Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №906/130/26 — Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/130/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,

за участю:

прокурора: Тарасюк В.С., службове посвідчення №071188 від 01.03.2023р.

представника позивача: Болохівський А.В. - діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ;

представник відповідача: Яроповець Т.С. - діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Венгловська В.О., діє на підставі довіреності № 825 від 17.12.2025р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах державив особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянкою лісогосподарського призначення

Процесуальні дії по справі.

Керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з вимогами про:

- усунення перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.06.2020 №6-6188/14-20-СГ "Про надання у власність";

- усунення перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га.

Ухвалою від 02.02.2026р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. До участі у справі залучив Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Підготовче судове засідання призначено на 05.03.2026р.

Ухвалою від 02.02.2026 р. суд задовольнив заяву прокурора про забезпечення позову, яка була подана прокурором при зверненні до суду з позовом.

Постановив до набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/130/26 вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029.

18.02.2026р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с. 11-17).

20.02.2026р. від прокуратури надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с. 22-26).

23.02.2026р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшли пояснення у справі (т.2 а.с. 30-33а).

03.03.2026р. Житомирською обласною державною (військовою) адміністрацією подано письмові пояснення у справі (т.2 а.с. 90-92).

Ухвалою від 05.03.2026р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Підготовче судове засідання відкладено на 31.03.2026р.

11.03.2026р. від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с. 105-108).

В підготовчому судовому засіданні 31.03.2026р. судом оголошено перерву до 28.04.2026р.

10.04.2026р. від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі (т.2 а.с. 128-131).

27.04.2026р. від відповідача на виконання вимог ухвали надійшло клопотання, яким долучено копію технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 652,8718 га на території Ємільчинського району Житомирської області (т.2 а.с. 140-141а).

28.04.2026р. від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання щодо визначення суб`єктного складу сторін (т.2 а.с. 142-144).

В підготовчому судовому засіданні 28.04.2026р. судом оголошено перерву до 26.05.2026р.

15.05.2026р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшли додаткові пояснення у справі (т.2 а.с. 163, 164).

26.05.2026р. від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали, до якої долучено копію форми державної статистичної звітності 6-зем станом на 01.01.2016р. щодо земель на території Ганопільської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (т.2 а.с. 175).

Ухвалою від 26.05.2026р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/130/26 до судового розгляду по суті на 30.06.2026р.

30.06.2026р. прокурором подано письмово викладене вступне слово (т.2 а.с. 197-200).

30.06.2026р. Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області подано вступне слово (т.2 а.с. 201-203).

В судових засіданнях 30.06.2026р. та 16.07.2026р. суд оголошував перерву до 27.08.2026р.

Ухвалою від 10.08.2026р. суд призначив розгляд справи по суті на 04.09.2026р.

В судовому засіданні 04.09.2026р. суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029, загальною площею 2 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, сформовано за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, загальною площею 11,8667 га, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012. Площа накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення становить 1,9631 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020 затверджено документацію із землеустрою та вирішено передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Прокурор доводить, що спірну земельну ділянку сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі за рахунок земель лісогосподарського призначення без припинення права постійного користування ними та без належної зміни їх цільового призначення. Відтак, визначивши частину земель лісового фонду землями сільськогосподарського призначення та здійснивши державну реєстрацію спірної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушило право Житомирської обласної державної (військової) адміністрації як розпорядника земель державної власності на належне розпорядження ними, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Прокурор просить визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020, скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029.

Відповідач у відзиві на позовну заяву доводить, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при прийнятті оспорюваного наказу діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказав, що спірна земельна ділянка не була зареєстрована ані за лісогосподарським підприємством, ані за Житомирською обласною державною (військовою) адміністрацією. Вважає, що докази, надані прокурором на підтвердження накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення, є неналежними та недостатніми, оскільки не дають можливості достовірно встановити перетин земельних ділянок.

Доводить, що прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту прав держави, а позов у даній справі фактично є позовом держави до державного органу. Крім того, посилається на те, що належним відповідачем у справі має бути особа, якій оспорюваним наказом надано право власності на земельну ділянку та територіальна громада, як особа, що здійснює управлінські функції щодо земель поза межами населеного пункту. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Прокуратура у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що право постійного користування ДП «Ємільчинське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», земельною ділянкою з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га підтверджується державним актом серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012, зареєстрованим у встановленому порядку. На думку прокуратури, відповідач мав можливість встановити невідповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законодавства, як під час надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, так і під час її затвердження.

Зазначає, що земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га сформовано за рахунок земель лісогосподарського призначення, зокрема земель виділів №№ 15, 16, 17 кварталу №54 Барашівського лісництва ДСГП «Ліси України», однак їй незаконно визначено цільове призначення як землі сільськогосподарського призначення. Накладання спірної ділянки на землі лісогосподарського призначення та наявність на ній лісових насаджень, на думку прокуратури, підтверджуються відповідними матеріалами ВО «Укрдержліспроект», схемою розміщення земельних ділянок та актом обстеження від 01.09.2025.

Щодо способу захисту прокуратура посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що вимога про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади у конкретних обставинах справи є належним та ефективним способом захисту, оскільки спрямована на усунення юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та унеможливлення її використання як земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на наведене прокуратура вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі.

Житомирська ОД(В)А у письмових поясненнях підтримує позов прокуратури та зазначає, що право постійного користування ДП «Ємільчинське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», земельною ділянкою площею 11,8667 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 не припинялося, а погодження на зміну її цільового призначення органами лісового господарства не надавалося. Вказує, що спірну земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 сформовано за рахунок земель лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру не мало повноважень щодо її передачі для ведення особистого селянського господарства. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі (т.2, а.с.90-92).

Третя особа на стороні позивача ДСГП «Ліси України» у письмових поясненнях зазначає, що набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 у порядку правонаступництва за ДП «Ємільчинське лісове господарство» на підставі державного акта серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012. Вказує, що спірну земельну ділянку сформовано за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у його постійному користуванні, а право постійного користування вихідною земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялося. Вважає, що затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у приватну власність здійснені з порушенням вимог земельного та лісового законодавства. Враховуючи наведене, третя особа просить задовольнити позов прокуратури у повному обсязі (т.2, а.с.30-33).

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у запереченнях не погоджується з доводами прокурора та зазначає, що книги записів державної реєстрації державних актів не містять просторових характеристик, необхідних для встановлення меж та місця розташування земельної ділянки. Вказує, що прокурором не доведено невідповідності проекту землеустрою вимогам законодавства чи наявності порушень при його розробленні. Зазначає, що наявність деревної та чагарникової рослинності сама по собі не свідчить про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а надані прокурором схеми та інші матеріали не підтверджують факту накладення земельних ділянок. Крім того, відповідач вважає, що належним відповідачем у справі має бути особа, права якої безпосередньо зачіпаються оскарженням наказу про передачу земельної ділянки у власність, та посилається на відсутність у справі належного відповідача. Враховуючи наведене, ГУ Держгеокадастру просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т.2, а.с.105-108).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08.11.2011 №393 затверджено проект землеустрою та надано Державному підприємству "Ємільчинське лісове господарство" у постійне користування земельні ділянки площею 108,3079га для ведення лісового господарства, зокрема на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району (т.1 а.с. 20-28).

На підставі вказаного розпорядження ДП "Ємільчинське лісове господарство" видано державний акт серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державної актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182170003000359 (т.1 а.с. 257).

У подальшому в порядку правонаступництва право постійного користування зазначеною земельною ділянкою перейшло до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" згідно наказів Державного агентства лісових ресурсів №823 від 28.10.2022 "Про припинення Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення, №53 від 05.01.2023 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Ємільчисньке лісове господарство", №1520 від 09.09.2024 "Про створення філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №1922 від "Про припинення філії "Ємільчинське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т.1 а.с. 29-32, 34-36).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 06.05.2020 №6-4865/14-20-СГ гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0000 га, на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради (т.1 а.с. 39).

На виконання вказаного наказу, за заявою ОСОБА_1 , ТОВ "Кадастровий центр+" розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Житомирської області (т.1 а.с. 40-60).

09.06.2020р. Відділом в Ємільчинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2,0000 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить відповідний витяг (т.1 а.с. 62-65).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.06.2020 №6-6188/14-20-СГ затверджено вказаний Проект землеустрою та вирішено надати у власність гр. ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1 а.с. 61).

Прокурор вказує, що право приватної власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Водночас, за результатами опрацювання матеріалів лісовпорядкування та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 сформовано за рахунок земельної ділянки лісового фонду, що перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Згідно схеми розміщення земельних ділянок, наданої сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 (згідно державного акту) в межах площі накладання 1,9631 га. (т.1 а.с. 66 на звороті, 67).

Згідно витягу з картографічної бази даних, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням, земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 розташована в межах виділів № 15, 16, 17 кварталу № 54 Барашівського лісництва ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" (т.1 а.с. 69).

Відповідно до акту обстеження лісових насаджень Барашівського лісництва (ДП "Ємільчинське лісове господарство") Звягельського надлісництва філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 01.09.2025, у виділах 15, 16, 17 кварталу 54 Барашівського лісництва загальною площею 8,7 га, встановлено наявність лісових насаджень, а саме експлуатаційних лісів віком від 11 до 40 років, що також підтверджується фотознімками, доданими до акту обстеження (т.1 а.с. 70-72).

В ході розгляду справи ДСГП "Ліси України" надано до матеріалів справи проект землеустрою від 2009 року щодо відведення земельної ділянки для заліснення з земель запасу Ганнопільської сільської ради площею 108,3079га, в т.ч. діл.1 площею - 96,4412га та діл.2 - площею 11,8667га, Державному підприємству "Ємільчинське лісове господарство" з видачею державного акта на право постійного користування землею Ємільчинського району Житомирської області, на підставі якого виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 11,8667га, на яку накладається спірна земельна ділянка (додано в електронному вигляді до пояснень від 15.05.2026р.).

Прокурор доводить, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029, загальною площею 2 га незаконно сформована із земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, загальною площею 11,8667 га, що перебувала у власності Житомирської ОД(В)А та у постійному користуванні ДСГП "Ліси України". Визначивши земельну ділянку лісового фонду землями сільськогосподарського призначення, здійснивши її реєстрацію в ДЗК, як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушило право Житомирської ОД(В)А на розпорядження спірною земельною ділянкою, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказує, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні цільового призначення обмежених в обороті земель - земель лісового фонду, незаконному формуванні та подальшій державній реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га, за рахунок земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, наданої ДП "Ємільчинське лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України", для ведення лісового господарства, право постійного користування якою посвідчується Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 071261 від 06.11.2012.

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Статтею 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація: 1) здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; 2) здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку.

У відповідності до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, розпорядником земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га є Житомирська обласна державна (військова) адміністрація, яка уповноважена здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що Звягельською окружною прокуратурою направлено на адресу Житомирської обласної державної (військової) адміністрації лист №54-84-5315вих-25 від 02.12.2025, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у якому повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування для поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах (т.1 а.с. 73-78).

У відповідь Житомирська обласна державна (військова) адміністрація листом №6812/2-25/31 від 10.12.2025 повідомила, що не заперечує проти вжиття Звягельською окружною прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави (т.1 а.с. 79).

Таким чином, суд погоджується з позицією прокуратури стосовно того, що підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На виконання вимог частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Звягельська окружна прокуратура листом №54-79-228вих-26 від 14.01.2026 повідомила позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову (т.1 а.с. 256).

Враховуючи наведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом для захисту прав та інтересів держави в особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, а також нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами, болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Приписами статті 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно з частиною першою статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Аналогічні положення щодо права постійного користування землями лісогосподарського призначення передбачені частиною першою статті 17 Лісового кодексу України.

При цьому відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, у 2009 році КП «Житомирводпроект» за замовленням ДП «Ємільчинське лісове господарство» розроблено проект землеустрою щодо відведення із земель запасу Ганнопільської сільської ради земельної ділянки для заліснення загальною площею 108,3079 га, у тому числі земельної ділянки №2 площею 11,8667 га.

Згідно з проектом землеустрою земельній ділянці №2 площею 11,8667 га присвоєно кадастровий номер 1821780300:11:000:0022. Відповідно до експлікації земель за формою №6-зем зазначена земельна ділянка повністю, у межах площі 11,8667 га, була вкрита лісовою та чагарниковою рослинністю.

Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації №393 від 08.11.2011 затверджено проект землеустрою та надано ДП «Ємільчинське лісове господарство» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 108,3079 га під заліснення, віднесені до земель лісогосподарського призначення (т.1 а.с. 20-28).

На підставі зазначеного розпорядження ДП «Ємільчинське лісове господарство» видано державний акт серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, цільове призначення якої визначено як для ведення лісового господарства (т.1 а.с. 257).

Судом також встановлено, що право постійного користування зазначеною земельною ділянкою в порядку правонаступництва перейшло до ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ємільчинське лісове господарство».

Водночас наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-4865/14-20-СГ від 06.05.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 39).

На підставі розробленої ТОВ «Кадастровий центр +» документації із землеустрою 09.06.2020 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020 затверджено відповідний проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність зазначену земельну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (т. 1 а.с. 61).

При цьому судом встановлено, що право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 не зареєстровано.

Оцінюючи доводи прокурора щодо незаконного формування земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 за рахунок земель лісогосподарського призначення, суд виходить із такого.

Зі схеми накладення земельних ділянок, виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником Черненко В.О., вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 у межах площі 1,9631 га.

Зазначена схема виконана особою, яка має відповідну професійну кваліфікацію, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом та свідоцтвом про підвищення кваліфікації, а тому суд не вбачає підстав ставити під сумнів компетентність її виконавця.

Водночас зазначені відомості узгоджуються з витягом з картографічної бази даних, наданим Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 розташована в межах виділів № 15, 16, 17 кварталу №54 ДП «Ємільчинський лісгосп».

Таким чином, наведені докази у своїй сукупності підтверджують факт розташування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022.

Посилання відповідача на неналежність схеми накладення земельних ділянок та фрагментів ортофотопланів суд оцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються іншими доказами, зокрема відомостями спеціалізованої установи «Укрдержліспроект». При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановленого розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 або підтвердження її формування за рахунок інших земель.

Крім того, відповідно до акту обстеження лісових насаджень Барашівського лісництва від 01.09.2025 у межах виділів №15, 16, 17 кварталу №54 встановлено фактичну наявність лісових насаджень, що додатково підтверджує використання відповідної території для потреб лісового господарства.

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га сформована переважно за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, яка належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

За таких обставин, при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 та визначенні її цільового призначення як земельної ділянки сільськогосподарського призначення фактично відбулося включення до її складу земель лісогосподарського призначення.

При цьому матеріали справи не містять доказів припинення у встановленому законом порядку права постійного користування ДСГП «Ліси України» відповідною частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, її вилучення або зміни цільового призначення земельної ділянки в установленому законом порядку.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, приймаючи наказ №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020, не мало правових підстав розпоряджатися земельною ділянкою, сформованою за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні іншої юридичної особи.

Оспорюваним наказом фактично змінено правовий режим частини земель лісогосподарського призначення шляхом віднесення її до земель сільськогосподарського призначення та передачі у приватну власність, що здійснено з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та її подальша передача у власність ОСОБА_1 на підставі наказу №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020 здійснені з порушенням вимог законодавства.

З огляду на викладене, оскільки прийняття ГУ Дерджгеокадастру наказу №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020 призвело до незаконного вибуття земель лісогосподарського призначення з установленого законом правового режиму та створило перешкоди у здійсненні державою прав щодо належного використання та охорони відповідних земель, вимога про визнання вказаного наказу незаконним та його скасування є обґрунтованою.

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правові висновки, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Оскільки право приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, тому оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не вичерпав свою дію виконанням, є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Виходячи зі встановлених судом обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.06.2020 №6-6188/14-20-СГ "Про надання у власність" за вказаних фактичних обставин, є належним та ефективним, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор просить усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом скасування в ДЗК державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (абзац 3 частини 1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст.3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом (п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).

До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) (частина 1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац 15 частини 1 ст.1 Закону України "Про землеустрій").

За приписами частини 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.п. 3 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

За приписами частини 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Абзацом 4 ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області порушено положення законодавства при державній реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га, як землі сільськогосподарського призначення та при передачі її у власність гр. ОСОБА_1 , а також враховуючи те, що вказана земельна ділянка накладається в межах 1,9631 га на землі лісового фонду, що наразі перебувають в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 загальною площею 2 га, підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській ОД(В)А у її використанні за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, суд вважає, що ефективне поновлення порушеного права позивача можливе шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га.

При цьому, за результатом розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області стосовно того, що належними відповідачами у даній справі є ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, та територіальна громада, як особа, що здійснює управлінські функції щодо земель поза межами населеного пункту.

Згідно частин 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської ОД(В)А до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-6188/14-20-СГ від 11.06.2020 "Про надання у власність" та скасування у ДЗК державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 загальною площею 2 га, у повному обсязі.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги прокурора суд задовольнив в повному обсязі, тому судовий збір, сплачений Житомирською обласною прокуратурою при зверненні до суду з позовом в сумі 5324,80грн суд покладає на ГУ Дерржгеокадастру.

Окрім того, враховуючи факт задоволення позовних вимог, на відповідача суд покладає судові витрати зі сплати Житомирською обласною прокуратурою судового збору р в сумі 1331,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації (10014, Житомирська область, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.06.2020 №6-6188/14-20-СГ «Про надання у власність».

3. Усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації (10014, Житомирська область, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0029 площею 2 га.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м. Житомир, вул. Довженка, буд. 45; ідентифікаційний код 39765513)

на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; код ЄДРПОУ 02909950)

- 5324,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

- 1331,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено: 11.09.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи