Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №645/7361/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/7361/26

Провадження № 1-кп/645/510/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221190000413 від 04.04.2026р. за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області Зміївського району с. Геніївка, громадянина України, з вищою освітою, працюючого електромеханіком торгівельного та холодильного устаткування у ТОВ «РЕВАН», не одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який не є інвалідом, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (предиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону Україна «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Так, постановою судді Московського районного суду міста Харкова від 24.06.2024 (справа № 643/5191/24), яка набрала законної сили 04.07.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 22.11.2024 о 19 годині 51 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), відмовившись від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння, керував автомобілем «Suzuki Grand Vitara» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухався по вул. Немишлянській буд. 309/2, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №179945 від 22.11.2024 ч. 2 ст. 130 КУПАП.

За вказані правопорушення постановою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.02.2025 (справа № 645/7281/24, провадження №3/645/111/25), що набрала законної сили 24.02.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_5 діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Окрім того, постановою судді Московського районного суду міста Харкова від 24.06.2024 (справа № 643/5191/24), яка набрала законної сили 04.07.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не зважаючи на це, ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції У країни та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, 20.04.2025 о 20 годині 50 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону встановлену ст.15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року, з ознаками алкогольного сп?яніння (звужені зіниці очей які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів), відмовившись від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння, керував автомобілем «Suzuki Grand Vitara» з реєстраційним номером НОМЕР_2 та рухався по вул. проїзд Хорватський, в районі будинку 31, в місті Харкові, де був зупинений екіпажом УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 311861 від 25.04.2025 за ч. 5 ст. 126 КУПАП.

За вказані правопорушення постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18.06.2025 (справа № 645/2926/25, провадження №3/645/769/25), що набрала законної сили 01.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п?ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_5 діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За результатами судового розгляду кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, судом вказані дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію не оспорює, пояснив про обставини злочину так, як це викладено вище. Суду пояснив, що усвідомлював, що протиправно керував транспортним засобом, йому було відомо про наявність чинного судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами. Зазначив, що з 2025 р. він за кермо не сідав, належний йому автомобіль передав у користування брату.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, осуджує свої дії, зазначив, що добровільно сплачує штраф на виконання постанов суду про притягнення його до адміністративної відповідальності у рамках виконавчих проваджень, просить суд його суворо не карати та призначити покарання у виді штрафу, посилаючись на те, що він працевлаштований, отримує регулярний дохід і має можливість сплатити штраф, якщо такий вид покарання буде призначено судом.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України – є нетяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, має зареєстроване та фактичне місце проживання, офіційно працевлаштований електромеханіком торгівельного та холодильного устаткування у ТОВ «РЕВАН», за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має подяку від взводу радіоелектронної боротьби НОМЕР_3 окремої єгерської бригади за надану допомогу.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому злочині, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим та осуду своїх дій та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, характер суспільної небезпечності діяння, конкретні обставини по справі, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність таких, що його обтяжують.

Також судом враховуються положення ч. 2,3 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання повинно вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Враховуючи викладене, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у виді штрафу передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, штраф як призначена міра покарання є справедливою і відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до частини 1 статті 26 КВК України, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1