Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №635/10618/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10618/25

Провадження № 2/635/3406/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

представник позивача адвоката Матули В.Ю.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Данілюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «СЕНС-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «СЕНС-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ «СЕНС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 630502513 від 25.10.2016 року у розмірі 214016,61 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору розмірі 2568,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.10.2016 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. В порушення умов кредитного договору, відповідач відмовляється виконувати свої зобов`язання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі. Станом на 01.10.2025 року заборгованість відповідача складала суму в розмірі 214016,61 грн., з яких: 11115,88 грн. прострочене тіло кредиту, 91774,47 грн. відсотки за користування кредитом; 10578,24 грн. тіло кредиту; 507,02 грн. відсотки за прострочене тіло кредиту.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року прийнято позовну заяву та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження з викликом.

03.03.2026 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав та вважав, що позов підлягає частковому задоволенню. Проте суму заборгованості він назвати не може, оскільки вважає, що позивачем не надано детального розрахунку. Додав, що користувався мобільним застосунком банку до початку 2022 року.

Представник відповідача також пояснив, що сума заборгованості є необгрунтованою, а розрахунок заборгованості банку є незрозумілим.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25.10.2016 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис. Таким чином 25.10.2016 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 630502513.

Найменування продукту «Максимум», ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн; процентна ставка 39,99% річних; тип процентної ставки фіксована; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Згідно із наданим позивачем розрахунком та випискою за картковим рахунком, у ОСОБА_1 за кредитним договором № 630502513 від 25.10.2016 року станом на 01.10.2025 наявна заборгованість в розмірі 214016,61 грн., з яких: 11115,88 грн. прострочене тіло кредиту, 91774,47 грн. відсотки за користування кредитом; 10578,24 грн. тіло кредиту; 507,02 грн. відсотки за прострочене тіло кредиту.

З розрахунку вбачається, що відповідачем фактично знято з рахунку 170626,15 грн., внесено коштів на рахунок 162321,65 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно достатті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Взяті на себе зобов`язання за договором від 25.10.2016 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦКУ країни є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Матеріали справи містять виписку по рахунку за кредитною карткою відповідача (договір №630476766, розрахунковий період з 25.10.2016 по 01.10.2025, з якої вбачається, що банком нараховувались та стягувались з відповідача грошові кошти, що складаються з: комісії за обслуговування основної картки (щомісячно) в загальному розмірі, проценти за користування кредитом, процентів за овердрафт.

Відповідач неодноразово вносив кошти в рахунок погашення заборгованості, але вони розподілялись банком на погашення заборгованості за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування картки та проценти за овердрафт, що непередбачені умовами договору, що призводило до зростання заборгованості за кредитом.

Проте, нарахування та сплата таких виплат не передбачені умовами Договору, не зазначені в Анкеті-заяві, в Довідці про умови кредитування з використанням картки « ОСОБА_2 ».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживч екредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України«Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення відповідачем плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з обслуговуванням основної картки: банком в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитоданця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, основної картки, а також сплата процентів за овердрафт.

За таких обставин, слід дійти висновку, що позивач безпідставно нараховував та стягував з відповідача протягом періоду з 25.10.2016 по 01.10.2025 вказані платежі, оскільки вони не були передбачені умовами Договору.

Отже, позивачем неправомірно нараховано відповідачу заборгованість за щомісячне обслуговування картки в сумі 7780,00 грн., комісію за РКО в сумі 120,00 грн. та овердрафт в сумі 110834,12 грн., а всього 118734,12 грн., а тому зазначена сума підлягає вирахуванню із загального розміру заборгованості (214016,61 – 7780,00 – 120,00 – 110834,12).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС-БАНК» заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в сумі 95282,49 грн.

Судові витрати по справі судом визначаються відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1143,39 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 630502513 від 25.10.2016 року в розмірі 95282 (дв`яносто п`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 49 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі 1143,39 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина