Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №907/333/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/333/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА», код ЄДРПОУ – 44878589, місцезнаходження – 04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, 14,

до відповідача: Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, код ЄДРПОУ – 04053743, місцезнаходження – 89600, Закарпатська область, місто Мукачево, площа Духновича Олександра, будинок 2,

про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу, інфляційних втрат та 3% річних,

за участі представників сторін:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (далі – позивач, Товариство), від імені та в інтересах якої діє адвокат Фартушок Т.І. (згідно довіреності №1-260126-2 від 26.01.2026), через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 25.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/356/26 від 26.03.2026) про стягнення з Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (далі – відповідач, Виконавчий комітет) 357050,53 грн, з яких основний борг за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – 351997,20 грн, 3519,97 грн інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 1533,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2024 між ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 щодо постачання 550000 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 3959056,20 грн, до якого у подальшому у 2025 році були внесені зміни шляхом укладення 12 додаткових №1 - №12. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо сплати вартості поставленої йому позивачем у грудні 2025 року електричної енергії, так як не сплатив коштів за вказаний період згідно умов договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 в розмірі 351997,20 грн, у зв`язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 3519,97 грн та 1533,36 грн 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою від 30.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з ухвалою від 10.04.2026 суд задовольнив заяву відповідача з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження №1308/01-32/42-26 від 02.04.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/3198/26 від 07.04.2026); здійснив перехід від спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами у справі №907/333/26 до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; призначив підготовче засідання на 11.05.2026 та встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи.

15.04.2026 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.04.2026 (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/3443/26).

11.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача адвоката – Фартушок Т.І. надійшла заява про збільшення/зменшення позовних вимог від 11.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4427/26).

Згідно з ухвалою від 11.05.2026 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача – адвоката Фартушок Т.І. про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4427/26 від 11.05.2026) та вирішив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням ціни позову в сумі 367131,95 грн, та з урахуванням збільшення позивачем розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 14530,12 грн і суми трьох відсотків річних у розмірі 2902,98 грн, та з урахуванням зменшених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – в розмірі 349698,85 грн; продовжив з ініціативи суду строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10.06.2026.

26.05.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 20.05.2026 (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/5011/26).

09.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача адвокат - Фартушок Т.І. надійшли письмові пояснення від 09.06.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/5620/26).

Згідно з ухвалою від 10.06.2026 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 02.07.2026.

30.06.2026 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення від 24.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6380/26).

Згідно з ухвалою від 02.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі №907/333/26 та призначив справу до розгляду по суті на 30.07.2026 на 15:00.

Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 – к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026, у зв`язку з чим згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 09.09.2026 на 14:00.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 30.03.2026, 10.04.2026, 11.05.2026, 11.06.2026, 02.07.2026, 22.07.2026 у справі №907/333/26 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 30.03.2026 о 11:52, 10.04.2026 о 14:04, 12.05.2026 о 09:39, 11.06.2026 о 13:25, 02.07.2026 о 18:20, 23.07.2026 о 09:45.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи по суті, призначене на 09.09.2026.

09.09.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача – адвоката Фартушок Т.І. про розгляд справи без участі від 09.09.2026 (зареєстроване за вхідним №02.3.1- 02/8813/26), згідно з яким представник позивача просить призначене на 09.09.2026 судове засідання проводити без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами, та просить задовольнити позовні вимоги повністю.

У призначене на 09.09.2026 судове засідання по розгляду справи по суті позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце проведення судового засідання, не з`явилися та не уповноважили своїх представників для участі в справі.

Щодо цього суд враховує положення ч.1 ст.202 ГПК України, згідно з якою неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також враховує подану представником позивача заява від 09.09.2026 про проведення розгляду справи за його відсутності.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, враховуючи неявку учасників справи у судове засідання 09.09.2026, суд у цей день розглянув справу за наявними у справі матеріалами та ухвалив у справі рішення.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради за результатами проведення процедури закупівлі №UA-2024-12-16-021646-а було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 щодо постачання 550000 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 3959056,20 грн. На виконання умов вказаного договору постачальником здійснювалося постачання електричної енергії для забезпечення потреб споживача на 14 об`єктів, розташованих у межах Мукачівського району. Надалі між сторонами з урахуванням зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» було укладено 12 додаткових угод до договору, останньою з яких від 15.12.2025 №12 визначено ціну за одиницю товару в розмірі 9,140064 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним виставилися відповідачу для оплати вартості спожитої у розрахунковому періоді за грудень 2025 року електричної енергії рахунок від 01.01.2026 №28-170012/12/Ф1 за особовим рахунком №28-170012 на суму 281119,36 грн за фактично спожиті 30556 кВт/год та рахунок від 01.01.2026 №28-181444/12/Ф1 за особовим рахунком №28-181444 на суму 70877,84 грн за фактично спожиті 7704 кВт/год, а всього на загальну суму 351997,20 грн за 38260 кВт/год. Крім того, 13.01.2026 відповідачу направлялася вимога №2-502-130126-5 з доданими рахунками та актами приймання-передачі за грудень 2025 року щодо необхідності погашення заборгованості в семиденний термін з дня отримання, яка отримана виконавчим комітетом Мукачівської міської ради 19.01.2026.

У подальшому представником позивача подано заяву про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/4427/26 від 11.05.2026), у якій зазначено, що у зв`язку із запереченнями відповідача у відзиві щодо застосованої у первинних рахунках ціни за одиницю товару у розмірі 9,200136 грн, яка не була узгоджена сторонами шляхом підписання додаткової угоди №12 від 15.12.2025, підлягає застосуванню саме узгоджена у додатковій угоді від 15.12.2025 №12 ціна у розмірі 9,140064 грн. З огляду на це позивач зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення основного боргу за спожиту у грудні 2025 року електричну енергію в загальному обсязі 38260 кВт/год до суми 349698,85 грн. Водночас, посилаючись на невиконання відповідачем грошового зобов`язання та прострочення оплати, початком якого з урахуванням встановленого у вимозі строку позивачем визначено 27.01.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України збільшило розмір вимог щодо нарахувань та заявило до стягнення з відповідача 14530,12 грн інфляційних втрат та 2902,98 грн 3% річних.

Згідно з ухвалою від 11.05.2026 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача – адвоката Фартушок Т.І. про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/4427/26 від 11.05.2026) та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням ціни позову в сумі 367131,95 грн, та з урахуванням збільшення позивачем розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 14530,12 грн і суми трьох відсотків річних у розмірі 2902,98 грн, та з урахуванням зменшених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – в розмірі 349698,85 грн.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 09.04.2026, відповідач зазначає, що 26.12.2024 між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» було укладено договір №170012/2025/1 про постачання електричної енергії споживачу. У результаті укладення цього договору щодо відповідача позивачем було відкрито три особові рахунки, а саме: 28-151808, 28-170012 та 28-181444.

У подальшому, 15.12.2025, сторони уклали додаткову угоду №12 до договору, якою у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед», враховуючи лист позивача №2-502-111225-19 від 11.12.2025 та інформацію з офіційного вебсайту АТ «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни на листопад 2025 року, сторони узгодили зменшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії до 9,140064 грн з ПДВ з 01.11.2025. Таким чином, сторони встановили, що в період з 01.11.2025 по 31.12.2025 ціна складових 1 кВт/год становить 9,140064 грн з ПДВ. Надалі інші додаткові угоди щодо зміни ціни електричної енергії між сторонами не укладалися, а листи з пропозиціями щодо її збільшення чи зменшення від позивача на адресу відповідача не надходили.

За розрахунковий період грудень 2025 року позивач виставив відповідачу за договором три рахунки:

- рахунок №28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025 та акт приймання-передавання №28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025 за обсяг споживання 617 кВт/год за ціною 9,140064 грн з ПДВ за 1 кВт/год на суму 2138,89 грн, який відповідач повністю сплатив згідно з платіжною інструкцією №595 від 22.12.2025;

- рахунок №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 за обсяг споживання 30556 кВт/год за ціною 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год на суму 292780,99 грн;

- рахунок №28-181444/12/Ф1 від 26.12.2025 за обсяг споживання 7704 кВт/год за ціною 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год на суму 73818,06 грн.

Оплату за двома останніми рахунками відповідач не здійснив, оскільки за додатковою угодою №12 від 15.12.2025 узгоджена ціна з 01.11.2025 становила 9,140064 грн з ПДВ за 1 кВт/год, а тому підстави для оплати за підвищеною ціною 9,581783 грн з ПДВ були відсутні.

Крім того, 19.01.2026 відповідач отримав вимогу позивача №2-502-130126-5 від 13.01.2026 щодо погашення заборгованості у розмірі 70877,84 грн за особовим рахунком 28-181444 та 281119,36 грн за особовим рахунком 28-170012. Проте у доданих до цієї вимоги рахунках позивач зазначив ціну 9,200136 грн з ПДВ за 1 кВт/год, що також не відповідало ціні 9,140064 грн з ПДВ за 1 кВт/год, встановленій додатковою угодою №12 від 15.12.2025. Відтак у відповідача не було підстав та можливості виконати вимогу позивача щодо сплати заборгованості за ціною, яка не була визначена умовами договору.

Відповідач вказує, що порядок зміни ціни товару у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» регулюється підпунктом 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178, та пп. 7 п. 12.12 розд. 12 договору №170012/2025/1 від 26.12.2024, за якими підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору. Крім того, відповідно до п. 12.6 роз. 12 договору постачальник повинен повідомити споживача про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування, а також повідомити про право припинити дію договору без сплати штрафних санкцій чи компенсацій, якщо споживач не приймає нові умови. Позивач зазначених вимог договору не дотримався та письмово не повідомив відповідача про зміну умов договору в частині збільшення ціни за грудень 2025 року до 9,200136 грн з ПДВ за 1 кВт/год. У зв`язку з цим вимоги про стягнення основної заборгованості в загальному розмірі 351997,20 грн є неправомірними та необґрунтованими.

Заперечуючи проти вимог про стягнення 3519,97 грн інфляційних втрат та 1533,36 грн 3% річних, відповідач посилається на приписи ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, вказуючи, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Оскільки позивач не вчинив дій, передбачених п. 12.6 та пп. 7 п. 12.12 роз. 12 договору (письмово не звернувся щодо зміни ціни та не повідомив про її збільшення), відповідач був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо сплати коштів за грудень 2025 року за ціною, не встановленою договором. З огляду на прострочення самого кредитора, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У відзиві на позовну заяву з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви представника позивача про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2026, відповідач зазначає, що на виконання вимог Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2012 №309, після укладення додаткової угоди №12 від 15.12.2025 він належним чином подав до органу Казначейства відповідний Реєстр та зазначену додаткову угоду для реєстрації змінених бюджетних зобов`язань. Будь-які інші додаткові угоди щодо зміни ціни електричної енергії у подальшому сторонами не укладалися, а пропозицій чи листів щодо зміни ціни від позивача на адресу відповідача більше не надходило.

Аргументуючи відсутність прострочення, відповідач вказує, що у грудні 2025 року позивач виставив рахунок ППЕ №28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025 та акт №28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025 за точки обліку в с. Доробратово за ціною 9,140064 грн з ПДВ за 1 кВт/год, який відповідач повністю та належним чином оплатив платіжною інструкцією №595 від 22.12.2025, оскільки зазначена в ньому ціна відповідала умовам договору. Водночас за іншими двома особовими рахунками позивач виставив рахунок №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 та рахунок ППЕ №28-181444/12/01 від 26.12.2025 за ціною 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідач зауважує, що оплата за цими рахунками не здійснювалася, а відповідні акти приймання-передачі не могли бути підписані та передані до органу Казначейства, оскільки зазначена в них ціна за 1 кВт/год перевищувала узгоджену сторонами ціну 9,140064 грн з ПДВ і суперечила умовам укладеного договору.

Крім того, відповідач зазначає, що 19.01.2026 він отримав вимогу позивача від 13.01.2026 №2-502-130126-5 щодо погашення заборгованості, до якої було додано рахунки з ціною 9,200136 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Оскільки дана ціна також не була встановлена договором чи додатковими угодами, у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення такої оплати. При цьому позивач, у порушення п.п. 12.6 та 12.12 договору, а також пунктів Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, письмово не попередив відповідача про зміну умов договору та збільшення ціни за 20 днів до її застосування та не направив відповідного звернення.

Підсумовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що згідно з приписами ст.ст. 612, 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Не вчинивши дій щодо повідомлення про зміну ціни та не привівши виставлені рахунки й акти у відповідність до узгоджених умов договору і вимог законодавства, позивач припустився прострочення кредитора. З огляду на те, що надані позивачем рахунки із неузгодженою ціною не викликали у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є повністю необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Водночас, навівши такі обставини справи і свої доводи із запереченнями проти позовних вимог, у відзиві від 20.05.2026 на позовну заяву з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви представника позивача про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2026, відповідач просить відмовити у задоволенні лише позовних вимог у частині стягнення 14530,12 грн інфляційних втрат, 2902,98 грн трьох відсотків річних та 4405,58 грн судового збору.

Доводи викладені сторонами у інших заявах по суті справи

У письмових поясненнях від 09.06.2026, позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву фактично визнає наявність заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 349698,85 грн, а також не заперечує факт споживання на власних об`єктах за особовими рахунками №28-170012 та №28-181444 у грудні 2025 року електричної енергії в обсязі 38260 кВт/год. Позивач вказує, що на момент отримання розрахункових документів за грудень 2025 року відповідач був достеменно обізнаний із фактичним обсягом спожитої електричної енергії та узгодженою сторонами у додатковій угоді №12 від 15.12.2025 ціною у розмірі 9,140064 грн/кВт·год, відтак знав фактичну вартість спожитої електричної енергії, яка підлягала сплаті.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки здійснюються згідно з даними комерційного обліку, а плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця. З огляду на це позивач стверджує, що обов`язок зі сплати виникає не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, і визначається даними комерційного обліку, а не фактом підписання чи непідписання акту приймання-передавання. Позивач зауважує, що надав разом із позовною заявою вимогу щодо сплати заборгованості №2-502-130126-25 від 13.01.2026 з додатками, якими є рахунки та акти приймання-передавання товарної продукції за грудень 2025 року №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026 та №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026.

Позивач наголошує, що рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, містить лише платіжні реквізити та має інформаційний характер. Ненадання чи наявність помилок у рахунку не є відкладальною умовою або простроченням кредитора та не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти. У зв`язку з цим позивач вважає посилання відповідача на ст.ст. 613, 212 ЦК України безпідставними. Також позивач підкреслює, що ані умови договору, ані норми законодавства не надають покупцеві права повністю утримуватися від оплати отриманого товару в разі наявності спору щодо частини його вартості.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач зазначає, що такі виплати є особливою мірою відповідальності боржника та способом захисту майнового права кредитора, застосування яких не залежить від наявності вини боржника. Позивач вважає безпідставними аргументи відповідача щодо бюджетного статусу установи та процедур бюджетного законодавства. Позивач пояснює, що відповідачем у відзиві не заперечується наявність бюджетного зобов`язання, затвердженого паспорта бюджетної програми та відповідних бюджетних асигнувань, а тому в разі подання до Державної казначейської служби України платіжної інструкції існували всі підстави для здійснення платежу відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Позивач зауважує, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних інструкцій, суму в яких відповідач формує самостійно. Зазначення в рахунках та актах приймання-передавання розрахункового показника вартості 9,200136 грн/кВт·год замість 9,140064 грн/кВт·год не перешкоджало відповідачеві подати платіжну інструкцію на оплату фактично спожитого обсягу за ціною, визначеною додатковою угодою №12 від 15.12.2025 і зареєстрованою як бюджетне зобов`язання, оскільки акти надаються органам Казначейства для підтвердження обсягу поставленої продукції.

Додатково позивач зазначає, що факт подання ним заяви про зменшення або збільшення позовних вимог з метою приведення їх у відповідність до фактичних обставин справи та умов договору не свідчить про відсутність прострочення з боку відповідача та не спростовує факту несвоєчасного виконання останнім грошового зобов`язання. На основі цього позивач просить суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи №907/333/26 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях на письмові пояснення від 24.06.2026, відповідач зазначає, що відповідач є суб`єктом, який здійснює закупівлі за рахунок бюджетних коштів, а тому його діяльність підпадає під суворі обмеження Бюджетного кодексу України щодо строків та порядку виконання бюджетних зобов`язань. Згідно з законодавством бюджетний період триває з 01 січня по 31 грудня, фінансування видатків за договорами здійснюється виключно в межах поточного бюджетного року, а пряма оплата за договорами минулих років за рахунок асигнувань наступного року є неможливою, оскільки в кінці року кошти за минулими зобов`язаннями списуються, а рахунки закриваються.

Відповідач наголошує, що юридичні бюджетні зобов`язання за договором постачання електричної енергії від 26.12.2024 №170012/2025/1 були зареєстровані відповідачем в органах Державної казначейської служби України під час підписання договору, тоді як бюджетні фінансові зобов`язання підлягали щомісячній реєстрації на підставі первинних документів, а саме рахунків та актів приймання-передавання. Для витрат на оплату електроенергії орган Казначейства здійснює проведення платежів лише за наявності повного комплекту підтвердних документів (договору, рахунку-фактури та акту наданих послуг/приймання-передавання) та обов`язково звіряє зазначені у платіжній інструкції суми із сумами зареєстрованих зобов`язань.

Відповідач зазначає, що бюджетні фінансові зобов`язання за грудень 2025 року не були зареєстровані у грудні 2025 року через порушення з боку позивача, який не надав у зазначений період документи, необхідні для такої реєстрації. Позивач направив вимогу про сплату заборгованості №2-502-130126-25 від 13.01.2026 разом із рахунками та актами за грудень 2025 року лише 13.01.2026, а відповідач отримав їх тільки 19.01.2026 (вх. №698/01-28). Крім того, позивач безпідставно вказав у цих документах розрахунковий показник вартості одиниці товару в розмірі 9,200136 грн, не вчинивши передбачених договором дій щодо своєчасного надання рахунку за узгодженою ціною та не повідомивши відповідача письмово про зміну середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед».

Відповідач наголошує на відсутності у нього об`єктивної можливості самостійно сформувати та подати до органу Казначейства платіжну інструкцію на оплату заборгованості за ціною 9,140064 грн, оскільки згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг платник зобов`язаний указувати в реквізиті «Призначення платежу» повну інформацію про документи, на підставі яких проводиться операція, та несе відповідальність за відповідність даних у інструкції суті платіжної операції. Через відсутність наданих позивачем у належний строк первинних документів відповідач був позбавлений можливості правильно оформити платіжні документи у відповідності до вимог законодавства та умов договору.

У письмових поясненнях від 13.07.2026, позивач обґрунтовує свою позицію безпідставністю та необґрунтованістю заперечень відповідача щодо неможливості реєстрації бюджетних зобов`язань у грудні 2025 року та відсутності підстав для оплати спожитої електричної енергії за рахунок асигнувань наступного року. Позивач зазначає, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 у розрахунковому періоді грудень 2025 року ним було поставлено відповідачу електричну енергію згідно з особовими рахунками №28-170012 та №28-181444 в загальному обсязі 38260 кВт/год. Враховуючи останню узгоджену між сторонами ціну за одиницю товару у розмірі 9,140064 грн, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 349698,85 грн, яка підлягала оплаті не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Оскільки у направленій вимозі позивач додатково встановив відповідачу семиденний строк з дня її отримання (19.01.2026) для погашення заборгованості, період прострочення її сплати розпочався з 27.01.2026.

Позивач наголошує, що посилання відповідача на неможливість реєстрації бюджетних зобов`язань у грудні 2025 року та завершення бюджетного періоду не звільняють його від обов`язку оплатити фактично отриманий товар, адже норми Бюджетного кодексу України регулюють порядок здійснення бюджетних видатків, однак не припиняють і не змінюють цивільно-правових та господарських зобов`язань, що виникли з укладеного договору. Позивач вказує, що приписи Бюджетного кодексу України не містять заборони на погашення кредиторської заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги після закінчення бюджетного року, а навпаки встановлюють пріоритетність здійснення розрахунків за спожиті енергоносії перед іншими видатками бюджетної установи. Внутрішні бюджетні процедури, особливості казначейського обслуговування чи закінчення бюджетного періоду не є передбаченими законом підставами для звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання, а факт поставки, прийняття та споживання електричної енергії відповідачем не заперечується.

Позивач зазначає, що бюджетне законодавство передбачає механізми забезпечення здійснення таких видатків, зокрема шляхом їх першочергового врахування при затвердженні відповідного місцевого бюджету та внесення змін до рішення про місцевий бюджет у разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, був зобов`язаний вжити всіх передбачених законодавством заходів для забезпечення фінансування та погашення кредиторської заборгованості, у тому числі шляхом ініціювання внесення відповідних змін до місцевого бюджету, а невчинення таких дій є наслідком організації діяльності самого відповідача і не може покладатися на позивача як добросовісного постачальника. З огляду на допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач вважає обґрунтованими підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

26.12.2024 між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради (в договорі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (у договорі – постачальник) був укладений договір №170012/2025/1 про постачання електричної енергії споживачу (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію, код за ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена у заяві-приєднання.

Відповідно до п. 2.2. договору, споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ), та умов цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена умовами даного договором.

Відповідно до п. 2.4. договору, обсяг закупівлі електричної енергії (товару) складає 550000 кВт/год.

Відповідно до п. 2.6. договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/акту приймання-передачі електричної енергії.

Згідно з п. 3.1. договору, для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.

Відповідно до п. 4.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з умовами пункту 4.2 цього договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається зміненим (в тому числі ціни за одиницю 1 кВт/год) з дати вказаній сторонами у додатковій угоді зміни його умов: розірванням (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; зміненням на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Згідно з п. 4.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії встановлюється наступним способом: Ціна 1 кВт/год = (Ціна рдн + Ціна передачі + К)*1,2 грн з ПДВ, де:

- Ціна рдн - ціна в гривнях за 1 кВт/год електричної енергії, яка відповідає середньозваженій ціні РДН ОЕС України;

- Ціна передачі - ціна (тариф) на передачу електричної енергії в гривнях за 1 кВт/год електричної енергії, встановлена відповідно постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- К - коефіцієнт націнки постачальника електричної енергії;

- 1,2 — числове значення ПДВ.

На дату укладання договору ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,198284 грн. 1 кВт/год. = (5,370000 грн. Ціна РДН + 0,528570 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2.

Ціна електричної енергії, в тому числі за одиницю кіловат години може змінюватися у випадках та в порядку визначеному п.12.12. даного договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Згідно з п. 4.5. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 4.6. договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з п. 4.7. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 4.8. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не раніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з п. 4.9. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені даним договором, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати оплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати, але не більше строки визначеному чинним законодавством. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором.

Згідно з п. 4.11. договору, споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Спосіб оплати послуги з розподілу електричної енергії зазначається в умовах цього договору

Згідно з п. 4.13. договору, порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач має право: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; купувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості комерційних послуг, відповідно до вимог діючих стандартів якості надання послуг, затверджених регулятором, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог, розмір якої визначено в комерційній пропозиції; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору; звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку; проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акту; вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору, споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; мати діючий договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднана електроустановка споживача; надавати забезпечення виконання зобов`язань з оплати за постачання електричної енергії у випадку неможливості погасити заборгованість за постачання та/або перебування в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ; безперешкодно допускати на свою територію, у свої житлові, виробничі, господарські та підсобні приміщення, де розташовані вузли обліку електричної енергії, засоби вимірювальної техніки тощо, представників постачальника після пред`явлення ними службових посвідчень для звіряння показів щодо фактично спожитої електричної енергії; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором; виконували інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором; споживач, електроустановки якого приєднані до оператора системи розподілу, зобов`язується виконувати повну та своєчасну оплату вартості послуг оператора системи передачі, яка включається електропостачальником до роздрібної ціни електричної енергії.

Відповідно до п. 6.1. договору, постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; контролювати правильність оформлення споживачем платіжних документів; ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної техніки споживача для перевірки показів щодо фактично використаних споживачем обсягів електричної енергії; проводити разом зі споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акту; отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі отримувати відшкодування збитків від споживача за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених договором; змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни; проводити оплату послуг з передачі електричної енергії оператору системи, якщо споживач не обрав спосіб оплати послуги з передачі напряму з оператором системи; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.

Згідно з п. 6.2. договору, постачальник зобов`язується: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; забезпечити наявність різних комерційних пропозицій з постачання електричної енергії для споживача; надавати споживачу інформацію про його права та обов`язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному вебсайті постачальника і безкоштовно надається споживачу на його запит; публікувати на офіційному вебсайті детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її у дію; видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень; приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором; розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги; забезпечувати належну організацію власної роботи для можливості передачі та обробки звернення споживача з питань, що пов`язані з виконанням цього договору; відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 7.1. договору, постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електропостачання у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості.

Згідно з п. 7.2. договору, припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п. 7.3. договору, відновлення постачання електричної енергії споживачу може бути здійснено за умови повного розрахунку споживача за спожиту електричну енергію за цим договором або складення сторонами графіка погашення заборгованості на умовах цього договору та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення постачання електричної енергії.

Згідно з п. 7.4. договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи.

Відповідно до п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 8.2. договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п. 8.3. договору, постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв`язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ.

Згідно з п. 8.6. договору, постачальник не несе відповідальності за припинення дії цього договору у разі неприйняття споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) постачальником змін до цього договору, що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.

Згідно з п. 9.1. договору, споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Відповідно до п. 9.2. договору, зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Згідно з п. 10.1. договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконанні умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, або можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється постачальником згідно з положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року № 299, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2009 року за №308/16324 (із змінами) (далі Положення про ІКЦ). Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ.

Згідно з п. 12.1. договору, цей договір набирає чинності з дня укладання договору про закупівлю та діє до 31 грудня 2025 року (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання.

Відповідно до п. 12.2. договору, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з п. 12.3. договору, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до п. 12.4. договору, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 12.5. договору, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 12.6. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Згідно з п. 12.7. договору, за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач не сплачує будь яких штрафних санкцій чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Відповідно до п. 12.11. договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Після укладення договору №170012/2025/1 про постачання електричної енергії споживачу до дня закінчення дії договору, між сторонами договору було укладено 12 додаткових угод, а саме:

20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №1 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

17.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №2 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

18.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №3 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

15.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №4 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

20.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №5 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

13.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №6 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

03.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №7 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

15.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №8 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

10.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №9 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №10 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

10.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №11 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

15.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітету Мукачівської міської ради була укладена додаткова угода №12 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу (далі – додаткова угода №12 від 15.12.2025), згідно з якою сторони домовилися про наступне:

1. Внести зміни в п. 2.4. Розділу 2 договору та викласти його в наступній редакції:

« 2.4 Обсяг закупівлі електричної енергії (Товару) складає 394090 кВт/год., а саме:

з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 41623 кВт/год. на суму 329843,46 грн

з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 43020 кВт/год. на суму 352504,68 грн

з 01.03.2025 по 31.03.2025 - 32249 кВт. год. на суму 242256,81 грн

з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 29767 кВт. год. на суму 192799,07 грн

з 01.05.2025 по 31.05.2025 - 28816 кВт/год. на суму 187576,25 грн

з 01.06.2025 по 30.06.2025 - 21514 кВт/год. на суму 143780,73 грн

з 01.07.2025 по 31.07.2025 - 24445 кВт/год. на суму 176990,50 грн

з 01.08.2025 по 31.08.2025 - 23795 кВт/год. на суму 177214,12 грн

з 01.09.2025 по 30.09.2025 - 21591 кВт/год. на суму 137528,11 грн

з 01.10.2025 по 31.10.2025 - 29638 кВт/год. на суму 255429,65 грн

з 01.11.2025 по 30.11.2025 - 37263 кВт. год. на суму 340586,20 грн

з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 60369 кВт. год. на суму 551776,52 грн»

2. Внести зміни в п. 4.2. Розділу 4 Договору та викласти його в наступній редакції:

« 4.2. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії встановлюється наступним способом. Ціна 1 кВт/год = (Ціна РДН + Ціна передачі + К )*1,2 грн з ПДВ, де:

- Ціна РДН — ціна в гривнях за 1 кВт/год електричної енергії, яка відповідає середньозваженій ціні РДН ОЕС України;

- Ціна передачі — ціна (тариф) на передачу електричної енергії в гривнях за 1 кВт/год електричної енергії, встановлена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2025 рік» №2200 від 19.12.2024 р.;

- К — коефіцієнт націнки постачальника електричної енергії;

- 1,2 — числове значення ПДВ.

На дату укладання договору ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,387476 грн. 1 кВт/год. = (5,370000 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

В період з 01.01.2025 по 31.01.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,924548 грн. 1 кВт/год. = (5,817560 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.02.2025 по 28.02.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 8,193972 грн. 1 кВт/год. - (6,042080 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.03.2025 по 31.03.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,512072 грн. 1 кВт/год. = (5,47383 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

В період з 01.04.2025 по 30.04.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 6,47694 грн. 1 кВт/год. = (4,61122 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.05.2025 по 31.05.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 6,509448 грн. 1 кВт/год. = (4,63831 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

В період з 01.06.2025 по 30.06.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 6,683124 грн. 1 кВт/год. = (4,78304 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

В період з 01.07.2025 по 31.07.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,240356 грн. 1 кВт/год. = (5,2474 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

В період з 01.08.2025 по 31.08.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 7,447536 грн. 1 кВт/год. = (5,42005 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.09.2025 по 30.09.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 6,369696 грн. 1 кВт/год. = (4,52185 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.10.2025 по 31.10.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 8,618316 грн. 1 кВт/год. = (6,3957 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. K) * 1,2

В період з 01.11.2025 по 31.12.2025 ціна складових 1 кВт/год. становить: 9,140064 грн. 1 кВт/год. = (6,83049 грн. Ціна РДН + 0,686230 грн. Ціна передачі + 0,100000 грн. К) * 1,2

Ціна електричної енергії, в тому числі за одиницю кіловат години може змінюватися у випадках та в порядку визначеному п. 12.12. даного договору.»

3. Внести зміни в п. 4.3. Розділу 4 договору та викласти його в наступній редакції:

« 4.3. Загальна вартість даного договору визначається за наступною формулою: Цдог. = обсяг Х Ціна 1 кВт/год. та становить 3088286,10 (три мільйони вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість гривень 10 копійок) в тому числі ПДВ 20% 514714,35 грн.

Цдог. - загальна ціна договору;

Vобсяг - обсяг закупівлі електричної енергії, кВт*год, який визначений умовами даного договору.

Ціна 1 кВт/год. - на за одиницю кіловат години електричної енергії, яка визначена умовами п.4.2 даного договору.».

Крім цього, відповідно до п.п.4 – 8 додаткової угоди №12 від 15.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчий комітет Мукачівської міської ради внесли зміни в додатки №2 (комерційна пропозиція) і №3 (обсяги споживання) до договору та виклали їх в новій редакції згідно додатків до даної додаткової угоди та вказали, що інші умови договору, які не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують обов`язковість їх виконання. У додатковій угоді сторони визначили, що у відповідності до вимог ст. 631 Цивільного кодексу України умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли 01.11.2025.

14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» скерувало на адресу Виконавчого комітету Мукачівської міської ради вимогу №2-502-130126-5 від 13.01.2026, згідно з якою Товариство вимагало у Виконавчого комітету: сплатити заборгованість за спожиту активну електроенергію за розрахунковий період грудень 2025 року в розмірі 70877,84 грн (о/р 28-181444 ); за розрахунковий період грудень 2025 року в розмірі 281119,36 грн (о/р 28-170012); у семиденний термін з дня отримання даної вимоги, згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК та у випадку погашення вищенаведеної заборгованості в добровільному порядку, разом з письмовим повідомленням про результат розгляду вимоги, просило направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (04116, місто Київ, вулиця Старого-Київська, 14) копії платіжних документів, що підтверджують факт оплати заборгованості.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК Україна» зазначає про неналежне виконання Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради після отримання вимоги №2-502-130126-5 від 13.01.2026 свого зобов`язання згідно умов договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 щодо повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію за розрахунковий період – грудень 2025 року в кількості 38260 кВт/год, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 349698,85 грн (з урахуванням заяви позивача про збільшення/зменшення позовних вимог від 11.05.2026).Зазначена заборгованість деталізована за двома окремими особовими рахунками: за особовим рахунком 28-181444 боргові зобов`язання становлять 70877,84 грн за обсяг споживання 7704 кВт/год (згідно з рахунком №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026 та актом приймання-передавання товарної продукції від 31.12.2025 №28-181444/12/Ф1), а за особовим рахунком 28-170012 заборгованість складає 281119,36 грн за обсяг споживання 30556 кВт/год (згідно з рахунком №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 та актом №28-170012/12/Ф1 від 31.12.2025), де в структуру тарифу за 1 кВт/год (7,666780 грн) включено безпосередньо ціну електричної енергії (6,880550 грн), маржу/надбавку постачальника (0,100000 грн) та послуги з передачі електричної енергії (0,686230 грн), отже у вказаних рахунках зазначена ціна електричної енергії у розмірі 9,20 грн за 1 кВт/год.

Відповідно до акту 28-170012/12/Ф1 приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, зазначене товариство відповідно до договору від 26.12.2024 №170012/2025/1 поставило відповідачу за грудень 2025 року активну електроенергію в загальній кількості 30558 кВт/год на суму 281119,36 грн з ПДВ.

Згідно з рахунком ПЕЕ №28-170012/12Ф1 від 01.01.2026, за розрахунковий період грудень 2025 року позивачем виставлено до оплати відповідачу за поставлену електричну енергію в кількості 30556 кВт/год суму 281119,36 грн з ПДВ.

Згідно з актом 28-181444/12/Ф1 приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, зазначене товариство відповідно до договору від 26.12.2024 №170012/2025/1 поставило відповідачу за грудень 2025 року активну електроенергію в загальній кількості 7704 кВт/год на суму 70877,84 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку ПЕЕ №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026, за розрахунковий період грудень 2025 року позивачем виставлено до оплати відповідачу за поставлену електричну енергію в кількості 7704 кВт/год суму 70877,84 грн з ПДВ.

У вимозі №2-502-130126-5 від 13.01.2026 на адресу відповідача позивач зазначає, що приписами п.п. 4.12, 4.19, 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 174, 175, 193, 275 ГК України передбачений обов`язок відповідача здійснювати розрахунки за поставлену електричну енергію за даними комерційного обліку за календарний місяць, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк і не звільняється від відповідальності через неможливість виконання. Товариство зазначає, що в разі непогашення заборгованості споживачем у семиденний термін з дня отримання вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України або неукладення договору реструктуризації, воно буде змушене ініціювати процедуру одностороннього розірвання договору (оскільки сума боргу перевищує вартість енергії за два попередні місяці), а також звернутися до суду для примусового стягнення боргу з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

До вимоги №2-502-130126-5 від 13.01.2026 позивачем було додано та одночасно з нею направлено відповідачу відповідні додатки, а саме: копія рахунку ПЕЕ №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026, копія рахунку ПЕЕ №28-170012/12Ф1 від 01.01.2026, копія акту №28-170012/12/Ф1 приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025 та акту №28-181444/12/Ф1 приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025.

Надіслання позивачем відповідачу вимоги №2-502-130126-5 від 13.01.2026 разом з доданими до неї означеними документами підтверджуються:

- копією поштової накладної №8960013772749 від 14.01.2026;

- копією фіскального чека до поштової накладної №8960013772749 від 14 січня 2026 від 14.01.2026;

- копією трекінгу відстеження поштового відправлення №8960013772749 від 14.01.2026 роздрукованого з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», з якого вбачається отримання адресатом (відповідачем) зазначеного поштового відправлення 19.01.2026.

У відповідь на означену вимогу позивача №2-502-130126-5 від 13.01.2026 (вх. №698/01-28 від 19.01.2026), Виконавчий комітет Мукачівської міської ради скерував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» лист «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026, згідно з яким відповідач повідомив Товариство, що враховуючи додаткову угоду №12 від 15.12.2026 №2-502-130126-5 щодо сплати заборгованості за розрахунковий період грудень 2025 року за доданими до даної вимоги рахунками розмірі 70877,84 грн (о/р 28-181444) та у розмірі 281119,36 грн (о/р 28-170012), такі рахунки не підлягають до задоволення.

Виконавчий комітет Мукачівської міської ради обґрунтовує лист «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026 тим, що 26.12.2024 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» укладено договір №170012/2025/1 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до додаткової угоди №12 від 15.12.2025 до якого сторони, у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» та враховуючи лист постачальника №2-502-111225-19 від 11.12.2025 й інформацію з офіційного вебсайту АТ «Оператор ринку» щодо ціни РДН за листопад 2025 року, узгодили збільшення ціни за 1 кВт/год електричної енергії до 9,140064 грн з ПДВ з 01.11.2025, встановивши її складові у період з 01.11.2025 по 31.12.2025 як 9,140064 грн за 1 кВт/год = (6,83049 грн ціна РДН + 0,686230 грн ціна передачі + 0,100000 грн K) * 1,2. У листі Виконавчий комітет повідомив Товариству, що надалі жодних додаткових угод щодо зміни ціни сторони не укладали, а пропозиції чи повідомлення від постачальника про зміну ціни не надходили; водночас за розрахунковий період грудень 2025 року постачальником було виставлено рахунок ПЕ № 28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025 та акт № 28-151808/12/1 від 22.12.2025 щодо об`єкта за адресою: Іршавський район, село Доробратово, вулиця Миру, 12 на обсяг 617 кВт/год за ціною 9,140064 грн з ПДВ за 1 кВт/год, який споживач повністю оплатив платіжною інструкцією №595 від 22.12.2025, однак оплату за рахунками ППЕ №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 на обсяг 30556 кВт/год за ціною 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год та ПЕ №28-181444/12/Ф1 від 26.12.2025 на обсяг 7704 кВт/год за ціною 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год відповідач не здійснив через відсутність правових підстав застосування ціни 9,581783 грн замість узгодженої 9,140064 грн, як і за рахунками, доданими до вимоги постачальника №2-502-130126-5 (вх. №098/01-28 від 19.01.2026) від 13.01.2026, де застосовано ціну 9,200136 грн з ПДВ, що суперечить умовам додаткової угоди №12 від 15.12.2025, а також пп. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, і пп. 7 п. 12.12 роз. 12 договору щодо необхідності письмового звернення для зміни ціни та п. 12.6 роз. 12 договору щодо обов`язку постачальника повідомити споживача про зміну будь-яких умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з роз`ясненням права припинити дію договору без штрафних санкцій. Навівши такі обставини, Виконавчий комітет повідомив Товариству, що у зв`язку з цим вимога постачальника щодо сплати заборгованості за грудень 2025 року у розмірах 70877,84 грн (о/р 28-181444) та 281119,36 грн (о/р 28-170012) визнана відповідачем безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

До листа «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026 було додано та одночасно направлено позивачу відповідні додатки, а саме: копія рахунку ПЕЕ №28-151808/12/Ф1 від 22.12.2025, копія акту №28-151808/12/Ф1 приймання-передачі продукції від 22.12.2025, копія платіжної інструкції №594 від 22.12.2025, копія рахунку ПЕЕ №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026, копія рахунку ПЕЕ №28-181444/12/Ф1 від 26.12.2025.

Так, згідно з актом 28-151808/12/Ф1 приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025, складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, зазначене товариство відповідно до договору від 26.12.2024 №170012/2025/1 поставило відповідачу за грудень 2025 року активну електроенергію в загальній кількості 617 кВт/год на суму 5639,42 грн з ПДВ, по особовому рахунку – 28-151808.

Відповідно до рахунку №151808/12/Ф1 від 22.12.2025, за розрахунковий період грудень 2025 року позивачем виставлено до оплати відповідачу за поставлену електричну енергію в кількості 617 кВт/год суму 2138,89 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції №595 (внутрішній номер 474254237) від 22.12.2025, Виконавчий комітет Мукачівської міської ради перерахував на рахунок Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму в розмірі 2138,89 грн. Призначення платежу: 0210160 2273 оплата за розподіл електроенергії договір №181444/6 від 08.01.2025 розрахунок/акт №151808/12/Ф1 від 22.12.2025 в тому чисті ПДВ – 356,48.

Згідно з рахунком ПЕЕ №28-170012/12Ф1 від 01.01.2026, за розрахунковий період грудень 2025 року позивачем виставлено до оплати відповідачу за поставлену електричну енергію в кількості 30556 кВт/год суму 292780,99 грн з ПДВ.

Відповідно до рахунку ПЕЕ №28-181444/12Ф1 від 26.12.2025, за розрахунковий період грудень 2025 року позивачем виставлено до оплати відповідачу за поставлену електричну енергію в кількості 7704 кВт/год суму 73818,06 грн з ПДВ.

Надіслання відповідачем позивачу листа «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026 разом з доданими до нього документами підтверджуються доказами надіслання, а саме:

- копією поштової накладної №8960013777880 від 22.01.2026;

- копією фіскального чека до поштової накладної №8960013777880 від 22 січня 2026 від 22.01.2026;

- копією опису вкладення до цінного листа рекомендованого поштового відправлення №8960013777880 від 22.01.2026

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 367131,95 грн, з яких: основний борг за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – 349698,85 грн, 14530,12 грн інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 2902,98 грн, враховуючи збільшення/зменшення розміру позовних вимог відповідно до заяви представника позивача – адвоката Фартушок Т.І. про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2026.

Правове обґрунтування і оцінка суду

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є зазначений кодекс.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Водночас, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі – в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з абз. 14 п. 1.1.2. гл. 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі – Правила) договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.5. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. Правил).

Судом встановлено, що 26.12.2024 між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради (як споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (як постачальником) був укладений договір №170012/2025/1 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання щодо постачання споживачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач взяв на себе зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії на підставі умов договору.

У подальшому до договору сторони вносили зміни шляхом укладення додаткових угод №1 від 20.01.2025, №2 від 17.02.2025, №3 від 18.03.2025, №4 від 15.04.2025, №5 від 20.05.2025, №6 від 13.06.2025, №7 від 03.07.2025, №8 від 15.08.2025, №9 від 10.09.2025, №10 від 10.10.2025, №11 від 10.11.2025 та №12 від 15.12.2025, згідно з якими сторони коригували ціну за 1 кВт/год електроенергії, обсяги закупівлі та загальну вартість договору. Зокрема, додатковою угодою №12 від 15.12.2025 сторони внесли зміни до п. 2.4, п. 4.2, п. 4.3 договору, додатків №2 та №3 до нього, встановивши ціну 1 кВт/год електроенергії на період з 01.11.2025 по 31.12.2025 у розмірі 9,140064 грн з ПДВ, визначивши загальний обсяг закупівлі електричної енергії та загальну вартість договору.

Незважаючи на укладення означених додаткових угод, інші умови договору залишилися без змін, а відтак строк дії договору щодо поставки електричної енергії споживачу був до 31.12.2025.

Спірним у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 367131,95 грн, з яких: основний борг за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – 349698,85 грн (який виник у зв`язку з неоплатою Виконавчим комітетом поставленої у грудні 2025 року електричної енергії обсягом 38260 кВт/год), що є підставою нарахування Товариством до стягнення з відповідача 14530,12 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2902,98 грн, які нараховані за період з 27.01.2026 (після закінчення 7-денного строку на оплату такого основного боргу після отримання 19.01.2026 відповідачем вимоги позивача про сплату боргу за договором №2-502-130126-5 від 13.01.2026) по 07.05.2026 (враховуючи подачу позивачем заяви про збільшення/зменшення позовних вимог від 11.05.2026, яка прийнята судом до розгляду згідно з ухвалою від 11.05.2026).

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, врахувавши аргументи сторін, наведені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з врахуванням такого.

Суд зазначає, що під час розгляду справи кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, врахувавши подані відповідачем заяви по суті справи (відзиви від 09.04.2026 і від 20.05.2026) і долучені відповідачем до справи докази, додаткові письмові пояснення відповідача суд зазначає, що відповідач не заперечує та згідно наявних у справі доказів судом встановлена поставка у грудні 2025 року Товариством Виконавчому комітету за договором №170012/2025/1 від 26.12.2024 електричної енергії обсягом 38260 кВт/год, а саме: згідно з актом приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025 №28-170012/12/Ф1 від 31.12.2025 – у кількості 30556 кВт/год (по особовому рахунку 28-170012) та згідно з актом приймання-передачі продукції за грудень 2025 року від 31.12.2025 №28-181444/12/Ф1 - у кількості 7704 кВт/год (по особовому рахунку 28-181444).

Зокрема, у відповіді на вимогу позивача №2-502-130126-5 від 13.01.2026 (зареєстрована за вх. №698/01-28 від 19.01.2026), Виконавчий комітет Мукачівської міської ради не заперечив отримання від Товариства у грудні 2025 року за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 електричної енергії обсягом 38260 кВт/год, зокрема: 30556 кВт/год (по особовому рахунку 28-170012) та 7704 кВт/год (по особовому рахунку 28-181444). Також у заявах по суті справи у даній справі відповідач не заперечував поставки Товариством у грудні 2025 року вказаної кількості електричної енергії за договором та неоплату Виконавчим комітетом такої кількості отриманої електроенергії.

Водночас, заперечуючи проти наявності підстав для стягнення з відповідача основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 в сумі 349698,85 грн, який виник у зв`язку з неоплатою Виконавчим комітетом поставленої у грудні 2025 року електричної енергії обсягом 38260 кВт/год, Виконавчий комітет наголошує, що такий борг не було сплачено так як у отриманих у період з 26.12.2025 по 21.01.2025 рахунках на оплату зазначеного обсягу електричної енергії, про які зазначено у листі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026, а саме: у рахунках ППЕ №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 на обсяг 30556 кВт/год та ПЕ №28-181444/12/Ф1 від 26.12.2025 на обсяг 7704 кВт/год ціна електричної енергії була зазначена 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Також, заперечуючи проти наявності підстав для стягнення основного боргу в сумі 349698,85 грн, який виник у зв`язку з неоплатою Виконавчим комітетом поставленої у грудні 2025 року електричної енергії обсягом 38260 кВт/год, Виконавчий комітет наголошує, що у отриманих 19.01.2026 від позивача згідно з вимогою №2-502-130126-5 від 13.01.2026 рахунках №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026 щодо обсягу поставленої електричної енергії 7704 кВт/год та №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 щодо обсягу поставленої електричної енергії у кількості 30556 кВт/год була зазначена ціна електричної енергії у розмірі 9,20 грн за 1 кВт/год.

Отже, оскільки у зазначених рахунках Товариства позивачем була вказана ціна електричної енергії в розмірі 9,581783 грн з ПДВ за 1 кВт/год та в розмірі 9,20 грн за 1 кВт/год; оскільки при укладенні 15.12.2025 додаткової угоди №12 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» та Виконавчий комітет Мукачівської міської ради узгодили ціну електричної енергії в розмірі 9,140064 грн за 1 кВт/год, а тому, на переконання відповідача, у нього були відсутні правові підстави оплачувати за поставлену йому в грудні 2025 року електричну енергію згідно договору відповідно до означених рахунків, тим більше з урахуванням, що Виконавчий комітет є бюджетною установою, що фінансується з бюджету, а відтак здійснення будь-яких оплат по цінах товару, що не відповідає умовам договору є неприпустимим і забороненим.

Відхиляючи такі доводи відповідача, суд ще раз наголошує, що на час отримання у період з 26.12.2025 по 21.01.2025 відповідачем від позивача зазначених вище рахунків, а саме: рахунків ППЕ №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026 та ПЕ №28-181444/12/Ф1 від 26.12.2025, про які вказано у листі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Щодо відповіді на вимогу» №213/01-28/698/42-26 від 21.01.2026, та на цей же час отримання згідно з вимогою Товариства №2-502-130126-5 від 13.01.2026 рахунків №28-181444/12/Ф1 від 01.01.2026 та №28-170012/12/Ф1 від 01.01.2026, обсяг поставленої Товариством Виконавчому комітету в грудні 2025 року електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 був єдиний - 38260 кВт/год (по особових рахунках 28-170012 і 28-181444) та не викликав у відповідача жодних заперечень. А відтак, знаючи про укладення 15.12.2025 додаткової угоди №12 до договору №170012/2025/1 від 26.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу, Виконавчий комітет Мукачівської міської ради згідно п.4.6., 5.2 договору та приписів ст.ст.526, 629 ЦК України, п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, зобов`язаний був здійснити оплату такої отриманої в період дії договору електричної енергії в кількості 38260 кВт/год на користь ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» по узгодженій згідно додаткової угоди №12 до договору ціні електричної енергії в розмірі 9,140064 грн за 1 кВт/год.

Як було вказано вище, згідно із приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частою 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Пунктом 10 ч.7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Згідно з приписами ч.4 ст.59 Закону України «Про ринок електричної енергії» до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

Більше цього, згідно з п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п.1 п. 5.2.1. Правил, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил). Такі ж положення про розрахунок за поставлену електричну енергію передбачено п. 4.8. договору, згідно з яким розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

В ч. 1 ст. 598 ЦК України, вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за отриману в грудні 2025 року на підставі договору електричну енергію в кількості 38260 кВт/год (по особових рахунках 28-170012 і 28-181444), про яку Виконавчий комітет був достовірно обізнаний станом на 20.01.2026, враховуючи, що кількість електроенергії не викликана жодних сумнівів, відповідач діючи добросовісно, на виконання умов договору та п.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, зобов`язаний був здійснити оплату за договором не пізніше 20 січня 2026 року, по-перше, незважаючи на те, що в отриманих рахунках ціна електричної енергії була зазначена інша, по-друге, по узгодженій сторонами ціні електричної енергії в розмірі 9,140064 грн за 1 кВт/год згідно умов додаткової угоди №12 від 15.12.2025, та, по-третє, такий обов`язок здійснити оплату спожитої електричної енергії був у споживача (відповідача у справі) навіть у випадку не отримання рахунків, що вбачається із зазначених приписів п.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Щодо цього, суд наголошує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем.

Водночас, так як Товариство позовні вимоги обгрунтовує з посиланням на прострочення відповідачем з 27.01.2026 оплати основного боргу в сумі 349698,85 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 за поставлену в грудні 2025 року електричну енергію обсягом 38260 кВт/год, тобто після закінчення 7-денного строку на оплату такого основного боргу після отримання 19.01.2026 відповідачем вимоги позивача про сплату боргу за договором №2-502-130126-5 від 13.01.2026, а тому суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача такого розміру основної заборгованості в сумі 349698,85 грн, зазначає про обгрунтованість доводів Товариства про прострочення Виконавчим комітетом з 27.01.2026 по 07.05.2026 такого основного зобов`язання за договором.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на суперечливу, необгрунтовану і таку, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності поведінку відповідача, який знаючи станом на 20.01.2026 про обсяг спожитої у грудні 2025 року електричної енергії, у порушення умов договору та зазначених у рішенні суду приписів законодавства протягом тривалого строку відмовляється від сплати основного боргу з посиланням на ціну електричної енергії, яка вказана у отриманих ним від відповідача рахунках на оплату, водночас достовірно знаючи про актуальну ціну такого товару на підставі додаткової угоди №12.

Щодо цього, суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Для визначення добросовісної поведінки сторони необхідно враховувати наступне:

- одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель);

- є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом;

- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;

- відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови);

- згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається;

- за змістом ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що споживши поставлену Товариством на підставі договору електричну енергію в грудні 2025 року в кількості 38260 кВт/год на загальну суму 349698,85 грн, водночас безпідставно відмовляючись від оплати поставленої йому електроенергії із посиланням на неправильні (неактуальні) відомості про ціну такої електроенергії, яка зазначена в отриманих Виконавчим комітетом рахунках, за умови, що йому було достовірно про таку ціну відповідно до укладеної додаткової угоди №12, така поведінка відповідача в цьому випадку є суперечливою і такою, що не відповідає принципам добросовісності та розумності.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором №170012/2025/1 від 26.12.2024 щодо постачання електричної енергії відповідачу протягом періоду з січня 2025 року по грудень 2025 року включно виконав у повному обсязі, зокрема поставивши Виконавчому комітету в грудні 2025 року по особових рахунках 28-170012 і 28-181444 електричну енергію обсягом 38260 кВт/год згідно договору з урахуванням укладеної додаткової угоди №12 від 15.12.2025. Судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у грудні 2025 року по особових рахунках 28-170012 і 28-181444, так як за таку поставлену йому електричну енергію обсягом 38260 кВт/год відповідач оплати згідно договору з урахуванням укладеної додаткової угоди №12 від 15.12.2025 не здійснив, та з 27.01.2026 прострочив виконання свого основного зобов`язання за договором у сумі 349698,85 грн. З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів погашення зазначеної заборгованості, суд виснує про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 349698,85 грн основного боргу за договором.

Окремо суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з врахуванням, що Виконавчий комітет є бюджетною установою, що фінансується з бюджету, а відтак здійснення будь-яких оплат за ціною товару, яка не вказана у рахунках на оплату, є необгрунтованим і неправильним.

Щодо цього, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

Згідно з п. 5.2. договору, споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; мати діючий договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Отже, відхиляючи доводи відповідача, що він як бюджетна установа на підставі положень Бюджетного кодексу України не повинен виконувати зобов`язання понад узгоджену ціну договору, суд наголошує, що, встановлюючи обов`язок розпорядника бюджетних коштів брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та забороняючи нецільове використання бюджетних коштів шляхом їх витрачання на цілі, що не відповідають, зокрема, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів), водночас вказані норми не передбачають можливість звільнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, його виконавчого комітету від оплати вартості спожитої ним електроенергії з підстав неправильної зазначеної постачальником ціни товару в рахунках на оплату, за умови, що отримувачу товару достовірно відомо про обсяг поставленого товару та його ціну, тим більше, що згідно п.4.6., 5.2 договору та приписів ст.ст.526, 629 ЦК України, п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії обов`язок Виконавчого комітету Мукачівської міської ради здійснити оплату отриманої ним в період дії договору, а саме: в грудні 2025 року електричної енергії був до 20.01.2026.

При цьому, суд ще раз наголошує на правових позиціях Верховного Суду, згідно з якими невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17).

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 2902,98 грн 3% річних та 14530,12 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 349698,85 грн за розрахунковий період грудень 2025 року у строки, зазначені у вимозі №2-502-130126-5 від 13.01.2026, а відтак, згідно з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, позивач здійснив нарахування до стягнення з відповідача 14530,12 грн інфляційних втрат та 2902,98 грн 3% річних. Зазначений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за один період прострочення, а саме, за 101 день прострочення оплати, період прострочення: з 27.01.2026 по 07.05.2026, сума прострочення 349698,85 грн, за що нараховано 3% річних у сумі 2902,98 грн.

Щодо цього суд зазначає, що нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було вказано вище, відповідачем порушено зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 349698,85 грн за розрахунковий період грудень 2025 року у строки, зазначені у вимозі №2-502-130126-5 від 13.01.2026, а відтак, згідно з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, позивач здійснив нарахування до стягнення з відповідача 14530,12 грн інфляційних втрат та 2902,98 грн 3% річних. Зазначений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за один період прострочення, а саме, за 101 день прострочення оплати, період прострочення: з 27.01.2026 по 07.05.2026, сума прострочення 349698,85 грн, за що нараховано інфляційні втрати у сумі 14530,12 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи суд виснує про правильність та обґрунтованість складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» означеного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням зазначених періодів прострочення та сум прострочення.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати основного боргу за договором у сумі 349698,85 грн, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, та відповідно до методики нарахування.

Відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2902,98 грн 3% річних та 14530,12 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 – 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжних інструкцій в національній валюті №6413 від 27.01.2026 на суму 266,24 грн, №6822 від 23.03.2026 на суму 4018,37 грн та квитанції ID: 5093-5394-7675-9965 від 11.05.2026 на суму 120,97 грн, при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням заяви про збільшення/зменшення позовних вимог від 11.05.2026 - загальна ціна позову (до стягнення коштів з відповідача) становить 367131,95 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 4405,58 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вбачає підстави покласти на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору повністю

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (код ЄДРПОУ – 04053743, місцезнаходження – 89600, Закарпатська область, місто Мукачево, площа Духновича Олександра, будинок 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ – 44878589, місцезнаходження – 04116, місто Київ, вулиця Старо-Київська, 14) 367131,95 грн (триста шістдесят сім тисяч сто тридцять одну гривню 95 копійок), з яких: основний борг за договором про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024 – 349698,85 грн (триста сорок дев`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 85 копійок), 14530,12 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять гривень 12 копійок) інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 2902,98 грн (дві тисячі дев`ятсот дві гривні 98 копійок), нараховані за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2025/1 від 26.12.2024, а також стягнути 4405,58 грн (чотири тисячі чотириста п`ять гривень 58 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 11.09.2026.

Суддя С.В. Сисин