Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №641/1836/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 641/1836/26

Провадження № 2/645/2437/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», від імені та в інтересах якого діє представник – директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М.М., звернулось до суду, через систему «Електронний суд», з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 4411894 від 03.07.2021 в загальному розмірі 19785,86 грн; суму судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн позивач просить покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 4411894, за умовами якого позикодавець у безготівковій формі надав відповідачці у грошові кошти в розмірі 6000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 1,90 % в день. Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 04.02.2022 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали між собою договір факторингу № 04-02-02/2022, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги, зокрема за договором про надання споживчого кредиту № № 4411894. 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали між собою договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, зокрема до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 4411894. У зв`язку з тим, що відповідачка належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором у останньої упровадилась заборгованість в загальному розмірі 19785,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13680,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями – 0,00 грн, інфляційні збитки – 96,00 грн, нараховані 3% річних - 9,86 грн. У зв`язку з викладеним позивач звернувся суду з даним позовом про стягнення з відповідачки заборгованості у судовому порядку.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 вказана цивільна справа передана Немишлянському районному суду міста Харкова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 02.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 27.04.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідь з АТ «Сенс Банк», на виконання ухвали суду, з відомостями про банківську картку надійшла до суду 10.08.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи містяться клопотання представника позивача в особі директора ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Костіної Н.В., у яких просила суд проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неприбуття у судове засідання відповідачка суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідачки не надходило.

Відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить наступного висновку.

03.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 4411894 про надання споживчого кредиту (далі –Кредитний договір, Договір, Договір № 4411894) у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора C593432.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту складає 6000,00 грн, строк кредиту 30 днів.

Згідно з п. 1.5 Договору, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1 договору - стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно з п. 1.5.2 Договору - знижена процентна ставка 1,33% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Якщо споживач є учасником Програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі. Якщо споживач не є учасником Програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору.

У додатку №1 до Договору сторонами був узгоджений Графік платежів за договором про споживчий кредит №4411894 від 03.07.2021.

03.07.2021 ОСОБА_1 з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора C593432 підписала паспорт споживчого кредиту, відомості в якому узгоджуються з суттєвими умовами договору №4411894, де відповідачка також підтвердила: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Відповідачці ОСОБА_1 03.07.2021 року о 18:55 год. на платіжну картку № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі EasyPay - 962773932, номер замовлення 20265545) були надані кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн, про що свідчить довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (код ЄДРПОУ 35442539), яке діє в межах Договору № 087/20-П від 08.07.2020 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна» (Вих. № 7/7229 від 28.01.2025 року).

Окрім того, на виконання ухвали Немишлянського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2026 року у справі № 641/1836/26 з АТ «СЕНС БАНК» надійшла відповідь (Вих. № 13420-БТ-32.2/2026 від 05.08.2026 року), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є клієнтом банку та на її ім`я відкрито рахунок № НОМЕР_3 до картки № НОМЕР_1 . Згідно з наданою банком випискою про рух коштів по рахунку, 03.07.2021 року о 18:55 год. було відображено зарахування переказу з картки на картку через EasyPay CASH TO CARD в сумі 6 000,00 грн.

Таким чином, судом належним чином встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.2021 року відповідачці на виконання умов кредитного договору були фактично надані кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким підписом за договором кредитний договір № 4411894 від 03.07.2021 був одноразовий ідентифікатор «C593432».

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупність інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Аналогічної позиції висловлена в поставові КЦС ВС від 15.01.2025 року у справі №753/16762.

Суд доходить висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір № 4411894 від 03.07.2021, і ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало.

04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладений Договір факторингу № 04-02-02/2022 (далі договір факторингу), відповідно до умов якого клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 27 233 495,06 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п. 2.1. договору факторингу).

Згідно з п. 6.1.4. Договору факторингу право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до п. 7.1. Договору факторингу сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників становить 736 363,73 грн.

Пунктом 14.1. Договору факторингу встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до копії платіжного доручення № 327400006 від 04.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти у сумі 736 363,73 грн, призначення платежу оплата лоту згідно з договором факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022, без ПДВ.

Згідно з копією акту приймання-передавання реєстру боржників за Договором факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022 ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 2502, після чого від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» переходять права вимоги заборгованості від боржників.

Як вбачається з копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за Договором №4411894 від 03.07.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) укладений Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 (далі договір про відступлення прав вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, включно права вимоги до правонаступників боржників, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (п. 1.1. договору про відступлення прав вимоги).

Відповідно до п. п. 5.2., 5.4. Договору про відступлення прав вимоги права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді. З моменту відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору про відступлення прав вимоги передбачено, що за відступлення прав вимоги за договорами позики новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором кредитору в будь-який передбачений законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора або зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Згідно з копією додатку № 4 до Договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 «Акт прийому передачі реєстру боржників» від 10.01.2023, підписаного представниками ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307.

Відповідно до копії витягу з додатку № 3 до Договору відступлення прав вимоги від 10.01.2023 реєстру боржників, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги, до ОСОБА_1 за Договором № 4411894 від 03.07.2021.

Як встановлено з розрахунків заборгованості за Кредитним договором № 4411894 від 03.07.2021 відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість у розмірі 19785,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13680,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями – 0,00 грн, інфляційні збитки – 96,00 грн, нараховані 3% річних - 9,86 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № №4411894 від 03.07.2021 від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3- 188/2020(455/20), приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Відповідно до вимог п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, нараховані на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 9,86 грн (за період з 04.02.2022 по 23.02.2022) та інфляційні втрати у розмірі 96,00 грн (за лютий 2022 року) заявлені до стягнення в межах та за час до запровадження в Україні воєнного стану, тобто нараховані до 24.02.2022, у зв`язку з чим вказані обмеження щодо звільнення від відповідальності на нараховані суми не поширюються.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідачкою не надано доказів того, що нею належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів кредиторам.

Відступленням права вимоги є договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України (станом на час укладання договорів відступлення права вимоги) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, відомості, що вказаний правочин оскаржувався в судовому порядку відсутні, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 грошове зобов`язання за Договором не виконала, доказів відсутності своєї заборгованості перед позивачем або доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за Договором 4411894 від 03.07.2021 в сумі 19785,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13680,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями – 0,00 грн, інфляційні збитки – 96,00 грн, нараховані 3% річних - 9,86 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що 02 вересня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатом Муравською Ольгою Миколаївною укладено договір про надання правової допомоги № 02-09/2024.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 02-09/2024-7 про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року; копію заявки №4 на надання юридичної допомоги від 03.11.2025; копію витягу з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026; платіжну інструкцію № 0611060000 від 10.02.2026 про переказ грошових коштів від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в сумі 99000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору № 02-09/2024 від 02.09.2024 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

У поставні від 22 жовтня 2025 року по справі № 761/415/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виснував, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 9000,00 грн є співмірними позовним вимогам.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0615920050 від 23.02.2026 при звернені з позовом до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (коефіцієнт 0,8 % від ставки судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту№ 4411894 від 03.07.2021 в загальному розмірі 19785,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 13680,00 грн; інфляційні збитки – 96,00 грн;нараховані 3% річних - 9,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації, як ВПО: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 11.09.2026.

Суддя О.Ю. Алтухова