Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №635/12195/23 — Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/12195/23

Провадження по справі № 2/635/979/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.,

секретар судового засідання Гончарова К.Д.,

за участю представника відповідача Горлач О.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Клубань Марія Володимирівна,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача Горлач Олена Сергіївна,

третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківського

району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру про надання правової допомоги діяв адвокат Захаров О.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківської області про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому в остаточних вимогах просив установити спілкування із сином без присутності матері: щосуботи або щонеділі з 12:00 до 16:00; щорічний літній відпочинок тривалістю не менше двох тижнів за попереднім погодженням з відповідачкою; безперешкодне відвідування сина у період його можливої хвороби; спілкування у день народження сина ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12 години до 16 години та у визначені святкові дні з 12 години до 16 години, а на період дії правового режиму воєнного стану — також у будь-який вільний від служби час за попереднім попередженням відповідачки, з огляду на проходження ним військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та пов`язані з цим непередбачувані завдання і чергування.

В обґрунтування позову зазначив, що він є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матір`ю дитини ОСОБА_2 він в зареєстрованому шлюбу не перебував. Дитина з моменту народження мешкає разом з матір`ю. Позивач має бажання спілкуватися та приймати участь у вихованні сина, однак у добровільному порядку вирішити питання щодо прийняття його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною сторони не можуть, так як відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином, вигадує різні підстави, щоб позивач не міг спілкуватися з дитиною без присутності відповідачки. Відповідач дозволяє позивачу лише короткочасне спілкування з сином у своїй присутності. Коли позивач телефонує відповідачу, щоб узгодити конкретну дату та час побачення з сином, вона погоджується, але в узгоджений день побачення відповідач або не виходить на зв`язок тривалий час, або каже, що виникли якісь проблеми, що не дозволяють побачити дитину. На даний час у сторін склалися неприязні стосунки. При зустрічі відповідач поводиться напружено і це відчуває дитина, тому такі зустрічі не приводять до нормального спілкування з сином. Також позивач не може побути з сином наодинці, повести його на прогулянку або в дитячий розважальний центр, або просто провести з ним час без присутності відповідача. Із сином у позивача існує психологічний зв`язок, дитина скучає за ним, якщо вони не бачяться довгий час. Якщо позивач приїжджає на побачення з сином за місцем проживання відповідача, вона вигадує різні підстави, щоб не давати позивачу забрати сина для побачення та провокує позивача на сварки. Вказане негативно відображається на психологічному стані дитини. Позивач вважає, що з боку відповідача чиняться перешкоди у спілкуванні позивача з сином, оскільки на даний час дитина проживає разом з нею, а позивач має бажання спілкуватися з сином та мати можливість проводити з ним час без присутності відповідачки, так як спілкування позивача з дитиною наодинці буде більше сприяти його порозумінню з сином у спокійній обстановці.

Аргументи учасників справи.

15 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, в якому просила задовольнити позовні вимоги частково, встановивши спосіб участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключно у порядку періодичних побачень з дитиною 1 раз на місяць (перший вівторок місяця) протягом 2 годин з 17 до 19 години у присутності матері дитини ОСОБА_2 . Зазначила, що відповідач вважає вказані позивачем обставини у позовній заяві такими, що не відповідають дійсності та такими, що не відповідають забезпеченню найкращих інтересів їх малолітньої дитини. Поведінка позивача, наполягання на зустрічах з батьком без присутності матері може зашкодити гармонійному розвитку та психологічній врівноваженості дитини, яка фактично не знає особисто батька та не сприймає позивача як батька, бо тривалий час із ним не спілкувалася взагалі. За останній рік позивач не бачився з дитиною жодного разу, не знає її інтересів, харчових звичок, стану здоров`я сина. З 2019 року сторони спільно не жили взагалі та спільного побуту не мали. Їх спільний син хоча ї знає , що відповідач є його батьком, але майже його не пам`ятає, бо не бачив його понад 10 місяців. Фактично батьком сприймає іншу людину через свій малолітній вік. У разі задоволення позовних вимог, а саме визначення порядку побачень дитини із батьком без присутності матері – дитина отримує величезний стресовий поштовх, перебуваючи із фактично малознайомою йому людиною, що може у подальшому негативно вплинути на її гармонійний розвиток. Крім того, з огляду на те, що сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають добропорядних відносин одна з одною, ОСОБА_2 має обґрунтовані побоювання, що сім`я батька може завдати шкоди дитині та будь-яким чином її образити, або через нерозуміння інтересів, харчових звичок та стану здоров`я дитини зашкодити їй іншим чином. Позивач хибно вказує про наявність психологічного зв`язку з дитиною та одночасно не надає жодних доказів такого зв`язку. Батько дитини ніколи ані гуртки, ані до лікаря, ані у розважальні центри його не водив, фактичної участі (окрім сплати аліментних коштів) не приймав. Твердження про те, що позивач як тільки дізнався про народження дитини почав надавати кошти на її утримання не відповідає дійсності. Геть навпаки, з матеріалів попередніх судових справ вбачається, що добровільно позивач не бажав приймати участь ані в утриманні дитини, ані у її вихованні. Навіть за встановленням батьківства як позивач зверталася саме ОСОБА_2 , що свідчить про те, що сина в якості власної дитини позивач із самого спочатку не сприймав. Фактично виконував судові рішення, які є обов`язковими до виконання. Позивач хибно вказує, що робив подарунки дитині, купував памперси, фрукти та суміші. Якщо подекуди такі факти і мали місце – це було вкрай рідко та у наступному позивач відносив дані витрати до аліментних, оспорював рішення виконавчих органів. Тим часом, батько не відвідував дитину на жодному з його днів народжень. Не купував подарунків з цього приводу. Крім того, позивач відносить до сум аліментів навіть кошти, що надавалися ним на одяг дитини, на навчання, що фактично є додатковими витратами на утримання дитини, а не аліментами. Щодо вимоги про побачення батька дитини щосуботи або щонеділі з 12 до 16 години кожного тижня, безперешкодне відвідування у період можливої хвороби представник відповідача зазначає, що таке формулювання може внести правову невизначеність при виконанні рішення суду. Крім того, непропорційно із правами батька позбавити матір дитини виїжджати на рекреаційних відпочинок у вихідний день поза місто.

13 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що вказаний у позовній заяві графік побачень забезпечить його участь як батька у вихованні сина з мінімальними змінами у вже звичайному для нього середовищі проживання разом з матір`ю, при чому він завжди у будь-якому випадку та у будь-який час готовий супроводжувати сина до сімейного лікаря у випадку погіршення здоров`я. Доцільність установлення побачень з сином без присутності матері зумовлене необхідністю уникнення негативного впливу на психоемоційний стан сина від можливих конфліктів між ним та його матір`ю, яка не хоче його бачити та не дозволяє бачитися з сином.

18 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_7 надала додаткові пояснення, в яких просила при вирішенні спору врахувати практику Європейського суду з прав людини та Верховного суду.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача Клубань М.В. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визначала частково. Проти самого права батька на спілкування з дитиною не заперечувала, однак вважала запропонований позивачем обсяг контактів таким, що не враховує фактичної історії відносин між батьком і дитиною, вік дитини, її звичний спосіб життя та відсутність сталого психологічного зв`язку з огляду на відсутність постійного або періодичного мешкання дитини з батьком, поодинокі зустрічі із ним протягом життя дитини. Просила визначити періодичні зустрічі сина з батьком у її присутності 1 раз на місяць (перший вівторок місяця) протягом 2 годин з 17 до 19 години.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити частково, встановивши спосіб участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 виключно у порядку періодичних побачень з дитиною 1 раз на місяць (перший вівторок місяця) протягом 2 годин з 17 до 19 години у присутності матері ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Фактичні обставини

Малолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 лютого 2025 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 149.

Батьківство ОСОБА_1 щодо дитини було встановлено рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2020 року у справі № 635/2221/20 за позовом ОСОБА_2 .

Батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Малолітня дитина ОСОБА_3 від народження проживає з матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 березня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 від стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 05 січня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

На час вирішення спору дитина ОСОБА_3 навчається у загальноосвітній школі та музичній школі, має сформований режим навчання, відпочинку та позашкільних занять.

За поясненнями сторін протягом тривалого часу особисті зустрічі батька з дитиною фактично майже не відбувалися.

Орган опіки та піклування Мереф`янської міської ради надав письмовий висновок від 17 березня 2025 року, яким визнав доцільним визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дитини: субота або неділя першого та третього тижня місяця з 14:00 до 17:00 на нейтральній території; щорічний літній відпочинок для оздоровлення дитини тривалістю не менше двох тижнів будь-якого літнього місяця за попереднім погодженням з матір`ю у мирний час; безперешкодне відвідування сина у період можливої хвороби; день народження та новорічні свята за попередньою домовленістю з матір`ю не більше 3–4 годин на день. З огляду на малолітній вік дитини орган опіки запропонував проводити спілкування у присутності матері.

Як вбачається із протоколу бесіди з дитиною щодо визначення способу участі батька у її вихованні від 25 червня 2026 року Службою у справах дітей була проведена безпосередня бесіда з дитиною ОСОБА_3 . Дитина повідомила, що він знає, що його батька звати ОСОБА_9 , ставлення його до батька хороше. Зі слів дитини, останній раз він бачив батька в 2025 році. Малолітній ОСОБА_3 зазначив, що він бажає проводити час з батьком один раз на тиждень в присутності матері. Зі слів дитини він почуває себе гарно під час зустрічей з батьком, але в присутності матері. Коли він наодинці з батьком, він сумує за матір`ю. Висновок спеціаліста: під час бесіди з дитиною він трошки був занепокоєний, однак в процесі бесіди дитина ОСОБА_3 пішов на контакт та постійно наголошував на тому, що він хоче бачитися з батьком, але в присутності матері.

Судом також встановлено, що між родинами сторін існує тривалий конфлікт. Зокрема, бабуся дитини по батьківській лінії має процесуальний статус потерпілої у кримінальному провадженні, в якому брат відповідачки є обвинуваченим; відповідна справа, за поясненнями сторони відповідачки, понад п`ять років не розглянута по суті. Суд наголошує, що ця обставина не є доказом небезпеки з боку позивача, не характеризує його негативно та не може бути підставою для обмеження його батьківських прав. Водночас вона об`єктивно підтверджує тривалість і гостроту міжсімейного конфлікту, від впливу якого дитина має бути максимально захищена.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За статтями 7, 141 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Окреме проживання батьків не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 153 СК України гарантує матері, батькові та дитині право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не вправі перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

За статтею 158 СК України орган опіки та піклування за заявою матері або батька визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо, на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та інших істотних обставин.

Частина друга статті 159 СК України надає суду повноваження визначити способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, місце та час спілкування. При цьому суд враховує вік і стан здоров`я дитини, поведінку батьків та інші обставини, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення присутністю іншої особи.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України у такій категорії спорів обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок. Суд може не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

За статтею 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання. Суд вправі ухвалити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Отже, думка дитини має істотне, але не абсолютне значення та оцінюється у сукупності з її віком, ступенем зрілості й іншими доказами.

Частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначає забезпечення інтересів дитини предметом основної турботи та основним обов`язком батьків. Відповідно до статті 15 цього Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, якщо це не суперечить її найкращим інтересам.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини встановлює, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 9 Конвенції визнає право дитини, яка розлучена з одним або обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить її найкращим інтересам. За статтею 12 дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, а поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до її віку та зрілості. Стаття 18 Конвенції виходить із принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює право батьків і дітей на сімейне життя. Втручання у реалізацію цього права повинно переслідувати легітимну мету та бути пропорційним, а позитивні зобов`язання держави у сімейних спорах мають реалізовуватися з урахуванням найкращих інтересів дитини.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19,) сформульовано висновок, за яким, проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дитини до батька.

Відтак, за відсутності між батьком і дитиною сформованого та стійкого емоційного зв`язку негайний перехід до самостійних зустрічей без участі матері не забезпечуватиме належної психологічної адаптації дитини. Відновлення та розвиток таких відносин мають відбуватися поступово, у звичних і психологічно комфортних для дитини умовах, із подальшим розширенням самостійного спілкування з батьком у міру формування між ними довіри та емоційної прив`язаності.

Сама лише конфліктність відносин між батьками не виключає тимчасової присутності матері у справі, що розглядається. Необхідність такого перехідного механізму в даному випадку обґрунтовується не самим конфліктом між дорослими, а сукупністю обставин, безпосередньо пов`язаних з дитиною: відсутністю досвіду спільного проживання з батьком, тривалою фактичною перервою у безпосередньому спілкуванні, відсутністю належно підтвердженого сталого психологічного зв`язку, сформованим життєвим і навчальним режимом та власною позицією дитини про бажання бачитися з батьком у присутності матері.

Думка дитини не є єдиною та безумовною підставою рішення, оскільки може залежати від віку, зрілості й зовнішніх факторів. Водночас, коли дитина здатна висловити свої погляди, вони повинні бути реально почуті й оцінені судом відповідно до статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Mamchur v. Ukraine» (заява № 10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, § 100) наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати, з одного боку, бажаність збереження її сімейних зв`язків, а з іншого — потребу забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Одночасно у рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Hunt v. Ukraine» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Суд виходить із того, що право ОСОБА_1 на особисте спілкування із сином є беззаперечним, а збереження та розвиток зв`язку дитини з біологічним батьком загалом відповідає її інтересам. Відсутність спільного проживання в минулому, встановлення батьківства за рішенням суду чи виконання аліментного обов`язку в примусовому порядку не можуть бути використані як санкція проти батька або як підстава для фактичного усунення його від виховання.

Разом із тим, рівність батьківських прав не означає механічної рівності часу чи однакового режиму спілкування незалежно від конкретної життєвої ситуації. Критерієм, який має переважне значення, є найкращі інтереси саме цієї дитини на момент вирішення спору.

Суд не вбачає підстав для повного задоволення позовної вимоги про щотижневі чотиригодинні побачення без присутності матері. Такий режим не відповідає ступеню фактичного контакту між батьком і сином на теперішній час, не враховує навчання дитини у загальноосвітній і музичній школах та створює ризик різкої зміни сформованого для неї способу життя.

Не підлягає задоволенню і вимога про спілкування у будь-який вільний від військової служби час. Приймаючи до уваги об`єктивні обмеження, зумовлені військовою службою позивача, однак, судове рішення має бути достатньо визначеним для виконання і не може ставити дитину та матір у залежність від непередбачуваного графіка дорослого. Такий підхід також відповідає необхідності зберігати навчальний режим і стабільність дитини. Одночасно суд враховує, що позиція відповідача щодо періодичних побачень не відповідає у повній мірі необхідності регулярного спілкуванню батька з дитиною.

Висновок органу опіки та піклування в частині періодичності побачень — перший і третій тиждень місяця, субота або неділя з 14:00 до 17:00 на нейтральній території — суд вважає обґрунтованим, пропорційним та таким, що забезпечує реальну можливість батькові поступово сформувати регулярний контакт із сином, не руйнуючи звичний режим дитини.

Щодо присутності матері суд враховує, що дитина не відмовляється від спілкування з батьком, однак прямо висловила бажання бачитися з ним у її присутності. За відсутності тривалого безпосереднього контакту та досвіду спільного проживання такий запит дитини є зрозумілим і відповідає потребі у психологічній безпеці. Тому на початковому етапі присутність матері є не засобом контролю за батьком і не способом обмеження його прав, а тимчасовим адаптаційним заходом та врахуванням ситуації у родинах.

Водночас безстрокове збереження обов`язкової присутності матері не відповідало б меті встановленого порядку, якою є розвиток самостійного емоційного зв`язку між батьком і сином. Беручи до уваги вік дитини, необхідність достатнього адаптаційного періоду та перспективу природного зростання її самостійності, суд вважає пропорційним обмежити обов`язкову присутність матері періодом до досягнення дитиною десятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після досягнення цього віку встановлені судом зустрічі та спільний відпочинок мають відбуватися без обов`язкової присутності матері.

Такий перехідний механізм, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс: він не відсуває батька від дитини, а навпаки створює регулярний і передбачуваний шлях до самостійних контактів; водночас дитина не поставлена перед необхідністю раптово залишатися без матері з дорослим, з яким у неї протягом значного часу не було регулярного особистого спілкування та спільного побуту з огляду у тому числі і на позицію Служби у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківської області.

Щорічний літній відпочинок тривалістю не менше двох тижнів суд визначає відповідно до висновку органу опіки та піклування з обов`язковим попереднім погодженням конкретного періоду з матір`ю. До досягнення дитиною десяти років такий відпочинок має відбуватися у присутності матері; після досягнення десяти років — без її обов`язкової присутності. Вказівка на мирний час відповідає висновку органу опіки та враховує безпековий фактор.

Відвідування під час хвороби не може тлумачитися як право позивача забирати хвору дитину з місця її перебування чи змінювати режим лікування. Таке спілкування допускається з урахуванням стану здоров`я дитини, медичних рекомендацій та її фактичного місцезнаходження. До десятирічного віку воно відбувається у присутності матері, після — без обов`язкової її присутності, якщо стан дитини це дозволяє.

Щодо дня народження та новорічних свят суд погоджується з необхідністю попереднього погодження з матір`ю та обмеження тривалості до 3–4 годин на день, оскільки такі дні традиційно пов`язані також із планами самої дитини та її сімейного оточення. До досягнення десяти років спілкування відбувається у присутності матері, після — без її обов`язкової присутності.

Сімейний конфлікт, у тому числі пов`язаний із кримінальним провадженням за участю родичів сторін, суд не використовує для негативної оцінки позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визначення порядку участі батька у вихованні дитини.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 133, 137, 141, 263-265,351-352,354-355ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківської області, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею — задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином:

-субота або неділя першого та третього тижня кожного місяця з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. на нейтральній території;

-щорічний відпочинок із сином для оздоровлення дитини тривалістю не менше двох тижнів будь-якого літнього місяця у мирний час за попереднім погодженням конкретного періоду з ОСОБА_2 ;

-безперешкодне відвідування сина у період його можливої хвороби;

-у день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не більше 3–4 годин на день;

-у Новорічні свята - за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не більше 3–4 годин на день.

До досягнення ОСОБА_3 десятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , усі визначені цим рішенням особисті зустрічі, відвідування та спільний відпочинок ОСОБА_1 з дитиною проводити у присутності матері дитини - ОСОБА_2 .

Починаючи з 16 липня 2028 року визначені цим рішенням особисті зустрічі, відвідування та спільний відпочинок ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проводити без обов`язкової присутності ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 41948904, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 213.

Суддя І.В. Березовська