору складає 63 782,00 грн. (п.п. 1.1., 1.2. Договору №245).

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору №245 ціни, кількість та асортимент товару, строки поставки вказуються у додатку до даного Договору. Відпуск і маркування проводиться маркуванням представника Продавця (франко- верхній склад) Прийом лісоматеріалів круглих по кількості і якості проводиться представником покупця безпосередньо на (франко-верхній. складі продавця).

Згідно з п. 2.1. Договору №245 ціни, кількість та асортимент товару, строки поставки вказуються у додатку до даного Договору.

В додатку №1 до Договору №245 сторонами визначено перелік, кількість та ціну придбаних Покупцем лісоматеріалів на загальну суму 63 782,00 грн.

У розділі 3 Договору №245 сторони визначили строки та умови поставки, відповідно до якого, товар поставляється покупцю окремими партіями в кількості та асортименті згідно виписаної накладної продавцем. Вивіз лісоматеріалів круглих здійснюється транспортом покупця. Продавець зобов`язаний надати супровідні документи на кожну партію поставки, а саме: рахунок-фактуру; накладну; товаро-транспортну накладну (п.п. 3.1 – 3.3 Договору №245).

Положеннями п.п. 4.1., 4.2. Договору №245 сторонами обумовлено, що покупець проводить оплату товару відповідно до виставленого продавцем рахунка - фактури або накладної шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (не пізніше 10-ти календарних днів з моменту отримання товару). Покупець повинен повідомити продавця про здійснення платежу в день переказу грошей надіславши останньому відповідне повідомлення факсимільним зв`язком, чи будь-яким іншим прийнятним способом, з якого буде зрозуміло, що грошове зобов`язання покупцем виконано.

Строк дії Договору №245 сторони обумовили в його п. 8.1., за змістом якого цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 18.10.2019 р..

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №5454/5454/2кв-о/2019 та Договору №245 Продавцем згідно з товарно-транспортними накладними серії ЗКВ №122118 від 08.06.2019, серії ЗКВ №131667 від 13.06.2019, серії ЗКБ №561862 від 10.06.2019,серії ЗКА №955800 від 25.06.2019, серії ЗКВ №131722 від 08.07.2019, серії ЗКВ №131735 від 11.07.2019, серії ЗКБ №592790 від 18.07.2019,серії ЗКБ №592816 від 24.07.2019, серії ЗКВ №132011 від 01.10.2019, серії ЗКБ №562100 від 07.10.2019, Специфікацій до означених накладних передано, а Покупцем, в свою чергу, прийнято товар (пиломатеріали) на загальну суму 300 934,39 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених товарно-транспортних накладних, специфікацій до них та не заперечується відповідачем у справі.

За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договорами товар у визначені в п. 7.1. Договору №5454/5454/2кв-о/2019 та п. 4.1 Договору №245 строки, у зв`язку з чим, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати на суму 165 151,00 грн (платіжні доручення №285 від 01.06.2020, №281 від 01.04.2020, №284 від 25.05.2020, №280 від 13.03.2020, №287 від 11.06.2020, №286 від 04.06.2020, №290 від 19.06.2020, №288 від 16.06.2020, №292 від 09.07.2020, №291 від 02.07.2020, №297 від 03.09.2020, №295 від 14.07.2020, №15482 від 29.09.2020, №298 від 14.09.2020, №911 від 28.12.2020) та наявність станом на 08.06.2019 переплати на суму 62 461,95 грн, заборгованість відповідача складає 73 321,44 грн, з вимогами про стягнення якої позивач, як правонаступник Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» звернувся з даним позовом до суду.

Надіслана на адресу відповідача претензія №23940/39.7.1-2025 від 18.11.2025 про сплату заборгованості, залишені Фізичною особою-підприємцем Василинцем Іваном Юрійовичем без відповіді та задоволення.

Факт надіслання претензії №23940/39.7.1-2025 від 18.11.2025 на адресу відповідача підтверджується долученим до позову фіскальним чеком від 21.11.2025 та не заперечено відповідачем у встановленому порядку.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів та інших документів дозвільного характеру, ліцензій на провадження господарської діяльності та отриманих висновків з оцінки впливу на довкілля до закінчення строку їх дії які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Пунктом 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 872 від 28.10.2022 «Про припинення Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» визначено припинення Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з п. 8 означеного наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 872 від 28.10.2022 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №2340 від 31.12.2024 затверджено передавальний акт Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство», яке координується Карпатським лісовим офісом, до якого включено усе майно, права та обов`язки Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство».

Згідно з ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Зважаючи на викладене та на те, що положеннями ст. ст. 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Таким чином, за встановленими обставинами, Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» приєднано до правонаступника: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом його фактичної реорганізації в відокремлений підрозділ (філію) «Брустурянське лісомисливське господарство», передання за передавальним актом від 31.12.2024 усього майна, прав та обов`язків, а відтак, саме позивач є правонаступником Продавця за Договорами.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору №5454/5454/2кв-о/2019, Договору №245 та відповідно до товарно-транспортних накладних ЗКВ №122118 від 08.06.2019, серії ЗКВ №131667 від 13.06.2019, серії ЗКБ №561862 від 10.06.2019,серії ЗКА №955800 від 25.06.2019, серії ЗКВ №131722 від 08.07.2019, серії ЗКВ №131735 від 11.07.2019, серії ЗКБ №592790 від 18.07.2019,серії ЗКБ №592816 від 24.07.2019, серії ЗКВ №132011 від 01.10.2019, серії ЗКБ №562100 від 07.10.2019 отримано товар на загальну суму 300 934,39 грн, а відтак, з врахуванням здійсненої Фізичною особою-підприємцем Василинцем Іваном Юрійовичем згідно з платіжними дорученнями №285 від 01.06.2020, №281 від 01.04.2020, №284 від 25.05.2020, №280 від 13.03.2020, №287 від 11.06.2020, №286 від 04.06.2020, №290 від 19.06.2020, №288 від 16.06.2020, №292 від 09.07.2020, №291 від 02.07.2020, №297 від 03.09.2020, №295 від 14.07.2020, №15482 від 29.09.2020, №298 від 14.09.2020, №911 від 28.12.2020 часткової оплати на суму 165 151,00 грн та наявністю у підприємця станом на 08.06.2019 переплати на суму 62 461,95 грн, допущено заборгованість перед позивачем в розмірі 73 321,44 грн, що не заперечено відповідачем належними та допустимими доказами.

За таких обставин, залишок непогашеної суми основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення даного спору становить 73 321,44 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В розумінні приписів ЦК України пеня як різновид неустойки є видом забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (12-117гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань законодавець пов`язує саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, остання обрахована в розмірі 141 441,74 грн, за період з 08.10.2019 по 01.07.2026, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, виходячи з умов п. 7.4. Договору.

Проаналізувавши зміст умов Договору №5454/5454/2кв-о/2019 та Договору №245 які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що жоден із зазначених договорів не містить положень щодо обов`язку сплати пені покупцем за несвоєчасну або неповну оплату партії товару.

Посилання позивача на пункт 7.4 Договору як на підставу для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є безпідставними, оскільки пункт 7.4 Договору № 5454/5454/2кв-о/2019 не передбачає відповідальності покупця за порушення грошового зобов`язання, а натомість регулює обов`язки продавця щодо здійснення поставки товару. Водночас, пункт 7.4 у Договорі №245 відсутній, як і будь-які інші положення щодо встановлення відповідальності покупця у вигляді пені за даним договором.

З урахуванням викладеного, суду не надано доказів встановлення обов`язку відповідача сплачувати пеню за порушення грошових зобов`язань за отриманим відповідно до товарно-транспортних накладних ЗКВ №122118 від 08.06.2019, серії ЗКВ №131667 від 13.06.2019, серії ЗКБ №561862 від 10.06.2019,серії ЗКА №955800 від 25.06.2019, серії ЗКВ №131722 від 08.07.2019, серії ЗКВ №131735 від 11.07.2019, серії ЗКБ №592790 від 18.07.2019,серії ЗКБ №592816 від 24.07.2019, серії ЗКВ №132011 від 01.10.2019, серії ЗКБ №562100 від 07.10.2019 товаром в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а відтак, нарахування такої пені позивачем в зазначеному розмірі за кожен день прострочення за період з 08.10.2019 по 01.07.2026 не може вважатися таким, що відповідає ст.ст. 547, 549 ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 141 441,74 грн пені належить відмовити.

З урахуванням ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині нарахованої пені, - не підлягають оцінці судом аргументи відповідача щодо її нарахування з порушенням встановленого у ч. 6 ст. 232 ГК України строку та заявлене у відзиві клопотання про зменшення розміру нарахованої підприємством пені.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Аналогічні приписи визначені у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 Договору №245 сторони погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар, покупець зобов`язаний за вимогою продавця виплатити останньому штраф у розмірі 5 % від несплаченої суми.

Також у п. 8.4 Договору №5454/5454/2кв-о/2019 сторони обумовили, що за прострочення вартості чергової партії товару на умовах Договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1% від вартості такої партії товару.

На підставі наведених умов Договорів позивачем нараховано відповідачу 733,21 грн штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу, а також здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу штрафу в сумі 733,21 грн.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, відповідачу за період з 08.10.2019 по 01.07.2026 нараховано 3% річних в розмірі 14 818,97 грн та інфляційні втрати на суму 71 695,86 грн.

Здійснивши відповідний арифметичний розрахунок, судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань та 3% річних за зазначений позивачем період (з 08.10.2019 по 01.07.2026) є меншим та становить 71 550,84 грн і 14 806,91 грн відповідно.

Таким чином, суд вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 71 550,84 грн інфляційних втрат та 14 806,91 грн – 3% річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 12,06 грн – 3% річних та 145,02 грн втрат від інфляції суд відмовляє у зв`язку з їх невірним нарахуванням позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.20 у справі №910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Василинця Івана Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (88017, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156 код ЄДРПОУ ВП 45554542) 73 321,44 грн (сімдесят три тисячі триста двадцять одну гривню 44 копійки) заборгованості, 733,21 грн (сімсот тридцять три гривні 21 копійку) штрафу, 14 806,91 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот шість гривень 91 копійку) – 3% річних, 71 550,84 грн (сімдесят одну тисячу п`ятсот п`ятдесят гривень 84 копійки) втрат від інфляції та 1924,95 грн (тисячу дев`ятсот двадцять чотири гривні 95 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11 вересня 2026 року.

Суддя Лучко Р.М.